Постанова

від 01.10.2024 по справі 387/515/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2024 року м. Кропивницький

справа № 387/515/24

провадження № 22-ц/4809/1023/24

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Дуковського О.Л.

суддів Голованя А.М., Письменного О.А.

з участю секретаря - Демешко Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2024 року, у складі головуючого судді Майстра І.П. у справі за заявою Військової частини НОМЕР_1 , заінтересована особа ОСОБА_1 , Добровеличківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 (даліВЧ НОМЕР_1 ) звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Зазначав, що під час виконання бойового завдання 01.09.2022 виявилось неможливим встановити місце розташування військовослужбовця ОСОБА_2 , який разом з іншими військовими виконували бойове завдання та під час руху на бойових автомобілях, один з автомобілей потрапив на міну. Військовослужбовці з підірваної машини пересіли на іншу бойову машину та продовжили рух на ній. За 50-100 метрів до позицій, які вони повинні були зайняти, почався артилерійський, танковий та мінометний обстріл. Зі слів очевидців під час відступу вони бачили тіло ОСОБА_3 без ознак життя, самого моменту смерті вони не бачили. Тіло ОСОБА_3 евакуювати не було можливості. Це дає підстави вважати його загиблим під час виконання бойового завдання у складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 , що спонукало представника заявника звернутися із цією заявою.

Заявник просив встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України, а саме на північній стороні околиці села Нестерянка Пологівського району Запорізької області під час виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 , в умовах введення воєнного стану, з метою правомірного виключення його зі списків особового складу Збройних Сил України.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2024 року залишено без розгляду дану заяву.

ВЧ НОМЕР_1 не погодившись із вказаною ухвалою подала апеляційну скаргу.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на норму ст. 46 ЦК України, оскільки в ній законодавцем чітко розмежовано поняття строку для звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою та момент, з якого цей строк починає свій перебіг.

Звернутися із такою заявою заінтересована особа може протягом встановленого строку, який розпочне свій перебіг лише від дня закінчення воєнних дій.

Посилається на те, що прогностичне визначення дня закінчення воєнних дій відсутнє, а встановлення правового статусу військовослужбовця, який тривалий час перебуває у статусі зниклого безвісти необхідне для мети виключення такого військовослужбовця зі списків особового складу.

Зазначає, що звернення із цією заявою до суду не порушує права зацікавлених осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним нормам процесуального законодавства з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, представник ВЧ НОМЕР_1 просив встановити факт смерті сержанта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України, а саме на північній стороні околиці села Нестерянка Пологівського району Запорізької області під час виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 , в умовах введення воєнного стану, з метою правомірного виключення його зі списків особового складу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі Закон № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року) статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.

Статтею 317 ЦПК України (в редакції Закону № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року), передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Положеннями статті 43, 46 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник посилався на те, що встановлення факту смерті сержанта ОСОБА_3 у судовому порядку є необхідним для виключення його зі списків особового складу військової частини, оскільки подальше перебування його в списках призводить до продовження виплат грошового забезпечення бюджетними коштами.

Колегія суддів вважає, що юридичні наслідки, зазначені заявником у заяві про встановлення факту, задля яких необхідно встановити факт смерті військовослужбовця, можуть бути досягнуті іншим позасудовим способом, через локальні нормативно-правові акти Міністерства оборони України

За таких обставин суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду заяви з підстав п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Крім того суд першої інстанції послався на те, що військова частина може звернутися до суду із заявою про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення померли, а не про встановлення факту його смерті.

На переконання колегії судді, військовою частиною не може бути ініційоване питання про встановлення факту смерті військовослужбовця з метою виключення його зі списків особового складу військової частини, оскільки існує позасудовий порядок вирішення даного питання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення без дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.ст.ст. 315, 367, 374, 377, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Ухвалу ДобровеличківськогорайонногосудуКіровоградської областівід22квітня2024року - скасувати.

Справу зазаявою Військової частини НОМЕР_1 , заінтересована особа ОСОБА_1 , Добровеличківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Л.Дуковський

Судді А.М. Головань

О.А. Письменний