Постанова

від 09.10.2024 по справі 380/22620/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22620/23 пров. № А/857/14066/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Сеника Р.П.,

секретаря судового засідання Нора А.Т.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Костецький Н.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львів о 13 год. 32 хв. 01 травня 2024 року, повне судове рішення складено 10 травня 2024 року, у справі № 380/22620/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська Драй Порт» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

26.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостиська Драй Порт» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Відокремленого підрозділу Державної податкової служби Головне управління ДПС у Львівській області, просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №4589/13-01-07-03 від 20.03.2023 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за жовтень 2022 року у сумі 1 354 187 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №4593/13-01-07-03 від 20.03.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове законодавство не ставить право позивача на податковий кредит в залежність від наявності у його контрагентів ТОВ «Тіп Топ» та ТОВ «БК «Еталон Арт» основних засобів та працевлаштованих працівників. Більше того, ні законодавство, ні звичаї ділового права не зобов`язують Товариство з`ясовувати питання дотримання контрагентами податкового чи трудового законодавства. Суд першої інстанції вказав, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Суд першої інстанції зазначив, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Суд першої інстанції зазначив, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Суд першої інстанції дійшов висновку, що отримання позивачем послуг від контрагентів, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також досліджені контролюючим органом під час проведених перевірок, тоді як контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мостиська Драй Порт» відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за результатами дослідження ланцюга придбання ТОВ «Мостиська Драй Порт» у ТОВ «БК «Еталон АРТ» послуг роботи автомобілів MAN з маніпулятором та послуг роботи спец техніки JCB 3CX, згідно з даними інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення господарських операцій, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або їх реального придбання (відсутня спецтехніка, яка виконувала роботи, які зазначені в договорі від 09.03.2021 №11 та достатній людський ресурс, що унеможливлює виконання зазначеного обсягу робіт). Скаржник вказує, що формальна наявність договорів, актів, видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Скаржник вважає, що надані позивачем первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами. Скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів наявності у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, інструменту для здійснення даних господарських операції, щодо ділової мети такої операції, не надано пояснень як налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь. Також скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Тіп Топ» не надало доказів поставки та збирання офісно-побутових модулів до перевірки. Скаржник звертає увагу, що ТОВ «Мостиська Драй Порт» здійснило перерахування коштів, як нібито аванс, з формуванням дебіторської заборгованості за операцією, яка має очевидний нереальний характер (відсутні будь-які об`єктивні обставини можливості реального постачання товарів у майбутньому). Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Мостиська Драй Порт» зареєстроване платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 434875013223, з 01 березня 2020 року отримало статус платника податку на додану вартість (ІПН 434875013223).

Відповідно до Статуту та інформації внесеної до ЄДР, основним видом діяльності Товариства є « 52.24 Транспортне оброблення вантажів».

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мостиська Драй Порт» (ЄДРПОУ 43487506) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт №3087/13-01-07-03/43487506 від 17.02.2023.

Відповідно до висновків цього Акта перевіркою, зокрема встановлено порушення Товариством: 1) п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2022 року у сумі 903 415грн.; 2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за жовтень 2022 року у сумі 1 412 004грн.

Крім того, Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мостиська Драй Порт» (ЄДРПОУ 43487506) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт №3089/13-01-07-03/43487506 від 17.02.2023, відповідно до висновків якого, перевіркою, зокрема встановлено порушення ТОВ «Мостиська Драй Порт»: 1) п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2022 року у сумі 116 898 грн.; 2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за листопад 2022 року у сумі 38 614 грн.

На підставі вказаних актів перевірки Головне управління ДПС у Львівській області прийняло: - податкове повідомлення-рішення №4589/13-01-07-03 від 20.03.2023, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за жовтень 2022 року у сумі 1 412 004 грн.; - податкове повідомлення-рішення №4593/13-01-07-03 від 20.03.2023, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за листопад 2022 року у сумі 38 618 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства з питань оподаткування, фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У статті 198 ПК України встановлено підстави за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В акті перевірки від 17.02.2023 № 3087/13-01-07-03/43487506 контролюючий орган зазначив, що перевіркою достовірності і правильності визначення ТОВ «Мостиська Драй Порт» та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації з податку на додану вартість) встановлено завищення рядка 16.1 (колонка Б) Декларації 1 412 004 гри., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.

На формування податкового кредиту за жовтень 2022 вплинули операції з придбання на митній території України будівельних матеріалів (бетон, щебінь, пісок тощо) на об`єкт «Нове будівництво виробничо-логістичний комплекс Мостиська Драй Порт» на території Волицької сільської ради», придбання послуг з будівництва, придбання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом тощо та від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду.

Податковий орган вважав, що було завищено на 1 412 004 грн. показник у рядку 16.1 (колонка Б) Декларації, внаслідок врахування всупереч п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Кодексу при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТОВ «БК «Еталон Арт»» (код ЄДРПОУ 43730832), на суму 172 721 грн. та ТОВ «Тіп Топ» (код ЄДРПОУ 38404098), на суму 1 181 466 грн. цієї ж Декларації з ПДВ, та невірного обрахування податкового кредиту на суму 57 817 грн, що зі свого боку призвело до завищення показників рядка 19.

За результатом перевірки проведених операцій із ТОВ «БК «Еталон Арт»» (43730832) контролюючий орган встановив неможливість здійснення господарських операцій, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або їх реального придбання (відсутня спецтехніка, яка виконувала роботи, які зазначені в договорі від 09.03.2021 №11 та достатній людський ресурс, що унеможливлю: виконання зазначеного обсягу робіт).

Контролюючий орган зазначив, що ТОВ «БК «Еталон Арт»» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, відсутністю необхідних транспортних засобів та майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутністю залучених контрагентів-підрядників, необхідних для виконання відповідних робіт (послуг).

В ході проведення перевірки досліджено ланцюг постачання послуг, які реалізовано ТОВ «БК «Еталон Арт» на адресу ТОВ «Мостиська Драй Порт», та встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованих послуг, що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій. За даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання ТОВ «БК «Еталон Арт» послуг роботи спец техніки MAN з маніпулятором та послуг роботи спец техніки JCB 3СХ.

Окрім того, за результатом перевірки проведених операцій із ТОВ «Тіп Топ» (код ЄДРПОУ 38404098) контролюючий орган встановив, що ТОВ «Мостиська Драй Порт» перераховано грошові кошти в розмірі 7 320 477,60 грн. ТОВ «Тіп Топ» в якості авансу за поставку офісно-побутових модулів, однак доказів поставки та збирання офісно-побутових модулів до перевірки не представлено.

Відповідно до наявної інформації в АІС «Податковий блок» по ТОВ «Тіп Топ» контролюючий орган встановив, що ТОВ «Тіп Топ» здійснювало маніпулювання податковою звітністю з метою завищення сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість, шляхом штучного формування податкового кредиту. Операції ТОВ «Тіп Топ» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичної (протягом місяців) реалізації товарів (робіт, послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що в результаті опрацювання зібраної податкової інформації, за рахунок проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Тіп Топ», ТОВ «Мостиська Драй Порт» не підтверджується проведення фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентом-постачальником.

Щодо завищення податкового кредиту ряд.17 «Усього податкового кредиту» у податковій Декларації за жовтень 2022 року на суму 503,31 грн., податковим органом зроблено наступні висновки.

Перевіркою рядка 21 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2022 року встановлено, що Товариство у квітні 2021 року від Prof. Dr.-Ing. Gebhard Hafer, (Німеччина) отримано послуги з розробки та аналізу проекту «Грузовий інтермодальний термінал в м. Мостиська» та зареєстровано податкову накладну від 14.04.2021 №1 на суму ПДВ 57 313,5 грн. Проте, вказану операцію не задекларовано у рядку 6.1 Декларації за квітень 2021 року «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою».

ТОВ «Мостиська Драй Порт» у січні 2022 року подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17.01. 2022 року № 9002448311 за квітень 2021 року, в якому у ряд.6.1 «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» уточнено ПДВ в сумі 57313,5 грн.

Крім цього, у січні 2022 року подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 26.01. 2022 року № 9008954393 за квітень 2021 року, в якому у ряд.13.1 «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України за основною ставкою» уточнено податковий кредит з ПДВ в сумі 57 313,5 грн.

Однак, ТОВ «Мостиська Драй Порт» подано Декларацію за лютий 2022 року (від 21.03.2022 року № 9042948197), в якій у рядку 13.1 «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України за основною ставкою» повторно задекларовано податковий кредит з ПДВ в сумі 57 313,5 грн. по вищенаведеній операції.

Так, контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Мостиська Драй Порт» безпідставно завищено податковий кредит за грудень 2021 року на суму 503 грн., за лютий 2022 року на суму 57 313,50 грн., що призвело до завищення податкового кредиту ряд.17 «Усього податкового кредиту» у податковій Декларації за жовтень 2022 року на суму 57 817 грн.

Перевіркою ж достовірності і правильності визначення ТОВ «Мостиська Драй Порт» суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації з податку на додану вартість) жовтень 2022 року, відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 903 415,0 гри., внаслідок порушення підприємством п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки ТОВ «Мостиська Драй Порт» не представлено платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ, заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а саме по ТОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд» на суму 903 415,0 грн,, в тому числі за жовтень 2022 року на суму 903 415,0 гривень.

В акті перевірки від 17.02.2023 № 3089/13-01-07-03/43487506 перевіркою достовірності і правильності визначення ТОВ «Мостиська Драй Порт» та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації з податку на додану вартість) встановлено завищення рядка 10.1 (колонка Б) Декларації 38 614 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.

На формування податкового кредиту за листопад 2022 вплинули операції з придбання на митній території України будівельних матеріалів, придбання послуг з будівництва виробничо-логістичного комплексу «Мостиська Драй Порт» на території Волицької сільської ради та будівництва залізничної колії на виробничо-логістичному комплексі Мостиська Драй Порт на території Волицької сільської ради, придбання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом тощо та від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду.

Оскільки, завищено внаслідок врахування всупереч на 38 614 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації, п. 198.1, її. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст, 198 Податкового Кодексу України при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТОВ «Tiп Топ» (код ЄДРПОУ 38404098) на суму 38613,6 грн. цієї ж Декларації з ПДВ, що зі свого боку призвело до завищення показників рядка 19.

Контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Мостиська Драй Порт» перераховано грошові кошти в розмірі 231 681,6 гри. ТОВ «Тіп Топ» в якості авансу за поставку офісно-побутових модулів, однак доказів поставки та збирання офісно-побутових модулів до перевірки не представлено.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Мостиська Драй Порт» здійснив перерахування коштів, як нібито аванс, з формуванням дебіторської заборгованості за операцією, яка має очевидний нереальний характер (відсутні будь-які об`єктивні обставини можливості реального достачання товарів у майбутньому).

Так, контролюючим органом враховано, що відповідно до Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від ЗІ.10.2022 №334456, прийнято рішення про відповідність платника податку ТОВ «Тіп Топ» критеріям ризиковості платника податку.

Перевіркою достовірності і правильності визначення ТОВ «Мостиська Драй Порт» суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації з податку па додану вартість) встановлено її завищення на 38 614 грн., внаслідок завищення показника рядка 10.1 Декларації.

Перевіркою достовірності і правильності визначення ТОВ «Мостиська Драй Порт» суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації з податку на додану вартість) листопад 2022 року, відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість па рахунок платника у банку у сумі 116 899,0 грн., внаслідок порушення підприємством п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу.

Перевіркою достовірності і правильності визначення ТОВ «Мостиська Драй Порт» суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації з податку на додану вартість) за листопад 2022 року, встановлено порушення підприємством п.200.1. п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 116 898,0 грн., в тому числі за листопад 2022 року на суму 116 898,0 грн.

В ході проведення перевірки ТОВ «Мостиська Драй Порт» не представлено платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а саме по ТОВ «БК «Прогрестехбуд» на суму 116 898,0 гри., в тому числі за листопад 2022 року на суму 116 898,0 гривень.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення).

Згідно з пунктом 2.15 вказаного Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Обґрунтовуючи реальність здійснення вказаних у актах господарських операцій, Товариство вказує, що на підставі договору №210809 від 16.08.2021 постачальнику ТОВ «Тіп Топ» протягом серпня-листопада 2021 року та червня 2022 року позивачем здійснено попередню оплату за офісно-побутові модулі на загальну суму 7 080 796,00 грн., в тому числі ПДВ 1 181 466,00 грн. та за роботи з їх складання на загальну суму 231 681,60 грн., в тому числі ПДВ 38 613,60 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з виконання договору постачання офісно-побутових модулів №210809 від 16.08.2021 Товариство надало товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, надання послуг, платіжні інструкції з переказу коштів.

Також, Товариство уклало договір постачання офісно-побутових модулів з ТОВ «ТІП ТОП» (Постачальник) від 16.08.2021 №210809 відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити на умовах СРТ за адресою: Україна, 81300, Львівська область, Мостиський р-н, с. Мостиська Другі, вул. Колійова 15, офісно-побутові модулі (далі -Модулі) в кількості і номенклатурі згідно з затверджених схем №210809-002, 210808-002, 210807-002, Додаток №2 і специфікації Додаток №1.

На підставі первинних документів та зареєстрованих податкових накладних, позивач сформовав податковий кредит за проведеними операціями з контрагентом ТОВ «Тіп Топ».

Крім того, між ТОВ «Мостиська Драй Порт» (Замовник) та ТОВ «БК «Еталон Арт» (Виконавець) був укладений договір №11 від 09.03.2021, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець надає Замовнику за відповідну плату послуги роботи автомобілів MAN з маніпулятором у кількості 2 (двох) штук.

На підтвердження реальності господарських операцій з виконання вказаного договору №11 від 09.03.2021, Товариство надало акти надання послуг, платіжні інструкції з переказу коштів.

На підставі первинних документів та зареєстрованих податкових накладних, Товариство сформовало податковий кредит за проведеними операціями з контрагентом ТОВ «БК «Еталон Арт».

Разом з тим, надані Товариством первинні документи у своїй сукупності не спростовують аргументи скаржника щодо неможливості ТОВ «БК «Еталон Арт» здійснювати господарські операції з надання такого виду послуг, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального придбання, а також відсутності доказів поставки та збирання офісно-побутових модулів, отриманих за результатами господарської операції з ТОВ «Тіп Топ».

До того ж, зазначені контрагенти позивача за рішеннями контролюючого органу визнані такими, що відповідають критеріям ризиковості.

Слід зауважити, що в наданих Товариством товарно-транспортних накладних, як підставу реальності господарських операцій, зазначено здійснення поставки за адресою 15100, Чернігівська область, Городнянський район, м. Городня, вул. Першого травня,46, проте за вказаною адресою зареєстровано інше підприємство ТзОВ «Сіверстальт Модуль» (36239387).

Суд апеляційної інстанції враховує також і той факт, що на момент перевірки у лютому 2023 року Товариством не було надано доказів збирання офісно-побутових модулів, а покликання сторони позивача на непідготовленість майданчику для їх розташування станом на цей час на переконання суду апеляційної інстанції не може братись до уваги з тих підстав, що авансування за такі модулі та їх складання мало місце у серпні-листопаді 2021 року та червня 2022 року, що може розцінюватись не інакше як необґрунтованість підприємницької діяльності Товариства по таких операціях, яка не відповідає умовам досягнення її результатів, необхідності та обґрунтованості понесених витрат у періодах, в яких Товариство не довело доцільності їх понесення, так само і по спливу більше як півтора року після авансування поставки та виконання робіт по монтажу.

Отже, відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення сум податкового кредиту та від`ємного значення сум ПДВ.

Аргументи позивача щодо належного оформлення первинних документів, відповідності проведених фінансово-господарських операцій економічному змісту господарської діяльності позивача на підставі вище досліджених обставин справи не можуть братись судом апеляційної інстанції як самодостатні та беззаперечні докази на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту. Позивач не навів обґрунтованих доводів щодо економічної та ділової доцільності придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників, якими не надано документів щодо походження таких та/чи за відсутності доказів фактичної їх поставки.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Водночас, контролюючий орган у цій справі навів як прямі, так і непрямі докази, що підтверджують його висновки про неможливість здійснення контрагентами господарських операцій з позивачем за спірними правочинами.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи мають бути достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 жовтня 2024 року у справі №640/1383/20, від 20 листопада 2023 року у справі №460/11281/21, від 09 лютого 2023 року у справі № 160/12019/21.

У свою чергу, відсутні підстави для застосування принципу індивідуальної відповідальності платника податку, адже на противагу доводам контролюючого органу позивач не довів, що він діяв з належною обачністю при виборі контрагентів та розумними заходами пересвідчився у достовірності первинних документів, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, враховуючи доктрину належної обачності й обережності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивачем не подано контролюючому органу належні та достатні документи на підтвердження походження ТМЦ, отриманих від вказаних контрагентів, та фактичне отримання таких, а тому приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги про скасування таких за встановлених обставин є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження від 16.08.2024 задоволено частково клопотання Головного управління ДПС у Львівській області, відстрочено Головному управлінню ДПС у Львівській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі №380/22620/23 до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення.

На час прийняття постанови судом апеляційної інстанції у цій справі судовий збір скаржником не сплачений, а тому такий підлягає стягненню.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі №380/22620/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська Драй Порт» до Головного управління ДПС у Львівській області - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) 25070 грн (двадцять п`ять тисяч сімдесят) 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 21.10.2024 відповідно до ч.3 статті 321 КАС України.