Постанова

від 16.10.2024 по справі 916/275/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/275/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.;

Секретар судового засідання (за доручення головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Прокурор: Бондаревський О.М.;

Від Одеської міської ради: Асташенкова О.І.;

Від Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради: Карапиш К.В.;

Від Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ): не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ)

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 (повний текст складено та підписано 17.06.2024)

по справі №916/275/24

за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 2 871 196,95 грн.

(суддя першої інстанції: Смелянець Г.Є., дата та місце ухвалення рішення: 05.06.2024, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської міської звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФІРМИ "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3868 та за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, (кадастровий номер земельної ділянки - 51 10137500:50:013:0001) в сумі 2 871 196,95 грн. та стягнення на користь Одеської обласної прокуратури сплаченого судового збору у розмірі 43 067,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) зазначає, що з моменту набуття права власності на будівлю готелю «Турист», що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, будинок 24А, до теперішнього часу використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування цієї будівлі без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Позивач звертає увагу, що за інформацією Головного управління ДПС в Одеській області від 14.12.2023 за № 23120/5/15-32-04-06-05 податкові декларації з плати за землю (земельний податок) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:50:013:0001 площею 0,3868 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, фірмою «ТВЕРДИЙ» ТОВ (код ЄДРПОУ 13 8 82674) до Головного управління ДПС в Одеській області не надавались, сплата за зазначену земельну ділянку не проводилась. Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, здійсненим Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради за період з листопада 2020 року по жовтень 2023 року, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,3868 кв.м з кадастровим номером 5110137500:50:013:0001, яка розташована за адресою: вул. Генуезька, 24 А, у м. Одесі, що підлягають сплаті становить 2 871 196,95 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/275/24 позов Заступника керівника Приморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до ФІРМИ "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) про стягнення 2 871 196,95 грн. задоволено; стягнуто з Фірми «ТВЕРДИЙ» (Товариство з обмеженою відповідальністю) на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,3868 га за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, (кадастровий номер земельної ділянки - 51 10137500:50:013:0001) в сумі 2 871 196 (два мільйони вісімсот сімдесят одна тисяча сто дев`яносто шість) грн. 95 коп.; стягнуто з Фірми «ТВЕРДИЙ» (товариство з обмеженою відповідальністю) на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 43 067,96 грн. за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, які свідчать, що фактичним користувачем сформованої земельної ділянки за адресою м. Одеса вул. Генуєзька 24А з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001, площею 0,3868 га є Фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ), що у заявлений у позові період листопад 2020 року жовтень 2023 року фактичне користування цією земельною ділянкою відбувається без належної правової підстави оформленого договору оренди землі, що розмір орендної плати за користування цією земельною ділянкою за період листопад 2020 року жовтень 2023 року становить 2871196,95 грн., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

09.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/275/24.

Відповідач Фірма «ТВЕРДИЙ» ТОВ не згодне з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що Господарський суд Одеської області при відкритті провадження у справі та в рішенні у справі №916/275/24 взагалі жодним чином не визначив наявність підстав у прокурора на звернення з позовом до суду за захистом порушених інтересів держави. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що Заступник прокурора у позовній заяві зазначив, що Приморською окружною прокуратурою м. Одеси з метою встановлення підстав представництва інтересів держави в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» скеровувались запити до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 09.03.2023 вих. №52- 2264вих-23 та від 20.12.2023 №52-13418вих-23, а також від 05.01.2024 №52- 180вих-24. Разом з тим, запити про надання інформації та копій документів не є зверненням прокуратури про стверджуване порушення в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»

На переконання відповідача, в матеріалах справи № 916/275/24 відсутні докази попереднього, до звернення до суду, повідомлення прокурором Одеської міської ради про наміри звернутися з позовом в інтересах держави, так само як і відсутні докази бездіяльності Одеської міської ради після отримання запиту заступника прокурора від 05.01.2024 №52- 180вих-24. Отже при зверненні з позовом до суду прокурором не обґрунтовано та не доведено підстав для представництва інтересів держави.

Щодо вимог позивача по суті, то відповідач вказує, що він щорічно у період 2020-2023 років звітував до податкової служби та сплачував податок за земельну ділянку щодо якої у нього був в наявності витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку (06.01.2012 Управлінням Держкомзему у м. Одесі складено протокол проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу у висновку якого було зазначено, що обмінний файл та документація із землеустрою відповідають вимогам Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці. Земельній ділянці визначено кадастровий номер 5110137500:50:013:0012), а, саме, за земельну ділянку кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, яка розташована у м. Одесі, вул. Генуезька, 24-А, площею 0,3891 га. Податкові декларації щодо сплати податку за землю за період 2020-2023 років з квитанціям про їх прийняття податковим органом наявні у матеріалах справи.

Крім того, визначаючи розмір плати за землю відповідач правомірно керувався нормативно грошовою оцінкою земель м. Одеси, яка була затверджена Рішенням Одеської міської ради №756-VII від 29.06.2016 та була введена в дію з 01 січня 2017 року та відомостями про нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки. Останній витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3891га кадастровий номер 5110137500:50:013:0012 було отримано у 2017 році.

Також апелянт вказує, що рішенням Одеської міської ради від 16.06.2015 № 6762-VI (з урахуванням змін, внесених рішенням ОМР від 14.12.2017 № 2766-VII), ставки земельного податку на території міста Одеси встановлені відповідно до категорії платників від 0,03 до 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Земельний податок розраховується на основі оцінки вартості земельної ділянки. Якщо оцінка вартості не проведена, то податок розраховується на основі площі земельної ділянки. Вартість оцінюють з урахуванням змін в економіці за допомогою спеціального коефіцієнта». Стосовно застосування судом ставки податку 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки на підставі п. 29 Переліку фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі, що є Додатком до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1267-VI, то даним пунктом визначено, що при неможливості розподілу території по різному функціональному призначенню, використовується найбільш високий коефіцієнт, якій застосовується до даного комплексу. Однак, нормами діючого законодавства України не передбачено класифікації земельних ділянок за цільовим використанням.

Таким чином, відповідач наполягає на тому, що посилання суду на п. 29 Переліку фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі є безпідставним.

Також апелянт вказує, що його не повідомляли про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, а тому ним правомірно здійснювався звітування до податкової служби за дану земельну ділянку та сплата за її фактичне використання

Крім того, зобов`язання, що розглядалися судом в межах судового провадження №916/275/24 не містять всіх достатніх ознак для визнання їх кондикційними, а відповідно до них не може застосовуватися ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки однією з обов`язкових ознак кондикційного зобов`язання є збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого). В свою чергу, відповідач протягом всього строку користування земельною ділянкою, яка розташована у м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А сплачував податок за земельну ділянку, яку протягом всіх років отримувала Одеська міська рада як власник земельної ділянки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/275/24; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/275/24.

29.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/275/24.

07.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Приморської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Крім того, 19.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Прокурор та Департамент не погоджують з твердженнями відповідача та вважають, що рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі № 916/275/24 є обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в господарській справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відсутні.

Так, фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) з часу набуття права власності на об`єкт нерухомості за вищевказаною адресою до теперішнього часу не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Крім того, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата за землю

Крім того, прокурор вказує, що Одеська міська рада обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила та не планувала в подальшому вживати, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/275/24 на: 16.10.2024 року о 10-30 год.

В судовому засіданні прокурор, представники Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів підтримали доводи та вимоги, викладені письмово, наполягали на залишенні рішення суду першої інстанції без змін. Предстаник Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) в судове засідання не з`явився.

Разом з тим, 16.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника апелянта, за наявними у справі матеріалами, а в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2006 проведено державну реєстрацію права приватної власності за Фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) на об`єкт нерухомого майна: будівлю готелю «Турист» за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 24а загальною площею 7379 кв.м., про що свідчить наявна у справі Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №356234999 від 28.11.2023.

08.07.2011 Одеською міської радою вирішено надати дозвіл фірмі «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,3888 га за адресою см. Одеса, вул. Генуезька, 24А для експлуатації готельного комплексу, про що свідчить наявне у справі рішення ОМР від 08.07.2011 №1076-VI «Про надання дозволу фірмі «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) га розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,3888 га, за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24А, для експлуатації готельного комплексу».

У Витягу з Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фірмі «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) для експлуатації готельного комплексу за адресою м. Одеса, Приморський район вулю Генуезька 24-А, який розроблений 17.05.2012 ТОВ «Екологічні технології ХХІ», наявні відомості щодо кадастрового номеру земельної ділянки, запроектованої для відведення 5110137500:50:01360012.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 27.01.2017, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, площею 0,3891 га за адресою м. Одеса, вул. Генуезька,24-А є Одеська міська рада.При цьому інформації щодо державної реєстрації права власності та права оренди у державному реєстрі прав відсутня.

З Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, який сформований заступником голови комісії з ліквідації Управляння Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області 14.02.2017 за №2697/86-17 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:01360012 площею 0,3891 га за адресою м. Одеса, вул. Генуезька,24-А, вбачається інформація щодо НГО земельної ділянки 3302073,03 грн.

У податковій декларації за 2020 рік (уточнююча), яка 17.04.2020 заповнена платником Фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) наявна інформація щодо розрахунку суми земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 площею 3891 кв.м. в розмірі 90807,67 грн. на рік. Наявні у справі платіжні доручення свідчать про сплату Фірма «ТВЕРДИЙ» ТОВ земельного податку у 2020 році в розмірі 24765,72 грн.

У податковій декларації за 2021 рік (звітна), яка 20.01.2021 заповнена платником Фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ), наявна інформація щодо розрахунку суми земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 площею 3891 кв.м. в розмірі 99062,91 грн. на рік. Наявні у справі платіжні доручення свідчать про сплату Фірма «ТВЕРДИЙ» ТОВ земельного податку у 2021 році в розмірі 99072,40 грн.

У податковій декларації за 2022 рік (звітна), яка 01.02.2022 заповнена платником Фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ), наявна інформація щодо розрахунку суми земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 площею 3891 кв.м. в розмірі 108967,47 грн. грн. на рік. Наявна у справі платіжна інструкція №1054 від 05.04.2023 свідчить про сплату Фірма «ТВЕРДИЙ» ТОВ земельного податку у 2022 році в розмірі 108967, 46 грн.

У податковій декларації за 2023 рік (уточнююча), яка 06.03.2023 заповнена платником Фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) наявна інформація щодо розрахунку суми земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 площею 3891 кв.м. в розмірі 125313,16 грн. Наявні у справі платіжні інструкції свідчать про сплату Фірма «ТВЕРДИЙ» ТОВ земельного податку у 2023 році в розмірі 125313 грн.

Рішення Одеської міської ради «Про надання дозволу ФІРМІ «ТВЕРДИЙ» (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 24А, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу» від 07.12.2016 №1380-VII, яке розміщено на офіційному сайті ОМР, свідчить, що 07.12.2016 Одеською міською радою вирішено:

1.Надати дозвіл ФІРМІ «ТВЕРДИЙ» ТОВ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 24А, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу;

2. Провести експертну грошову оцінку земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 24А, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу;

3. Зобов`язати ФІРМУ «ТВЕРДИЙ» ТОВ після формування земельної ділянки надати до департаменту комунальної власності Одеської міської ради розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

4. Встановити, що у разі невиконання пункту 3 цього рішення, Одеська міська рада має право в односторонньому порядку дане рішення визнати таким, що втратило чинність, без відшкодування замовнику витрат, пов`язаних з розробкою землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки;

5. Визнати таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 № 1076-VІ «Про надання дозволу фірмі «ТВЕРДИЙ» (товариство з обмеженою відповідальністю) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,3888 га, за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24А, для експлуатації готельного комплексу».

17.06.2020 сформований Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-6112990982020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001, за адресою м. Одеса, вул. Генуезька,24 А, площею 0,3868 га, із цільовим призначенням: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; категорією земель: Землі житлової та громадської забудови; видом використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування готельного комплексу, в якому наявна також інформація, що 17.06.2020 відділом у Підволочиському районі ГУ Держгекадастру у Тернопільській області проведено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 23.02.2017 МПП «Лідер».

У Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 23.06.2020 №1069 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001, площею 3868 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Генуезька,24-А, серед іншого наявна інформація щодо НГО земельної ділянки в розмірі 17292026,72 грн. на рік.

У Витягу №НВ-5100242042023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, який сформований 24.02.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001, наявна інформація щодо НГО земельної ділянки в розмірі 21874413,80 грн.

Як вбачається з листа ГУ ДПС в Одеській області №23120/5/15-32-04-06-05 від 14.12.2023, який наданий на запит Приморської окружної прокуратури м. Одеси №52-12509ВИХ-23 від 28.11.2023, податкові декларації з плати за землю (земельний податок) за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 51101375500:50:013:0001, площею 0,3868 га, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Генуєзька,24-А Фірмою «ТВЕРДИЙ» ТОВ до ГУ ДПС в Одеській області не надавались, сплата за зазначену земельну ділянку не проводилась.

Управління надання адміністративних послуг відділу №5 у листі від 16.06.2023 за №1675/340-23, який наданий на запит Департаменту земельних ресурсів ОМР від 09.06.2023 №01-13/765, повідомлено, що відділом 14.02.2017 сформовано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:01360012 загальною площею 0.3891 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А; 10.07.2017 відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 набули статусу архівних.

ГУ Держгеокодстру в Одеській області у листі від 21.03.2024 за №29-15-0.82-1823/2-24, який наданий на адвокатський запит від 14.03.2024 №15/03-24, повідомлено, що за інформацією Відділу №5 Управління надання адміністративних послуг ГУ в програмному забезпеченні введення ДЗК наявні відомості щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 51101375500:50:013:0001. Станом на 31.12.2012 не зареєстровано державних актів та договорів оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012.

Також у листі наявна інформація, що державним кадастровим реєстратором було виявлено наявність технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель. На виконання вимог пункту 138 Порядку, відомості про вищевказану земельну ділянку набули статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора та відображаються в кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, в зв`язку з виправленням помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне в першу чергу надати оцінку доводам апеляційної скарги в частині відсутності підстав у прокурора на звернення до суду позовом. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та гл. 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності (п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України).

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, (ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, житловий і нежитловий фонд, тощо. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. При цьому, комунальне майно має використовуватися ефективно та сприяти наповненню бюджету, внаслідок чого територіальна громада буде спроможна реалізувати програму економічного та соціального розвитку населеного пункту.

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Фактом неотримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Враховуючи, що Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі на землю, одночасно виконуючи повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, саме Одеська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Матеріалами справи підтверджено право власності фірми «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) на нерухоме майно за адресою: вул. Генуезька, 24 А, м. Одеса, набуто 02.02.2006

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:50:013:0001 загальною площею 0,3868 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України, сформована та зареєстрована 17.06.2020. Таким чином, обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою у фірми «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) з`явився саме з цієї дати. При цьому, жодних дій, спрямованих на стягнення в судовому порядку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, власник земельної ділянки не здійснював протягом тривалого часу.

З матеріалів справи вбачається, що Приморською окружною прокуратурою м. Одеси з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» скеровувались запити до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 09.03.2023 №52-2264вих-23, від 20.12.2023 № 52-13418вих-23.

У відповідь на запити Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листами від 20.03.2023 № 01-19/414 повідомив інформацію щодо спірної земельної ділянки, етапи оформлення фірмою «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) титульного права на земельну ділянку, скерування вимоги від 16.03.2023 на адресу останньої щодо сплати безпідставно збережених коштів та про те, що у разі залишення вимоги без розгляду або несплати коштів департаментом буде ініційовано питання щодо стягнення безпідставно збережених коштів у судовому порядку (копія листа департаменту від 16.03.2023 №01-13/378 додається).

Також, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 26.12.2023 № 01-19/2301 надано актуальний розрахунок заборгованості безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави 05.01.2024 за вихідним № 52-180вих-24 Приморською окружною прокуратурою м. Одеси спрямовано до Одеської міської ради запит в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою з`ясування факту захисту власником земельної ділянки інтересів територіальної громади у формі стягнення суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, в тому числі запитано щодо наявності намірів у Одеської міської ради вжити вказані заходи реагування у майбутньому.

У відповідь на запит окружної прокуратури, який Одеською міською радою фактично передано на виконання Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, що також вказує на бездіяльність Одеської міської ради, листом Департаменту від 11.01.2024 № 01-19/45 повідомлено, що Департаментом документи з зазначених питань до Юридичного департаменту Одеської міської ради не направлялись, а отже Одеською міською радою позов щодо стягнення з фірми «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) на користь Одеської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, кадастровий номер 5110137500:50:013:0001 за період з листопада 2020 року по жовтень 2023 року не подавався.

Таким чином, судова колегія погоджується з посиланнями прокурора в частині того, що Одеська міська рада обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила та не планувала в подальшому вживати, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених розмірах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, оскільки Одеською міською радою, як уповноваженим органом у спірних правовідносинах, протягом розумного строку не вжито ефективних заходів щодо захисту порушених інтересів територіальної громади за фактом користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у даному випадку прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів територіальної громади, а доводи апелянта в цій частин відхиляються, з огляду на зазначене.

Щодо позовних вимог по суті та висновків місцевого господарського суду в цій частині, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.

Крім того, Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове права на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Так, з моменту придбання у власність відповідачем об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, останній був зобов`язаний вжити заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні під нежитловою будівлею.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та зазначалося раніше, з 02.02.2006 відповідач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Генуезька,24А.

Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Судом на підставі Витягу з ДЗК про земельну ділянку за №НВ-6112990982020, встановлено, що 17.06.2020 проведено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Генуєзька,24 А, площею 0,3868 га, з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001. При цьому у Витягу З ДЗК про земельну ділянку наявні відомості щодо цільового призначення земельної ділянки: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Поряд з цим, судом встановлено, що з 01.01.2020 нормативно грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001 становила 17292026, 72 грн., з 24.02.2023 нормативно грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001 становила 21874413,80 грн.

Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів свідчить, що за період листопад-грудень 2020 відповідачем безпідставно збережені кошти з оплати орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 144100,24 грн. (17292026,72 грн. /НГО на рік/; 5% /ставка орендної плати/)

За період січень-грудень 2021 року відповідачем безпідставно збережені кошти з оплати орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 864601,34 грн. (17292026,72 грн. /НГО на рік/; 5% /ставка орендної плати/)

За період січень-грудень 2022 року відповідачем безпідставно збережені кошти з оплати орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 951061,47 грн. (17292026,72 грн. /НГО на рік/; 1,1 /індексація/; 5% /ставка орендної плати/)

За період січень-жовтень 2023 року відповідачем безпідставно збережені кошти з оплати орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 911433,90 грн. (1874413,80 грн. /НГО на рік/; 5% /ставка орендної плати/).

Розрахунок заборгованості щодо безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки проводився на підставі нормативної грошової оцінки сформованої земельної ділянки, коефіцієнтів індексації із врахуванням по роках та відповідно прийнятих ставок щодо сплати орендної плати.

Згідно зі ст. ст. 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, вирішуються виключно судом.

З урахуванням положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, не оформлення відповідачем документів на право оренди земельної ділянки призвело до неотримання сільською радою доходу від орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів (орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, без належних на те правових підстав).

Таким чином, фактичним користувачем сформованої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001, площею 0,3868 га є Фірма «ТВЕРДИЙ» (ТОВ), що у заявлений у позові період листопад 2020 року жовтень 2023 року фактичне користування цією земельною ділянкою відбувається без належної правової підстави оформленого належним чином договору оренди землі, що розмір орендної плати за користування цією земельною ділянкою за період листопад 2020 року жовтень 2023 року становить 2871196,95 грн., у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірних висновків та правильно застосував норми матеріального права при задоволенні позовних вимог.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині того, що правовідносини у даній справі не є кондиційними, з огляду на наведені приписи чинного законодавства, а також враховуючи обставини у даній справі.

Стосовно доводів апелянта в частині здійснення оплат земельного податку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно листа ГУ ДПС в Одеській області №23120/5/15-32-04-06-05 від 14.12.2023, який наданий на запит Приморської окружної прокуратури м. Одеси №52-12509ВИХ-23 від 28.11.2023, податкові декларації з плати за землю (земельний податок) за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 51101375500:50:013:0001, площею 0,3868 га, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Генуєзька, 24-А Фірмою «ТВЕРДИЙ» ТОВ до ГУ ДПС в Одеській області не надавались, сплата за зазначену земельну ділянку не проводилась.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу про відсутність повноважень зарахувати грошові кошти, які сплачені відповідачем за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 у виді податку на земельну ділянку в рахунок оплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001 у виді орендної плати, незважаючи на те, що вказані земельні ділянки розташовані за адресою м. Одеса, вул. Генуєзька,24-А, оскільки в силу вимог ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Тобто, для того, щоб земельна ділянка вважалася сформованою необхідно виконати низку заходів правового, геоінформаційного, землевпорядного та іншого характеру, та відомості щодо адреси місця розташування земельної ділянки є лише однією із складових відомостей формування відповідної земельної ділянки.

Так, надані до суду самим відповідачем докази оплати земельного податку свідчать, що за період з листопада 2020 жовтень 2023 земельний податок сплачувався відповідачем за користування земельною ділянкою з кадастром номером 5110137500:50:013:0012, відомості щодо якої 10.07.2017 набули статусу архівних.

Посилання відповідача на те, що відповідач користується земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,3891 га з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів реєстрації відповідної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 у Державному земельному кадастрі станом на листопад 2020 жовтень 2023.

Крім того, рішення ОМР від 08.07.2011 № 1076-VІ , яким відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,3888 га за адресою АДРЕСА_1 втратило чинність на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1380-VII, яким відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 24А, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу.

Стосовно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 27.01.2017, то така інформаціє не є належним доказом, який свідчить, що станом на листопад 2020- жовтень 2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 зареєстрована у Державному земельному кадастрі. Разом з тим, відомості, які зазначені у листі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 21.03.2024 №29-15-0.82-1823/2-24 свідчать, що державним кадастровим реєстратором було виявлено наявність технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель. На виконання вимог пункту 138 Порядку, відомості про вищевказану земельну ділянку набули статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора та відображаються в кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, в зв`язку з виправленням помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що рішенням Одеської міської ради «Про надання дозволу ФІРМІ «ТВЕРДИЙ» (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 24А, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу» від 07.12.2016 №1380-VII, яке розміщено на офіційному сайті ОМР, свідчить, що 07.12.2016 Одеською міською радою вирішено було надати дозвіл ФІРМІ «ТВЕРДИЙ» ТОВ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 24А, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу. Так, відповідач протягом тривалого часу повідомлений про необхідність належного оформлення земельної ділянки, однак відповідних дій ним вчинено не було.

З огляду на вищевикладене, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в цій частині.

Також судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з правильністю розрахунку безпідставно збережених коштів, оскільки згідно відомостей, які зазначені у Витягу з ДЗК про земельну ділянку за №НВ-6112990982020 від 17.06.2020 щодо цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, а також рішенням Одеської міської ради №1267-VІ від 20.09.2011 «Про зародження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», у п. 29 додатку до якого встановлено, що об`єкти змішаного призначення: при неможливості розподілу територій по різному функціональному призначенню використовується найбільш високий коефіцієнт, якій застосовується до даного комплексу.

У п. 6 додатку до рішення ОМР встановлено, що до земельних ділянок з цільовим використанням - готелі застосовують відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3,0, до земельних ділянок із цільовим викриванням громадське харчування (ресторани, кафе, бари) застосується відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 5,0.

Таким чином, в даному випадку відповідачем не надано до суду доказів, які свідчать про можливість розподілу територій за різним функціональним призначенням.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Одеська міська рада (потерпіла сторона) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з відповідача, обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації та з врахуванням площі земельної ділянки. Судова колегія погоджується з обгрунтвоаністю розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів, у зв`язку з чим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог є правильним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства України та обставинам справ.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/275/24 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/275/24 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми "ТВЕРДИЙ" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/275/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/275/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Я.Ф. Савицький

С.І. Колоколов