Ухвала

від 21.10.2024 по справі 140/765/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 140/765/20

адміністративне провадження № К/990/39609/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ратнівське лісомисливське господарство» (далі - ДП "Ратнівське ЛГ", підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2019 року №000282507, №000281507, №000279507, №000280507, від 6 лютого 2020 року №0004581405.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20 листопада 2019 року №000282507 повністю, №000281507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 483233 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 322155 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161078 грн), №000279507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 450170 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 360136 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90034 грн), №000280507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 1470006 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №140/765/20 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області від 20 листопада 2019 року №000282507 повністю, №000281507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 483 233 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 322155 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161078 грн), №000279507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 450170 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 360136 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90034 грн), №000280507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 1470006 грн та прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року скасовано, а справу №140/765/20 направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

За наслідками нового розгляду, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20 листопада 2019 року № 000282507 та №000281507 повністю, № 000279507 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 656 911 грн, №000280507 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 2 159 142 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

17 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Попередні касаційні скарги у справі №140/765/20 Верховний Суд повернув ухвалами від 18 вересня 2024 року, від 25 вересня 2024 року, від 7 жовтня 2024 року та від 15 жовтня 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 9 лютого 2023 року у справі №420/5680/19, від 6 липня 2022 року у справі №200/14551/19-а, від 26 лютого 2019 року у справі №825/2075/17, від 12 листопада 2019 року у справі №620/4196/18, від 9 грудня 2020 року у справі №460/212/19, проте без належного обґрунтування подібності правовідносин, із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Обов`язкових умов, передбачених при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі так і не зазначено.

Скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову має кореспондуватись викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Крім того, як уже зазначено, касаційні скарги у цій справі скаржником вже подавались, проте ухвалами Верховного Суду 18 вересня 2024 року, від 25 вересня 2024 року, від 7 жовтня 2024 року та від 15 жовтня 2024 року їх повернуто як такі, що не містили підстав касаційного оскарження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Однак, звертаючись уп`яте з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська