Рішення

від 09.10.2024 по справі 441/1351/23

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1351/23 2/441/66/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09.10.2024 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Перетятько О.В.

з участю секретаря Сороки М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жиравецького Тараса Михайловича до Городоцької міської ради Львівської області про визнання права власності на транспортний засіб за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жиравецький Т.М., звернувся до суду із позовом до Городоцької міської ради Львівської області, в якому просив визнати право власності на транспортний засіб моделі ВАЗ, марки 210994-20, чорного кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 - за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2009 році на підставі договору купівлі-продажу автомобіля придбав транспортний засіб моделі ВАЗ, марки 210994, про що в подальшому було видано довідку-рахунок, однак не здійснив державну реєстрацію автомобіля за собою у встановлений законодавством десятиденний строк. У 2023 році позивач намагався зареєструвати за собою автомобіль, проте Територіальний сервісний центр МВС №4641 Регіонального СЦ ГСЦ МВС у Львівській області відмовив позивачу у реєстрації з підстав відсутності серед переліку документів, які підтверджуються правомірність придбання транспортного засобу довідки-рахунку, що надавалась позивачем. Водночас позивач продовжив з того часу користуватися транспортним засобом для своїх потреб, зокрема зберігав його у своєму гаражі, розташованому за зареєстрованою адресою проживання. На підставі цього вважав, що добросовісно заволодів й продовжив відкрито та безперервно володіти вказаним транспортним засобом, а отже наявні усі підстави для визнання за позивачем права власності на транспортний засіб за набувальною давністю.

Представник позивача - адвокат Юрчак В.В. у заяві від 09.10.2024 позов підтримав, просив задовольнити, справу розглядати за його відсутності та за відсутності його довірителя, у судовому засіданні 31.07.2024 також пояснив, що автомобіль був придбаний згідно договору купівлі-продажу з автосалоном ТОВ "Росавто", який у свою чергу уклав дилерський договір з дитриб`ютором ТОВ "Авто-Технологія" на продаж автомобіля. Вказує, що на даний час цих підприємств вже не існує, правонаступників немає, жодна особа до позивача не мала у власності цей автомобіль, що довідку-рахунок, яка була основним документом для постановки автомобіля на облік було вилучено з переліку документів, необхідних для цього, з покликанням на добросовісність та безперервність володіння, а також неможливість в інший спосіб оформити право власності, просив позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 31.07.2024 позов підтримав, пояснив, що автомобіль з 2009 року простояв у гаражі, попереднього власника не мав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Городоцької міської ради Львівської області Несімко М.П. у відзиві від 04.12.2023 позов визнав, просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 16ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до ст. 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду, про що зазначено у ч. 4 ст. 344 ЦК України.

Так, 30.12.2008 між ТОВ «Авто-Технологія» (Дистриб`ютор) та ТОВ «РОСАВТО» (Дилер) було укладено Дилерський договір №41 Д, згідно з п. 1.1 якого Дистриб?ютор призначає Дилера бути уповноваженим представником Дистриб?ютора з реалізації автомобіля марки LADA/ВАЗ та доручає дилеру від імені Дистриб?ютора здійснювати всі необхідні дії по оформленню договорів купівлі-продажу автомобіля, оформленню інших документів, пов?язаних з видачею автомобіля та здійснювати фактичну його видачу.

03.02.2009, Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» передав ТОВ «Авто-Технологія» транспортний засіб М1 ВАЗ 210994-20, номер кузова НОМЕР_1 .

28.08.2009, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Авто-Технологія» (Продавець) в особі генерального директора ТОВ «Росавто» ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу автомобіля №216193-2174\1 згідно з п. 1.1 якого продавець зобов?язується передати у власність позивача автомобіль, іменований надалі Товар, що знаходиться на складі Продавця. Під товаром у п. 2.1 Договору купівлі-продажу автомобіля №216193-2174\1 вказується автомобіль моделі ВАЗ, марки 210994, колір - чорний, рік випуску - 2009.

На підставі вказаного Договору 02.09.2009 ТОВ «Росавто» видано Довіку-рахунок серії КІМ №022021 про те, що позивачеві продано та видано автомобіль марки ВАЗ 210994-20, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 вартістю 53380 грн.

18.01.2023 позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС №4641 Регіонального СЦ ГСЦ МВС у Львівській області із заявою щодо реєстрації за ним автомобіля.

ТСЦ МВС №4641 Регіонального СЦ ГСЦ МВС у Львівській області у своєму листі від 07.01.2023 №31/13-4641-102-51 повідомив, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів держателем якого є Міністерство внутрішніх справ - автомобіль ВАЗ 210994-20, номер кузова НОМЕР_1 серед зареєстрованих транспортних засобів відсутній.

У п. 43 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 при тлумаченні ст. 344 ЦК України вказано, що «правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю».

Таким чином, суду необхідно перевірити добросовісність заволодіння чужим для нього майном, й подальшу відкритість та безперервність володіння таким майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий), про що зазначено у п. 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17. Також згідно з п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно ст. 34 Закон України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов?язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєння буквенно-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль ВАЗ 210994-20 серед зареєстрованих транспортних засобів не значиться - позивач придбав його у ТОВ «Авто-Технології» (дилера), яке від імені та в інтересах останнього здійснювало реалізацію автомобілів певної марки, в свою чергу ТОВ «Авто-Технології» вказаний транспортний засіб отримало новим, без номерних знаків від заводу-виробника ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод».

Таким чином, виходячи з тлумачення умов Договору купівлі-продажу транспортного засобу та положень законодавства, що визначає порядок здійснення реєстрації транспортних засобів та внесення відомостей про власників таких транспортних засобів до відповідного реєстру, продавець транспортного засобу (ТОВ «Авто-Технології» в особі ТОВ «Росавто») не був власником автомобіля у розумінні відповідних норм законодавства.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відсутній належний власник транспортного засобу, такий автомобіль в силу ст. 335 ЦК України, вважається безхазяйною річчю, оскільки безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Натомість вказаний транспортний засіб зберігається в гаражі позивача, який розташований на території Городоцької міської територіальної громади.

Таким чином, спірний транспортний засіб є чужим майном по відношенню до позивача, а позов правильно пред`явлений до Городоцької міської ради, оскільки така в силу п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», є органом уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади в тому випадку, коли власник майна невідомий або відсутній.

Перевіряючи доводи позивача стосовно добросовісності заволодіння вказаним транспортним засобом суд зазначає, що відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

У п. 46, 47 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 стосовно добросовісності заволодіння зазначено, що «добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Проданий позивачу автомобіль ВАЗ 210994-20 був новим, до того у користуванні та експлуатації не перебував. Крім того, позивач отримав вказаний автомобіль у володіння на підставі договору купівлі-продажу та довідки-рахунку, що підтверджувала продаж транспортного засобу, а отже позивач був переконаний, що отримав майно саме з підстави, яка є достатньою для отримання права власності на нього.

Водночас, згідно ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. 18 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», якою з переліку документів, що підтверджують правомірність набуття транспортного засобу виключено довідку-рахунок.

Суд встановив, що позивач у десятиденний строк не здійснив державну реєстрацію автомобіля, а після внесення змін до законодавства, що регулює порядок реєстрації за власниками транспортних засобів, втратив можливість будь-яким чином внести відомості щодо себе як власника транспортного засобу до відповідного реєстру.

Виходячи з таких встановлених обставин суд висновує, що заволодіння позивачем вказаним транспортним засобом є добросовісним та безтитульним, оскільки на момент заволодіння транспортним засобом у позивача були відсутні підстави вважати, що у інших осіб виникло право власності на такий автомобіль, а в подальшому внаслідок змін до законодавства позивач втратив будь-яку можливість зареєструвати за собою транспортний засіб, що означає безтитульність такого заволодіння.

Стосовно відкритості володіння суд зазначає, що володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна про що зазначено у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав». Вказані положення доповнені у п. 50 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 згідно з яким «відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник».

Судом встановлено, що позивач протягом усього строку володіння майном (з 2009 року), тобто протягом більше 13 років не приховував факту володіння ним, й, фактично, здійснював усі правомочності власника та ставився до такого транспортного засобу як до свого власного. Відтак, суд вважає, що позивач володів спірним майном відкрито.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У п. 52 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 ці роз`яснення доповнено вказівкою на те, що давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи.

Так, позивач просить визнати право власності за набувальною давністю на транспортний засіб, тобто, рухоме майно, строк безперервності для якого у ч. 1 ст. 344 ЦК України встановлений на рівні 5 років.

Як убачається із матеріалів справи, позивач відкрито володіє автомобілем з моменту його придбання у 2009 році, тобто 13 років. Обставин, які б переривали вказаний 13 річний строк, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач добросовісно заволодів транспортним засобом, який є чужим по відношенню до нього майном й продовжив в подальшому відкрито та безперервно володіти цим автомобілем протягом більше 5 років, суд приходить до висновку про наявність усіх підстав для набуття права власності за набувальною давністю на рухоме майно згідно ст. 344 ЦК України, а відтак позов є підставним та підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд також враховує ту обставину, що інший порядок відновлення порушених та оспорюваних прав ОСОБА_1 на автомобіль моделі ВАЗ, марки 210994-20, чорного кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , окрім як визнання права власності на таке майно за набувальною давністю - відсутній.

Керуючись ст. 13, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 16, 328, 344 ЦК України суд -

у х в а л и в :

позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жиравецького Тараса Михайловича задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , прож на АДРЕСА_1 ) право власності на транспортний засіб моделі ВАЗ, марки 210994-20, чорного кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 - за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.10.2024.

Головуючий суддя Перетятько О.В.