Рішення

від 22.10.2024 по справі 752/15570/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15570/24

Провадження № 2/752/6187/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого- судді -Машкевич К.В. , за участю секретаря - Тертій К.Б. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського наково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення заробітної плати, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача:

- 6 210, 01 грн. недоотриманої заробітної плати за період часу з 22 квітня 2024 року до 07 червня 2024 року;

- 5 675, 05 грн. недоотриманої заробітної плати за роботу в вихідні (неробочі) дні за період часу з 22 квітня 2024 року до 07 червня 2024 року.

Посилається в позові на те, що перебуває в трудових відносинах з НДІ «Украгропромпродуктивність» з 02 березня 2017 року.

Наказом №194/к від 29 грудня 2021 року звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року наказ відповідача про його звільнення був визнаний незаконним, він був поновлений на роботі.

Наказ № 95/к про його поновлення на роботі відповідачем був виданий 22 квітня 2024 року, яким була зменшена його заробітна плата, яку він отримував на момент звільнення 31 грудня 2021 року.

Так, у даному наказі був встановлений його посадовий оклад та відповідні доплати та надбавки з посиланням на штатний розпис, який, відповідно до наказу №68 від 27 жовтня 2021 року «Про введення в дію нового штатного розпису», втратив чинність з 01 січня 2021 року.

Починаючи з 01 грудня 2021 року він мав посадовий оклад у розмірі 10 531, 00 грн.

Так як наказ №194/к від 29 грудня 2021 року визнани незаконним , його трудові відносини з відповідачем не переривалися до 10 червня 2024 року - дати його переводу на посаду завідувача відділу наукового та методичного забезпечення Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу.

Відповідно до постанови КМУ № 23 від 12 січня 2024 року « Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» його посадовий оклад, як завідувача відділу, з 01 січня 2024 року становить 11 629,80 грн.

Він має 20 тарифний розряд відповідно до Єдиної тарифної сітки і під час перебування з відповідачем у трудових відновинах з 2017 року відбувалося підвищення розміру посадового окладу на займаній посаді. а саме: з 01 січня 2021 року - 9 719, 00 грн., з 01 грудня 2021 року - 10 531, 00 грн., з 01 січня 2024 року - 11 629, 80 грн.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі 09 серпня 2022 року Голосіївським районним судом м.Києва були задоволені його вимоги про стягнення з відповідача 5% доплати за науковий ступінь та 10% надбавки за складність та напруженість у роботі за 2021 рік у сумі 16 571, 16 грн.

Таким чином, на момент звільнення з роботи 31 грудня 2021 року його заробітна плата складалася з 10 531, 00 грн. посадового окладу, 30% надбавки за науковий стаж - 3 159, 30 гнр., 10% доплати за науковий ступінь від посадового окладу та 5% від посадового окладу - 1 579, 65 грн., 10% надбавки за складність та напруженість у роботі - 1 053, 10 грн.

Вважає даний факт, відповідно до ст.82 ЦПК України, встановленим.

При поновленні його на роботі на підставі рішення суду відповідач не виконав вимоги постанови КМУ № 23 від 12 січня 2024 року «Деякі питання оплати праці рацівнків установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», якою з 01 січня 2024 року встановлено посадовий оклад працівників 20 тарифного розряду державни накових установ, що фінансуються з державного бюджету, у розмірі 11 629, 80 грн.

В наказі № 95/к від 22 квіня 2024 року про його поновлення на роботі відповідач незаконно зменшив його заробітну плату, посилаючись на нечинний штатний розпис, без урахування надбавок.

З урахуванням цього, його заробітна плата станом на час поновлення на роботі становила 18 026, 19 грн. виходячи з: 11 629, 8 грн.- посадовий оклад; 3 488, 94 грн. - 30% надбавки за науковий стаж; 1 744, 47 грн. - 15% надбавки за науковий ступінь; 1 162, 98 грн.- 10% надбавки за складність та напруженість у роботі.

Відповідно до постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» його середньоденна заробітна плата становила: у квітні 2024 року - 819, 37 грн.; у травні 2024 року - 783, 75 грн.; у червні 2024 року - 901, 31 грн.

За 18 днів у травні 2024 року йому нараховано 3 974, 12 грн., а за 5 робочих днів у червні 2024 року - 983, 80 грн.

Таким чином, недоплата з 22 квітня 2024 року до 07 червня 2024 року становить 6 210, 01 грн.

Крім того, в день поновлення його на роботі 22 квітня 2024 року йому було вручено Попередження про наступне звільнення.

Відповідно до п.3.6 Колективного договору на 2023-203 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом НДІ`Украгропромпродктивніст», сторона адміністрації зобов`язується надавати працівнику, якого офіційно попередили про звільнення у зв`язку із скороченням штату, протягом двох місяців один робочий день на тиждень вільний від роботи день з його оплатою в розмірі середнього заробітку в зручний для обох сторін час, для вирішення питань власного працевлаштування.

Таким чином вважає, що окрім встановлених ст.73 КЗпП України святкових та вихідних днів, починаючи з дати отримання попередження він мав право на ще один неробочий день на тиждень.

Відповідач відмовився надати йому вихідний день для вирішення питань працевлаштування, посилаючись на те, що йому запропоновані вакантні посади в інституті і тільки після відмови від запропонованих посад йому буде надана можливість пошуку інших посад поза межами інституту.

Через невиконання відповідачем п.3.6 Колективного договору він працював на займаній посаді з 22 квітня 2024 року до 07 червня 2024 року 7 календарних днів, на які мав право як вихідні.

Оскільки такі вихідні дні йому надані не були, він недоотримав заробітну плату виходячи з приведеного у позові середньоденного заробітку за 7 календарних тижнів у сумі 5 675, 05 грн.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 23 липня 2024 року та відповідно до ст.33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 24 липня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву

01 серпня 2024 року відповідач подав відзив, яким будь - яких заперечень проти стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 6 210, 01 грн.не висловив.

Що стосується стягнення плати за роботу в вихідні дні, зазначив наступне.

Відповідно до п.3.6 Колективного договору адміністрація зобов`язується надавати працівнику, якого офіційно попередили про звільнення у зв`язку із скороченням штату, протягом двох місяців один робочий день на тиждень, вільний від роботи день з його оплатою в розмірі середнього заробітку працівника в зручний для обох сторін час, для вирішення питань власного працевлаштування.

За час роботи з 22 квітня 2024 року до 07 червня 2024 року позивач лише один раз звернувся до адміністрації з цього приводу, йому був наданий та оплачений вільний від роботи час.

Більше з цього приводу відповідач до адміністрації не звертався.

З урахуванням цього, просить у позові відмовити.

19 серпня 2024 року позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач визнав невиконання ним обов`язку про надання вільного від роботи дня.

Про те, що він більше не звертався з цього приводу до адміністрації, відповідач доказів не надав.

В свою чергу, відмова відповідача надати такий день змусила його звертатися до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Крім того, відповідач не надав доказів надання йому вільного дня, наказу про це і доказів його оплати.

Зазначає, що його право на додатковий вільний від роботи день і його оплата врегульована законом. Через невиконання цього обов`язку відповідачем він має право на отримання заробітної плати у вихідні(неробочі ) дні у приведеному в позові розмірі.

Просить задовольнити позову повному розмірі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст.98 КЗпП Украни оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 2 Закону України « Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Судом встановлено, що Український науково-дослідного інститут продуктивності агропромислового комплексу утворений відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 873, заснований на державній власності та є державною бюджетною неприбутковою науковою установою.

Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 20 квітня 2017 року позивач за результатами конкурсу був затверджений на науковій посаді завідувача науково-дослідним відділом соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій.

В 2010 році позивачу присуджено науковий ступінь кандидата наук з державного управління зі спеціальності «механізм державного управління».

Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу №194/к від 29 грудня 2021 року № 194/к позивач був звільнений з займаної посади з 31 грудня 2021 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року наказ про звільнення позивача з роботи був визнаний незаконним, позвач був поновлений на роботі.

Рішення суду відповідачем виконано наказом № 95/к від 22 квітня 2024 року.

Відповідно до п.1 наказу позивач був поновлений на посаді з посадовим окладом 9 719, 00 грн. відповідно до штатного розпису від 01 січня 2021 року, встановлена надбавка за науковий стаж у розмірі 30%, доплата за ступінь кандидата наук у розмірі 15% посадового окладу.

Відповідно до постанови КМУ № 23 від 12 січня 2024 року « Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» посадовий оклад позивача, як завідувача відділу, з 01 січня 2024 року становить 11 629, 80 грн.

З наказу № 95/к від 22 квітня 2024 року про поновлення позивача на роботі, вбачається, що розмір його посадового окладу визначений неправильно, що привело до неправильного нарахування зазначених у наказі доплат.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, о сума недоплати становить 6 210, 01 грн.

( а.с. 15 - 26; 40 - 41 )

Відповідач, подавши відзив, даних обставин не заперечував і суму заборгованості не спростовував.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Щодо стягнення заробітної плати за роботу в вихідні (неробочі) дні, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 22 квітня 2024 року, тобто в день виконання відповідачем рішення Київського апеляційного суду про поновлення позивача на роботі, останньому було вручено Попередження про наступне звільнення з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та одночасно запропоновані вакантні посади для переведення.

( а.с. 44 - 45 )

Відповідно до п.3.6 Колективного договору на 2023-203 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом НДІ`Украгропромпродктивніст», сторона адміністрації зобов`язується надавати працівнику, якого офіційно попередили про звільнення у зв`ядку із скороченням штату, протягом двох місяців один робочий день на тиждень вільний від роботи день з його оплатою в розмірі середнього заробітку в зручний для обох сторін час, для вирішення питань власного працевлаштування.

( а.с.46 )

Відповідно до ст.67 КЗпП Укрїни при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя.

Частиною 1 ст.9-1 КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Відповідно до ст.10 КЗпП Укрїни Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.13 КЗпП України зміст Колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У Колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Представник відовдача в відзиві на позов визнав та підтвердив як наявність Колективного договору, так і зміст його п.3.6.

З заяви позивача від 29 квітня 2024 року вбачається, що він просив надати йому вільний від роботи день з його оплатою відповідно до п.3.6 Колективного договору.

Відповідно до резоюції Генерального директора заява позивача була задоволена.

Позивач дані обставини не спростовував.

( а.с. 48 )

Представник відповідача, заперечуючи проти позову в цій частині, зазначив, що це було єдине звернення позивача.

Більше питання про надання йому вільних від роботи днів позивач не порушував.

В відзиві на позов позивач привів свої заперечення, поклавши на відповідача обов`язок доводити відсутність його звернень з посиланням на його звернення в органи Держпраці в зв`язку з відмовою відповідача надати вільний від роботи час та надавши копію заяви від 29 квітня 2024 року з резолюцією Генерального директора та заяву від 06 травня 2024 року без такої.

( а.с. 27 - 28; 47 - 50 )

Суд враховує, що відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд вважає, що копія заяви позивача від 06 травня 2024 року про надання йому вільного від роботи дня 08 травня 2024 року, не зареєстрована у відповідача, та подальші звернення до Держпраці з інших питань, не є доказом як його звернень про надання такого дня, так і порушень з боку відповідача в цій частині.

Крім того, зі змісту відповідей Держпраці на звернення позивача від 03 травня 2024 року та 13 травня 2024 року вбачається, що одне з них, а саме від 03 травня 2024 року, стосувалося питання оплати праці.

Відповідь від 13 травня 2024 року стосувалася звернення позивача від 30 квітня 2024 року, тобто поданого після задоволення його заяви від 29 квітня 2024 року, однак до наданої ним до суду копії заяви від 06 травня 2024 року без відмітки про її подачу відповідачу.

Крім того, за змістом відповіді від 13 травня 2024 року позивач звертався до Держпраці за отриманням консультації з цього приводу, а не в зв`язку з відмовою відповідача від виконання умов п.3.6 Колективного договору щодо нього.

Таким чином, будь-яких доказів звернення до адміністрації з заявами про надання йому вільного дня, окрім звернення від 29 квітня 2024 року, позивач суду не надав.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Крім того, суд вважає, що сам по собі п.3.6 Колективного договору без звернення працівника не тягне за собою обов`язку адміністрації надавати працівнику вільний від роботи день, а тим більше оплачувати його в визначеному в ньому розмірі в разі невикористання.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з ч.4 даного закону розмір судового збору при зверненні до суду з позовом майнового характеру, поданого фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028, 00 гр.

Таким чином, розмір судового збору за вимогу майнового характеру становить 1 211, 20 гр.

З урахуванням цього, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1 211, 20 гр. судового збору.

Керуючись ст.ст. 9-1, 10, 13, 21, 24, 36, 67, 94, 98, 115 КЗпП України, Законом України « Про оплату праці», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українського наково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 6 210, 01 грн. заробітної плати.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Українського наково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу 1 211, 20 грн. судового збору на користь держави.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу, адреса: 03035 м.Київ пл. Солом`янська. 2, ЄДРПОУ: 00689160.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: К.В.Машкевич