Постанова

від 17.10.2024 по справі 922/1572/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Харків Справа №922/1572/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача в режимі відеоконференції Портянко Т.А. (адвокат), свідоцтво серія ЧК№001261 від 03.02.2020 року, довіреність №85 від 25.12.2023 року;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України» (вх.№2015Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2024 року у справі №922/1572/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сайенс Парк» (18028, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Мукана Лейтенанта, будинок, 9,11/1, ідентифікаційний код особи 33752928),

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України» (62570, Україна, Вовчанський р-н, Харківська обл., село Гонтарівка, вулиця Дмитрівська, будинок, 102, ідентифікаційний код особи 01203834),

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сайенс Парк» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України», в якому просило суд стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України» 3056364,21 грн заборгованості за отриманий товар; 156519,06 грн курсової різниці; 465321,79 грн пені; 611272,84 грн штрафу; 46204,15 грн 3% річних; 65035,23 грн судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №ф-10162-2023-Хв від 22.03.2023 року.

24.06.2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву із клопотанням про зменшення штрафних санкцій до 5% від суми заборгованості.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2024 року у справі №922/1572/23 (повний текст складено 29.07.2024 року, суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сайенс Парк» заборгованість в розмірі 3056364,21 грн, пеню 232660,89 грн, штраф 305636,42 грн, три відсотки річних - 46204,15 грн, курсову різницю - 156519,06 грн та 65035,23 грн судового збору.

Відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2024 року у справі №922/1572/24 в частині стягнення пені 232660,89 грн та штрафу 305636,42 грн;

- у вказаній частині прийняти нове судове рішення, яким зменшити сукупний розмір пені та штрафу в даній справі до розміру 5% від суми основного боргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги чи не досить ретельно досліджені причини та підстави несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, та те, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, не досліджені обставини співмірності відповідальності в договорі та обставини співмірності завданих збитків позивачу у співвідношенні до понесених збитків відповідача у зв`язку з подіями у прифронтових зонах, дані обставини взагалі не відображені в рішенні суду.

Відповідач звертає увагу, що Вовчанська міська територіальна громада з 10.05.2024 року включена до Переліку територій активних бойових дій, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1344353,07 грн штрафних санкцій та пені, що сукупно складає 44% від суми заборгованості по договору, що є неспівмірно високими, з урахуванням надмірно ризикової та збиткової ситуації що склалася в регіоні.

Скаржник вказує, що основним видом його діяльності є вирощування зернових культур, бобових і насіння олійних культур, тобто сільськогосподарська сфера, що крім усього завжди має свою сезонність, та успішність такої діяльності завжди неабияк залежить від численних зовнішніх факторів та врожайності, що впливають в результаті на отримання доходів, а наразі ще й ситуація ускладнилась з черговим наступом Російської Федерації на Харківщину, в результаті чого Вовчанський район, де розміщені поля відповідача став прифронтовою зоною, та зазнавав і продовжує досі зазнавати постійних обстрілів, руйнувань та збитків. В теперішніх умовах сьогодення, та обставинах яких не існувало на момент здійснення поставок за договором, підприємство зазнає постійних збитків та наразі не може повноцінно функціонувати, займатися своєю господарською діяльністю, та отримувати стабільний дохід.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2024 року у справі №922/1572/24. Встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1572/24.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 03.09.2024 року.

04.09.2024 року матеріали справи №922/1572/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11737 від 10.09.2024 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що ніхто не примушував відповідача підписувати договір на викладених у ньому умовах. При підписання договору відповідач був обізнаний про наслідки несвоєчасної оплати за товар та погодився на сплату пені та штрафу у випадку прострочення оплати за отриманий товар, а також насплату курсової різниці. Стосовно включення Вовчанської міської територіальної громади до Переліку територій активних бойових дій, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», то дійсно з 10.05.2024 було включено зазначену територію до переліку, проте відповідно до Переліку територій активних бойових дій, бойові дії завершені 19.06.2024 року. Також, зауважує, що відповідно до специфікацій до договору строк виконання зобов`язання з оплати настав 31.10.2023 року, ще до включення Вовчанської міської територіальної громади до Переліку територій активних бойових дій. Договором передбачено умови дії форс-мажорних обставин, проте апелянт не звертався до позивача з відповідним повідомленням та не надавав сертифікат ТПП.

У судовому засіданні 17.10.2024 року представник позивача підтримав свою позицію викладену у відзиві та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В ухвалі від 02.09.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 22.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сайенс Парк», (надалі постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України» (надалі покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №ф-10162-2023-Хв, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати чи поставити покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язався передати чи поставити покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його. Згідно з п. 2.1. договору поставки товар - засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин, насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, зазначені у відповідній специфікації. Пунктом 2.5. договору поставки встановлено, що специфікація є невід`ємною частиною договору, та містить, зокрема, умови поставки; найменування товару, його асортимент та кількість; ціну за одиницю товару та ціну партії товару та одиниці виміру; строки поставки; порядок розрахунків; державний номер транспортного засобу та дані контактної особи.

Відповідно до умов договору поставки було підписано додатки (специфікації), у яких визначено найменування товару, ціну товару, строк поставки та умови оплати вартості товару.

Відповідно до додатку - специфікації №6054-К-2023 від 29.03.2023 року оплата товару здійснюється на наступних умовах: до 31.10.2023 року у розмірі 100% від загальної вартості товару, що складає 3271484,88 грн (89461,58 еквівалент доларів США) в тому числі ПДВ 20%.

Постачальник виконав свої зобов`язання по договору та поставив товар на загальну суму 3271484,88 грн, що підтверджується видатковими накладними №ЦБ-5281 від 31.03.2023 року, №ЦБ-5796 від 05.04.2023 року, №ЦБ-6363 від 10.04.2023 року, та товарно-транспортними накладними №УПЦБ-005818 від 31.03.2023 року, №УПЦБ-006378 від 05.04.2023 року, №УПЦБ-006990 від 10.04.2023 року. Покупець свої зобов`язання виконав лише частково, а саме 26.10.2023 року сплатив 229974,00 грн, 27.10.2023 року сплатив 214200,00 грн, 27.10.2023 року сплатив 85050,78 грн, 02.11.2023 року сплатив 48567,67 грн, 28.12.2023 року сплатив 82719,06 грн, 28.12.2023 року сплатив 91854,08 грн. Тобто, за специфікацією №6054-К-2023 від 29.03.2023 року обліковується борг у сумі 2519119,29 грн.

Відповідно до додатку - специфікації №12445-К-2023 від 12.05.2023 року оплата товару здійснюється на наступних умовах: до 31.10.2023 року у розмірі 100% від загальної вартості товару, що складає 388266,12 грн (10617,47 еквівалент доларів США) в тому числі ПДВ 20%.

Постачальник виконав свої зобов`язання по договору та поставив товар на загальну суму 388266,12 грн, що підтверджується видатковою накладною №ЦБ-12682 від 12.05.2023 року, та товарно-транспортними накладними №УПЦБ-014065 від 12.05.2023 року. Покупець свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим за специфікацією №12445-К-2023 від 12.05.2023 року обліковується борг у сумі 388266,12 грн.

Відповідно до додатку - специфікації №22872-К-2023 від 22.06.2023 року оплата товару здійснюється на наступних умовах: до 31.10.2023 року у розмірі 100% від загальної вартості товару, що складає 135155,76 грн (3695,95 еквівалент доларів США) в тому числі ПДВ 20%.

Постачальник виконав свої зобов`язання по договору та поставив товар на загальну суму 135155,76 грн, що підтверджується видатковою накладною №ЦБ-21742 від 22.06.2023 року, та товарно-транспортними накладними №УПЦБ-024278 від 22.06.2023 року. Покупець свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим за специфікацією №22872-К-2023 від 22.06.2023 року обліковується борг у сумі 135155,76 грн.

Відповідно до додатку - специфікації №23206-К-2023 від 23.06.2023 року оплата товару здійснюється на наступних умовах: до 31.10.2023 року у розмірі 100% від загальної вартості товару, що складає 13823,04 грн (378,00 еквівалент доларів США) в тому числі ПДВ 20%.

Постачальник виконав свої зобов`язання по договору та поставив товар на загальну суму 13823,04 грн, що підтверджується видатковою накладною №ЦБ-22034 від 23.06.2023 року, та товарно-транспортними накладними №УПЦБ-024631 від 23.06.2023 року. Покупець свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим за специфікацією №23206-К-2023 від 23.06.2023 року обліковується борг у сумі 13823,04 грн.

Позивач вказував, що ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН» частково виконало свої зобов`язання по договору, у зв`язку з чим ТОВ «Укравіт Сайенс Парк» змушене звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Загальна сума основної заборгованості відповідача становить 3056364,21 грн.

Відповідно до п. 6.6. договору якщо у специфікації визначено грошовий еквівалент ціни товару (його частини) в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом Національного банку України відповідної валюти на визначений сторонами день оплати. У випадку невиконання або часткового виконання оплати, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом Національного банку України відповідної валюти на визначений сторонами день оплати, або на день оформлення постачальником претензії, або на день оформлення постачальником позовної заяви щодо погашення заборгованості. Постачальник має право збільшити розмір позовних вимог з урахуванням зростання офіційного курсу Національного банку України відповідної валюти у строки, передбачені чинним законодавством. Постачальник має право застосовувати положення цього пункту в разі, якщо курс іноземної валюти перебільшив 3% (три відсотки) від курсу іноземної валюти зафіксованого у специфікації, або якщо специфікація містить інші умови.

Згідно п. 6.7. договору якщо на момент проведення покупцем розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів), курс іноземної валюти буде меншим за курс, що зафіксований у специфікації, покупець проводить оплату товару, виходячи з курсу, що зафіксований у специфікації. Відповідно до п. 6.8. договору коригування вартості товару, що поставляється, оформлюється сторонами окремим актом коригування вартості товару. У разі відмови від його підписання з боку покупця, або зволіканням його підписання покупцем у строк, що перевищує п`ять робочих днів, з дати відправлення акту коригування засобами поштового зв`язку Укрпошта, акт коригування вартості товару вважається підписаний з боку покупця.

У всіх додатках (специфікаціях) до договору поставки визначено еквівалент ціни товару у доларах США та зазначено, що у разі збільшення курсу на момент повного розрахунку за специфікацією більше ніж на 3%, сторони перераховують вартість товару, що підлягає сплаті постачальнику, відповідно до умов договору.

На виконання умов договору, позивачем було сформовано та відправлено на адресу відповідача акти коригування вартості товару №06-03-УПЦБКЦ-568 від 06.03.2024 року; №06-03-УПЦБКЦ-569 від 06.03.2024 року; №06-03-УПЦБКЦ-570 від 06.03.2024 року; №06-03-УПЦБКЦ-571 від 06.03.2024 року. Отримання відповідачем актів коригування вартості товару підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6141600126703.

Таким чином, у зв`язку із збільшенням курсу долара США більше ніж на 3%, позивач скористався правом на нарахування курсової різниці.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного або невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.7. Договору в разі невиконання покупцем строку оплати товару більш ніж на 60 (шістдесят) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Позивачем було нараховано відповідачу штраф, пеню і 3% річних згідно приписів ст.625 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги складаються з: основний борг - 3056364,21 грн, курсова різниця - 156519,06 грн, пеня - 465321,79 грн, штраф 20% - 611272,84 грн, 3% річних - 46204,15 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, про доведеність обставини прострочення відповідача, правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, яке не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості, а саме: основний борг - 3056364,21 грн, курсова різниця - 156519,06 грн, 3% річних - 46204,15 грн визнав обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідній частині рішення суду не оскаржується. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2024 року в частині стягнення пені та штрафу.

Так, з огляду на умови договору та позивачем розраховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 465321,79 грн та штраф 20% у розмірі 611272,84 грн.

У суді першої інстанції відповідач надав заяву про зменшення штрафних санкцій та просив суд зменшити пеню та штраф сукупно до розміру 5% від суми основного боргу.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч.2 ст.233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках колегія суддів апеляційної інстанції звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 року у справі №199/3152/20 (провадження №14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, (провадження №12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, (провадження №14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.3 ст.216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках колегія суддів апеляційної інстанції звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 року у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 року у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 року у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 року у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Судова колегія Східного апеляційного господарського суду зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора ст.616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 Господарського кодексу України і ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 року у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 року у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 року у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 року у справі №924/215/23, від 09.11.2023 року у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (п. 7.43. постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суд від 19.01.2024 року у справі №911/2269/22).

Так, з огляду на встановлені обставини справи щодо майнового стану сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Колегія суддів враховує, що основна заборгованість не погашена і по деяким поставкам прострочена заборгованість становить близько 10 місяців і при цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідач вживає заходи до її погашення.

Договір з виконання якого виникла заборгованість був укладений 22.03.2023 року, а також всі додатки до договору було укладено після його підписання. Тобто всі документи підписані під час воєнного стану в Україні. Відповідно апелянту було відомо про всі ризики пов`язані з введенням воєнного стану.

Стосовно включення Вовчанської міської територіальної громади до Переліку територій активних бойових дій, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», то дійсно з 10.05.2024 року було включено зазначену територію до переліку. Проте відповідно до Переліку територій активних бойових дій, бойові дії завершені 19.06.2024 року. Також необхідно врахувати, що відповідно до специфікацій до договору строк виконання зобов`язання з оплати настав 31.10.2023 року, ще до включення Вовчанської міської територіальної громади до Переліку територій активних бойових дій.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд розглянувши доводи і заперечення учасників справи, враховуючи обставини даної справи, необхідність неухильного виконання зобов`язань та безпекову і економічну ситуацію в регіоні, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу саме на 50%.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд з урахуванням положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доводи апелянта про відсутність виключних та достатніх підстав для зменшення розміру пені та штрафу у більшому розмірі відхиляються за необґрунтованістю.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2024 року у справі №922/1572/24 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2024 року у справі №922/1572/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21.10.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук