Рішення

від 14.10.2024 по справі 523/13695/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/13695/24

Провадження №2/523/5492/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"14" жовтня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судових засідань Орлова В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 523/13695/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Одеської універсальної біржі «Вітязь» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Одеської універсальної біржі «Вітязь» про визнання договору купівлі-продажу дійсним. Обґрунтовуючи вимоги даного позову позивач вказує на те, що 23.09.1997 року ОСОБА_1 набув у ОСОБА_2 житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору № 97-133Ц купівлі продажу нерухомого майна від 23.09.1997 року. Даний договір був укладений на Одеській універсальній біржі «Вітязь» та зареєстрований 21.10.1997 в ОМБТІ та РОН за № 111 доп стр 14-р 226.

При укладенні договору сторони договору досягли всіх істотних умов договору, позивач передав відповідачу суму у розмірі 25345,00 грн. вартості квартири, відповідач прийняв грошові кошти, виселився з вищевказаної квартири та передав її покупцю у володіння та розпорядження.

Однак, у серпні 2024 року позивач дізнався, що не може в повній мірі розпоряджатись своєю власністю у вигляді вищевказаної квартири, оскільки Договір № 97-133Ц купівлі продажу нерухомого майна від 23.09.1997 року, укладений на Одеській універсальній біржі «Вітязь» не був посвідчений нотаріально, що на сьогоднішній день вимагає законодавство України. У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати дійсним Договір № 97-133Ц купівлі продажу нерухомого майна від 23.09.1997 року укладений на Одеській універсальній біржі «Вітязь».

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась. Однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує, та просить суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час та місце слухання справи через оголошення на офіційному веб порталі судової влади України (sv.od.court.gov.ua). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Представник третьої особи Одеської універсальної біржі «Вітязь» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.09.1997 року ОСОБА_1 набув у ОСОБА_2 житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний факт підтверджується Договором № 97-133Ц купівлі продажу нерухомого майна укладеного 23 вересня 1997 року на Одеській універсальній біржі «Вітязь» відповідно доЗУ «Про товарну біржу».

Зазначений договір купівлі продажу був зареєстрований на Одеській універсальній біржі «Вітязь» відповідно дост.15 Закону України «Про товарну біржу».

Відповідно до відмітки проставленої на звороті Договору купівлі продажу нерухомого майна, договір було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» за реєстраційним за № 111 доп стр 14-р 226 від 21.10.1997 року.

Спірний договір був підписаний сторонами 07 грудня 1997 року, тобто у період дії ЦК Української РСР 1963 року, то застосуванню підлягають саме норми вказаногоКодексу.

Відповідно дост. 153 ЦК Української РСР 1963 рокудоговір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За положеннямист. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

На час укладення вищевказаного договору купівлі продажу у вересні 1997 року позивачу не було відомо, що правочин відповідно дост. 47 Цивільного Кодексу Української РСР(1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чиннимЗакон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Так, згідно ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі продажу в 1997 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 2ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно ізст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 8, 9, 15Закону України№ 1956-XIIвід 10.12.1991року «Протоварну біржу» членами товарної біржі є прийняті до її складу, згідно зі статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи. Членами товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обліку та товарній біржі.

Відповідно до ч. 2ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями218та220 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору купівлі продажу, було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору.

Згідно ч. 1 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ч.2 ст.319ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст.3ЦК України та ч. 1 ст.321ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом.

Згідно ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 2 ст.16ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі продажу квартирив АДРЕСА_1 ,при вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі продажу квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1997 році, позивач придбав квартиру у свою власність у відповідача, виконавши взяті на себе зобов`язання за договором купівліпродажу, а відповідач в свою чергу виконав зобов`язання по передачі квартири позивачу, виїхала з житлового приміщення та знялась з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормамист. 47 ч. 2 ЦК Українив редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі продажу і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі вищезазначеного суд вважає можливим захистити права позивача та визнати зазначений договір купівлі продажу дійсним.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання дійсним Договору № 97-133Ц купівлі продажу нерухомого майна від 23 вересня 1997 року.

Керуючись ст.ст. ст.ст.47,227 ЦК Українив редакції 1963 року, ст.ст. 319, 391 ЦК України, ст.ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Одеської універсальної біржі «Вітязь» про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійсним Договір № 97-133Ц купівлі продажу нерухомого майна, а саме житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 23 вересня 1997 року на Одеській універсальній біржі «Вітязь» між ОСОБА_1 , з однією сторони, ОСОБА_2 з іншої сторони, що зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» за № 111 доп стр 14-р 226 від 21.10.1997 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Дата складення повного тексту судового рішення 14 жовтня 2024 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер