Постанова

від 23.09.2024 по справі 927/185/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа№ 927/185/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 (повний текст рішення підписано 17.06.2024)

у справі №927/185/24 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР»

про стягнення 3 094 071 грн 41 коп.

В судовому засіданні 23.09.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» про стягнення 3 094 071,41 грн штрафу, нарахованого за неналежне виконання відповідачем робіт згідно Договору підряду № 19-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»)».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним вище Договором, а саме невиконання товариством узгоджених робіт у визначений сторонами строк; як наслідок - відповідач має сплатити штраф у розмірі 10% від загальної вартості замовлених робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 по справі №927/185/24 позов Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» про стягнення 3 094 071 грн 41 коп. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на користь Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації 309 407 грн 14 коп. штрафу та 46 411 грн 07 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 05.07.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити, позов задовольнити повністю, стягнути 3 094 071, 41 грн штрафу та 46 411,07 грн судового збору.

Позивач вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- протягом строку дії договору відповідачем допущена як затримка виконання робіт згідно календарного графіку виконання робіт, який ним розроблений, так і не виконання робіт в повному обсязі;

- суд першої інстанції погодився з доводами позивача про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, однак зменшив розмір штрафу з 10% від ціни договору, як це передбачено його умовами, до 1%;

- зменшуючи розмір штрафу судом не надано належної оцінки таким критеріям як «ступінь виконання основного зобов`язання» та «співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені»;

- протягом строку дії договору відповідач виконав роботи тільки на суму 1 828 036, 45 грн, що становить лише 5,91% від загальної ціни договору (30 940 714,14 грн);

- заявлена до стягнення сума штрафу становить 3 094 071,41 грн, що становить 10,63% від суми прострочення відповідача (3094071,41 грн/29112677,69 грн*100), що лише на 0,63% більше за розмір штрафу згідно з умовами договору;

- сума стягнутого штрафу є неспівмірно нижчою від суми невиконаного зобов`язання. Зменшуючи розмір штрафу для відповідача суд належним чином не забезпечив відновлення майнової сфери потерпілого (позивача) від правопорушення та дотримався компенсаторного характеру цивільно-правової відповідальності;

- відповідач усвідомлював соціальну важливість об`єкта капітального ремонту та необхідність виконання робіт у передбачені договором строки. В той же час ним було допущено значне прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, що призвело до затримки експлуатації об`єкта, який досі не може належним чином використовуватись за призначенням.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 08.07.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 309 407 грн 14 коп штрафу та 46 411 грн 07 коп. судового збору та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не було повно з`ясовано обставини справи, враховано та досліджено всі докази, які мають істотне значення для вирішення справи по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом залишено поза увагою те, що за наслідками дуже тривалої процедури оскарження товариством результатів торгів, лише 27.10.2024, згідно протоколу №85 уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення закупівель позивача, переможцем процедури закупівлі визнано відповідача;

- з моменту оголошення про проведення відкритих торгів 24.08.2023 до моменту підписання договору підряду №19-Б - 03.11.2023 минув тривалий проміжок часу, при цьому умови та строки виконання робіт у Тендерній документації замовника були залишені незмінними - 20.12.2023;

- відповідач не отримував фінансування на виконання робіт за даним договором, а позивач систематично припускався порушень договору і не надавав відповідачу повний пакет документів, необхідний для його виконання, не погоджував та не вносив необхідні зміни та коригування до проектної документації та календарних графіків;

- судом прийнято передчасне рішення про відмову у задоволенні клопотання про доручення до матеріалів справи висновку експерта з питань судової будівельно-технічної експертизи №41-24 складений 03.06.2024 щодо дослідження наданої документації по об`єкту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/185/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/185/24.

22.07.2024 матеріали справи №927/185/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів надіслання копії апеляційної скарги до електронного кабінету відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

25.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанції №1430763 від 25.07.2024 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24; призначено до розгляду апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24 на 23.09.2024.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 11.07.2024 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/185/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/185/24.

22.07.2024 матеріали справи №927/185/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів надіслання копії апеляційної скарги до електронного кабінету позивача - Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

02.08.2024 на адресу суду від представника апелянта надійшла заява про усунення недоліків, яка передана головуючому судді у справі 16.08.2024 після виходу з відпустки.

До поданої заяви долучено фіскальний чек 0315081351580, роздруківку трекінгу Укрпошти, оригінал опису поштового вкладення до цінного листа та оригінал квитанції.

Розпорядженням Керівника апарату від 20.08.2024 №09.1-08/2831/24 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці з 12.08.2024, справу №927/185/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 справу №927/185/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Гончарова С.А., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24 на 23.09.2024.

З метою розгляду апеляційних скарг в єдиному складі, оскільки апеляційні скарги подані на один процесуальний документ, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24 на підставі службової записки від 20.09.2024 згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) від 20.09.2024 передано колегії суддів, визначених протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 (суддя-доповідач: Скрипка І.М., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24, об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24. Ухвалено про розгляд справи №927/185/24 у раніше визначений час 23.09.2024 о 10 год. 00 хв.

До матеріалів справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу відповідача, який за змістом аналогічний доводам апеляційної скарги позивача.

До матеріалів справи від відповідача отримано відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого відповідач заперечує доводи позивача/, просить його апеляційну скаргу відхилити.

17.09.2024 до матеріалів справи від відповідач отримано додаткові пояснення у справі, до яких було долучено копію висновку експерта з питань судової будівельно-технічної експертизи №41-24, складений 03.06.2024 щодо дослідження наданої документації по об`єкту.

Аналогічний висновок експерта був долучений і до відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача.

18.09.2024 від позивача отримано заперечення проти долучення нових доказів відповідачем.

Позивач заперечує проти долучення до матеріалів справи копії вказаного Висновку експерта з таких підстав.

Відповідач вже подавав Висновок експерта до суду першої інстанції, про що заявлялось клопотання від 06.06.2024 про долучення додаткових пояснень та доказів.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції, постановленою у судовому засіданні 06.06.2024, вказане клопотання залишено без задоволення.

Також суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив - щодо подання для залучення до матеріалів справи Висновку експерта суд повторно звертає увагу відповідача на те, що як свідчать матеріали справи виготовлення відповідного доказу він замовив за один день до початку розгляду справи по суті (Договір від 01.05.2024 № 01/04-2024). При цьому, відзив на позовну заяву не містить жодних посилань на необхідність проведення експертного дослідження; безпосередньо клопотання про призначення експертизи відповідачем до суду також подано не було; як наслідок - відповідні дії товариства суд розцінює як зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 2 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 3 ст. 255 ГПК).

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 258 ГПК в апеляційній скарзі мають бути зазначені: нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

З наведених положень ГПК слідує, що якщо судом першої інстанції залишено без задоволення клопотання про долучення до матеріалів справи доказу, про що постановлено ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, то цей доказ має бути доданий до апеляційної скарги разом з відповідним клопотанням, а до самої апеляційної скарги має бути включене заперечення проти протокольної ухвали суду. При цьому, вказане заперечення має бути належним чином обґрунтоване щодо порушень норм процесуального права судом першої інстанції, які були допущені при постановленні відповідної ухвали.

У поданій відповідачем апеляційній скарзі відсутнє обґрунтоване заперечення на

протокольну ухвалу суду першої інстанції від 06.06.2024, якою залишено без задоволення клопотання відповідача про долучення додаткових пояснень та доказів.

Копію Висновку експерта до апеляційної скарги ТОВ «БУДВЕНДОР» не додавав, як і не заявляв клопотання про його долучення до матеріалів справи. Також, в порушення п. 6 ч. 2 ст. 258 ГПК відповідач не зазначає обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

За змістом ч. 8 ст. 80 ГПК докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на викладене, що не спростовано відповідачем, колегією суддів новий доказ -висновок експерта з питань судової будівельно-технічної експертизи №41-24, складений 03.06.2024 щодо дослідження наданої документації по об`єкту, поданий без клопотання про його приєднання до матеріалів справи, до матеріалів справи не приймається та не підлягає дослідженню разом з іншими матеріалами справи.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення змінити, позов задовольнити повністю, стягнути 3 094 071, 41 грн штрафу та 46 411,07 грн судового збору. У задоволенні апеляційної скарги відповідача - відмовити.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 23.09.2024 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» зареєстроване як суб`єкт господарювання 18.04.2017, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 13261020000001199.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, в електронній системі закупівель Prozzoro було розміщено оголошення про проведення торгів UA-2023-09-06-013946-а; замовник - Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації; вид предмета закупівлі - роботи; предмет закупівлі - Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»); строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг - до 20 грудня 2023 року.

Згідно Протоколу № 85 уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення закупівель Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації від 27.10.2023 переможцем процедури закупівлі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР».

При цьому, 12.02.2019 відповідач отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (за переліком видів робіт згідно з додатком), 31.05.2019 - дозвіл № 1513.19.32 (діє з 31.05.2019 до 31.05.2024) виконувати: 1) монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, а саме: парові та водогрійні котли теплопродуктивністю понад 0,1 МВТ; 2) зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; 3) газополум`яні роботи. Роботи виконуються на об`єктах замовника.

03.11.2023 між Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» (Виконавець) був укладений Договір підряду № 19-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»)» (надалі - Договір).

За умовами Договору Замовник доручає, а Виконавець виконує на свій ризик, своїми силами і засобами роботи по об`єкту: «Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»)» (далі - Об`єкт), і здає їх Замовнику.

Ціна цього Договору визначається виходячи із загальної вартості будівельних робіт, устаткування та інших витрат, що виконуються Виконавцем за даним Договором та становить 30 940 714,14 грн, у тому числі ПДВ 20% - 5 156 785,69 грн., у тому числі зворотні суми, що не підлягають оплаті - 46 464,23 грн без ПДВ в т.ч.:

вартість будівельних робіт та інших витрат - 27 516 077,02 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 586 012,84 грн;

вартість устаткування, що підлягає встановленню - 3 424 637,12 грн, у тому числі ПДВ 20% - 570 772,85 грн.

Замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі підписаних Сторонами актів форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми №КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати), при цьому Сторони домовилися про те, що строк (термін) оплати Замовником виконаних Виконавцем робіт визначається відкладальною обставиною, а саме - після надходження коштів з бюджету на рахунок Замовника за проведення робіт, які є предметом даного Договору.

Замовник також може (має право) проводити часткову оплату виконаних за Договором робіт шляхом здійснення проміжних платежів за фактично виконану Виконавцем роботу на підставі підписаних Сторонами актів форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати) за умови наявності відповідного бюджетного фінансування та в межах надходження коштів з бюджету на рахунок Замовника на проведення робіт, які є предметом даного Договору.

Поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи Замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками Сторін. Акти виконаних робіт готує Виконавець і передає їх для підписання Замовнику у строк не пізніше 25-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК, тощо). При цьому Сторонами визнається, що підпис уповноважених Замовником на технічний нагляд осіб на документі, що підтверджує виконання робіт, є обов`язковим реквізитом такого документу, а тому відсутність такого підпису є підставою для Замовника не приймати виконані Виконавцем роботи.

Усі доповнення і зміни до цього Договору вносяться шляхом укладання додаткових угод, підписаних повноважними представниками Сторін, які є невід`ємною частиною Договору.

Договір укладено у 2-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

Додатками до Договору визначено:

№ 1 - розрахунок договірної ціни та локальні кошториси до неї,

№ 2 - календарний графік виконання робіт,

№ 3 - підсумкова відомість ресурсів,

№ 4 - план фінансування будівництва.

Також 03.11.2023 сторонами був складений та підписаний Акт приймання-передачі проектної документації по відповідному об`єкту.

Сторонами були погодженні вищевказані додатки до Договору.

З додатку № 2 (календарний графік виконання робіт) вбачається, що вартість робіт становить 30940,71414 тис. грн, з яких 27410,49239 тис. грн - вартість робіт, що мають бути виконані в листопаді 2023 року, а 3530,22175 тис. грн - в грудні 2023 року (до 20.12.2023).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2023 (вх. № 01-11/3040) позивачем отриманий супровідний лист від 27.11.2023 № 27 відповідача, яким останній направив Управлінню комплект документів по об`єкту будівництва, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

З відповідних документів вбачається, що вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 2150,18800 тис. грн.

Листом від 04.12.2023 № 01-11/1643 позивач повідомив відповідача про те, що за результатами розгляду акту приймання виконаних будівельних робіт на суму 2150,18800 тис. грн, включаючи вартість матеріальних ресурсів від розбирання (демонтажу) - 0,2835 тис. грн, внесено перелік робіт, які інженером з технічного нагляду визначені як не виконані, зокрема утеплення горища площею 750 кв.м, влаштування ходових дошок, протяжністю 100 м, установлення нагрівачів індивідуальних водоводяних (існуючих) 1 комплект.; одночасно запропоновано товариству надати виправлені акти приймання виконання будівельних робіт.

20.12.2023 (вх. № 01-11/3279) позивачем отриманий супровідний лист від 19.12.2023 № 49 відповідача, яким останній направив Управлінню комплект документів по об`єкту будівництва, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, загальновиробничі витрати на будову, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

З відповідних документів вбачається, що вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 1828,31995 тис. грн.

Платіжною інструкцією № 876 (внутрішній номер 317262430) від 20.12.2023 грошові кошти в сумі 1 828 036,45 були перераховані позивачем на рахунок відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Умовами Договору (п. 5.1) сторони визначили строки виконання робіт:

початок робіт - наступний робочий день з дати отримання Замовником Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1),

закінчення робіт - відповідно до календарного графіку робіт, в якому зазначаються місяць початку та закінчення всіх видів робіт, передбачених даним Договором.

Календарний графік робіт, що є невід`ємною частиною Договору, складає Виконавець та передає його Замовнику до початку виконання робіт.

В свою чергу Виконавець зобов`язався, зокрема забезпечити якісне виконання робіт у встановлений цим Договором строк, відповідно до календарного графіку робіт; виконувати всі роботи відповідно до вимог будівельних норм та календарного графіку виконання робіт (п.п. 6.3.2. та 6.3.10. п. 6.3 Договору).

Як вже було неодноразово вказано вище, позивач затвердив складений відповідачем календарний графік виконання робіт, яким останній визначив вартість робіт в сумі 30940,71414 тис. грн та період їх виконання: листопад-грудень (до 20.12.) 2023 року.

Вказаний графік є невід`ємною частиною Договору, який згідно п. 10.1. набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а у разі невиконання Сторонами зобов`язань, передбачених Договором - діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Припинення дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення своїх зобов`язань, вчинених під час дії цього Договору.

05.01.2024 на адресу відповідача позивач направив повідомлення від 05.01.2024 № 01-11/25 про закінчення строку дії договору, яким серед іншого нагадав товариству, що строк виконання робіт та строк дії Договору вважаються такими, що сплинули; після закінчення строку дії правочину роботи на об`єкті будівництва мають бути припинені, а доступ до приміщень об`єкту (за потреби) можливий виключно за участі представників Замовника та балансоутримувача будівлі (отримане адресатом 09.01.2024 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400606935880)).

Таким чином, за період дії Договору відповідач виконав роботи на суму 1 828 036,45 грн, що становить лише 5,91% від загальної ціни Договору (30 940 714,14 грн), що свідчить про неналежне виконання товариством взятих на себе зобов`язань.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України «Про публічні закупівлі».

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546, 549, 551 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 7.3.3. п. 7.3. Договору Сторони передбачили, що у разі затримки виконання робіт або виконання не в повному обсязі з вини Виконавця, з порушенням встановлених термінів, заявлених Замовником, Замовник виставляє Виконавцю штраф в розмірі 10% від ціни Договору.

З огляду на те, що протягом строку дії Договору відповідач припустився затримки виконання замовлених робіт згідно ним же розробленого календарного графіку виконання робіт, так і виконання робіт не в повному обсязі, позивач згідно вказаних вище умов Договору визначив штраф в сумі 3 094 071,41 грн, що становить 10% від ціни Договору (30 940 714,14*10%).

01.12.2023 позивач направив відповідачеві претензію від 01.12.2023 № 01-11/1629 щодо неналежного виконання зобов`язань та вимагав сплатити штраф в сумі 3 094,07141 тис. грн (отримана адресатом 06.12.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400606917980).

Разом з тим, за правилами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).

При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення розміру пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним у судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими згідно з пунктами 3, 6 частини 1 цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. А тому в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований також закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

У постанові Верховного Суду у справі № 911/2269/22 визначено, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, на яку посилається скаржник.

Розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер .

І розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Вказані висновки об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виклала у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2024 у справі № 910/10934/23.

З огляду на відповідні висновки Верховного Суду, враховуючи часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, а також те, що відповідне порушення товариством зобов`язання не завдало збитків позивачеві, судом першої інтанції правомірно зменшено визначений останнім розмір штрафу до 10% та стягнуто з відповідача 309 407,14 грн неустойки.

Посилання відповідача на неможливість проведення ним підрядних робіт у визначені строки з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку з чим товариство вважає нарахування неустойки (штрафу) безпідставним, судом відхилено виходячи з наступного:

згідно з ч. 3 ст. 550 Цивільного кодексу України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 910/11302/22.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 911/2635/22.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

За правилами ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За умовами Договору (п. 11.2, 11.3) у разі виникнення обставин, що не залежать від Виконавця і, які можуть вплинути на строки виконання робіт, передбачені цим Договором, Виконавець зобов`язаний в 10-денний термін письмово сповістити Замовники про настання таких обставин. В такому разі за домовленістю Сторін, строк виконання робіт, встановлений цим Договором, може бути змінений. Про перегляд строків виконання робіт складається додаткова угода до цього Договору, яка підписується Сторонами та новий календарний графік виконання робіт.

Строки виконання робіт за домовленістю Сторін можуть переноситись на час дії обставин, що не залежать від діяльності Виконавця, із врахуванням часу на відновлення робіт і можливе їх перенесення на більш сприятливу пору року.

З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, а також приписи ст. 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, посилаючись на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є надзвичайні та невідворотні обставини, мав документально підтвердити, що саме визначені ним конкретні обставини мали непереборний характер саме для нього та унеможливили своєчасне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Натомість звертаючись до позивача з відповідною пропозицією (лист від 20.12.2023 № 49), відповідач не навів жодної підстави звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання (випадок або непереборна сила), посилаючись лише на норми діючого законодавства України та умови Договору щодо можливого продовження строку його дії.

Крім того, маючи намір прийняти участь у відкритих торгах, відповідач ознайомився з тендерною документацією, яка серед іншого передбачала строк виконання робіт (до 20 грудня 2023 року).

В подальшому, підписавши Договір, відповідач прийняв на себе зобов`язання виконати роботи у самостійно визначений ним строк (календарний графік виконання робіт) - до 20.12.2023, а тому мав усвідомлювати наслідки невиконання (неналежного виконання) відповідного обов`язку.

Оскільки пропозиція відповідача про укладення додаткової угоди до Договору, продовживши строк його дії до 31 березня 2024 року, з боку позивача залишена без задоволення, товариство не було позбавлено можливості звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом подання відповідного позову, однак докази такого звернення в матеріалах справи відсутні.

Частиною 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи сторін, викладені в їх апеляційних скаргах, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні яких судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди як позивача, так і відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача та відповідача, викладені в їх апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» підлягають залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24 залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/185/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №927/185/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 21.10.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров