Ухвала

від 22.10.2024 по справі 344/18320/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18320/24

Провадження № 1-кс/344/7355/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12024090000000217 від 25.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12024090000000217 від 25.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, в якому просить скасувати арешт, який накладений у кримінальному провадженні №12024090000000217 від 25.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України на дробильно-сортувальне устаткування, яке складається з приймального бункеру, 1985 року, інв. № 3006, дробарки СМ-16, 1985 року, інв. № 3009, стрічкового конвеєру № 1, 2000 року, інв. № 3050, стрічкового конвеєру № 2, 2000 року, інв. № 3032, стрічкового конвеєру № 3, 1988 року, інв. № 3025, стрічкового конвеєру № 4, 2008 року, інв. № 3065, стрічкового конвеєру № 5, 2000 року, інв. № 3062, стрічкового конвеєру № 6, 2007 року, інв. № 3066, стрічкового конвеєру № 7, 1996 року, інв. № 203, грохоту ГІЛ-52, 2012 року, інв. № 3072, грохоту ГІЛ-42, 2013 року, інв. № 3077, живильника ТК-15, 1991 року, інв. № 3015, підстанції КПП 400/40, 2008 року, інв. № 3064, кран-балки, 2010 року, інв. № 3070, конденсаторної установки, 1988 року, інв. № 3035, дробарки СМ-739, 2015 року, інв. № 3079.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в рамках даного провадження було вилучено вищевказане майно, яке належить заявнику на праві власності, та яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні з подальшим накладенням на нього арешту ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2024 року.

Як зазначено в клопотанні, станом на даний час з вилученого в ході обшуку майна відібрано всі необхідні зразки для проведення експертиз, зроблено фотографії. Дробарний комплекс та інші об`єкти, на які накладено арешт, використовуються законним власником ТОВ «СПЕЦІМПУЛЬС» у господарській діяльності і не використовуються для безпосереднього видобутку корисних копалин.

Заявник в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та прсив його задовольнити. Зазначив, що подальший арешт майна в частині користування та володіння устаткуванням порушує права та інтереси законного власника, перешкоджає роботі юридичної особи, фактично зупиняє діяльність ТОВ «СПЕЦІМПУЛЬС», наносить збиток як власнику майна, так і працівникам юридичної особи, які не мають можливості працювати та отримувати заробітну плату.

Слідчий в судовому засіданні заперечував проти скасування арешту майна, однак в подальшому повторно подав клопотання про відкладення судового засідання, яке слідчим суддею відхилено з огляду на встановлені процесуальним законом строки розгляду клопотання про скасування арешту на майно.

Дослідивши матеріали клопотання, а також надані матеріали з кримінального провадження №12024090000000217 від 25.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024090000000217 від 25.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Івано-Франківської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» здійснюється незаконне користування надрами на території Івано-Франківської області на власних кар`єрах без наявної дозвільної документації, а також надають можливість стороннім особам здійснювати незаконний видобуток корисних копалин з метою подальшої реалізації та отримання грошової винагороди.

19 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді № 344/16753/24 від 13.09.2024 проведено обшук на території земельної ділянки з кадастровим номером 2624085001:02:005:0058, а також приміщень, розташованих на ній, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено наступні речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, а сааме, зокрема:

- дробильно-сортувальне устаткування, яке складається з приймального бункеру, 1985 року, інв. № 3006, дробарки СМ-16, 1985 року, інв. № 3009, стрічкового конвеєру № 1, 2000 року, інв. № 3050, стрічкового конвеєру № 2, 2000 року, інв. № 3032, стрічкового конвеєру № 3, 1988 року, інв. № 3025, стрічкового конвеєру № 4, 2008 року, інв. № 3065, стрічкового конвеєру № 5, 2000 року, інв. № 3062, стрічкового конвеєру № 6, 2007 року, інв. № 3066, стрічкового конвеєру № 7, 1996 року, інв. № 203, грохоту ГІЛ-52, 2012 року, інв. № 3072, грохоту ГІЛ-42, 2013 року, інв. № 3077, живильника ТК-15, 1991 року, інв. № 3015, підстанції КПП 400/40, 2008 року, інв. № 3064, кран-балки, 2010 року, інв. № 3070, конденсаторної установки, 1988 року, інв. № 3035, дробарки СМ-739, 2015 року, інв. № 3079.

В подальшому, 19.09.2024 слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами вище перелічених транспортних засобів, предметів, речей і документів, що вилучені.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.09.2024 року у справі №344/17323/24 накладено арешт на речі та документи із забороною користування, володіння та відчуження, що були вилучено під час обшуку на території земельної ділянки з кадастровим номером 2624085001:02:005:0058, а саме, зокрема:

- дробильно-сортувальне устаткування, яке складається з приймального бункеру, 1985 року, інв. № 3006, дробарки СМ-16, 1985 року, інв. № 3009, стрічкового конвеєру № 1, 2000 року, інв. № 3050, стрічкового конвеєру № 2, 2000 року, інв. № 3032, стрічкового конвеєру № 3, 1988 року, інв. № 3025, стрічкового конвеєру № 4, 2008 року, інв. № 3065, стрічкового конвеєру № 5, 2000 року, інв. № 3062, стрічкового конвеєру № 6, 2007 року, інв. № 3066, стрічкового конвеєру № 7, 1996 року, інв. № 203, грохоту ГІЛ-52, 2012 року, інв. № 3072, грохоту ГІЛ-42, 2013 року, інв. № 3077, живильника ТК-15, 1991 року, інв. № 3015, підстанції КПП 400/40, 2008 року, інв. № 3064, кран-балки, 2010 року, інв. № 3070, конденсаторної установки, 1988 року, інв. № 3035, дробарки СМ-739, 2015 року, інв. № 3079, - з метою збереження речових доказів, до скасування арешту у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Метою застосування арешту майна зазначено забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Дане клопотання ОСОБА_3 подано про скасування арешту на:

- дробильно-сортувальне устаткування, яке складається з приймального бункеру, 1985 року, інв. № 3006, дробарки СМ-16, 1985 року, інв. № 3009, стрічкового конвеєру № 1, 2000 року, інв. № 3050, стрічкового конвеєру № 2, 2000 року, інв. № 3032, стрічкового конвеєру № 3, 1988 року, інв. № 3025, стрічкового конвеєру № 4, 2008 року, інв. № 3065, стрічкового конвеєру № 5, 2000 року, інв. № 3062, стрічкового конвеєру № 6, 2007 року, інв. № 3066, стрічкового конвеєру № 7, 1996 року, інв. № 203, грохоту ГІЛ-52, 2012 року, інв. № 3072, грохоту ГІЛ-42, 2013 року, інв. № 3077, живильника ТК-15, 1991 року, інв. № 3015, підстанції КПП 400/40, 2008 року, інв. № 3064, кран-балки, 2010 року, інв. № 3070, конденсаторної установки, 1988 року, інв. № 3035, дробарки СМ-739, 2015 року, інв. № 3079.

Ч. 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст.100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Звертаючись до суду з даним клопотанням про скасування арешту майна, заявник покликається на те, що з часу арешту майна проведені всі необхідні слідчі дії, потреби в арешті майна на даний час немає, подальший арешт майна в частині користування та володіння устаткуванням порушує права та інтереси законного власника, перешкоджає роботі юридичної особи, фактично зупиняє діяльність ТОВ «СПЕЦІМПУЛЬС», наносить збиток як власнику майна, так і працівникам юридичної особи, які не мають можливості працювати та отримувати заробітну плату.

Слідчим, який заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, не надано слідчому судді доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про доцільність чинності даного арешту, зокрема, у частині володіння та користування відповідним обладнанням.

Крім того, слідчим не спростовано доводів заявника про те, що вказане майно не використовується для безпосереднього видобутку корисних копалин, що, в тому числі, є предметом кримінального провадження (незаконний видобуток корисних копалин).

ОСОБА_3 є власником вилученого та арештованого майна, з приводу якого подано дане клопотання (акти приймання-передачі згідно проведення електронного аукціону від 26.06.2024 (лот 552599), від 20.08.2024 року (лот 552597), від 04.06.2024 року (лот 550224).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства, а також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

У рішеннях Європейського суду з прав людини Суд неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).

У справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.

Європейський суд з прав людини у справі «Свіргунець проти України» зазначив, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.

Отже, слідчий суддя погоджується з доводами заявника, що в арешті майна, з приводу якого подано клопотання, але виключно в частині володіння та користування, відпала потреба, оскільки слідчим проведені необхідні процесуальні дії, подальше утримування майна призводить до втручання у господарську діяльність юридичної особи, а також не встановлено даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, а відтак слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті цього майна у вигляді заборони на володіння та користування ним відпала і приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання.

В частині правомочності розпорядження вказаним у клопотанні майном слідчий суддя вбачає підстави для збереження відповідного арешту.

В розумінні процесуального закону арешт майна є лише способом збереження речових доказів, і застосовується у разі наявності для цього передбачених законом підстав. Крім того, законом встановлена відповідальність за втрату речового доказу особою, у якої він знаходиться.

Відтак, слідчий суддя наголошує, що скасування арешту в частині володіння та користування на відповідне майно не змінює (не скасовує) його статусу як речового доказу, а також не скасовує відповідальності володільця речового доказу за його втрату.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 168, 169, 170, 174, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2024 року у справі №344/17323/24 у кримінальному провадженні №12024090000000217 від 25.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, в частині правомочності володіння та користування на:

- дробильно-сортувальне устаткування, яке складається з приймального бункеру, 1985 року, інв. № 3006, дробарки СМ-16, 1985 року, інв. № 3009, стрічкового конвеєру № 1, 2000 року, інв. № 3050, стрічкового конвеєру № 2, 2000 року, інв. № 3032, стрічкового конвеєру № 3, 1988 року, інв. № 3025, стрічкового конвеєру № 4, 2008 року, інв. № 3065, стрічкового конвеєру № 5, 2000 року, інв. № 3062, стрічкового конвеєру № 6, 2007 року, інв. № 3066, стрічкового конвеєру № 7, 1996 року, інв. № 203, грохоту ГІЛ-52, 2012 року, інв. № 3072, грохоту ГІЛ-42, 2013 року, інв. № 3077, живильника ТК-15, 1991 року, інв. № 3015, підстанції КПП 400/40, 2008 року, інв. № 3064, кран-балки, 2010 року, інв. № 3070, конденсаторної установки, 1988 року, інв. № 3035, дробарки СМ-739, 2015 року, інв. № 3079.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде складено та підписано 22.10.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1