Ухвала

від 21.10.2024 по справі 202/7903/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/7903/24

Провадження № 1-кс/202/7025/2024

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2024 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

власника майна - ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12023040000001124 від 11.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12023040000001124 від 11.10.2023 року.

В своєму клопотанні прокурор, з метою збереження речового доказу, просить накласти арешт на вилучений 14.10.2024 під час обшуку транспортний засіб марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ключі від нього. Тимчасово, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавити будь-яких осіб права на користування, відчуження та розпорядження вище вказаним майном, а також заборонити пошкоджувати, псувати, знищувати, перетворювати вказане майно.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та зазначила, що належний їй автомобіль не має відношення до кримінального провадження та необхідний їй для перевезення хворої людини.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023040000001124 від 11.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором та надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою відшукання та вилучення: документів, блокнотів, чорнових записів, в яких міститься інформація про злочинну діяльність; знаряддя за допомогою якого може здійснюватися виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин; мобільних телефонів, сім-карт, комп`ютерної техніки, флеш-накопичувачів, інших носіїв електронної інформації, які містять інформація про вчинене кримінальне правопорушення; банківських карток, грошових коштів здобутих злочинним шляхом.

Відповідно до протоколу обшуку від 14.10.2024 року на підставі ухвали слідчого судді від 30.09.2024 року було проведено обшуку автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого вилучено даний транспортний засіб та ключі від нього.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_4 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Постановою від 14.10.2024 року, автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 та ключі від нього, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023040000001124.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема,при вирішенніпитання проарешт майнадля прийняттязаконного тасправедливого рішення,згідно ст.ст.94,132,173КПК України,у даномувипадку,слідчий суддяповинен враховувати:правову підставудля арештумайна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); належність майна підозрюваному, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 2ст. 167 КПК Українитимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вилучені в ході обшуку автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 та ключі від нього, прокурор повинен зазначити, яке відношення останні мають до вчинення кримінального правопорушення, посилаючись при цьому на докази на підтвердження вказаного.

У клопотанні зазначено, що дані предмети використовувались для перевезення наркотичних засобів та психотропних речовин, й містять відомості, які органом досудового розслідування будуть використані як доказ при встановленні обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим їх визнано речовими доказами.

Водночас,в ходірозгляду клопотанняпрокурором ненадано доказівна підтвердженняданих посилань.Також,прокурором уклопотанні невказано,у якийспосібможливе використання даного майна, в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Також, постанова про визнання речовими доказами вилученого майна, зазначеного у даному клопотанні, не містить належного обґрунтування того, що воно дійсно має ознаки речових доказів, у відповідності до ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Таким чином,в порушеннявимог ст.171КПК України,стороною обвинуваченняне булодолучено доклопотання даних, які би давали достатньо підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт транспортного засобу «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 та ключів від нього, є необхідним у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей та обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права й свободи особи, завдяки чому може бути виконане завдання, для реалізації якого прокурор звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту.

Враховуючи наведене, оскільки прокурором не доведено обставини, передбачені ч. 2 ст. 171 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12023040000001124 від 11.10.2023 року, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 131, 132, 167-168, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12023040000001124 від 11.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - відмовити.

Повний текст ухвали проголошено об 11 годині 45 хвилин 22 жовтня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1