Рішення

від 15.10.2024 по справі 389/2658/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.10.2024

ЄУН 389/2658/24

Провадження №2/389/625/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді - Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Смалько В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду у місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Знам`янський професійний ліцей» про стягнення належних працівникові при звільненні виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася із позовною заявою до суду, в якій просить стягнути з відповідача одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі 23196,00 (двадцять три тисячі сто дев`яносто шість) гривень 00 копійок та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за віком з дати звільнення із займаної посади по день ухвалення судового рішення у справі з розрахунку середньоденної заробітної плата в розмірі 639,26 (шістсот тридцять дев`ять) гривень 26 копійок.

Вимоги обґрунтувала тим, що працювала в Державному навчальному закладі «Знам`янський професійний ліцей». 12 січня 2024 року на підставі наказу №04-к від 10 січня 2024 року позивача було звільнено з займаної посади в Державному навчальному закладі «Знам`янський професійний ліцей» за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію (запис в трудовій книжці № НОМЕР_1 ). Загальний стаж роботи на посаді педагогічного працівника в Закладі освіти становить 31 рік 8 місяців та 22 дня. 10 січня 2024 року разом з заявою про звільнення позивачем подано заяву про виплату згідно Колективного договору одноразової допомоги в розмірі трьох посадових окладів у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Закладом освіти не проведено з позивачем повного розрахунку ні в день звільнення, ні станом на день подання позову, а саме не здійснено нарахування та виплату одноразової допомоги відповідно до Колективного договору в розмірі трьох посадових окладів у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Відповідач надав до суду відзив, відповідно до якого заперечив проти задоволення позовних вимог. заперечення мотивував тим, що відповідно до наказу від 10.01.2024 №04-К ОСОБА_1 звільнено з посади викладача згідно з поданої нею заяви на підставі п.1 ст. 36 КЗпП з 13.01.2024. Бухгалтерією ліцею нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку за відпрацьований період 21 календарний день. За письмовою згодою ОСОБА_1 виплата коштів здійснена в день виплати авансу 18 січня 2024 року, так як на момент звільнення не було затверджено кошторис доходів і видатків на 2024 рік. Колективний договір закладу передбачає працівникам при звільнені за їх власним бажанням у зв`язку з виходом вперше на пенсію за віком, за вислугою років чи по інвалідності одноразову допомогу. Позивач звільнилася із закладу за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП, а не за власним бажанням, що виключає сплату їй одноразової допомоги при звільненні на пенсію.

Позивач у судовому засіданні підтримала вимоги позову та просить його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив протри задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави(частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною 3 ст.12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 25 серпня 1987 року на підставі наказу №86-к від 25.08.1987 р. прийнята на роботу до Знам`янського середнього училища №3 на посаду викладача фізики. 4 січня 1997 року на підставі наказу №2-к від 04.01.1997 р, була звільнена з займаної посади за власним бажанням. 1 вересня 2001 року на підставі наказу №158-к від 03.09.2001 прийнята на роботу до Знам`янського ПТУ №3 на посаду викладача фізики. В подальшому Знам`янське середнє училище №3 було перейменовано в Державний навчальний заклад «Знам`янський професійний ліцей» (записи в трудовій книжці № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ).

12 січня 2024 р. на підставі наказу №04-к від 10.01.2024 р. позивача звільнено з займаної посади в Державному навчальному закладі «Знам`янський професійний ліцей» за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10.01.2024, остання просила звільнити її із займаної посади 12.01.2024 за згодою сторін (в зв`язку з виходом на пенсію). Іншою заявою від 10.01.2024 просить згідно з колективним договором по виходу на пенсію за віком надати одноразову грошову допомогу в розмірі три посадових окладів. Також письмово не заперечила отримати розрахункові кошти, які їй належать при звільненні, в день виплати авансу.

Наказом №04-к від 10.01.2024 р. позивача звільнено з посади викладача фізики з 13.01.2024 за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (у зв`язку з виходом на пенсію).

ОСОБА_1 на адресу директора закладу 26.06.2024 надано заву про порушення норм КЗпП та Колективного договору закладу. Вказала, що судячи із загальної суми виплат, вона не отримала гарантованих їй трьох окладів по виходу на пенсію відповідно до Колективного договору закладу. Просить надати їй терміново копію наказу про звільнення, письмове повідомлення з розбивкою по видам виплат при розрахунку, та виплатити несплачену грошову допомогу.

Повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми від 18.01.2024 ОСОБА_1 отримала 27.06.2024. Відповідно до вказаного повідомлення ОСОБА_1 нараховано компенсація за невикористану відпустку в розмірі 11807,88 грн та лікарняні на 5 днів в розмірі 5984,75 грн.

Згідно із частиною першою статті3та статтею4КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається зКЗпПУкраїнита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Чинним законодавством передбачені підстави звільнення працівника: з ініціативи працівника (ст. 38-39 Кодексу законів про працю України); за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП); за ініціативи роботодавця (ст. 40-41 КЗпП).

Так, при звільненні за угодою сторін суб`єктом ініціювання, тобто стороною, яка вносить пропозицію про звільнення, може бути як сам працівник, так і роботодавець. Це положення випливає з п.1 ст. 36 КЗпП. Також у Постанові ВС від 31.10.19 у справі №1340/6082/18 суд зазначив, що основною відмінністю між звільненням за угодою сторін та за власним бажанням є те, що перше відбувається за наявності одночасного волевиявлення в обох сторін. Запропонувати ж такий варіант звільнення може як працівник, так і роботодавець.

Тим часом, при звільненні за власним бажанням єдиний, хто має право ініціювати таке звільнення, є працівник, адже відповідно до ст. 38 та 39 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Також, при звільненні за угодою сторін однією з основних умов його правомірності є обопільне волевиявлення як працівника, так і роботодавця. Адже, виходячи зі змісту поняття «угода», можна дійти висновку, що повинно мати місце взаємне волевиявлення сторін, аби така угода могла бути реальною. Це положення знаходить своє підтвердження одразу в кількох Постановах Верховного суду: Постанові ВС від 31.10.19 у справі №1340/6082/18 та Постанові ВС від 05.04.2020 у справі № 524/466/17, де суд визначає поняття «волевиявлення», як «засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій» та поняття «угода», як «дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін».

Різниця також полягає і в строках ініціювання та фактичного звільнення працівника при цих двох видах звільнення. Ініціювати звільнення за угодою сторін можна у будь-який момент виникнення відповідного бажання в однієї зі сторін та, за погодженням з іншою стороною, звільнення працівника може бути проведено у будь-який час. Однак час ініціювання звільнення і фактичне звільнення працівника за власним бажанням мають відповідні часові межі і становлять два тижні з моменту подання працівником відповідної письмової заяви на звільнення, що закріплено у ст. 38 КЗпП: «Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні».

Таким чином, звільнення за угодою сторін є окремим видом звільнення, що суттєво відрізняється від звільнення за власним бажанням.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Як зазначено у п.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

Чинним законодавством не передбачено додаткових компенсацій або вихідної допомоги у разі звільнення при виході на пенсію. При цьому, така одноразова матеріальна допомога може бути передбачена колективним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

За змістом ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Відповідно до п. 11 розділу VI «Соціально-трудові пільги, гарантії, компенсації» Колективного договору про трудові та соціальні гарантії, укладеного між адміністрацією та профспілковими організаціями Державного навчального закладу «Знам`янський професійний ліцей» на 2020-2025 роки, зареєстрованого Управлінням соціального захисту населення Знам`янського міськвиконкому Кіровоградської області 16.12.2024 року, за №23 (надалі - Колективний договір), адміністрація зобов`язується виплачувати працівникам при звільненні за їх власним бажанням у зв`язку з виходом вперше на пенсію за віком, вислугою років чи по інвалідності одноразову допомогу в розмірі трьох посадових окладів працівникам, які відпрацювали в ліцеї більше 20 років.

Аналіз вказаного пункту Колективного договору вказує на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги мають право працівники, які звільненні за їх власним бажанням у зв`язку з виходом вперше на пенсію за віком, вислугою років чи по інвалідності. Позивач звільнена за угодою сторін, що позбавляє її права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259,263,265,273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державного навчального закладу «Знам`янський професійний ліцей» про стягнення належних працівникові при звільненні виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Судовий збір покласти на позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Державний навчальний заклад «Знам`янський професійний ліцей», ЄДРПОУ 02544849, місце знаходження: вул. Олени Теліги, 6 в м. Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2024 року.

СуддяВ.В.Український