Ухвала

від 22.10.2024 по справі 953/5170/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/5170/21

н/п 1-в/953/341/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні поданняКиївського районноговідділу філіїДержавної установи«Центр пробації»в Харківськійобласті проприведення увідповідність доЗакону вироку суду стосовного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 13.07.2021 Київським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3р. позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2р., -

встановив:

16 вересня 2024 року Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області (далі: Київський РВ ДУ «Центр пробації») звернувся до суду з поданням про приведення у відповідність до Закону вироку Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2021 яким ОСОБА_4 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 років.

В обґрунтування подання Київський РВ ДУ «Центр пробації» посилався на внесення до ст.51 КУпАП, змін згідно яких викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено. Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно ч.2 ст.74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

До судового засідання представник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не з`явився.

У судовому засіданні прокурор та засуджений подання підтримали та просили його задовольнити.

Дослідивши матеріали подання, суд зазначає наступне:

13.07.2021 вироком Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.185 КК України та йому призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки

Станом на дату розгляду подання вищезазначений вирок не виконаний.

09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі: ЗУ № 3886-IX), яким внесені зміни до КУпАП ст.51 Дрібне викрадення чужого майна.

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП у редакції ЗУ № 3886-IX передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП у редакції ЗУ № 3886-IX установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підлягає адміністративній відповідальності.

Аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Як вбачаєтьсяз вироку, ОСОБА_4 засуджений закрадіжку семифрагментів металевихтруб загальною вартістю 1 761, 30 грн., поєднану із проникненням у сховище.

Станом на 2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн., а 50% від його розміру становило 1135 грн., 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2270 грн.

Згідно із абз.2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року № 10 сформульовано таке правило кваліфікації: крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК. Додатково за ст.162 КК такі дії кваліфікувати непотрібно. Водночас, якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст.162 «Порушення недоторканності житла» КК.

Разом з тим, на стадії виконання вироків суд не може вирішити питання щодо наявності підстав вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.1 ст.162 КК України (перекваліфікації його дій), адже прийняття такого рішення можливе лише відповідно до ч.3 ст.337 КПК України під час судового провадження, а в порядку ст.ст. 537,539 КПК України не передбачено.

Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розтлумачив положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі кримінально-правової норми, яка пом`якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це стосується випадків: коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено зі складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження форми вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.

Частиною 1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу, що визначено положеннями ст.74 КК України.

Пункт 13 ч.1 ст.537 КПК України передбачає, що під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст.74 КК України.

Таким чином, ч. 2 ст.74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.

Зважаючи на викладене, суд застосовує зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX та на підставі ч.1 ст.5, ч.2 ст.74 КК України, вважає подання Київський РВ ДУ «Центр пробації» про приведення у відповідність до закону вироку суду таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, -

постановив:

Подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення у відповідність до Закону вироку суду стосовного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2021, - звільнити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя -