Рішення

від 30.08.2024 по справі 207/2315/24

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/2315/24

№ 2/207/883/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Степанян М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Абонент ХХІ», Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Абонент ХХІ», Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачка посилаючись на те, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі Позивач), є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі Відповідач). Їхніми батьками є: батько - ОСОБА_4 , та мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

23.01.1977 року Виконавчим комітетом Заводської Ради депутатів трудящих м. Дніпродзержинська був виданий Ордер № 2529 на право зайняття 2-х кімнат загальною жилою площею 25 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ) на ім`я бабусі Позивача, ОСОБА_6 , на склад сім`ї з двох доньок ОСОБА_5 (мати Позивача), та ОСОБА_8 (тітка Позивача).

Бабуся Позивача, ОСОБА_6 , померла у 1999 році, мати Позивача була позбавлена батьківських прав відносно своїх двох дітей: ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_2 (Відповідач) приблизно у 1998 році. З того часу місце знаходження ОСОБА_5 не відоме, будь-які контакти відсутні.

Однак до теперішнього часу квартиронаймачем обліковується мати Позивача, ОСОБА_5 , хоча на підставі Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 2-1173-2007 від 04.05.2007 року остання була визнана особою, яка втратила право на користування жилим приміщенням.

На сьогоднішній день в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано шість осіб:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в квартирі з 27.04.1984 року (Позивач);

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 30.11.2006 року (син Позивача);

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у квартирі з 05.04.1983 року (Відповідач, брат Позивача);

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована у квартирі з 27.10.1995 року (сестра Позивача);

- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована з 05.03.2019 року (донька сестри Позивача, ОСОБА_11 );

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована з 06.03.2019 року (донька сестри Позивача, ОСОБА_11 ).

Позивач вважає, що наявні підстави для визнання Відповідача особою, яка втратила право користування жилим приміщенням.

Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом Позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2002 року Відповідач вів аморальний спосіб життя, зловживав алкогольними напоями. За період часу з 2002 року по 2008 рік Відповідач майже не проживав у вищезазначеному житловому приміщенні, однак періодично навідувався з метою вирізати металеві труби та сантехніку для подальшого продажу, тим самим привів приміщення до нежитлового стану, створив неможливі умови для проживання та багаторічну заборгованість за комунальні послуги, що підтверджується Актами обстеження стану жилих приміщень від 12.03.2007 року та 10.08.2007 року.

В 2013 році Позивач переїхала мешкати в квартиру за адресою АДРЕСА_1 разом з дітьми, де постійно проживає по теперішній час. За власні кошти привела приміщення у житловий стан та сплатила всі борги, які були створені Відповідачем.

З 2008 року та по теперішній час Позивач з Відповідачем не спілкуюся, жодного зв`язку не підтримують, Відповідач у вищевказаній квартирі не з`являється, комунальні платежі не сплачує, особистих речей в квартирі не має. Фактичне місце проживання/перебування Відповідача Позивачу наразі не відоме.

19.03.2024 року, був виданий Акт № 149 Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Добробут» про те, що за адресою АДРЕСА_1 дійсно не проживають:

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (з 1996 року і по теперішній час);

- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (з 2018 року і по теперішній час);

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (з 2015 року і по теперішній час);

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (фактично з 2008 року і по теперішній час).

Як вже зазначалося вище, з 2013 року Позивач разом з дітьми постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . Позивач сумлінно сплачує комунальні послуги за усіх осіб зареєстрованих у квартирі. Зважаючи на те, що на сьогоднішній день вартість комунальних послуг значно зросла, Позивачу стало важко платити по рахункам за особу, яка у квартирі не проживає вже більше 15 років, квартирою не цікавиться, не оплачує комунальні платежі, не приймає участі у підтриманні квартири у належному санітарно-гігієнічному стані.

Тому, вважає, що відсутність Відповідача за місцем його реєстрації понад шість місяців (15 років) дає підстави для звернення до суду з даним позовом і Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачка в судове засідання не з`явилась, надала заяву щодо розгляду справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились. Надали заяву щодо розгляду справи за їх відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперували.

Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивачка проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.280 та відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.01.1977 року Виконавчим комітетом Заводської Ради депутатів трудящих м. Дніпродзержинська був виданий Ордер № 2529 на право зайняття 2-х кімнат загальною жилою площею 25 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ) на ім`я ОСОБА_6 , на склад сім`ї з двох доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_2 Серії 4 № 322264 від 23.06.1983, батьком зазначено - ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_5 .

Згідно до Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 04.05.2007 року ОСОБА_5 було визнано особою, яка втратила право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що вказані правовідносини регулюються нормами ЖК України, ЦК України та ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з Актом про не проживання від 19.03.2024 року, складеним комісією КП КМР «Добробут», в якому зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживає з серпня 2008 року до теперішнього часу.

За положеннями частини першої статті 71, статті 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні, Житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 107 ЖК Української РСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім`ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім`ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.

Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Відповідно до ст.107 ЖК ( 5464-10 ) наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. Разом з тим належить враховувати, що згідно п.5 ст.71 ЖК (в редакції Закону від 18 грудня 1991 р. (1993-12) інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або інші установи соціальної допомоги, мають право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців. (Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 (v0013700-92) від 25.12.92

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Громадяни, відсутні у місці постійного проживання за умовами і характером роботи (члени екіпажів суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій та інші працівники, діяльність яких пов`язана з постійним пересуванням), у період її виконання можуть бути визнані на підставі ст.107 ЖК такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з якого вони вибули у зв`язку з цією роботою, в разі одержання жилої площі, вселенні на жилу площу членів сім`ї або в інших випадках забезпечення їх жилою площею для постійного проживання (п.3 постанови Ради Міністрів СРСР від 16 квітня 1988 р. № 477 «Про гарантію житлових прав громадян, тимчасово відсутніх у місці постійного проживання за умовами і характером роботи»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, наявність рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, є підставою для відповідного реєстраційного органу провести зняття його з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає понад 10 років, не несе витрати по утриманню спірної квартири у виді плати за комунальні послуги, які нараховуються на кількість зареєстрованих осіб. Таким чином, оскільки наявність у відповідача реєстрації в квартирі порушує право користування позивача, то на думку суду він втратив право користування цією квартирою, відтак позовна заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 247, 264, 265, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Абонент ХХІ», Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.О. Бистрова