Постанова

від 10.10.2024 по справі 280/5827/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 280/5827/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» та Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 280/5827/23 (суддя Стрельнікова Н.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2023 № UA112080/2023/000018/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зауваження митного органу не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення оцінюваного товару, а також не впливають на правильність визначення митної вартості. Позивач наполягав, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно застосовано при визначенні митної вартості товарів резервний метод.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року позовні вимоги позивача було задоволено. Суд визнав протиправним та скасував оскаржене позивачем рішення відповідача. При винесенні рішення судом вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 2 147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 684 грн..

З рішенням суду не погодилися сторони та подали апеляційні скарги.

Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Посилаючись на неналежну оцінку судом доказів, що надавалися позивачем на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу, позивач просить змінити судове рішення в оскарженій частині та компенсувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 710 грн..

Відповідач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за ціною угоди, надані до оформлення документи містять розбіжності, які впливають на вартість складових митної вартості товару. Вважає, що відповідачем дотримано вимоги МК України щодо порядку визначення митної вартості товару, а спірне рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а отже у суду не було законних підстав для його скасування.

Сторони скористались своїм правом та подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги один одного.

Представником позивача також долучена заява про розподіл судових витрат апеляційним судом при розгляді даної справи. В заяві просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн., яка є фіксованою сумою гонорару, визначеною у договорі.

Відповідач надіслав заперечення стосовно поданої заяви щодо розподілу судових витрат. Вважає заявлену до відшкодування суму завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами (код КВЕД 46.75).

08.12.2022 TOB «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» було укладено контракт № 22465/IM із Компанією Shadong Taihe Chemicals Cо.,LTD (Китай) на придбання товарів в кількості та у вартості, що визначаються специфікаціями та умовами зазначених у додатках до цього Контракту (а.с.23-26).

На підставі Контракту та відповідно до додатку 2 від 05.05.2023 до Контракту було придбано та ввезено на митну територію України товари: 1.Acrylic Acid-2- Acrylamido -2- Methylpropane Sulfonic Acid Copolymer (AA/AMPS) 43%; 2. Phosphonobutane- 1,2,4 -Tricarboxylic Acid (PBTCA) 50% ; 3. Polyaсrslic acid (PAA) 50% ; 4. 1-Hydroxy ethylidene-1, 1- Diphosphonic Acid (HEDP) 90%; у кількості 20 000,00 кг (а.с.31-32).

Для здійснення митного оформлення товарів 24.07.2023 позивачем до Запорізької митниці було надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію (а.с.33-34). У графі 43 МД позивачем зазначено метод визначення митної вартості за основним (першим) методом, передбаченим статтею 58 Митного кодексу України.

При проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, Запорізькою митницею виявлено розбіжності. Декларанту надіслано електронне повідомлення та запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації крайїни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв`язку з відсутністю витребуваних додаткових документів у визначений строк представник позивача відмовився їх надати; просив завершити митне оформлення декларації (а.с.83).

Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2023/000018/2 від 24.07.2023, із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2г (резервного) у відповідності з вимогами ст.64 МКУ (а.с. 96-97).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Під час здійснення Запорізькою митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів у митній декларації та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом, митним органом виявлено наступне:

1. Поставка товару здійснюється згідно контракту від 08.12.2022 №22465/ІМ. Відповідно до п.3 контракту від 08.12.2022 №22465/ІМ в ціну товару, який поставляється включається вартість пакування, але відсутні документи в яких виділено вартість пакування, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості пакування, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакування, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).

2. В п.5 контракту від 08.12.2022 №22465/ІМ йдеться про перелік документів, серед яких, зокрема, наявний підписаний прайс - лист. Зазначений документ до митного оформлення не надано.

3. Відповідно до п. 2.1 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.12.2021 №1222-Т/22, організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі Заявки, яка оформлюється та узгоджується сторонами. Заявка є додатком та невід`ємною частиною договору . Заявку до митного оформлення не надано.

4. Відповідно до СМR від 19.07.2023 б/н перевізником товару є ТОВ "МТД-ТРАНС" (ІПН42826764). Проте, жодних документів про договірні відносини між перевізником та імпортером декларантом до митного оформлення не надано.

5. Окремі ділянки тексту проформи-інвойс від 06.05.2023 № 8С323050623 мають різну щільність друку, різні шрифти, а саме в частині зазначення реквізитів контракту та додатку до нього.

6. Відповідно до п.7 специфікації від 05.05.2023 №2 до контракту від 08.12.2022 № 22465/ІМ Поставка здійснюється протягом 14 днів після внесення передоплати. До митного оформлення надано платіжне доручення №3, датоване 19.05.2023, разом з цим відповідно до коносаменту від 26.05.2023 № 597965057 товар завантажено на борт судна 26.05.2023, а у проформі-інвойсі від 06.05.2023 №8С323050623 зазначена орієнтовна дата відправлення - 20.05.2023.

7. Копія декларації Т1 від 19.07.2023 містить посилання на декларацію країни відправлення, але до митного оформлення зазначений документ не надавався.

Судом встановлено, що відповідно до п.3 контракту від 08.12.2022 №22465/ІМ в ціну товару, який поставляється, включено тару, упаковки та маркування товарів, а отже включено пакування, що відповідачем на заперечується.

Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед іншого: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, відповідно до положень пункту 2 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, підлягає окремому документальному підтвердженню як складова митної вартості, лише у разі, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Таким чином, є безпідставним посилання відповідача на необхідність виділення вартості пакування для перевірки складової митної вартості, оскільки ці витрати вже входять в заявлену ціну товару, яка і складається із фактурної (дійсної ) вартості товару та вартості пакування, з урахуванням яких і було сформовано митну вартість оцінюваного товару.

Колегія суддів погоджується із висновками суду, що друге, третє, четверте та сьоме зауваження митного органу не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не впливають на правильність визначення митної вартості.

Прайс-лист, заявка на перевезення і документи про договірні відносини між перевізником та експедитором (імпортером), декларація країни відправлення не визначені частиною другою статті 53 МК України як обов`язкові документи, наявність яких підтверджує митну вартість товарів. Договірні відносини між перевізником та імпортером у декларанта відсутні.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 по справі №280/1853/19 зазначив, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження витрат на перевезення товарів. Відтак, заявка не є доказом підтвердження витрат на перевезення товарів.

Водночас, недоліки транспортної документації, як ті, що зазначені вище, не можуть ставити під сумнів числові значення складових митної вартості товару, вказаного позивачем у митній декларації, та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Довідка про вартість перевезення надана позивачем до митного оформлення в порядку пункту 6 частини 2 статті 53 МК України, є належним документом, що містить відомості про вартість перевезення товару.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Щодо зауваження митного органу про те, що окремі ділянки тексту проформи- інвойс від 06.05.2023 № 5С323050623 мають різну щільність друку, різні шрифти. Відповідачем не наведено яким чином такі особливості шрифту чи друку стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та як це перешкоджає у перевірці необхідних даних, що потребують контролю з боку митного органу.

Суд встановив, що у проформі-інвойсі від 06.05.2023 № 8С323050623 зазначена орієнтовна дата відправлення - 20.05.2023. Відповідно до коносаменту від 26.05.2023 № 597965057, товар завантажено на борт судна 26.05.2023. Розбіжність дат відправлення 20 та 26 має місце тому, що перша дата 20.05.2023 була орієнтовною, про що і зазначено проформі-інвойсі. Крім того, товар завантажено на борт судна 26.05.2023, що є в межах орієнтовної дати і не впливає на ціну товару.

Крім того, на запит відповідача позивач надав копію експортної митної декларації країни відправлення і повідомив, що інші витребувані документи відсутні.

В той же час, відсутність документів, не визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, не може бути підставою вимагати додаткові документи і відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду, що у спірному випадку відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. При цьому, визначаючи недоліки щодо подання всіх документів декларантом, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених судом обставин, є вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі відносно невірно визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу, що підлягали стягненню на користь позивача.

У клопотанні про розподіл судових витрат представником позивача вказано, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 710 грн..

За змістом договору про надання професійної правничої допомоги від 06.09.2023 замовник (ТОВ ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ в особі фінансового директора ОСОБА_1 ) доручає, а адвокат ( ОСОБА_2 ) приймає на себе зобов`язання щодо надання професійної правничої допомоги замовнку щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2023/000018/2 від 24.07.2023 і відшкодування завданої шкоди. У перелік послуг, що надаються адвокатом входить: консультації з правових питань, складання та оформлення документів правового характеру: позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, клопотань, апеляційних та касаційних скарг, мирових угод і інших процесуальних документів в інтересах замовника.

Відповідно до акту виконаних робіт від 13.03.2024 проведена наступна робота: складання позовної заяви (5 год. х 1 342 грн) вартістю 6 710 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги обставини цієї справи, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, а також умови договірних відносин адвоката з позивачем, розгляд справи в спрощеному провадженні, прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача лише у розмірі 2 684 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон №5076- VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 134 КАС України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність та відповідність наданих послуг видам адвокатських послуг, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суті виконаних адвокатом робіт, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд обґрунтовано прийшов до висновків про наявність підстав для зменшення розміру заявленої позивачем суми витрат на правничу професійну допомогу.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, то вони не спростовують висновків суду в оскарженій частині. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував всі необхідні обставини, визначив критерії, навів підстави, за яких дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача.

Щодо заяви позивача про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

В межах розгляду даної справи представником позивача було здійснено представництво та надана правова допомога (складання процесуальних документів).

Відповідач заперечував проти розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку із тим, що вважає заявлену до відшкодування суму у 5 000 грн. завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Колегія суддів приходить до висновку, що судові витрати позивача, понесені за наслідками розгляду справи у суді апеляційної інстанції, заявлені до відшкодування обґрунтовано, витрати позивача на оплату послуг адвоката пов`язані з розглядом справи, вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначена у наданих до суду документах, є співмірною зі складністю справи та з фактично виконаними послугами, витраченим адвокатом часом, ціною позову. Тому, заява підлягає задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. за професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 134, 139, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» та Запорізької митниці - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 280/5827/23 - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (ЄДРПОУ 34155997) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (ЄДРПОУ 44005647) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак