Рішення

від 16.10.2024 по справі 903/595/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2024 року Справа № 903/595/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №903/595/24

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації)

до відповідача-1: Любешівської селищної ради, смт. Любешів, Камінь-Каширського району, Волинської області

відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національного природного парку Прип`ять-Стохід, смт. Любешів, Камінь-Каширський район, Волинська область

про визнання незаконним та скасування рішень Любешівської селищної ради №32/10 від 20.10.2022 та №39/45 від 16.03.2023; усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача-1: н/з,

від відповідача-2: Бегма О.В. - діє в порядку самопредставництва,

від третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: н/з,

в судовому засіданні взяв участь Скучинський Л.Є. заступник начальника відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №071760 від 01.03.2023),

в с т а н о в и в:

21.06.2024 до Господарського суду Волинської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява №51-1432вих-24 керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації), в якій керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Любешівської селищної ради від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення з земель комунальної власності селищної ради, розташованих на території Люб`язівського старостинського округу, у постійне користування НПП Прип`ять-Стохід із зміною цільового призначення, земельної ділянки в урочищі Лядина Перша орієнтовною площею 5,0 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Волинської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2 га, яка належить до категорії земель історико- культурного призначення державної форми власності, на якій розташовано пам`ятку археології місцевого значення - Поселення кам`яного віку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га.

У позовній керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури просить залучити до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк Прип`ять-Стохід.

Ухвалою суду від 28.06.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.07.2024; постановлено клопотання керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про залучення третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк Прип`ять-Стохід, розглянути в судовому засіданні 24.07.2024; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 22.07.2024.

08.07.2024 через систему Електронний суд від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.07.2024 керівником Камінь-Каширської окружної прокуратури сформовано в системі Електронний суд відповідь на відзив відповідача-2.

24.07.2024 в судове засіданні представник відповідача-1 не з`явився, відповідач-1 відзиву на позов не подав. Ухвала суду від 28.06.2024 була надіслана до електронного кабінету відповідача-1.

Ухвалою суду від 24.07.2024 було відкладено підготовче засідання на 21.08.2024; постановлено відповідачу-2 подати суду у строк до 19.08.2024 заперечення на відповідь на відзив; прокурору у письмовій формі обгрунтувати клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк Прип`ять-Стохід.

06.08.2024 через систему Електронний суд від керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк Прип`ять-Стохід.

21.08.2024 в судове засідання представники позивача та відповідачів не з`явилися, ухвала суду від 24.07.2024 була надіслана до електронних кабінетів позивача та відповідачів.

21.08.2024 в судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк Прип`ять-Стохід; повідомила, що докази надіслання копії позовної заяви з додатками Національному природному парку Прип`ять-Стохід було подану до суду разом із позовною заявою.

На обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що рішеннями Любешівської селищної ради від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45 надано дозвіл НПП Прип`ять-Стохід на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, на підставі яких у подальшому за заявою Національного природного парку розроблено відповідну землевпорядну документацію та внесено відомості до Державного земельного кадастру, що, в свою чергу, свідчить про наявність наміру НПП Прип`ять-Стохід одержати вказану землю у постійне користування для цілей збереження та використання національних природних парків, то вирішення судом даного позову та прийняття рішення про визнання недійсними рішень Любешівської селищної ради від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в урочищі Лядина Перша орієнтовною площею 5 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 призведе до розформування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та безпосередньо вплине на права та інтереси НПП Прип`ять-Стохід щодо набуття ним земельної ділянки у постійне користування.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Враховуючи наведені прокурором доводи було задоволено його клопотання про залучення Національного природничого парку Прип`ять-Стохід до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та залучено Національний природний парк Прип`ять-Стохід на підставі ст. 50 ГПК України до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки.

Ухвалою суду від 21.08.2024 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 26.09.2024 включно; відкладено підготовче засідання на 11.09.2024; встановлено третій особі на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, НПП Прип`ять-Стохід строк до 09.09.2024 для подачі письмових пояснень на заявлений позов.

11.09.2024 в судове засідання представники позивача, відповідача-1 та третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не з`явилися, ухвала суду від 21.08.2024 була надіслана до електронних кабінетів позивача, відповідача-1 та третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

11.09.2024 в судовому засіданні представник відповідача-2 та прокурор висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 11.09.2024 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 25.09.2024.

У судовому засіданні 25.09.2024 було оголошено перерву до 16.10.2024.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представника позивача, відповідача-1, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки позивач, відповідач-1, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, належним чином шляхом доставки ухвали суду від 25.09.2024 до електронного кабінету були повідомлені про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представників цих учасників за наявними матеріалами.

Позовні вимоги керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) обгрунтовані і підлягають до задоволення.

Фактичні обставини справи.

У процесі судового розгляду встановлено, що на території Люб`язівського старостинського округу Любешівської селищної ради розташовано пам`ятку археології місцевого значення - Поселення кам`яного віку ХІІ-УІІІ тис. до н.е. - У-ІУ тис. до н.е. (надалі - Поселення кам`яного віку).

Вказаний об`єкт культурної спадщини перебуває на державному обліку як пам`ятка місцевого значення відповідно до розпорядження виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 04.08.1969 № 360-р, а тому згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» до вирішення питання про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вважається пам`яткою місцевого значення і на нього поширюються вимоги Закону.

Згідно з паспортом та обліковою карткою Поселення кам`яного віку, складених Міністерством культури Української УРСР 17.08.1976, а також схематичного плану його розташування, датованого 23.06.1976, вказана пам`ятка археології розташована за адресою: Волинська область, Любешівський (нині - Камінь-Каширський) район, Люб`язівська сільська рада (нині - Любешівська селищна рада), на березі озера, за межами населеного пункту в урочищі Лядина 1. Поселення виявлено в кінці ХІХ ст. та є високим підвищенням на березі озера, займає площу близько 2 га. Пам`ятник має важливе значення для вивчення епохи мезоліту і неоліту.

На підставі охоронного договору від 01.10.2021 № 2-2/36 вказану пам`ятку археології передано під охорону Любешівській селищній раді. Термін дії охоронного договору - до 30.09.2026.

Згідно з відомостями, наданими ГУ Дежгеокадастру у Волинській області, відомості про межі земельної ділянки, на якій розташовано Поселення кам`яного віку, не внесені до Державного земельного кадастру, межі земельної ділянки в натурі не встановлено.

Разом з цим з`ясовано, що рішенням Любешівської селищної ради від 20.10.2022 № 32/10 НПП «Прип`ять-Стохід» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності селищної ради, розташованих на території Люб`язівського старостинського округу, у постійне користування із зміною цільового призначення для збереження та відтворення природних комплексів та об`єктів, земельної ділянки в урочищі Лядина Перша орієнтовною площею 5,0 га.

Рішенням Любешівської селищної ради від 16.03.2023 № 39/45 внесено зміни до вказаного рішення в частині визначення зміненого цільового призначення - для збереження та використання національних природних парків (04.03).

На підставі згаданих рішень органу місцевого самоврядування 23.02.2023 ПАТ «Інститут «Волиньводпроект» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на підставі якого 26.04.2023 відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га з цільовим призначенням: категорія земель - землі лісогосподарського призначення, угіддя - земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю, вид цільового призначення - 09.05 земельні ділянки запасу. Також внесено відомості про обмеження у використанні земельної ділянки - прибережну захисну смугу площею 3,4094 га. Будь- яких відомостей про розташування на вказаній земельній ділянці об`єкта археологічної спадщини ні первинно розроблений проект землеустрою, ні витяг з Державного земельного кадастру не містять.

Національний природний парк «Прип`ять-Стохід» створено на території Любешівського району на підставі Указу Президента України №699/2007 від 13.08.2007.

Відповідно до викопіювання з плану землекористування Люб`язівської сільської ради (додатку до рішення Люб`язівської сільської ради від 29.10.2005 №28/2 «Про погодження місця розташування земельних ділянок під створення НПП «Прип`ять- Стохід»), територія, на якій розташовано вказану вище земельну ділянку, входить до складу земель сільської ради, передбачених для створення НПП «Прип`ять-Стохід» без вилучення у попередніх землекористувачів.

Також зі згаданого рішення Люб`язівської сільської ради вбачається, що без вилучення земельних ділянок та надання у постійне користування НПП «Прип`ять- Стохід» погоджено місце розташування земельних ділянок загальною площею 2136,56 га, у тому числі: лісові площі - 256 га, болота - 1170,76 га, під водою - 440,3 га, чагарники - 269,5 га.

Згідно з відомостями, наданими НПП «Прип`ять-Стохід» на запит окружної прокуратури, урочище Лядина Перша, де знаходиться пам`ятка археології та яке розташовано на березі озера Люб`язь, входить до території НПП «Прип`ять-Стохід» без вилучення у попередніх землекористувачів.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області листом від 14.03.2024 № 10-3-0.2-1152/2-24 повідомлено, що розробником документації враховано територію вказаної пам`ятки археології та допущену помилку у відомостях Державного земельного кадастру про зазначену земельну ділянку виправлено у встановленому законодавством порядку.

Поряд з цим, як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру від 11.06.2024 № НВ-0700351232024 зареєстроване цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га не змінилося - категорія земель: землі лісогосподарського призначення, угіддя: земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю, вид цільового призначення: 09.05 земельні ділянки запасу. Лише до числа обмежень у використанні земельної ділянки включено відомості про зону охорони пам`ятки культурної спадщини площею 2 га.

Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в урочищі Лядина Перша площею 5 га в постійне користування НПП «Прип`ять-Стохід» для збереження та використання національних природних парків за межами с. Люб`язь Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, розробленого ПАТ «Інститут «Волиньводпроект», охоронну зону пам`ятки культурної спадщини визначено згідно з паспортом та обліковою карткою Поселення кам`яного віку, складених Міністерством культури Української РСР 17.08.1976, а також схематичного плану його розташування.

Згідно з листом ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України від 28.05.2024 № 202-02-1 Поселення кам`яного віку в урочищі Лядина-І (археологічний об`єкт Люб`язь-ІІІ) є двошаровою пам`яткою епох мезоліту та неоліту. Для пам`яток археології, у випадку якщо не встановлена окрема охоронна зона, встановлюється 100-метрова охоронна зона від країв пам`ятки по периметру - якщо вона розташована в межах населеного пункту, 300-метрова охоронна зона - якщо вона розташована за межами населеного пункту.

Згідно з картографічними матеріалами, приєднаними до листа ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України, а також даних Публічної кадастрової карти, рішень Любешівської селищної ради від від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45, в урочищі Лядина-І розташована лише одна земельна ділянка - з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809, яка знаходиться на березі озера Люб`язь та територія якої накладається на землі історико-культурного призначення пам`ятки археології місцевого значення - Поселення кам`яного віку, що свідчить про протиправне віднесення частини вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Обгрунтування правового статусу земель історико-культурного призначення під об`єктами археологічної спадщини, які перебувають під особливою охороною держави, а також порядку розпорядження такими земельними ділянками державної власності.

Використання земель історико-культурного призначення повинне забезпечити збереження самих пам`яток і врахування історичних особливостей прилеглих територій. Це досягається особливим режимом використання таких земель, який регулюється земельним законодавством та законодавством про охорону культурної спадщини.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини (надалі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Об`єкт культурної спадщини визначається загальною характеристикою об`єктів, які мають цінність, зокрема, з археологічного погляду. Натомість пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, цінність якого підтверджена у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом його реєстрації.

Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що «залишки стародавніх поселень» відносяться до археологічних видів об`єктів культурної спадщини.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пам`ятка археології (надалі - археологічна пам`ятка) - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Таким чином, «стародавні поселення» є пам`ятками культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Закону України «Про охорону археологічної спадщини».

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України однією з категорій земель є землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно зі ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Водночас, пам`яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачі у комунальну та приватну власність земель, на яких розташовані пам`ятки археології.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, у зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. До визначення у встановленому порядку відповідно до частини першої цієї статті зон охорони межі зони охорони становлять: у межах населених пунктів - 100 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території; за межами населених пунктів - 300 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» введено в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, у зв`язку з чим припинена чинність Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.

Вказаною постановою внесені зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, нині цільове призначення земельних ділянок визначається згідно з додатками 58, 59, 60 до цього Порядку.

Додатком №58 до Порядку визначено, що вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.

Класифікатор, серед іншого, призначений для вирішення таких основних завдань: забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі; застосування єдиних підходів під час визначення видів цільового призначення земельних ділянок, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Об`єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій.

Встановленим вид цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру.

Під час формування земельної ділянки визначення її виду цільового призначення здійснюється розробником документації із землеустрою та містобудівної документації (детального плану території та/або його планувальних рішень у складі комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади) згідно з рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення відповідної документації, наданим відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Діючим Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, як і попередньою Класифікацією видів цільового призначення земель, земельні ділянки історико-культурного призначення (земельні ділянки, на яких розташовані: пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби) віднесено до розділу 08, який поділяється на 5 підрозділів, серед яких, зокрема, 08.01. «Для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини.» Цей розділ включає також підрозділ 08.04. Для цілей підрозділів 08.01.-08.03., 08.05. та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, до якого з урахуванням наведених вище обставин може відноситися частина земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809.

З наведеного випливає, що поняття «цільове призначення земельної ділянки» та «обмеження у використанні земельної ділянки» не є тотожними поняттями. Землі, на яких розташовано пам`ятки культурної спадщини, належать до земель історико-культурного призначення, тоді як обмеження у використанні земельної ділянки у вигляді зони охорони пам`ятки культурної спадщини встановлюється щодо земель будь-якого іншого цільового призначення та стосується території, яку виділяють для збереження найближчого середовища пам`ятки, головним чи суттєвим елементом якого вона є, а також для створення оптимальних умов огляду пам`ятки, забезпечення її належного функціонування, охорони від вібрацій, забруднень, затоплення, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів тощо.

Отже, умовою належності земельної ділянки до земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, визначених статями 53, 54 Земельного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Аналогічні висновки містяться у постановах КАС Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №813/4701/16, від 12 вересня 2022 року у справі №826/23035/15, постанові КГС Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 910/7141/13, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі 927/1206/21.

Зважаючи на імперативність правової норми ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт археологічної спадщини - Поселення кам`яного віку, належить до земель історико-культурного призначення державної форми власності у зв`язку із знаходженням на ній пам`ятки археології.

З урахуванням наведеного, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 у вигляді зони охорони пам`ятки культурної спадщини на площу 2 га не усуває порушень вимог земельного та пам`яткоохоронного законодавства, допущених у процесі формування вказаної земельної ділянки, оскільки її частина, на якій розташовано Поселення кам`яного віку, належить до земель історико-культурного призначення.

Обгрунтування недійсності рішень Любешівської селищної ради від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в урочищі Лядина Перша орієнтовною площею 5 га.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки археології, можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин віднесено: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, та її затвердження здійснюються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, до компетенції сільської, селищної, міської ради віднесено лише надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності та її подальше затвердження, але органам місцевого самоврядування не надано право змінювати цільове призначення земельних ділянок державної власності та розпоряджатися ними.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, з урахуванням особливостей правового статусу об`єкта культурної спадщини - пам`ятки археології місцевого значення Поселення кам`яного віку, яке розташоване у межах спірної земельної ділянки, при вирішенні питання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, на якій розташована ця пам`ятка, слід враховувати особливості використання земель історико-культурного призначення. Такі особливості передбачені ст. 83 та ст. 84 Земельного кодексу України.

Таким чином, місце розташування земельної ділянки, щодо якої прийняті оспорювані рішення Любешівської селищної ради, не відповідає вимогам ст.53, 54, 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», що мало бути підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Як зазначив Верховний Суд у п.27 постанови від 31.07.2019 у справі №813/4701/16, предметом спору є правомірність ухвали міської ради, якою юридичній особі надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а його підставами - незаконна зміна міською радою цільового призначення даної земельної ділянки із земель історико-культурного призначення на землі житлової та громадської забудови. При цьому, головним аргументом є належність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, оскільки така розташована на територіях, які віднесені до історичного ареалу м.Львова, а також на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення.

Також згідно зі ст.ст. 12, 20, 122 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад не належать повноваження щодо вилучення, зміни цільового призначення, передання у власність земель історико-культурного призначення, на яких розташовано пам`ятки археології.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Прийняття Любешівською селищною радою рішень від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45 про надання дозволу НПП «Прип`ять-Стохід» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності селищної ради, розташованих у Люб`язівському старостинському окрузі, у постійне користування із зміною цільового призначення земельної ділянки, яка відноситься до земель історико-культурного призначення державної форми власності, унеможливлює забезпечення у належний спосіб режиму використання та охорони вказаних земель, а також позбавляє дійсного власника земельної ділянки відповідних правомочностей.

Таким чином, рішення від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га прийняті Любешівською селищною радою з порушенням вимог земельного законодавства, а саме: приписів ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 12, 20, 54, 122 Земельного кодексу України, п. 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ст.ст. 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки селищна рада не мала права розпоряджатись вказаними землями державної власності, а рішення щодо зміни цільового призначення землі уповноваженим органом не приймалось.

Здійснення Любешівською селищною радою права власності, зокрема, розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161 цс 16, 522/10652/15-ц.

Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як передбачено ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

У постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (пункт 52)).

Любешівська селищна рада своїми діями, які полягають у розпорядженні спірною земельною ділянкою, порушила встановлений законодавством порядок надання у користування земель та зміни їх цільового призначення, порушила інтереси держави та створила умови для вилучення земельної ділянки із користування уповноваженого державного органу.

Таким чином, рішення Любешівської селищної ради від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Обґрунтування необхідності скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

26.04.2023 відділ № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у Державному земельному кадастрі зареєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га з цільовим призначенням: категорія земель - землі лісогосподарського призначення, угіддя - земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю, вид цільового призначення - 09.05. земельні ділянки запасу.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

Порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначено положенням ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру та здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, (надалі - Порядок) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п. п. 49-54 цього Порядку.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та ін.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як вбачається з відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га була зареєстрована у Державному земельному кадастрі 26.04.2023 відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на підставі розробленого 23.02.2023 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок як земельна ділянка лісогосподарського призначення з числа земель 09.05. Земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Витягом з Державного земельного кадастру від 11.06.2024 № НВ-0700351232024 підтверджується, що зареєстроване цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га не змінилося - категорія земель: землі лісогосподарського призначення, угіддя: земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю, вид цільового призначення: 09.05. - земельні ділянки запасу. Лише до числа обмежень у використанні земельної ділянки включено відомості про зону охорони пам`ятки культурної спадщини площею 2 га.

Зважаючи на те, що оспорювані рішення прийняті Любешівською селищною радою за відсутності належних повноважень з порушенням вимог ст.ст. 53, 54, 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 17,34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому незаконною є і державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809, яка проведена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений на підставі незаконних рішень, прийнятих неуповноваженим органом.

Як визначено ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Рішення органу місцевого самоврядування є частиною матеріалів проекту землеустрою, на підставі якого сформовано земельну ділянку.

За наведених вище обставин, подальша наявність відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить ефективне відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер якої 0723186400:02:001:0809, площею 5, під час її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі незаконно визначено як землі лісогосподарського призначення, оскільки її частина належить до земель історико-культурного призначення.

З огляду на викладене, підлягає до задоволення вимога прокурора усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Волинської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2 га, яка належить до категорії земель історико-культурного призначення державної форми власності, на якій розташовано пам`ятку археології місцевого значення - Поселення кам`яного віку, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га.

Згідно з абзацом 2 частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Проте, речове право на вказану земельну ділянку зареєстровано не було.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Аналогічного змісту положення щодо лісів визначені статтями 7, 8 Лісового кодексу України.

Статтею 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Об`єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави, і саме на органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» покладено обов`язок щодо їх охорони, забезпечення їх належного догляду та збереження.

Територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки (ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

У цій справі порушення інтересів держави полягає в тому, що протиправне віднесення земель історико-культурного призначення, на яких розташована пам`ятка археології - Поселення кам`яного віку, до земель лісогосподарського призначення 09.05. з подальшою зміною цільового призначення на 04.03. для збереження та використання національних природних парків, унеможливлює забезпечення в належний спосіб режиму використання та охорони вказаних земель, а також позбавляє дійсного власника земельної ділянки - Волинську обласну військову (державну) адміністрацію, відповідних правомочностей.

Наявність сформованої земельної ділянки на території пам`ятки археології з іншим цільовим призначенням унеможливлює встановлення в натурі (на місцевості) фактичних меж земельної ділянки історико-культурного призначення та, з урахуванням цього, чітких меж охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини.

У судовій практиці, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18, від 25.02.2021 у справі № 522/8120/16-а, від 24.05.2021 у справі № 640/4482/20, від 22.10.2021 у справі № 160/7922/20 та від 07.12.2021 у справі № 380/142/20, сформулювалась стала правова позиція, відповідно до якої спори у сфері охорони культурної та історичної спадщини відносяться до спорів, які стосуються переважно захисту суспільного (публічного) інтересу.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стативідомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави),а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 також зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Чинна на час розгляду справи редакція ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З урахуванням наведеного, на час розгляду справи Волинська обласна державна адміністрація (наразі - Волинська обласна військова адміністрація) є розпорядником земель історико-культурного призначення державної власності, в тому числі, наділена повноваженнями щодо надання та вилучення земельних ділянок вказаної категорії, а також правомочна вчинити дії щодо виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку державної власності з розташованою на ній пам`яткою археології місцевого значення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, термін якого було продовжено, зокрема, до 14.02.2024 на підставі Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема, згідно ч.ч. 1, 3 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Районні, обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території, поряд із повноваженнями місцевих державних адміністрацій, повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 серед інших утворено Волинську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

З урахуванням наведеного, зазначену позовну заяву подано прокурором в інтересах Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації).

Окружна прокуратура 13.02.2024 інформувала Волинську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення вимог земельного та пам`яткоохоронного законодавства при відведенні земельної ділянки з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 за рахунок земель історико-культурного призначення державної власності листом № 51-418вих-24.

Відповідь, оформлена листом Управління містобудування та архітектури Волинської обласної військової адміністрації від 27.02.2024 № 201/01-12/2-24, свідчить про бездіяльність органу державної влади, невиконання покладених на нього діючим законодавством правомочностей у сфері розпорядження землями історико-культурного призначення, які розташовані за межами населених пунктів. Зокрема, у вказаній відповіді йдеться про те, що у зв`язку з обмеженістю фінансування, обласна державна адміністрація немає можливості вжити заходів з метою скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації згаданої земельної ділянки.

Враховуючи те, що Волинська обласна військова адміністрація обізнана про порушення інтересів держави та беручи до уваги характер наданої вказаним органом державної влади на запит прокуратури відповіді, а саме відсутність у ній поважних причин невжиття заходів з метою усунення порушень земельного та пам`яткоохоронного законодавства та попередження негативних наслідків, що можуть настати, у прокурора є підстави для представництва інтересів держави у суді.

Обґрунтування визначення підсудності.

Відповідно до п. 6.ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з вимогами частини третьої статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка розміщена на території Ковельсокого району, Волинської області відтак спір підсудний господарському суду Волинської області.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік, який з січня поточного року складає 3 028 грн.

Позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, що становить 6 056 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначила, що Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі.

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури подав позовну заяву до господарського суду з використанням системи «Електронний суд», тобто в електронній формі.

А тому Волинською обласною прокуратурою за подачу позову сплачено судовий збір у розмірі 4 844,8 грн.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову витрати, пов`язані із сплатою судового збору, слід покласти на відповідачів порівну, виходячи з розрахунку: 4844,8 грн. : 2 = 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Любешівської селищної ради (44201, Волинська обл., Камінь-Каширський район, смт. Любешів, вул. Незалежності, 53, код ЄДРПОУ 04333170) від 20.10.2022 № 32/10 та від 16.03.2023 № 39/45 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення з земель комунальної власності селищної ради, розташованих на території Люб`язівського старостинського округу, у постійне користування НПП «Прип`ять-Стохід» із зміною цільового призначення, земельної ділянки в урочищі Лядина Перша орієнтовною площею 5,0 га.

3. Усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Волинської обласної військової (державної) адміністрації ( 43027, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан,9, код ЄДРПОУ 13366926) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2 га, яка належить до категорії земель історико-культурного призначення державної форми власності, на якій розташовано пам`ятку археології місцевого значення - Поселення кам`яного віку, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0723186400:02:001:0809 площею 5 га.

4. Стягнути з Любешівської селищної ради (44201, Волинська обл., Камінь-Каширський район, смт. Любешів, вул. Незалежності, 53, код ЄДРПОУ 04333170) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UА138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2 422 грн. 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Затишна, 23, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UА138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2 422 грн. 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 21.10.2024.

Суддя І. О. Якушева