Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/9541/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/9541/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Вороніна О.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про відмову у забезпеченні позову

у справі №910/9541/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ"

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 29 481 105,50 грн,-

В судовому засіданні 07.10.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 Перший заступник Дарницької окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 29 481 105,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від внесення плати за користування земельною ділянкою 8000000000:63:324:0099.

Разом з позовною заявою Перший заступник Дарницької окружної прокуратури міста Києва подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:

- до набрання рішенням у справі законної сили накласти арешт на нерухоме майно по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 156523380000), яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» у межах суми позову в розмірі 29 481 105, 5 грн та судового збору в розмірі 353 773, 30 грн;

- до набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно нежитлових будівель по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 156523380000), які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за ТОВ «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» та вносити будь - які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у межах суми позову в розмірі 29 481 105, 5 грн та судового збору в розмірі 353 773,30 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/9541/24 у задоволенні заяви Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у забезпеченні позову суд виходив з предмету позову, зокрема щодо стягнення 29 481 105,50 грн плати за землю, як безпідставно збережених грошових коштів, у зв`язку з чим запропонований заявником спосіб забезпечення позову суд визнав таким, що не відповідає принципу пов`язаності із предметом спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, прокурор 19.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Прокурор вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 86, 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для її скасування.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, зводяться до наступного:

-у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади столиці;

- прокурор звернувся до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- судом не взято до уваги, що відсутність на даний час будь-яких доказів дій відповідача - ТОВ «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ», які могли би підтвердити його наміри здійснити відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, не спростовує наявності у нього можливості відчужити нерухоме майно у будь-який час, якщо не вжити заходи забезпечення позову, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в межах даної справи;

- суд безпідставно відхилив доводи прокурора про необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та дійшов помилкового висновку, що прокурор не надав жодних доказів наявності ані фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, ані вчинення відповідачем реальних дій з метою унеможливлення виконання рішення суду;

- судом проігноровано, що у разі, якщо до закінчення розгляду справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дані відносно спірного нерухомого майна, то вказане істотно ускладнить чи взагалі зробить неможливим виконання рішення господарського суду, у разі його задоволення;

- суд дійшов помилкового висновку, що не вжиття саме таких заходів забезпечення є адекватним змісту порушеного права власності територіальної громади на майно (грошові кошти), на відновлення якого поданий позов прокурора у даній справі, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення суду, оскільки стягнення вказаних коштів можливе за рахунок належного відповідачу майна;

- суд дійшов необґрунтованих висновків, щодо співмірності запропонованих прокурором заходів забезпечення позову із позовними вимогами заявленими у даній справі.

- накладення арешту на нерухоме майно відповідача до набрання рішенням законної сили у разі задоволення позовних вимог, не створить труднощів при виконанні;

- судом не взято до уваги доводів прокурора про те, що застосування саме таких заходів забезпечення, які зазначено прокурором у заяві про забезпечення позову у цьому спорі, відповідають процесуальним нормам, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги;

- заходи забезпечення позову не впливатимуть на господарську діяльність товариства та не будуть мати своїм наслідком порушення закріплених в положеннях ст. 1 Першого протоколу Конвенції прав мирного володіння своїм майном та обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість відчужувати власне нерухоме майно;

- накладення арешту на майно відповідача є додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане;

- наявність накладеного арешту на спірне нерухоме майно не буде перешкодою для державної реєстрації прав на неї у випадках зазначених у ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- прокурор просив суд заборонити вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.

- суд прийшов до необґрунтованого висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» не можуть вважатися співмірними із позовними вимогами заявленими у даній справі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував доводи прокурора, просив апеляційну скаргу відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник позивача в поясненнях на апеляційну скаргу прокурора підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження у справі №910/9541/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження у справі №910/9541/24.

05.09.2024 матеріали оскарження у справі №910/9541/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2024 поновлено Першому заступнику Дарницької окружної прокуратури міста Києва пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/9541/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/9541/24, призначено до розгляду справу на 07.10.2024.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.10.2024 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржувану ухвалу скасувати.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.10.2024 представник відповідача заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання 07.10.2024 представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В поясненнях на апеляційну скаргу виклав клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, та задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Перший заступник Дарницької окружної прокуратури міста Києва зазначив, що за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» з 13.05.2021 зареєстровано право власності на нерухоме майно (майновий комплекс) площею 112 853, 4 кв.м, яке розташовано на земельній ділянці площею 34, 7696 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва.

Право власності на майновий комплекс за вказаною адресою товариство набуло на підставі рішення єдиного засновника від 27.04.2021 № 1255, акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 13.05.2021 №№ 1345, 1346.

Зазначений комплекс будівель та споруд розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 площею 34, 7696 га, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі 24.01.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, з кодом виду цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» на земельну ділянку площею 34, 7696 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва не зареєстровані.

Рішенням Київської міської ради від 02.11.2023 № 7255/7296 ТОВ «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 34, 7696 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд майнового комплексу (код виду цільового призначення - 11,02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва із земель комунальної власності у зв`язку з набуттям права власності на вищезазначене нерухоме майно.

Відповідно до інформації з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.04.2024 № 05708-4568 станом на дату надання відповіді договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою та товариством не укладено.

При цьому, ТОВ «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» з 24.01.2022 використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 площею 34, 7696 га по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва , безоплатно, що підтверджується листами ГУ ДПС у м. Києві від 07.02.2024 № 4169/5/26-15-04-02-05, 02.04.2024 № 8831/5/26-15-12-07-03 та від 09.04.2024 № 9590/5/26-15-12-07-03, відповідно до яких підприємство за період 2021-2024 податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПІ не подавало, плату за землю не сплачувало.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З огляду на вказане, беручи до уваги предмет позову, зокрема щодо стягнення 29 481 105,50 грн плати за землю, як безпідставно збережених грошових коштів, суд дійшов висновку про те, що запропонований заявником спосіб забезпечення позову не відповідає принципу пов`язаності із предметом спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, якщо особа звернулася до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, а тому в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову Перший заступник Дарницької окружної прокуратури міста Києва зазначав, що за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» з 13.05.2021 зареєстровано право власності на нерухоме майно (майновий комплекс) площею 112 853, 4 кв.м, яке розташовано на земельній ділянці площею 34, 7696 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва.

Право власності на майновий комплекс за вказаною адресою товариство набуло на підставі рішення єдиного засновника від 27.04.2021 № 1255, акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 13.05.2021 №№ 1345, 1346.

Зазначений комплекс будівель та споруд розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 площею 34, 7696 га, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі 24.01.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, з кодом виду цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» на земельну ділянку площею 34, 7696 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва не зареєстровані.

Рішенням Київської міської ради від 02.11.2023 № 7255/7296 ТОВ «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 34, 7696 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд майнового комплексу (код виду цільового призначення - 11,02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва із земель комунальної власності у зв`язку з набуттям права власності на вищезазначене нерухоме майно.

Відповідно до інформації з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.04.2024 № 05708-4568 станом на дату надання відповіді договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою та товариством не укладено.

При цьому, ТОВ «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» з 24.01.2022 використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 площею 34, 7696 га по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва , безоплатно, що підтверджується листами ГУ ДПС у м. Києві від 07.02.2024 № 4169/5/26-15-04-02-05, 02.04.2024 № 8831/5/26-15-12-07-03 та від 09.04.2024 № 9590/5/26-15-12-07-03, відповідно до яких підприємство за період 2021-2024 податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПІ не подавало, плату за землю не сплачувало.

Оскільки предметом позову є стягнення 29 481 105,50 грн плати за землю, як безпідставно збережених грошових коштів, а прокурор в заяві про забезпечення позову просить:

- до набрання рішенням у справі законної сили накласти арешт на нерухоме майно по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 156523380000), яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» у межах суми позову в розмірі 29 481 105, 5 грн та судового збору в розмірі 353 773, 30 грн;

- до набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно нежитлових будівель по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 156523380000), які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за ТОВ «КОРПУС СІТІ ІНВЕСТ» та вносити будь - які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у межах суми позову в розмірі 29 481 105, 5 грн та судового збору в розмірі 353 773,30 грн.

У заяві про забезпечення позову та своїй апеляційній скарзі прокурор зазначає, що звернувся з позовом про стягнення з ТОВ «Корпус Сіті Інвест» грошових коштів, у Відповідача наявне нерухоме майно, яким він має право розпоряджатися, а тому може його відчужити на користь інших осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення суду у даній справі.

Прокурор посилається на висновки Верховного Суду та зазначає про відсутність необхідності встановлювати, що Відповідач вчиняє якісь дії, спрямовані на перешкоджання виконання можливого майбутнього рішення.

Дане твердження не скасовує необхідності встановлювати всю сукупність обставин справи, особу відповідача, обставин вчинення ним чи не вчинення дій, які б свідчили про його бажання ухилитись від виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Подання процесуальних документів Відповідачем із запереченнями проти вимог Прокуратури не є свідченням ухилення від своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід

(втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На відміну від інших категорій справ, де позовні вимоги про стягнення грошових коштів виникли з правочинів чи інших документів, у даній справі наявність обов`язку ТОВ «Корпус Сіті Інвест» сплатити грошові кошти підлягає доведенню під час розгляду справи по суті.

У відзиві на позов ТОВ «Корпус Сіті Інвест» в більшій мірі заперечувало саме проти розміру суми, про стягнення якої заявлено прокурором.

На думку відповідача, прокурор передчасно звернувся з позовом у даній справі, оскільки Відповідач перебуває в процесі укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований його майновий комплекс.

Відповідно, питання сплати грошових коштів на користь територіальної громади міста Києва мало бути вирішене в позасудовому порядку.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Відповідач наголошує, що не тільки не вчиняє та не збирається вчиняти будь- яких дій, спрямованих на відчуження свого майна, про арешт якого просить Прокуратура, а й продовжує процес укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований відповідний майновий комплекс Позивача, за що Прокуратура просить стягнути грошові кошти.

Так, ТОВ «Корпус Сіті Інвест», вже після звернення Прокуратури з позовом у даній справі, було ініційовано питання отримання та отримано проект договору оренди земельної ділянки та розрахунок орендної плати. Наступним етапом є безпосереднє підписання й нотаріальне посвідчення відповідного правочину.

Відповідач вважає, що посилання Прокуратури на можливе відчуження Відповідачем нерухомого майна на користь інших осіб видається вкрай сумнівним на фоні активної поведінки останнього, спрямованої на набуття реального права оренди земельної ділянки на

подальші десять років.

Дане свідчить про відсутність у ТОВ «Корпус Сіті Інвест» намірів позбутися підстав, які надали останньому можливість офіційно оформити право оренди земельної ділянки, що, в свою чергу, підтверджує відсутність необхідності вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Посилання прокурора на відсутність будь-яких негативних наслідків для відповідача від вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є необґрунтованим.

Прокурором не доведено наявність реального ризику відчуження відповідачем майнового комплексу на користь третіх осіб, відповідно відсутні підстави вважати, що виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення позову, може бути ускладнено чи унеможливлено.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що запропонований заявником спосіб забезпечення позову не відповідає принципу пов`язаності із предметом спору.

Крім того, застосування господарськими судами заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не можуть вважатися співмірними із позовними вимогами, заявленими у даній справі.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди прокурора з висновками суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів приймаються до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/9541/24 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/9541/24 - без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/9541/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/9541/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження у справі №910/9541/24 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 22.10.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров