Ухвала

від 21.10.2024 по справі 815/1346/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року

Київ

справа № 815/1346/17

адміністративне провадження № К/990/38864/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 815/1346/17 за позовом Фермерського господарства «ДІНЕКС АГРО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 11.10.2024 .

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на жодну з передбачених у частині четвертій підстав для касаційного оскарження судових рішень. На переконання ГУ ДПС, суди не взяли до уваги, що питання перевірки правильності обчислення та сплати податку на доходи з фізичних осіб розглядається не з точки зору визначення орендної плати для розрахунку з орендодавцем, а з точки зору оподаткування - орендна плата розглядається як база оподаткування податком на доходи з фізичних осіб. ГУ ДПС наполягає, що якщо сума річного платежу за договором оренди землі є меншою, ніж сума платежу, визначена пунктом 288.5 статті 288 ПК України, то податок на доходи визначається виходячи з річної суми орендної плати, яка, в свою чергу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки.

Однак, суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку зазначеним доводам ГУ ДПС, врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.07.2018 у справі № 821/1316/17, відповідно до якого аналіз статті 163 ПК України свідчить про те, що для того, аби утримати з доходу податок на доходи фізичних осіб обов`язковим є нарахування (виплата, надання) такого доходу. За відсутності об`єкта оподаткування (доходу) немає передбачених ПК України підстав для утримання податку на доходи фізичних осіб та, відповідно, військового збору. Суд виснував, що донарахування грошового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій та пені з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, який не був нарахований та виплачений орендарем є передчасним.

Касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов).

Посилаючись у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права в частині встановлення обставин у справі та дослідження зібраних доказів, ГУ ДПС конкретно не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Водночас за змістом пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024.

Додатково, враховуючи висновки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2024 у справі № 440/14831/23, суд вважає за необхідне звернути увагу, що до поданої касаційної скарги не долучено документів, передбачених статтею 55 КАС України, на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, діяти від імені скаржника в порядку самопредставництва відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Додана до касаційної скарги довіреність, яка сформована в підсистемі «Електронний суд», не може сприйматися як документ, передбачений статтею 55 КАС України. Не має зазначена справа і ознак, передбачених частиною шостою статті 12 КАС України, які б дозволяли здійснювати представництво сторін фізичною особою, яка не є адвокатом, за довіреністю (частина друга статті 47 КАС України).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 815/1346/17 за позовом Фермерського господарства «ДІНЕКС АГРО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон