Постанова

від 15.10.2024 по справі 910/2251/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2251/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» та Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024

у справі № 910/2251/24 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 3173,30 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу плати на суму 3173,30 грн на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 за перевезення порожніх вагонів №№95603452, 95958237, 91100255, 95837423 від станції переходу, та, відповідно, для списання цих грошових коштів з особового рахунку позивача, внаслідок чого ці кошти вважаються набутими відповідачем без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 позов задоволено повністю.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 3173 грн 30 коп.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» 2422 грн 40 коп. судового збору.

12.07.2024 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» 2000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині клопотання позивача про розподіл судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося 30.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 30.07.2024, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/2251/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Просило вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Зокрема, акціонерне товариство «Українська залізниця» вважає, що оскільки відбулася зміна договору перевезення на підставі звернення Позивача, то відповідно провізна плата після переадресації розраховується у відповідності до п. 29.2 Розділу ІІ 3бірника тарифів, а не на підставі п. 29.1 Розділу ІІ Збірника тарифів, як помилково вважає суд першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції порушив принцип всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, внаслідок чого, дійшов помилкового висновку, що Відповідачем невірно застосовано коефіцієнт 5,139 при нарахуванні провізної плати за перевезення порожніх власних вагонів №95958237, №95837423 за досильними перевізними документами №36455368, №36309094, які слідували в/із ремонту.

Також, Акціонерне товариство «Українська залізниця» вважає, що суд першої інстанції безпідставно посилався на практику Верховного Суду, а саме, на постанову від 14.12.2020 у справі №910/17063/19.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/2251/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_2, Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2251/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/2251/24.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» звернулося 06.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 06.08.2024, у якій просив суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/2251/24 в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. В решті додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, додаткове рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» вважає, що посилання відповідача на те, що понесені Товариством витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності, не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами - не підтверджені жодними доказами, а по суті є загальними фразами.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/2251/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_2, Гончаров С.А.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося 09.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 09.08.2024, у якій просив суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/2251/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/2251/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_2, Гончаров С.А.

19.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2251/24.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустках з 19.08.2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024 та з 09.09.2024 по 13.09.2024. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (16.09.2024).

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2024 у справі №910/2251/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 прийнято справу №910/2251/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. відкрито апеляційне провадження у справі №910/2251/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024, розгляд справи призначено на 15.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 прийнято справу №910/2251/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/2251/24. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/2251/24 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/2251/24, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг призначено на 15.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 прийнято справу №910/2251/43 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/2251/24. Об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/2251/24 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/2251/24, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг призначено на 15.10.2024.

20.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/2251/24, в якій товариство заперечило проти доводів скаржника та просило залишити рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення.

23.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» (сформоване в системі «Електронний суд» 20.09.2023) надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/2251/24, в якій товариство заперечило проти доводів скаржника та просило залишити рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

15.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення Акціонерного товариства «Українська залізниця».

В судове засідання 15.10.2024 з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів) та представник відповідача.

Представник відповідача надав свої пояснення, в яких підтримав доводи викладені в своїх апеляційних скаргах.

Також представник позивача надав свої пояснення по суті своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти доводів апеляційних скарг відповідача заперечив.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, тобто до 09 листопада 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 11.07.2024 у справі №910/2251/24 слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між 06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 (договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору від 06.03.2020.

31.10.2022 Акціонерним товариством "Українська залізниця" оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 06.11.2022.

Згідно з п.1.1 предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п.1.6 договору).

Перевізник зобов`язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в п.1.9 договору, вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі (п.п.2.3.3, 2.3.4 договору).

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд.15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях.

За змістом п.4.5 договору, щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.

У разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розділі 7 договору адресу філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" (п.4.8 договору).

Згідно з п.7.4 договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.

Відповідно до п.8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи перевізника.

Пунктом 8.8 договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

Згідно з п.9.4 договору зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення.

У силу приписів п.12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.

Згідно з п.14 договору невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема, додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів".

На виконання п.2.3.3 договору, для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №2829531.

14.11.2022 відповідачем на підставі перевізного документу №003855 (досильні №36309094 та №36455368) прийнято до перевезення 4 порожніх власних вагонів позивача, у тому числі вагони №№95958237, 95837423, зі станції відправлення - Тужер (Угорщина) до станції призначення - Кролевець (Україна), станція переходу - Батьово.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на шляху прямування по станції Батьово вагони №№95958237, 95837423 у зв`язку з технічною несправністю відчеплено відповідачем, про що оформлено досильні перевізні документи №36309094 та №36455368, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. Після усунення технічної несправності вагон №95837423 переадресовано на станцію Дунаївці, в той час як вагон №95958237 відправлено в ремонт на ВСП ВЧДР-7 Одеської залізниці на станцію Знам`янка.

Решта вагонів за основним перевізним документом №003855 прибули на станцію Кролевець.

По прибуттю на станцію призначення відповідачем нараховано та списано провізні платежі в сумі 41394,60 грн, що підтверджується переліком №20221123, з яких: 34398,80 грн - тариф за перевезення 4 вагонів від станції Батьово (експ. МАВ) до станції Кролевець (по 8599,70 грн/вагон); 6816,40 грн - збір за послуги, пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці (по 1704,10 грн/вагон); 179,40 грн збір на покриття витрат, пов`язаних з митним доглядом імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, за вагонну відправку.

Також по прибуттю на станцію Дунаївці вагона №95837423 (згідно досильного перевізного документа №36455368) відповідачем нараховано та списано з позивача плату в розмірі 12002,02 грн з ПДВ, що підтверджується переліком №20221209.

Разом з тим, відповідно до переліку №12.12.2022, відповідачем самостійно здійснено коригування зазначеного вище нарахування: плату в розмірі 12002,02 грн з ПДВ повернуто; нараховано і списано плату в сумі 9805,20 грн.

По прибуттю вагона №95958237 на станцію Знам`янка згідно досильного перевізного документа №36309094 відповідачем нараховано та списано провізні платежі у сумі 15086,60 грн, що підтверджується переліком №20221218, з яких: 13203,10 грн - тариф за перевезення 1 вагона від станції Батьово (експ. МАВ) до станції Знам`янка; 1704,10 грн - збір за послуги, пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці; 179,40 грн - збір на покриття витрат, пов`язаних з митним доглядом імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, за вагонну відправку.

Таким чином, загальний розмір плати за перевезення 4 порожніх вагонів від станції переходу склав: 41394,60 грн + 15086,60 грн = 56481,20 грн без ПДВ; 12002,02 грн - 12002,02 грн + 9805,20 грн = 9805,20 грн з ПДВ, всього: 56481,20 грн + 9805,20 грн = 66286,40 грн.

Водночас, за розрахунком позивача загальний розмір провізних платежів мав становити 43015,90 грн. і відповідно перебір становив 23270,50 грн, у зв`язку з чим на адресу відповідача направлено претензію від 05.04.2023 вих. №2023/ПР-17 про повернення перебору провізних платежів по відчепленим вагонам на суму 23270,50 грн, до якої на виконання вимог УМВС долучено оригінали документів.

05.06.2023 відповідачем здійснено коригування, що підтверджується переліком №20230605, зокрема: згідно основного перевізного документа №003855 повернуто тариф за перевезення 2 вагонів №95958237 та №95837423 у сумі 17199,40 грн (по 8599,70 грн/вагон) та збір за послуги, пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці у сумі 3408,20 грн (по 1704,10 грн/вагон); згідно досильного перевізного документа №36455368 повернуто плату за перевезення вагона №95837423 у сумі 9805,20 грн з ПДВ та списано тариф у сумі 8171,00 грн (без ПДВ).

Також 06.06.2023 відповідачем здійснено коригування, що підтверджується переліком №20230606, зокрема згідно досильного перевізного документа №36455368 списано: 261,10 грн - тариф за перевезення вагона №95837423, 1704,10 грн - збір за послуги, пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці; 179,40 грн - збір на покриття витрат, пов`язаних з митним доглядом імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, за вагонну відправку.

Таким чином, після проведеного відповідачем коригування кінцевий розмір списаної плати становить: 66286,40 грн - 17199,40 грн - 3408,20 грн - 9805,20 грн + 8171,00 грн + 261,10 грн + 1704,10 грн + 179,40 грн = 46189,20 грн.

Але позивач стверджує, що загальний розмір провізних платежів мав становити 43015,90 грн, а тому перебір становить 3173,30 грн., в зв`язку з чим позивач звертався до відповідача.

Як вбачається з копії листа відповідача від 20.06.2023 №ЦТЛ-19/831, претензія позивача визнана відповідачем частково: повернуто на рахунок позивача 20097,20 грн, в іншій частині претензія залишена без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України та ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Перевезення вантажу здійснювалося у міжнародному сполученні, а отже спірні правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі УМВС).

Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів, тобто міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст.9 Конституції України та ст.10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства України та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України №246 від 03.04.1993 "Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення" зазначено, що у зв`язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.

Редакція УМВС, чинна на момент виникнення спірних правовідносин, розміщена на офіційному веб-сайті відповідача.

Так, відповідно до параграфу 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Параграфом 1 ст.14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.

Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.

Згідно приписів ст.30 УМВС провізні платежі нараховуються за тарифами, що застосовуються перевізниками, які здійснюють перевезення. Провізні платежі нараховуються окремо кожним перевізником, що бере участь у перевезенні, за відстані перевезення та у валюті, що визначаються відповідно до тарифів, які застосовуються для даного перевезення у міжнародному сполученні. Провізні платежі нараховуються за тарифами, що діють у день укладання договору перевезення.

При зміні договору перевезення визначення провізних платежів провадиться окремо за відстань перевезення до станції, на якій було здійснено зміну договору перевезення, та від цієї станції до нової станції призначення.

Відповідно до абз.1 п.14.1 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, (далі - Збірник тарифів), встановлено, що плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

Згідно з абз. 3 пп.13.3 пункту 13 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, плата за перевезення в ремонт рейкового рухомого складу, пошкодженого на під`їзних коліях або місцях загального користування з вини вантажовласника, нараховується за тарифною схемою 14. Перевезення оформляються перевізними документами на підставі актів форми ВУ-23 М, ВУ-25 М і сплачуються вантажовласником до станції призначення, де розташовано ремонтний пункт.

Відповідно до п. 29.1. розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України при переадресуванні вантажу визначення провізної плати і зборів здійснюється окремо від станції відправлення до станції переадресування за первинними перевізними документами, від станції переадресування до нової станції призначення - за новими перевізними документами, що оформлюються на станції переадресування. Таким самим порядком визначається плата, якщо вантаж переадресовується за первинними перевізними документами.

Відповідно до п. 29.2. п.29 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України при переадресуванні імпортного вантажу призначенням на станції України - визначення провізної плати і зборів здійснюється за первинними перевізними документами окремо за відстань від вхідної прикордонної станції (державного кордону) до станції переадресування і від станції переадресування до нової станції призначення.

Тарифна схема 14 наведена в розділі IV Збірника тарифів та передбачає визначення ставки плати в гривнях за одну вагонну вісь в залежності від відстані перевезення.

Разом з цим, п.1.2.7 Розділу IV Збірника тарифів конкретизується, що за тарифною схемою 14 плата визначається за одиницю власного (орендованого) рейкового рухомого складу шляхом множення базової ставки за 1 вісь на кількість осей.

При цьому, кількість осей у вагоні вказується у графі 10 Відомості вагонів і становить 4 шт.

Згідно з п.3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів.

Відповідно до п.9 Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 29.03.2009 N317 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22 червня 2022 року №441) до перевезення порожніх вагонів (421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власні перевізника, власні та орендовані (плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17), вагони з провідниками (421161, 693157) з-під вивантаження вантажів 1-го тарифного класу, 2-го тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи, солі та концентрату мінерального "Галіт", продуктів харчування та енергетичних газів під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів та контрейлерних перевезень (усі перевезення) застосовується коефіцієнт 3,205.

До перевезення ж порожніх вагонів (421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власні перевізника, власні та орендовані (плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17), вагони з провідниками (421161, 693157) з -під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках застосовується коефіцієнт 5,139.

Спір між сторонами виник оскільки позивач та відповідач здійснюють нарахування плати за перевезення порожнього власного вагону №95837423 під наступне навантаження, який перевозився на підставі перевізного документу №003855 зі станції відправлення - Тужер (Угорщина) до станції призначення - Кролевець (Україна), станція переходу - Батьово, за різними коефіцієнтами.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, на шляху прямування по станції Батьово вагон №95837423, у зв`язку з технічною несправністю відчеплено відповідачем, про що оформлено досильний перевізний документ №36455368, в якому вказано про те, що спірний вагон досилається до основної відправки №003855, відчеплений від основного складу, у зв`язку з технічною несправністю, складений акт загальної форми №7520 від 19.11.2022, всі збори зняті по основній відправці №003855, досилається до відправки №003855, вагон спрямовується під завантаження. Після усунення технічної несправності вагон №95837423 переадресовано за наказом позивача на станцію Дунаївці.

Розраховуючи суму плати за перевезення порожнього власного вагону №95837423 під наступне навантаження за перевізним документом №003855 (досильний перевізний документ №36455368) позивач застосував коригуючий коефіцієнт 3,205.

Проте, відповідачем заперечується правильність застосування вказаного значення коригуючого коефіцієнту щодо порожнього власного вагона позивача №95837423 (згідно досильного перевізного документа №36455368).

Відповідач, в свою чергу, застосував для визначення розміру плати за перевезення порожнього власного вагону №95837423 коригуючий коефіцієнт 5,139 з посиланням на приписи п.29.2 Розділу ІІ Збірника тарифів, згідно якого при переадресуванні імпортного вантажу призначенням на станції України визначення провізної плати і зборів здійснюється за первинними перевізними документами окремо за відстань від вхідної прикордонної станції (державного кордону) до станції переадресування і від станції переадресування до нової станції призначення, а також з посиланням на наказ Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 №441 "Про внесення змін до коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги" (з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під/з накопичення вагонів, з провідниками, в (із) ремонту, пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках, також, тарифів, плат та зборів, що вказані в розділах ІІ і ІІІ Збірника тарифів).

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, у разі відчеплення вагона через його несправність, станція, на якій відчеплено вагон, зобов`язана скласти про це акт загальної форми та досильний перевізний документ, за яким вагон після усунення несправності направляється за призначенням.

Вагон №95837423 в зв`язку з технічною несправністю було відчеплено, а після усунення такої несправності - переадресовано на станцію Дунаївці за досильним документом №36455368.

Розрахунок провізних платежів за перевезення порожнього вагона №95837423 згідно основного перевізного документа №003855 та досильного №36455368 (під навантаження) здійснено наступним чином: згідно відомостей власних інформаційних систем відповідача відстань від станції переходу Батьово (експ. МАВ) до станції Львів становить 265 км, а тому ставка плати згідно тарифної схеми 14.1 становить 191,10 грн за одну вісь; від станції Львів до станції Дунаївці становить 311 км, а тому ставка плати становить 219,10 грн за одну вісь.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що згідно з п.9 Коефіцієнтів до ставки плати за перевезення вагонів із під вивантаження вантажів 2-го тарифного класу (021) під наступне навантаження підлягає застосуванню коригуючий коефіцієнт 3,205. При цьому, не може бути застосовано коефіцієнт 5,139, оскільки матеріали справи не містять доказів руху порожнього вагону №95837423 з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію.

Отже, плата за перевезення порожнього власного вагону №95837423 із під вивантаження вантажів 2-го тарифного класу (021) під наступне навантаження становить: відрізок 1: Батьово (експ. МАВ) Львів: 191,10 грн/вісь х 4 осі х 3,205 = 2 449,90 грн/, відрізок 2: Львів Дунаївці: 219,10 грн/вісь х 4 осі х 3,205 = 2 808,86 грн, що округлюється до 2808,90 грн. Разом: 2449,90 грн + 2808,90 грн = 5 258,80 грн.

Додаткові збори розраховуються наступним чином.

Згідно з п.п.1 п.7.5 Розділу ІІІ Збірника тарифів розмір збору за послуги, пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці, становить 331,60 грн за 1 вагон.

Також згідно з п.19 Коефіцієнтів підлягає застосуванню коригуючий коефіцієнт 5,139. Отже, збір становить: 331,60 грн/вагон х 5,139 = 1704,09 грн, що округлюється до 1704,10 грн.

Згідно з п.п.2 п.7.5 Розділу ІІІ Збірника тарифів розмір збору на покриття витрат, пов`язаних з митним доглядом імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, становить 34,90 грн за вагонну відправку.

Також згідно з п.19 Коефіцієнтів підлягає застосуванню коригуючий коефіцієнт 5,139. Отже, збір становить: 34,90 грн х 5,139 = 179,35 грн, що округлюється до 179,40 грн.

Таким чином, загальний розмір провізних платежів за перевезення порожнього вагона №95837423 має становити: 5258,80 грн + 1704,10 грн + 179,40 грн = 7142,30 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що докази розкредитування перевізного документу в матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим враховуючи п.9 Коефіцієнтів до ставки плати за перевезення вагонів із під вивантаження вантажів 2-го тарифного класу (021) під наступне навантаження підлягає застосуванню коригуючий коефіцієнт 3,205, оскільки перевезення вагона №95837423 набуло статусу завершеного/виконаного лише після прибуття на кінцеву станцію Дунаївці.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до досильного документу №36455368 вагону №95837423, у графі: "Відмітки перевізника" зазначено: "що спірний вагон досилається до основної відправки №003855, відчеплений від основного складу, у зв`язку з технічною несправністю, складений акт загальної форми №7520 від 19.11.2022, всі збори зняті по основній відправці №003855, досилається до відправки №003855, вагон спрямовується під завантаження", а крім того, в акті загальної форми №7520 від 19.11.2022 не зазначено про слідування спірного вагону "із ремонту", у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача стосовно застосування позивачем неправильного коефіцієнту при розрахунку плати за перевезення спірного вагону.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» та апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення не підлягають задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду від 01.08.2024 у справі №910/2251/24 слід залишити без змін з наступних підстав.

Після ухвалення рішення у справі позивач до своєї заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зробленій у позовній заяві, 12.07.2024 надав суду докази понесення таких витрат на суму 6000,00 грн. та подав клопотання, в якому просив розподілити судові витрати між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучені договір про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси», додаткову угоду №1 від 07.07.2021 до договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001243, видане адвокату Накоп`юк Я.В. 16.12.2019; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СА №1067099; акти виконаних робіт №17-01/252 від 26.02.2024 та №17-01/298 від 12.07.2024 на загальну суму 6000,00 грн., рахунки на оплату №17-01/252 від 26.02.2024 та №17-01/298 від 12.07.2024, платіжну інструкцію №6488 від 26.02.2024 про оплату юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 в сумі 4000,00 грн., платіжну інструкцію №7355 від 12.07.2024 про оплату юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 в сумі 2000,00 грн.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та вважає їх достатніми для підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Водночас, у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідач, скориставшись своїм правом, 23.07.2024 подав заперечення проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу позивача, в яких зазначив, що розмір таких витрат є неспівмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв`язку з чим просив зменшити їх розмір, відмовивши в задоволенні клопотання позивача.

Зважаючи на категорію справи, яка не є складною, її малозначність, розгляд справи без виклику сторін, ціну позову, невеликий обсяг часу, необхідного для підготовки позову у даній справі, наявність інших подібних судових справ, за якими адвокат Накоп`юк Я. В. здійснює представництво інтересів позивача у справах за позовами до відповідача з аналогічним предметом спору, місцевий господарський суд вважав за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 6000,00 грн до 2000,00 грн., з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що відповідачем не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 - під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Водночас, колегія суддів не приймає доводи відповідача про безпідставність стягнення з ного судових витрат в сумі 2000,00 грн., оскільки спір виник саме внаслідок дій відповідача, що стало підставою для звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/2251/24 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Також в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/2251/24 слід відмовити, а оскаржуване додаткове рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/2251/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/2251/24 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/2251/24 залишити без задоволення.

4. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/2251/24 залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/2251/24 залишити без змін

6. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/2251/24 покладаються на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

7. Матеріали справи №910/2251/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 22.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров