Постанова

від 21.10.2024 по справі 905/781/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Харків Справа №905/781/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Покровськтепломережа» (вх.№1994Д від 16.08.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.07.2024 у справі №905/781/24 (м. Харків, суддя Лейба М.О., повний текст рішення складено 30.07.2024)

за позовом Комунального підприємства «Покровськтепломережа», м.Покровськ, Донецька область,

до Приватного підприємства «Діана», м.Покровськ, Донецька область,

про стягнення 102 018,70 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Покровськтепломережа», звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Приватного товариства «Діана» про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання комунальних послуг, що є публічним договором приєднання, за спожиту теплову енергію у сумі 85064,30 грн, 3% річних у сумі 5947,53 грн та інфляційних втрат у сумі 29468,18 грн, всього 120480,01 грн.

03.06.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Донецької області від КП «Покровськтепломережа» надійшла заява про усунення недоліків (з додатками). Згідно з поданими документами заявником зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення заборгованість за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2024 року у сумі 85064,30 грн, 3% річних у сумі 4853,62 грн та інфляційні втрати в сумі 12100,78 грн, всього 102018,70 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.07.2024 відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства «Покровськтепломережа» до відповідача Приватного товариства «Діана» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2024 року у сумі 85064,30 грн, 3% річних у сумі 4853,62 грн та інфляційних втрат в сумі 12100,78 грн, всього 102018,70 грн.

Комунальне підприємство «Покровськтепломережа» з вказаним судовим рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду від 30.07.2024 у справі №905/781/24 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача і повному обсязі; стягнути з Відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 4 542 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги Комунальне підприємство «Покровськтепломережа» вказує про наступне:

- у рішенні суду помилково зроблено висновок про надання Відповідачу послуги з постачання теплової енергії на опалення відключеного від системи централізованого теплопостачання приміщення. Нарахування вартості послуги з постачання теплової енергії проводилося за теплову енергію на загальнобудинкові потреби (опалення місць загального користування (МЗК та допоміжних приміщень, витрати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення);

- суд належним чином не здійснив правову оцінку наданих доказів виникнення заборгованості з боку Відповідача, зробивши акцент на факті відключення нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення і таким чином відсутності підстав для нарахування плати за теплову енергію;

- позовна заява містила в собі всю необхідну інформацію по приміщенню ПП «Діана» із зазначенням його площі, місця розташування і наявності лічильника в будинку, тому що саме за цими показниками і відповідною формули були здійснені нарахування на загальнобудинкові потреби;

- суд, знайшовши помилку в одному з показників при здійсненні розрахунку теплового навантаження та корисного відпуска за лютий 2023 року, яка виявилась технічною, не дослідив той факт, що саме така формула застосовувалася при нарахуванні плати за МЗК, а не на опалення нежитлової площі приміщення;

- судом не надана належним чином правова оцінка того юридичного факту, що відключення квартир (нежитлових приміщень) від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців (власників нежитлових приміщень) будинку від оплати за опалення місць загального користування будинку;

- теплова енергія, що подається на весь будинок, в тому числі на місця загального користування, споживається і шляхом опалення приміщення Відповідача, що є безпосереднім фактом отримання послуги. І саме цей факт не отримав належної правової оцінки судом, як і законність встановлення автономного опалення, хоча Позивачем обставини і правові підстави встановлення індивідуального опалення не спростовувалися;

- судом необґрунтовано зроблено висновки про те, що матеріали справи не містять доказів укладання позивачем договору (ів) з відповідачем, як і самих договорів на постачання теплової енергії, оскільки типовий індивідуальний договір був розміщений на сайті міської ради;

- датою виникнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби є 01.01.2022, тому що відповідно до п. 34 договору про надання послуги з постачання теплової енергії Споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу;

- оплата за отриману послугу не пов`язана з отриманням рахунку.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.08.2024 для розгляду справи №905/781/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Покровськтепломережа» (вх.№1994Д від 16.08.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.07.2024 у справі №905/781/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/781/24.

27.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/781/24 (вх.№11179).

Від Приватного підприємства «Діана» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11944 від 16.09.2024), в якому останнє просить за власною ініціативою продовжити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу; у разі, якщо суд дійде до висновку про відсутність причин для подовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, просить прийняти цей відзив як прояснення та міркування відповідача; відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги.

Щодо клопотання відповідача про продовження процесуального строку, колегія суддів вказує про наступне.

Відповідач обґрунтовує пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу тим, що місцезнаходженням відповідача є місто Покровськ Донецької області, яке вже тривалий час є територією активних бойових дій. Місто Покровськ щоденно піддається обстрілам з боку росії (в т.ч. в серпні та в вересні місцях 2024р.), що супроводжується припиненням електропостачання та доступу до мережі інтернет, що є загальновідомими обставинами.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, вказана ухвала доставлена відповідачу в електронний кабінет в системі «Електронний Суд» 22.08.2024 о 19:21.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на зазначене, ухвала від 21.08.2024 отримана відповідачем 23.08.2024, а тому строк на подання відзиву на апеляційну скаргу закінчився 09.09.2024 (з урахуванням того, що п`ятнадцятий день строку припадав на вихідний день).

Відповідачем відзив подано через систему «Електронний Суд» 16.09.2024, тобто з пропуском встановленого ухвалою строку.

Вирішення питання щодо поновлення строку, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною четвертою статті 119 ГПК України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти рф» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведені у відзиві обставини, беручи до уваги те, що відповідач одночасно із клопотанням подав відзив на апеляційну скаргу, вказані відповідачем обставини пропуску строку пов`язані із військовою агресією, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, враховуючи норми статей 7, 13 ГПК України, а також завдання та основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Приватне підприємство «Діана» вказує про наступне:

- нежитлове приміщення магазин «Діана» у 2003 році відключено від мереж централізованого опалення та переведено на автономне опалення, що дає право не користуватися комунальними послугами з централізованого теплопостачання, гарячої води і обслуговування, з огляду на що наявні підстави для звільнення від сплати за користування відповідними комунальними послугами;

- якщо у позовній заяві йдеться про заборгованість за поставку теплової енергії на загальнобудинкові потреби, то відповідач не має доступу і тому не може споживати послугу з опалення цих приміщень;

- відсутність в магазині «Діана» централізованого опалення та наявність індивідуального газового опалення вказує на те, що не магазин «Діана» зберігає своє тепло за рахунок теплової енергії, що поставляється Позивачем до інших приміщень будинку, а напроти, - інші особи та інші неналежні Відповідачу приміщення загального користування в будинку зберігають своє тепло за рахунок тієї теплової енергії, яка виробляється у приміщенні магазину «Діана» за рахунок газового індивідуального опалення і за яку Відповідач сплачує на користь ПАТ «Донецькоблгаз» та ТОВ «ГК Нафтогаз»;

- з боку Відповідача в приміщеннях магазину «Діана» не мало місце самовільне відключення від системи централізованого опалення, напроти приміщення магазину «Діана» взагалі не мало систему централізованого опалення, через яку Позивач взагалі мав би технічну можливість постачати до відповідача теплову енергію;

- розрахунки нібито наявної заборгованості зроблено позивачем виходячи з площі магазину, яка не співпадає з площею, зазначеною в правовстановлюючому документі;

- позивач не може саме на стадії апеляційного оскарження виправляти недоліки в документах та робити нові розрахунки, так як це фактично буде означати новий позов з новими цифрами розрахунків, проти якого відповідач мав би право надати свої заперечення/відзив ще в суді першої інстанції;

- відповідач не отримував рахунків та листів від позивача.

Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження сторони повідомлялися шляхом направлення копії ухвали від 21.08.2024 в електронні кабінети системи «Електронний Суд»

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Покровськтепломережа» здійснює ліцензійну діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до рішення №1532 від 08.09.2016.

Відповідач Приватне товариство «Діана» є власником вбудованого приміщення магазину «Діана» 601 кв.м., розташованого за адресою: Донецька обл., м.Покровськ (попередня назва Красноармійськ), проспект Шахтобудівників, буд.32, на підставі договору купівлі-продажу магазину «Діана» - вбудоване приміщення від 11.07.2002, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Москаленко О.В. та зареєстрованим в реєстрі за номером 3104. Зазначене підтверджується реєстраційним свідоцтвом Красноармійського бюро технічної інвентаризації від 12.08.2002.

Вказане нежитлове приміщення (магазин «Діана») розташоване у багатоквартирному будинку №32 по проспекту Шахтобудівників, м.Покровськ.

Позивач зазначає, що забезпечує вказаний житловий будинок послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, а тому його співвласники зобов`язані сплачувати за надання таких послуг.

За твердженнями позивача Приватне товариство «Діана», як власник магазину «Діана», що розташований у багатоквартирному будинку №32 по проспекту Шахтобудівників, м.Покровськ, отримує послугу з постачання теплової енергії, яку надає КП «Покровськтепломережа» на підставі публічного договору приєднання.

В матеріалах справи наявний Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Згідно пункту 1 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі договір), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальній тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Покровської міської ради Донецької області https://pokrovsk-rada.gov.ua/uk (пункт 2 договору).

Відповідно до пункту 4 договору факт приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), оплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

За умовами пункту 5 договору виконавець зобов`язується надати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 11 договору визначено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 №315 (далі Методика).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Згідно із пунктом 17 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розполільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем. Крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань (пункт 23 договору).

Відповідно до пункту 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

-плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 (офіційний вісник України, 2019р, №71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021р, №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Покровської міської ради Донецької області https://pokrovsk-rada.gov.ua/uk.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з пунктом 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті Покровської міської ради Донецької області https://pokrovsk-rada.gov.ua/uk.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення вдію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Покровської міської ради Донецької області https://pokrovsk-rada.gov.ua/uk.

Відповідно до пункту 32 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 договору визначено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Згідно з пунктом 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону (пункт 44 договору).

Цей договір набирає чинності з менту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).

Згідно з пунктом 54 договору у разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.

Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (пункт 55 договору).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради від 11.10.2021 №479 «Про початок опалювального періоду 2021 2022 років» установлено КП «Покровськтепломережа» розпочати опалювальний період 2021-2022 років, в тому числі, для інших категорій споживачів з 25.10.2022 (підпункт 2.1. пункту 2).

Згідно з актом про підключення до централізованого опалення від 26.10.2021, складеним начальником котельні КП «Покровськтепломережа» Солдатовою Ж.В. та представником власника забудови або виконавця послуг по утриманню будинків Сталовєровою О.О., включення опалення будівлі, в тому числі за адресою: пр.Шахтобудівників, 32, проведено 26.10.2021.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області від 21.10.2021 №480 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.09.2021 №430 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів КП «Покровськтепломережа»« з 01.10.2021 встановлено тариф на постачання теплової енергії для категорії споживачів «інші» у розмірі 5033,27 грн (з ПДВ) за 1 Гкал.

У подальшому, 09.11.2021 Виконавчий комітет Покровської міської ради Донецької області прийняв рішення №526 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.09.2021 №430 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів КП «Покровськтепломережа»«, яким встановлений тариф для категорії «інші» споживачі в розмірі 6930,24 грн/Гкал (з ПДВ). Наказом КП «Покровськтепломережа» від 30.11.2021 №289 зазначений тариф застосовувався з 09.11.2021 до кінця опалювального періоду.

Рішенням виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області №526 від 09.11.2021 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.09.2021 №430 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів КП «Покровськтепломережа» вирішено пункт 2 рішення викласти у наступній редакції: встановити тарифи на послуги з постачання теплової енергії КП «Покровськтепломережа» терміном на один рік з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року, зокрема іншим споживачам - 6930,24грн/Гкал (з ПДВ)»

Рішенням виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області №113 від 07.04.2022 «Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років» вирішено, зокрема, установити термін закінчення опалювального сезону 2021-2022 років 07.04.2022 о 24:00 для котельних КП «Покровськтепломережа»; закінчити опалювальний період 2021-2022 років для громадян, що мешкають у будинках і квартирах з індивідуальним опаленням та використовуються природний газ як паливо, 30.04.2022.

Відповідно до розпорядження Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №22рг від 05.10.2022 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів КП «Покровськтепломережа» визначено встановити тарифи на послуги з постачання теплової енергії КП «Покровськтепломережа» терміном на один рік з 01 жовтня 2022 по 30 вересня 2023 року, зокрема іншим споживачам 7514,33грн/Гкал (з ПДВ); на виконання Закону України від 29.07.2022 №2479 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» на весь період воєнного стану до всіх категорій, які є споживачами послуг з постачання теплової енергії комунального підприємства «Покровськтепломережа» застосовувати тарифи, що застосовувались станом на 24 лютого 2022 року, а саме: інші споживачі 6930,24грн/Гкал (з ПДВ).

Розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 01.11.2022 №97рг «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років» зобов`язано КП «Покровськтепломережа» розпочати опалювальний період 2022-2023 років, в тому числі, для інших категорій споживачів Покровської міської територіальної громади з 04.11.2022 (пункт 2).

Згідно з актом про підключення до централізованого опалення від 04.11.2022, складеним начальником котельні КП «Покровськтепломережа» Солдатовою Ж.В. та представником власника забудови або виконавця послуг по утриманню будинків Сталовєровою О.О., включення опалення будівлі, в тому числі за адресою: пр.Шахтобудівників, 32, проведено 04.11.2022.

Розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №280рг від 27.02.2023 «Про підтримку мешканців Покровської територіальної громади» визначено звільнити з 01.03.2023 мешканців Покровської територіальної громади від сплати за послугу з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення для категорій всіх споживачів, які мешкають у багатоповерхових будинках.

Відповідно до розпорядження Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №368рг від 21.03.2023 «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років» установлено термін закінчення опалювального періоду 2022-2023 років 31.03.2023 о 12.00 для котельних КП «Покровськтепломережа» (Гордієнко) та рекомендовано закінчити опалювальний період 2022-2023 років 31.03.2023 о 12.00.

Розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 06.10.2023 №194рг «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років» зобов`язано КП «Покровськтепломережа» розпочати опалювальний період 2023-2024 років, в тому числі, для інших категорій споживачів Покровської міської територіальної громади з 01.11.2023 (пункт 2).

Згідно з актом про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2023, складеним начальником котельні КП «Покровськтепломережа» Солдатовою Ж.В. та представником власника забудови або виконавця послуг по утриманню будинків Сталовєровою О.О., послуга з постачання теплової енергії, в тому числі за адресою: пр.Шахтобудівників, 32, надана з 01.11.2023.

Відповідно до розпорядження Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 25.10.2023 №1778рг «Про внесення змін до розпорядження начальника міської військової адміністрації від 03.08.2023 №1163рг «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів КП «Покровськтепломережа»« з 01.10.2023 по 30 вересня 2024 року встановлено тариф на послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «інші» у розмірі 4093,26грн (з ПДВ) за 1 Гкал.

Розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 25.03.2024 №493рг «Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років» установлено термін закінчення опалювального періоду 2023-2024 років 28.03.2024 для котельних КП «Покровськтепломережа».

Наказами КП «Покровськтепломережа» №415 від 05.12.2023, №28 від 04.01.2024, №75 від 05.02.2024, №102 від 05.03.2024, №130 від 03.04.2024 «Про перерахунок вартості теплової енергії» вирішено провести перерахунок вартості теплової енергії для категорії «інші споживачі».

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

До позовної заяви позивачем КП «Покровськтеплмережа» додані рахунки №651 на оплату послуги з постачання теплової енергії споживачу ПП «Діана» за адресою пр.-т Шахтобудівників, 32/66, а саме: за листопад 2021 року на суму 8657,11грн., за грудень 2021 року на суму -1173,20грн., за січень 2022 року на суму 4994,63грн., за лютий 2022 року на суму 3562,16грн., за березень 2022 року на суму 12425,88грн., за квітень 2022 року на суму -283,84грн., за жовтень 2022 року на суму -13098,35грн., за листопад 2022 року на суму 12457,16грн., за грудень 2022 року на суму 17556,78грн., за січень 2023 року на суму 20957,92грн., за лютий 2023 року на суму 19008,05грн. Позивачем згідно із розрахунком заборгованість з оплати послуг теплопостачання визначено період з 01.01.2022.

Також позивачем надані рахунки за період березень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень 2024 року.

Перерахунок за вказані періоди, відповідно до виставлених рахунків у березні, листопаді, грудні 2023 року, січні, лютому, березні 2024 року, становить суму з від`ємним значенням у розмірі 0 грн.

Вказані вище рахунки, окрім рахунку за листопад 2021 року на суму 8657,11грн., містять посилання на договір від 07.11.2021. Рахунки підписані зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника.

Як стверджує позивач, невиконання споживачем - ПП «Діана» зобов`язання зі сплати вартості отриманих послуг з постачання теплової енергії стало підставою для звернення КП «Покровськтепломережа» до суду з розглядуваним позовом.

Оскаржуване судове рішення мотивовано тим, що п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону. Судом встановлено, що власник приміщення у будинку надав докази того, що опалення в його приміщенні було відокремлене від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу плати за надання послуг з централізованого опалення приміщення магазину за адресою: м.Покровськ, проспект Шахтобудівників, буд.32. Місцевий господарський суд вказав, що ані рахунки, ані розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії не містять таких показників, як кількість опалювальних днів за поточний місяць, середньофактична температура, навантаження на житловий будинок та площа за яку здійснюється нарахування та які необхідні для визначення загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії. Дослідивши розрахунок теплового навантаження та корисного випуску за лютий 2023 суд встановив, що вказаний розрахунок містить арифметичну помилку яка суттєво вплинула в бік збільшення на розмір розрахованої позивачем плати за лютий 2023р, а розрахунку за інші місяці позивачем не надано. Будь-яких інших доказів на підставі яких суд може перевірити правильність здійснених позивачем та заявлених до стягнення нарахувань, матеріали справи не містять. Також суд вказав на відсутність доказів направлення листів, претензії, рахунків відповідачу та суперечність у визначенні початку строку заборгованості.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність дій щодо нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум у зв`язку з чим, вимога про стягнення заборгованості за теплову енергію у сумі 85064,30 грн є необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню. Місцевий господарський суд зазначив, що в частині стягнення 3% та інфляційних втрат також слід відмовити, з огляду на те, що позовні вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закон України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.5 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з частинами 1,2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з ч.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов і виконання згідно з типовим договором.

Згідно з п.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 4 ст.179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до п.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 ГК України унормовано, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії» (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, 1023 від 08.09.2021.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції змін внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання теплової енергії за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

Як зазначено позивачем, відповідний текст типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії був розміщений на офіційному сайті Покровської міської ради у розділі «інформація» вкладка «опалювальний сезон 2021-2022». На підтвердження вказаних обставин КП «Покровськтепломережа» додано до матеріалів справи Лист КП «Покровськтепломережа» №08/1458 від 07.10.2021 адресований Покровській міській раді Про розміщення на офіційному сайті Покровської міської ради публічного договору приєднання. Суд враховує обставини того, що офіційний сайт Покровської міської ради наразі не працює у зв`язку з утворенням Покровської міської військової адміністрації на підставі Указу Президента України від 01.09.2022 №620/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області». З огляду на що доводи скаржника про відсутність договору на сайті міської ради є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписання заяви-приєднання до договору не є наслідком відсутності підстав для укладання договору, оскільки у даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, який не передбачає підписання заяви-приєднання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ПП «Діана» протягом законодавчо встановленого строку не прийняло рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклало відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Отже, відповідачем прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку №32 по просп. Шахтобудівників у м. Покровську Донецької області, в якому знаходиться нежитлове приміщення належне відповідачу на праві власності, підтверджуються рішенням Виконавчого комітету Покровської міської ради від 11.10.2021 №479 «Про початок опалювального періоду 2021 2022 років», яким установлено КП «Покровськтепломережа» розпочати опалювальний період 2021-2022 років, в тому числі, для інших категорій споживачів з 25.10.2022, розпорядженням Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 01.11.2022 №97рг «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років», яким зобов`язано КП «Покровськтепломережа» розпочати опалювальний період 2022-2023 років, в тому числі, для інших категорій споживачів Покровської міської територіальної громади з 04.11.2022, актом про підключення до централізованого опалення від 26.10.2021, складеним начальником котельні КП «Покровськтепломережа» Солдатовою Ж.В. та представником власника забудови або виконавця послуг по утриманню будинків Сталовєровою О.О., включення опалення будівлі, в тому числі за адресою: пр.Шахтобудівників, 32, проведено 26.10.2021, актом про підключення до централізованого опалення від 04.11.2022, складеним начальником котельні КП «Покровськтепломережа» Солдатовою Ж.В. та представником власника забудови або виконавця послуг по утриманню будинків Сталовєровою О.О., включення опалення будівлі, в тому числі за адресою: пр.Шахтобудівників, 32, проведено 04.11.2022.

Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність твердження апелянта щодо висновку суду першої інстанції про відсутність укладеного договору, оскільки суд, аналізуючи нормативну базу та встановивши відсутність ініціативи споживача щодо укладення договору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частиною 4 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика розподілу).

Відповідно до пункту 3 розділу І Методики розподілу розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої між споживачами пропорційно до площі їх приміщень, та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем (ВС) опалення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, станом на 2003 рік належне відповідачу нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку відокремлено (відключено) від системи централізованого теплопостачання будинку з влаштуванням системи індивідуального опалення. На підтвердження відповідних обставин відповідачем до матеріалів справи надано акт розмежування балансової належності газових мереж, акт розмежування експлуатаційної відповідальності, договір №154 від 22.12.2003, договір підряду на виконання робіт з технічного обслуговування, експертний висновок, заява про перехід на автономне опалення, лист ДЕТЦ про видачу експертного висновку, лист ДК «Укртрансгаз» про дозвіл на використання природного газу, лист погодження на встановлення котла газового опалювального.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази є належним підтвердженням відключення споживача від централізованих мереж, оскільки відповідні Порядки відключення, зокрема, №4 від 22.11.2005 та №169 від 26.07.2019 не існували на момент облаштування індивідуального опалення відповідачем у 2003 році. А тому надані ПП «Діана» документи є належним підтвердженням обставин наявності індивідуального опалення у нежитловому приміщенні споживача.

Вищенаведене свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачем обсягу теплової енергії безпосередньо на опалення приміщення споживача.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості саме за обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб, на чому і наполягає апелянт.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Методики розподілу загальнобудинкові потреби на опалення складаються з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Місця загального користування - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нарахування обсягу та вартості теплової енергії за загальнобудинкові потреби розподіляється між усіма приміщеннями, які є самостійними об`єктами нерухомого майна незалежно приєднані чи відокремлені ці приміщення від системи центрального опалення.

Так, пунктом 38 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за №830 встановлено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, КП «Покровськтепломережа» до багатоквартирного будинку за адресою проспект Шахтобудівників, буд.32, м. Покровськ Донецької області надаються послуги з централізованого опалення. ПП «Діана» є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку за вказаною адресою, яке від`єднано від системи централізованого опалення. Таким чином, враховуючи вищезазначені положення законодавства, відповідач повинен брати участь у загальних витратах пов`язаних, зокрема, з опаленням місць загального користування і допоміжних приміщень будинку. А наявність індивідуальної системи опалення не є підставою для звільнення його від оплати вказаних послуг.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 3 розділу І Методики розподілу розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень, у тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що об`єкт нерухомості є вбудованим приміщенням та має окремий вхід, не свідчить про відсутність у нього обов`язку зі сплати обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку, який визначається пропорційно до площі приміщення споживача.

При цьому, нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною багатоквартирного житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.

Таким чином, нарахування теплопостачальною організацією оплати за послуги з відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, співвласникам будинку, які відключені від систем централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов`язковий характер.

Твердження відповідача про те, інші особи та інші неналежні відповідачу приміщення загального користування в будинку зберігають своє тепло за рахунок тієї теплової енергії, яка виробляється у приміщенні магазину «Діана» за рахунок газового індивідуального опалення і за яку відповідач сплачує на користь інших суб`єктів господарювання, не свідчать про відсутність обов`язку зі сплати вартості теплової енергії на загальнобудинкові потреби. З аналогічних підстав колегією суддів відхиляються доводи відповідача стосовно того, що протягом всього часу володіння нежитловим приміщенням, останній жодного разу не сплачував позивачу за комунальні послуги.

Розділ ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315, затвердженої Наказом Міністерства розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року (зі змінами) передбачає, що Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у будинку за адресою: м.Покровськ, пр.Шахтобудівників, 32 в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, вузли комерційного обліку теплової енергії відсутні. Апелянт вказує, що з огляду на відсутність у вказаному будинку вузла комерційного обліку теплової енергії нарахування відповідачу проведені розрахунковим методом.

Відповідно до розділу ІІІ вищевказаної Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається розрахунковим методом у разі відсутності вузла комерційного обліку за нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку. Такий обсяг споживання теплової енергії у будівлі/будинку підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

Суд зазначає, що інформація про обсяг фактично спожитої теплової енергії визначається при безпосередньому розрахунку з використанням таких показників, як кількість опалювальних днів за поточний місяць, середньофактична температура, теплове навантаження на житловий будинок та площа за яку здійснюється нарахування.

На підтвердження розрахунку заборгованості до суду першої інстанції позивачем надано рахунки за відповідний період, розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та розрахунок теплового навантаження та корисного випуску за лютий 2023р. за адресою: м.Покровськ, пр.Шахтобудівників, 32.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не зазначено якими первинним документами підтверджені загальні обсяги постачання теплової енергії на будинок, з урахуванням яких позивач обчислює заборгованість відповідача. В доданому до позову розрахунку заборгованості (таблиці) та рахунках зазначено яку саме кількість гкалл теплової енергії поставлено, але будь-яких доказів що підтверджують ці обставини, позивачем не надано.

Крім того, рахунки та розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії не містять таких показників, як кількість опалювальних днів за поточний місяць, середньофактична температура, навантаження на житловий будинок та площа за яку здійснюється нарахування.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачем до апеляційної скарги виправлений розрахунок теплового навантаження та корисного відпуску за лютий 2023 року за адресою: м. Покровськ, проспект Шахтобудівників, 32, з огляду на те, що вказаний документ не надавався до суду першої інстанції.

За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів вказує, що позивачем не зазначено про винятковість випадку для прийняття доказу судом апеляційної інстанції та не надано доказів неможливості подання його до суду першої інстанції, в зв`язку з чим не приймає до розгляду новий доказ, наданий позивачем до апеляційної скарги.

Крім того, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять таких розрахунків щодо інших місяців спірного періоду. Апелянт зазначає, що аналогічні розрахунки теплового навантаження та корисного відпуску надавалися споживачу, водночас скаржник не надає як доказів направлення таких розрахунків споживачу, так і самих розрахунків.

Таким чином, вихідні дані, які використовуються позивачем в розрахунку та виставлених споживачу рахунках не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що доведення суми заборгованості є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення такої суми.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків.

Проте, надані позивачем розрахунки не містять чітко визначеного нарахування та підтвердження вихідних даних, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості перевірити правильність такого нарахування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність дій щодо нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум у зв`язку з чим, вимога про стягнення заборгованості за теплову енергію у сумі 85064,30 грн є необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що судом встановлено недоведеність правомірності нарахування основної заборгованості, похідні позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат не підлягають задоволенню.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Покровськтепломережа» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 30.07.2024 у справі №905/781/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.10.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян