Постанова

від 16.10.2024 по справі 910/5578/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Справа№ 910/5578/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 16.10.2024

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 (повний текст складено 29.07.2024)

у справі № 910/5578/24(суддя -Маринченко Я.В.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"

про стягнення 27 614 551, 44 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бронетехніка» про стягнення 27 614 551,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню у розмірі 1 962 360, 04 грн, штраф у розмірі 3 522 184, 68 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 411 340, 85 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 12.08.2024 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Київської області від 09.07.2024 у справі № 910/5578/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5578/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню в розмірі 7 586 597, 00 грн, штраф в розмірі 14 543 409, 72 грн та судовий збір в розмірі 2 877, 42 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 по справі залишити без змін.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що сторони, підписуючи Контракт, взаємно погодили відповідальність, яка настає у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, чітко визначити види порушень та санкції за них. А основне - сторони добровільно погодили підстави та розмір нарахувань за порушення зобов?язань за Контрактом. Но-друге, законодавцем чітко встановлено, що неустойка підлягає стягненню з боржника незалежно від наявності чи відсутності збитків, які завдані неналежним виконанням зобов`язання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що зменшення судом першої інстанції неустойки (нені та штрафу) на 80% фактично нівелює мету існування неустойки як виду цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Скаржник вказує, що у спірних правовідносинах правовідносинах розмір пені та штрафу до 80%, не просто зменшив штрафні санкції, а звільнив Відповідача від їх сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні Контракту.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5578/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5578/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

22.08.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5578/24.

Суддя Тищенко О.В. з 14.08.2024 по 17.08.2024 перебувала у відрядженні, а з 19.08 2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 о 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024 та з 09.09.2024 по 13.09.2024 у відпустці.

Суддя Шаптала Є.Ю. з 19.08.2024 по 30.08.2024 перебував у відпустці, а з 02.09.2024 по 13.09.2024 перебував на лікарняному.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 прийнято справу № 910/5578/24 до провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5578/24. Клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про розгляд справи № 910/5578/24 у закритому судовому засіданні задовольнити та здійснювати розгляд даної справи, за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5578/24 у закритому судовому засіданні. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5578/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 16.10.2024.

04.10.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги вважає їх необґрунтованими просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відзив зокрема вмотивовано тим, що агенція наводить в якості доводів правову позицію Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 року у справі №918/116/19 від 15.06.2022, а саме - висновок про те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язань. Проте, зменшення розміру неустойки в даній справі відбулось не на 99%, і до того ж, в наведеній як приклад справі, відсутнє суттєве перевищення нарахованих штрафних санкцій над рівнем збитків, не встановлений факт, що прибуток боржника двічі менший суми нарахованих штрафних санкцій, а також відсутні форс-мажорні обставини, з якими довелось стикнутися нашому підприємству під час виконання Державного контракту. Вважаємо що згадувана справа не підлягає прийняттю до уваги під час розгляду судом апеляційної скарги Позивача

ТОВ «Українська бронетехніка» зазначає, що нею доведено, і судом першої інстанції вірно встановлено, що наявні усі підстави та виключні обставини, на підставі яких законна, арифметично вірно розрахована неустойка підлягала б зменшенню на 80%, а баланс інтересів сторін був дотриманий. Судом першої інстанції було враховано, з огляду на судову практику, та взяті до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18). Також, було взято до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені з посиланням на усталену судову практику (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

У судове засідання, що відбулось 16.10.2024 з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.10.2023 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська бронетехніка» (далі - Виконавець) укладено Держаний контракт №22/3-28-EDK-23 на поставку (закупівлю) товарів (далі - Контракт, Договір) відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується поставити Замовнику з дотримання вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки і на умовах, визначених цим Контрактом. (п.1.1. Контракту)

Згідно з п.2.2. Контракту загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 4 645 438 560 грн без ПДВ.

Розрахунки за цим Контрактом проводяться шляхом оплати Замовником поставленого Товару протягом 15 банківських днів після надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами Акт приймання-передачі товару за Контрактом, Сертифікат якості (відповідності Товару (партії Товару) з обов`язковим зазначенням дати виготовлення Товару та Сертифікат (декларація) надходження Товару (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунок Замовника). (п.2.6. Контракту)

Пунктом 2.9. Контракту визначено, що відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» за рішення головного розпорядника бюджетних коштів розрахунку за товару здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) Товару за Контрактом на строк не більше як на 14 місяців з дати перерахування першої частини коштів на рахунок Виконавця у такому порядку:

- оплата прямим банківським переказом 50% від вартості Товару за Контрактом здійснюється Замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем після надання Замовнику дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується постачальник Товару на здійснення міжнародної передачі (транзиту) Товарів та транзитних ліцензій для Товарів від уповноважених органів;

- оплата прямим банківським переказом 47% від вартості партії Товару за Контрактом здійснюється Замовником після отримання повідомлення від Виконавця про готовність партії Товару до відвантаження;

- оплата прямим банківським переказом 3% від вартості Товару, оплачується на підставі підписаного Сторонами Акту приймання-передачі Товару.

У разі проведення попередньої оплати Товар поставляється не пізніше строку поставки Товару, зазначеного у Специфікації.

Попередня оплата здійснюється протягом 15 робочих днів з дня прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо здійснення попередньої оплати на підставі рахунку на оплату, наданого Виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця.

Відповідно до п.3.3. Контракту датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі Товару за Контрактом.

Згідно з п.4.1. Контракту Виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.

Сторонами до вказаного Контракту укладались Додаткові угоди №1 від 03.11.2023, №2 від 25.12.2023, №3 від 01.02.2024, №4 від 08.02.2024, №5 від 20.02.2024 та №6 від 27.02.2024, якими вносились зміни, зокрема, щодо загальної вартості (ціни) Товару за цим Контрактом, найменування Товару, а також було викладено Специфікацію товарів у новій редакції.

Так, згідно п. 2.2. Контракту в редакції Додаткової угоди №6 від 27.02.2024 загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 4516830980 грн без ПДВ.

Специфікацією товарів (Додаток 1 до Контракту) в редакції Додаткової угоди №5 від 20.02.2024 сторонами визначено, зокрема:

- 1000 одиниць товару із строком поставки - Т0+2 місяці (далі - партія №1), де Т0 - це дата здійснення авансового платежу згідно з п.2.9. Контракту, вартість за одиницю становить 239 892,44 грн, загальна вартість становить 239 892 440 грн;

- 1000 одиниць товару, строк поставки - Т0+4 місяці (далі - партія №2);

- 1000 одиниць товару, строк поставки - Т0+5 місяців (далі - партія №3);

- 4000 одиниць товару, строк поставки - Т0+8 місяців (далі - партія №4);

- 5000 одиниць товару, строк поставки - Т0+11 місяців (далі - партія №5);

- 6000 одиниць товару, строк поставки - Т0+14 місяців (далі - партія №6);

Вартість за одиницю товару партій №2-6 становить 251 584,62 грн, а їх загальна вартість становить 4 276 938 540 грн.

Загальна вартість (ціна) Товару, що поставляється за цим Контрактом становить 4 516 830 980 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів №22/3-28-EDK-23 від 28.10.2023 в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9 548 957,04 грн та штраф у розмірі 18 065 594,40 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладений сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором поставки товару.

Згідно зі ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем було виставлено позивачу рахунок №160 від 03.11.2023 на оплату попередньої оплати на суму 2322719280 грн.

Позивачем вказану суму було сплачено 18.11.2023 в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №5 від 15.11.2023 із відповідним призначенням платежу.

Відтак, останнім днем для здійснення відповідачем поставки товару партії №2 було 18.03.2024, а партії №3 - 18.04.2024.

Як вбачається з копії видаткової накладної №239 від 22.04.2024 та копії акту приймання-передачі товару від 22.04.2024, відповідачем вказаний товар партій №2 та №3 було поставлено позивачу 22.04.2024, тобто із порушенням строків встановлених Специфікацією, що підтверджується копією.

Позивач звертався до відповідача із претензією №11/4-2920 від 28.03.2024 у якій просив належним чином виконати умови Контракту та сплатити пеню за прострочення поставки товарів.

У відповідь на вказану претензію, відповідач надіслав позивачу лист №16042024-09 від 16.04.2024 у якій відповідач вказав на те, що в нього відсутній обов`язок з поставки товару, оскільки позивачем не виконано належним чином обов`язок в частині здійснення авансового платежу та зазначив про виникнення форс-мажорних обставин під час виконання Контракту.

Позивачем повторно було направлено відповідачу претензію №11/4-3948 від 22.04.2024.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2. Контракту у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунки пені та штрафу, обґрунтовано встановив, що позивачем вартість товару, з якого допущено прострочення виконання, визначено без урахування змін внесених Додатковою угодою №5 від 20.02.2024 до Специфікації товарів (Додаток 1 до Контракту).

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійснений судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 8 805 461,70 грн та штраф у розмірі 17 610 923,40 грн.

Заперечення відповідача про те, що у нього не виникло обов`язку з поставки спірного товару, оскільки позивачем не сплачено попередню оплату в повному обсязі, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки із п.2.9. Контракту вбачається, що розрахунки за товар здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) Товару за Контрактом, тобто сторонами не конкретизовано розміру попередньої оплати, яку повинен сплатити позивач, а визначено лише приблизну межу такої оплати, а тому у позивача відсутній обов`язок здійснити попередню оплату у розмірі, що становить саме 97% від вартості (ціни) Товару.

Крім того, враховуючи внесені сторонами зміни до Контракту та Специфікації на підставі Додаткових угод, зокрема, №5 від 20.02.2024 та №6 від 27.02.2024, позивачем фактично сплачено попередню оплату у розмірі більшому ніж 50%, оскільки вказаними додатковими угодами сторонами було визначено загальну вартість (ціну) Товару у розмірі 4 516 830 980 грн.

В свою чергу, доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, судом першої інстанції також правомірно відхилено, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підпунктом 1 пункту 6.3. Контракту визначено, що виконавець має право залучати до виконання Контракту співвиконавців за письмовим погодженням із Замовником. Відповідальним за результати роботи співвиконавців залишається Виконавець.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини першої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма ч.2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Згідно п.7.10. Контракту доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами.

На підтвердження наявності форс-мажорних обставин, відповідач надав суду лист його контрагента №24/057/ОР від 27.03.2024, у якому контрагент повідомив ТОВ «Українська бронетехніка» про виникнення обставин непереборної сили, які впливають на виконання зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом.

Інших належних та допустимих доказів наявності форс-мажорних обставин матеріали справи не містять, зокрема, відповідачем не надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за Контрактом №22/3-28-EDK-23 від 28.10.2023.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, задоволення якого і є підставою оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Главою 24 Господарського кодексу України передбачені загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання зобов`язань не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Застосування до відповідача таких штрафних санкцій ставить під загрозу господарську діяльність підприємства, яка безпосередньо направлена на зміцнення обороноздатності України, має стратегічне та суспільне значення для економіки та обороноздатності держави Україна, особливо в період воєнного стану та захисту від озброєної агресії Російської Федерації.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем виконання робіт (надання послуг), так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, з огляду на що, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру присуджених до стягнення з відповідача пені та штрафу до 20%, а саме до 1 962 360,04 грн пені та 3 522 184,68 грн штрафу.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" в розмірі 1 962 360, 04 грн, штраф у розмірі 3 522 184, 68 грн. В іншій частині позову судом першої інстанції законно відмовлено.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5578/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5578/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21.10.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко