Ухвала

від 17.10.2024 по справі 372/3197/20

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3197/20

провадження № 1-в/610/160/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

представника адміністрації ДУ «Покровська виправна колонія (№ 17)» - ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення засудженого

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, до засудження проживав у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

засудженого 15.12.2021 Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі,

відбуваючого покарання у Державній установі «Покровська виправна колонія (№ 17)»,

Початок строку: 08.03.2021. Кінець строку: 08.03.2026, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2024 захисник засудженого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 було засуджено вироком Обухівського районного суду Київської області від 15.12.2021 року (справа № 372/3170/20), яким визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, який обчислюється з 08.03.2021 року. На момент звернення до суду із цим клопотанням ним відбуто повних 3 роки 5 місяців з призначених 5-ти років позбавлення волі. Відповідно до характеристики у 2023-2024 роках мав заохочення від 02.01.2023, 03.04.2023, 03.07.3023, 02.10.2023, 04.01.2024. У ДУ «Покровська виправна колонія (№17)» відбуває покарання з 18.01.2024. За вказаний період дисциплінарних стягнень не отримував. Проходить лікування в медичній установі виправної колонії, у зв`язку із чим не може працювати. Заплановані заходи індивідуальної програми соціально виховної роботи виконуються без порушення невстановлених термінів. Вказав, що шкода потерпілим відшкодована ним добровільно, претензій з боку потерпілих не має. За час перебування в умовах слідчого ізолятора та виправних колоній ОСОБА_6 довів своє виправлення, що змусило звернутися до суду із вказаним клопотанням.

Захисник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання захисника підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Представник Державної установи «Покровська виправна колонія (№ 17)» пояснив, що засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання не довів свого виправлення, характеризується посередньо, ініціативи щодо залучення до робіт з благоустрою не проявляв, участі у диференційованих програмах не приймав.

Заслухавши захисника, засудженого, пояснення представника адміністрації виправної колонії, думку прокурора, який заперечував проти задоволення подання, ознайомившись з матеріалами особової справи засудженого, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання захисника відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений фактично відбув необхідну частину покарання, передбаченого вироком суду, та своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.

Засуджений ОСОБА_6 раніше судимий:

13.09.2005 Обухівським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки;

19.12.2006 Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 14.04.2011 року за відбуттям строку покарання;

09.07.2012 Печерським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення вол. Звільнений 15.05.2018 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 24 дні;

13.07.2015 Солом`янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 71, ст. 72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 15.05.2018 умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 26 днів;

05.12.2019 Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки; ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2020 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано та направлено для відбуття покарання призначеного вироком Обухівським районним судом Київської області від 05.12.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

22.03.2021 Обухівським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 162 КК України до 2 років обмеження волі.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 15.12.2021 засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21.06.2022 вказаний вирок залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_6 , останній з 09.03.2021 по 27.04.2021 перебував в державній установі «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався задовільно. Невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон не допускав. Адміністрацією установи не заохочувався.

З 27.04.2021 по 26.09.2021 перебував в державній установі «Коростенська виправна колонія (№ 71)», де допустив 1 порушення режиму тримання, отримав 1 (одне) стягнення.

З 26.09.2021 по 06.09.2022 перебував в державній установі «Київський слідчий ізолятор», де допустив 2 порушення режиму тримання, отримав 2 стягнення.

З 06.09.2022 по 07.09.2022 перебував в державній установі «Коростенська виправна колонія (№ 71)», де допустив 1 порушення режиму тримання, отримав 1 стягнення.

З 07.09.2022 по 10.01.2024 перебував в державній установі «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався позитивно, заохочувався 5 (п`ять) разів.

З 10.01.2024 по 18.01.2024 перебував в державній установі «Коростенська виправна колонія (№ 71)», де характеризувався задовільно, адміністрацією установи не заохочувався.

18.01.2024 прибув до ДУ «Покровська виправна колонія (№ 17)».

За час перебування в установі засуджений ОСОБА_6 характеризується посередньо, адміністрацією установи не заохочувався. З прибуттям до державної установи виконання покарань до програми диференційованого виховного впливу «Освіта» не залучався. Не залучається до робіт з благоустрою колонії та поліпшення житлово-побутових умов засуджених, допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством та на контрагентських робіт. Іноді не робить висновків зі своїх минулих помилок, повторює помилки. Не бере участі у програмах диференційованого виховного впливу та інших заходах соціально-виховного характеру,

Рішенням комісії установи від 09.11.2022 (протокол № 21) в застосуванні ст.ст. 100, 101 КВК України відмовлено, як особі, яка не стає на шлях виправлення.

Рішенням комісії установи від 13.09.2023 (протокол № 17) в застосуванні ст. 82 КК України відмовлено, як особі, яка не стала на шлях виправлення.

Рішенням комісії установи від 22.07.2024 (протокол № 9) в застосуванні ст. 81 КК України відмовлено, як особі, яка не довела своє виправлення.

Згідно ч. 3 ст. 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Програми диференційованого виховного впливу є складовою соціально-виховної роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КВК України, участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Згідно ч. 2, 3 ст. 127 КВК України, участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби. У колоніях можуть створюватися й інші самодіяльні організації засуджених, якщо їхня діяльність не суперечить порядку і умовам відбування покарання.

Засуджений не є членом ради колективу колонії, її керівного органу, самодіяльних організацій засуджених, чисельний склад яких не обмежений.

Не приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, заяв про це не подавав.

До праці не долучається, заяв про бажання працювати, про залучення до неоплачуваних робіт не подавав.

Вищевказане також підтвердив представник ПВК (№ 17) в судовому засіданні.

Поведінка засудженого враховується за весь період відбування ним цього покарання.

Одночасно, ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності притягається вже в сьоме; має дві не знятих і не погашених в установленому законом порядку судимості за вчинення аналогічних корисливих кримінальних правопорушень, внаслідок чого має значний кримінальний досвід, вчетверте реально відбуває покарання у виді позбавлення волі; двічі звільнявся умовно-достроково, однак після цього знову вчинив кримінальне правопорушення; два рази звільнявся від відбування покарання з випробуванням, після чого продовжив вчиняти нові кримінальні правопорушення, за що був засуджений ще 2 рази.

На переконання суду хронологія злочинної діяльності засудженого, дані про його особу, значний кримінальний досвід свідчать про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання ставати на шлях виправлення і перевиховання, і необхідність утримання його в умовах ізоляції від суспільства.

Згідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 р. «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно дострокове звільнення, не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

У своїй сукупності дані про особу засудженого та його поведінку, переважно свідчать про те, що позитивно він себе так і не почав проявляти, заохочень не має, не приймає участі у самодіяльних організаціях засуджених, у програмах диференційованого виховного впливу, не працює.

Суду не надано доказів про те, що в особистості засудженого відбуваються позитивні зміни, які створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

На даного засудженого застосовані судом заходи покарання, метою якого також є і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, не мають свого очікуваного та дієвого впливу.

Він знецінив свої обіцянки та завіряння у своєму розкаянні, щирості, виправленні, перевихованні та не поверненні до злочинної діяльності, про що раніше вже завіряв суд та адміністрацію ВК.

Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, та даних, що характеризують його особу.

Дані характеристики не дають підстав зараз для звільнення засудженого по УДЗ.

Неможливо стверджувати, що відбуваючи чергове покарання після заміни невідбутої частину покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покаранням цей засуджений в черговий раз сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Можливо він лише стає на цей шлях.

Не знайшли в суді свого підтвердження доводи про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці вже довів своє виправлення, цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

А тому його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є передчасним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, ст.ст.537, 539 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено і оголошено 22.10.2024 о 14.30 годині.

Суддя ОСОБА_1