Рішення

від 03.12.2007 по справі 6/308-07-7670

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/308-07-7670

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2007 р.Справа  № 6/308-07-7670

Позивач :      Одеська залізниця

Відповідач :   Одеська міська рада

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

-          на стороні позивача: Міністерство транспорту та зв`язку України.

-          на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості

Про визнання права власності.

                                                                    Суддя                                        Демешин О.А.

Представники:

Від позивача:   Карпенко І.В. –довіреність         

Від відповідача:  не з`явився   

Від третьої особи на стороні позивача: не з`явився

Від третьої особи на стороні відповідача: Найда Д.І. –довіреність

Суть спору : Одеською залізницею (далі –Позивач) надано позов до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі –Відповідач) про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України права власності на нерухоме майно, що знаходиться у повному господарському віданні Одеської залізниці та розташоване за адресою: м.Одеса, площа Привокзальна, 2; зобов`язання оформити та видати свідоцтво про право власності на це майно та зобов`язати КП «ОМБТІ та РОН зареєструвати об`єкти нерухомого майна.

          16.11.2007р. в судовому засіданні предестаником позивача надано заяву про зміну предмету позову, на підставі якої ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2007р. відповідача по справі – Виконавчий комітет Одеської міської ради замінено на іншого відповідача –Одеську міську раду.

           Згідно зміненим вимогам позивач просить визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України право державної  власності на нерухоме майно, що знаходиться в повному господарському віданні Одеської залізниці, а саме:

-          нежитлові будівлі багажного відділення (згідно техпаспорту;

-          пакгауз –128,2кв.м.;

-          багажні каси, контора –306,3кв.м.;

-          контора УТЕК –службові приміщення –37,9кв.м.;

-          багажна конторка(багажні склади) –1786,4кв.м.;

-          будівля для зарядної –43,6кв.м.;

-          бункер для сміття –10,2кв.м.;

-          нежитлові будівлі камер схову, туалету, кафе (згідно техпаспорту) –514,3кв.м.;

                 на нежитлові будівлі гаражу (згідно техпаспорту):

-          будівля гаражу (контора майстра) –129,3кв.м.;

-          будівля боксів для автомобілів –158,8кв.м.;

-          бокс для ремонту автомобілів –158,8кв.м.;

-          бокс для ремонту автомобілів, підсобні приміщення –103,9кв.м.;  

на нежитлові будівлі вокзалу (згідно техпаспорту):

-          будівля вокзалу 0 12812,0кв.м.;

-          склад бланків суворої звітності –346,5кв.м.;

-          будинок контролера (2од..) –8,4кв.м.;

на нежитлові будівлі (згідно техпаспорту) –189,8кв.м., розташовані за адресою: м.Одеса, площа Привокзальна, 2 –(далі –нерухоме майно).

                 У зв`язку  з ненаданням відповідачем відзиву справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

           Обгрунутовуючі свої позовні вимоги Одеська залізниця посилається на те, що з метою проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно звертався до Юридичного управління Одеської міської з заявами про оформлення свідоцтва на право власності щодо вищевказаного нерухомого майна.

            21.08.2007р. юридичне управління Одеської міської ради повідомило про неможливість оформлення свідоцтв про право власності у зв`язку  ненаданням Одеською залізницею Актів прийняття в експлуатацію цих об`єктів нерухомості.    

           Оскільки такі акти у позивача відсутні, він звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на  будівлі та споруди розташовані за адресою: м.Одеса. площа Привокзальна, 2, які знаходяться у повному господарськму віданні Одеської залізниці.

                Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

            Статтею 326 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в якості обґрунтування своїх позовних вимог, передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

            Від  імені  та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

            Управління   майном,   що   є   у  державній  власності, здійснюється  державними  органами,  а  у  випадках,  передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

            Відповідно до  Статуту - Одеська залізниця –це створене згідно з статтями 1,4 Закону України «Про залізничний транспорт»статутне територіально-галузеве об`єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерством транспорту України.

            Пунктом 4.2. Статуту Одеської залізниці встановлено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.

            Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчинюючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту .            

            Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 затверджено Перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно залізничного транспорту, яке знаходиться у повному господарському віданні залізниць, до комунальної власності не передавалось..

            Як зазначалось вище, статтею 326 ЦК України встановлено, що право надання позову про визнання права власності на майно, якщо це права оспорюється або у разі втрати правовстановлюючого документа,  надано  власнику  майна.  Що стосується державної  власності –то, відповідно до частини 2 статті 141 ГК України –управління об'єктами, які належать державі покладено на Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.

           Таким чином, Одеська залізниця не є власником майна і не володіє правом управління державним майном.

           Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що    підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності,   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

           Виходячи з викладеного, суд вважає, що права та законні інтереси Одеської залізниці що стосується визнання права власності на об`єкти нерухомості. –не порушено.

           У даному випадку мова йде про право власності, яке належить державі – і право на звернення з  позовом щодо захисту інтересів держави надано уповноваженому органу центральної влади –Міністерству транспорту та зв`язку.

           Між тим, цей уповноважений орган позивачем в позовній заяві зазначено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, що фактично протирічить позовним вимогам про визнання права власності на об`єкти нерухомості за державою в особі Міністерства транспорту і зв`язку України і вимогам  статті 326 ЦК України про те, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

               Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості залучення до участі у справі іншого позивача або заміни третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

                Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено:  

      1. Право господарського відання  є  речовим  правом  суб'єкта підприємництва,   який  володіє,  користується  і  розпоряджається майном,  закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з  обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими

законами.

    2. Власник   майна,   закріпленого  на  праві  господарського відання  за  суб'єктом  підприємництва,   здійснює   контроль   за використанням  та  збереженням  належного йому майна безпосередньо або   через   уповноважений   ним   орган,   не   втручаючись    в

оперативно-господарську діяльність підприємства.

    3. Щодо  захисту  права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва,  який  здійснює  господарську діяльність на основі права господарського відання,  має право на захист своїх  майнових прав також  від  власника.                                          

         З вимог частини 1 статті 141 ГК України вбачається, що права власника держава здійснює через уповноважені органи державної влади.

        Право  ж  господарського  відання частиною 1 статті 133 ГК України віднесено до інших речових прав у порівнянні з правом  власності.

        Таким чином, діючим законодавством  розмежовані права власника державного майна в особі уповноваженого органу  і   права суб`єкта підприємництва, у якого це майно знаходиться на праві господарського відання.

        Суд вважає, що на підставі частини 3 статті 136 ГК України,  Одеська залізниця наділена правом на захист свого права господарського відання, у тому числі, якщо це право порушується власником. Для захисту саме права господарського відання застосовуються положення закону,  встановлені для захисту права власності. До таких положень, зокрема, відноситься Глава 29 Цивільного кодексу України (Захист права власності). Законодавцем не  встановлено окремих законодавчих норм щодо захисту права господарського відання, тому, вимоги частини 3 вищевказаної статті 136 ЦК України носять відсильний характер на норми, які регулюють захист права власності.

         Однак,  з вимогами про захист права державної власності може звертатись уповноважений орган державної влади, а з вимогами про захист права господарського відання –суб`єкт підприємництва у якого знаходиться державне майно на праві господарського відання.

          Приймаючи до уваги, що  оспорюванням права власності з боку інших осіб або відсутністю правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: м.Одеса,  площа Привокзальна, 2   –права Одеської залізниці не порушено, оскільки позивач не є  державним органом, наділеним правами власника державного майна –суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.   

Керуючись  ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

              У задоволенні позову Одеської залізниці до Одеської міської ради про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України права власності на будівлі та споруди, розташовані  за адресою:м.Одеса, Олексіївська площа, 15-б; про зобов`язання видачі свідоцтва про право власності на ці об`єкти  та їх реєстрацію  –відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його підписання.

                                                                           Рішення підписано 04.11.2007р.

Суддя                                                                                       Демешин О.А.