Постанова

від 22.10.2024 по справі 910/9633/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа№ 910/9633/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 22.10.2024 у справі №910/9633/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2024

у справі № 910/9633/24 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс»

про стягнення 1 373 722,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс» про стягнення 1 373 722,78 грн.

Крім того, одночасно з позовною заявою до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на кошти відповідача у розмірі ціни позову - 1 373 722,78 грн., які обліковуються на розрахункових рахунках відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що:

- необхідність застосування судом визначеного заявником заходу не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить жодних доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

- подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що товариство ухиляється від виконання своїх обов`язків передбачених договором, а тому заявник просить вжити визначений захід забезпечення позову, проте саме лише посилання заявника на те, що відповідач не належним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8136988 від 01.06.2020, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову;

- у даному випадку заявник не надав жодних доказів наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, а обставини наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову свідчать про наявність спору між сторонами, зокрема, щодо неналежного виконання умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8136988 від 01.06.2020, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 1 373 722,78 грн., які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс».

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час звернення з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до суду першої інстанції, а саме на те, що:

- заявлені ним позовні вимоги є законні та обґрунтовані, проте відповідач від виконання прийнятих на себе зобов`язань ухиляється, що свідчить про те, що без вжиття заходів забезпечення позову виконати рішення суду буде не лише проблематичним, а й неможливим;

- якщо не накласти арешт на грошові кошти, вони можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, а застосування заходів забезпечення позову забезпечить дієвий захист майнових інтересів позивача та мінімізує ризики утворення безнадійної заборгованості та, як наслідок, банкрутства відповідача;

- метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому права та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні;

- починаючи з 24.02.2022 Російська Федерація здійснює обстріл всієї території України майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об`єкти інфраструктури, у тому числі, позивача;

- від початку повномасштабного вторгнення відповідач здійснює перевезення гуманітарних вантажів, різної техніки та інш., забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом;

- оскільки на даний час відсутнє повітряне сполучення, автомобільні перевезення є обмеженими, позивач став головним, а в деяких регіонах чи не єдиним перевізником;

- позивач забезпечує евакуацію населення та гуманітарні перевезення, а також є державною компанією, яка з 24.02.2022 несе фінансові втрати та позбавлена можливості отримувати прибуток внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських та вантажних перевезень.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024, справу № 910/9633/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: ОСОБА_1, Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/9633/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9633/24.

30.09.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження даної справи.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 який не є головуючим суддею, у відставку розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3579/24 від 30.09.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9633/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Тищенко О.В., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2024 о 11:00 год.

16.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що:

- висновок суду першої інстанції про недоведеність необхідності застосування заходів забезпечення позову відповідає як положенням законодавства, так і узгоджується з актуальною судовою практикою стосовно розгляду заяв про забезпечення позову;

- апелянт не вказав які норми матеріального права неправильно застосував суд першої інстанції,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Станом на 22.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

В серпні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс» про стягнення 1 373 722,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8136988 від 01.06.2020, не розрахувався за отримані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення плату за забирання вагонів у розмірі 1 916,92 грн., збір за зберігання вагонів у розмірі 23 867,88 грн. та плату за користування вагонами у розмірі 1 347 937,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24.09.24 о 14:00 год.

Крім того, одночасно з позовною заявою до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на кошти відповідача у розмірі ціни позову - 1 373 722,78 грн., які обліковуються на розрахункових рахунках відповідача.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач послався на те, що:

- заявлені ним позовні вимоги є законні та обґрунтовані, проте відповідач від виконання прийнятих на себе зобов`язань ухиляється, що свідчить про те, що без вжиття заходів забезпечення позову виконати рішення суду буде не лише проблематичним, а й неможливим;

- якщо не накласти арешт на грошові кошти, вони можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, а застосування заходів забезпечення позову забезпечить дієвий захист майнових інтересів позивача та мінімізує ризики утворення безнадійної заборгованості та, як наслідок, банкрутства відповідача;

- метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому права та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні;

- починаючи з 24.02.2022 Російська Федерація здійснює обстріл всієї території України майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об`єкти інфраструктури, у тому числі, позивача;

- від початку повномасштабного вторгнення позивач здійснює перевезення гуманітарних вантажів, різної техніки та інш. забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом;

- оскільки на даний час відсутнє повітряне сполучення, автомобільні перевезення є обмеженими, позивач став головним, а в деяких регіонах чи не єдиним перевізником;

- позивач забезпечує евакуацію населення та гуманітарні перевезення, а також є державною компанією, яка з 24.02.2022 несе фінансові втрати та позбавлена можливості отримувати прибуток внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських та вантажних перевезень.

Аналогічні за змістом доводи викладені у апеляційній скарзі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про забезпечення позову відмовлено, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у спірному випадку саме на заявника покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач фактично послався на те, що відповідач не виконав вимогу позивача щодо сплати заборгованості та на те, що відповідач може розпорядитися наявними у нього на рахунках коштами, що ускладнить виконання судового рішення.

Проте, саме лише те, що позовні вимоги у справі № 910/9633/24 є вимогами про стягнення грошей та те, що відповідач має можливість розпоряджатися власними грошовим коштами, не звільняє позивача від необхідності належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Ухвалою від 29.01.2024 справу № 917/1610/23 передано на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду. Ухвала мотивована необхідністю відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, чи для уточнення цих висновків. Зокрема, колегія суддів не погодилась із висновком, викладеним у цих постановах, стосовно того, що: «У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін».

Водночас ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі № 917/1610/23 справу № 917/1610/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

При постановлення вказаної ухвали Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виходив з того, що наведений зміст постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки, про які стверджує колегія суддів (про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову).

У спірному випадку позивач фактично зазначає лише про те, що позивачем не було у добровільному порядку сплачено заявлену у цій справі до стягнення суму заборгованості, що таким доказом бути не може, так як вказане свідчить лише про незгоду відповідача зі заявленими позивачем позовними вимогами.

Отже, про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення не може свідчити те, що відповідач не намагається вирішити спір у позасудовому порядку.

Слід окремо зауважити на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач вчиняє дії щодо зменшення як наявних у нього коштів, так і належного йому майна.

Не може бути підставою для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову і те, що:

- починаючи з 24.02.2022 Російська Федерація здійснює обстріл всієї території України майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об`єкти інфраструктури, у тому числі, позивача;

- від початку повномасштабного вторгнення позивач здійснює перевезення гуманітарних вантажів, різної техніки та інш. забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом;

- оскільки на даний час відсутнє повітряне сполучення, автомобільні перевезення є обмеженими, позивач став головним, а в деяких регіонах чи не єдиним перевізником;

- позивач забезпечує евакуацію населення та гуманітарні перевезення, а також є державною компанією, яка з 24.02.2022 несе фінансові втрати та позбавлена можливості отримувати прибуток внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських та вантажних перевезень.

Отже апелянтом не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про забезпечення позову.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/9633/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров