Рішення

від 21.10.2024 по справі 730/1170/24

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/1170/24

Провадження № 2/730/367/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2024 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х років,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить стягувати з ОСОБА_2 на її утримання, як дружини, щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, до досягнення їх сином ОСОБА_3 трьох років. Свої вимоги обґрунтовує тим, що від укладеного 14.02.2024р. шлюбу в неї з відповідачем є малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею і знаходиться на її утриманні, тоді як відповідач мешкає окремо від сім`ї. У зв`язку із складним матеріальним становищем вона потребує матеріальної допомоги на своє утримання від відповідача.

Позивач в судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 128; ч. 3 ст. 130 ЦПК України, але також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

26.09.2024 року до суду через електронний суд надійшов відзив від представника відповідача, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розглянувши вказаний відзив, суд зазначає наступне.

Частина 4 ст. 178 ЦПК передбачає, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Частина 7ст.43ЦПК передбачає,що уразі поданнядо судув електроннійформі заявипо сутісправи,зустрічного позову,заяви прозбільшення абозменшення позовнихвимог,заяви прозміну предметаабо підставпозову,заяви прозалучення третьоїособи,апеляційної скарги,касаційної скаргита документів,що доних додаються,учасник справизобов`язаний надатидоказ надсиланнятаких матеріалівіншим учасникамсправи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

У цій справі належних доказів направлення відзиву позивачу немає. Представником відповідача надано суду лише копію чеку згідно якого позивачу направлено рекомендований лист, але суд позбавлений можливості з`ясувати його зміст за відсутності опису вкладення.

Належним доказом направлення копії відзиву з додатком іншим учасникам судового процесу відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270(надалі Правила), є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.

Відповідно до пункту 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належним доказом направлення сторонам копій заяв (відзиву) та доданих до неї документів є оригінали фіскального чеку (квитанції) та опису вкладення, в якому зазначені: повне найменування адресата, його поштова адреса та поіменний перелік документів, що надсилається на його адресу.

У даній справі доказів направлення відзиву на адресу позивача відповідачем не надано.

Суд наголошує, що від виконання відповідачем обов`язку щодо направлення копії відзиву на позовну заяву позивачу залежить реалізація останнім у встановлений судом строк права на подання відповіді на відзив, що, в свою чергу, на переконання суду, сприятиме швидшому встановленню обставин у справі та її правильному вирішенню.

Таким чином, з огляду на те, що представником відповідача відзив подано з порушенням встановленого порядку, суд не приймає до уваги викладені у відзиві заперечення проти позову та вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_2 (відповідач у справі) 14 лютого 2021 року уклали між собою шлюб у Бахмацькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

На даний час подружжя разом не проживає.

Сторони є батьками спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), який проживає з матір`ю (довідка Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області № 271 від 06.09.2024р.).

Статтею 75СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до статті 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Частина 4 статті 84СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

У постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

У зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів є такими, що підлягають задоволенню.

Однак, в цій справі суд враховує ще й таке.

Системний аналіз норм закону вказує на те, що в дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх з чоловіком спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів), які в силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України має довести позивач (як і бажаний розмір аліментів).

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Водночас позивач у цій справі, всупереч положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не навела суду обґрунтованих розрахунків, підтверджених належними доказами, на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача на своє утримання аліментів саме в розмірі 1/4 частини його доходу, а не в більшому чи меншому розмірах. Одночасно суд звертає увагу, що позивачем не надано суду будь-яких даних щодо відсутності у позивача будь-яких доходів.

Дійсно, відповідач є особою працездатного віку, але відомості про його стан здоров`я, а також джерела доходів відповідача відсутні.

Причому, з будь-якими клопотаннями позивач до суду не звертався.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково у розмірі 1/6 заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти на одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

За вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави, передбачений пп. 1 п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України"Просудовий збір" в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79, 80, 84 СК України, ст.ст. 2-4, 12, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН - НОМЕР_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН - НОМЕР_4 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , на її утримання аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 06 вересня 2024 року, і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.