Рішення

від 15.10.2024 по справі 903/702/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2024 року Справа № 903/702/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського приватного підприємства Вишеньки, с. Вишеньки, Луцький р-н., Волинська обл.

до відповідача: Приватного підприємства Волинь-Оіл, м. Луцьк

про розірвання договору та стягнення попередньої оплати 605 600,00 грн

В засіданні приймали участь:

від позивача: Кушнірук А.В.

від відповідача: н/з

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

05.08.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського приватного підприємства Вишеньки до Приватного підприємства Волинь-Оіл про розірвання договору та стягнення попередньої оплати в сумі 605600,00 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду впродовж 10-ти календарних днів з дня одержання цієї ухвали доказів: сплати судового збору в сумі 3028,00 грн та реєстрації підприємством Електронного кабінету ЄСІТС.

16.08.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви із платіжною інструкцію №3537 від 08.08.2024 про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та документом про реєстрацію Сільськогосподарським приватним підприємством Вишеньки Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Ухвалою суду від 16.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 16 вересня 2024 року о 12:00 год. Встановлено: відповідачу строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет, що підтверджується відповіддю від 06.08.2024 №2736600.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.08.2024 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.

Однак, судова повістка повернута 28.08.2024 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 52-54).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме 25.08.2024.

Строк для подання відзиву по 09.09.2024.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Ураховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 16.09.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 07.10.2024 о 12 год 00 хв.

Заслухавши пояснення представника позивача, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 07.10.2024 розгляд справи по суті відклав на 15.10.2024 о 15 год 30 хв.

У судовому засіданні 15.10.2024 представник позивача позов підтримав з підстав наведених у ньому. Додатково пояснив, що відповідач у телефонному режимі повідомив, що товар, що є предметом договору купівлі-продажу від 29.03.2024, у нього відсутній, тому він частково повернув, сплачену позивачем попередню плату.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

29.03.2024 між приватним підприємством Волинь-Оіл (продавець) та Сільськогосподарським приватним підприємством Вишеньки (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 29032024/1 (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1.1. договору на умовах цього договору продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця хімічну продукцію (мінеральні добрива) -розчин карбомідо аміачної селітри (Kas-32) (товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

Асортимент, кількість та ціна товару визначаються у документах: видаткових накладних, ТТН, що виписуються продавцем на відпуск товару. Ці документи, підписані покупцем або його представником, вважаються достатніми умовами і доказом узгодженості між сторонами цього договору -асортименту, кількості, ціни та вартості товару. Вказані в цьому пункті договору накладні є документами, що одночасно виконують роль специфікацій до цього договору і є невід`ємними його частинами (п. 1.2. договору).

У відповідності до п. 4.1 договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на умовах 100% попередньої оплати згідно виставленого рахунку, шляхом безготівкового перерахування 100,0% суми, зазначеної продавцем у рахунку на оплату, на розрахунковий рахунок продавця. Моментом передачі товару продавця та отримання його покупцем є дата видаткової накладної, підписаної сторонами.

У відповідності до п. 6.1. договору поставка товару за даним договором може здійснюватися в наступному порядку: на умовах EXW - франко-термінали Продавця (Інкотермс-2020). Залучені Покупцем до перевезення Товару треті особи (перевізники) вважаються представниками Покуття і їх повноваження оформлюються Покупцем у відповідності до вимог цього Договору та законодавства України; на умовах DAP - доставка до місця призначення (Інкотермс-2020). Доставка товару покупцю здійснюється транспортом продавця за рахунок продавця, при цьому вартість доставки включається в ціну товару; на умовах СРТ - фрахт/перевезення оплачені до (Інкотермс 2020). Доставка товару покупцю здійснюється транспортом перевізника за рахунок продавця, при цьому вартість доставки включається в ціну Товару.

У відповідності до п. 10.1 договору договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2024.

На виконання договору відповідачем 29.03.2024 виставлено позивачу рахунок № 5 на оплату товару на загальну суму 825 600 грн. (а.с. 13).

29.03.2024 позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 825 600,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3228 від 29.03.2024 (а.с. 14).

Як зазначає позивач, відповідач не забезпечив наявність товару на власному складі та не повідомив про можливість його доставки на виконання умов договору, а вирішив здійснити повернення попередньої оплати внесеної в якості оплати вартості товару та розірвати укладений договір в зв`язку з неможливістю його виконання.

25.04.2024 року ПП "Волинь-ОІЛ" було повернуто на користь СПП "Вишеньки" 120000,00 гривень, згідно платіжного доручення №71 (а.с.19).

02.05.2024 року ПП "Волинь-ОІЛ" було повернуто на користь СПП "Вишеньки" 100000,00 гривень, згідно платіжного доручення №79 (а.с. 20).

13.06.2024 на адресу відповідача було направлено вимогу про виконання зобов`язання або остаточне повернення коштів. Однак, відповіді на дану вимогу не надійшло (а.с. 17-18).

03.07.2024 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про розірвання договору та повернення попередньої оплати, в зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором. Відповіді на дану вимогу не надійшло (а.с. 15-16).

Договір № 29032024/1 від 29.03.2024 не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).

Беручи до уваги той факт, що позивач на виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору купівлі-продажу № 29032024/1 від 29.03.2024 здійснив попередню оплату товару згідно виставленого відповідачем рахунку № 5 від 29.03.2024 на суму 825 600,00 грн, відповідач частково повернув, сплачені позивачем кошти в розмірі 220 000, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, доданими до матеріалів справи, докази поставки відповідачем товару чи повернення коштів сумі 605600,00 грн в матеріалах справи відсутні, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 605600,00 грн підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з останнього.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу № 29032024/1 від 29.03.2024, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою цієї ж статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2024 по справі № 908/2741/23 колегія суддів зазначила, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Під випадками істотного порушення, встановленими законом, слід розуміти таке порушення стороною умов договору, за якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Така підстава повинна бути очевидною та обґрунтованою. Обґрунтованість підстави може підтверджуватися відповідними документами (акт виявлення порушень тощо). Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. При цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Наведене дозволяє відносити до таких обставин будь-які події, пов`язані із зміною тих умов, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське приватне підприємство Вишеньки та Приватне підприємство Волинь-Оіл при укладенні договору не передбачили підстав для його розірвання. За таких обставин розірвання або дострокове припинення договору можливе виключно в порядку, визначеному законодавством.

При цьому для встановлення наявності підстав для розірвання договору суду необхідно встановити, чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок його дій/бездіяльності, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та наслідки його фактичного виконання.

За таких обставин на позивача покладається обов`язок довести не лише наявність порушень відповідачем умов спірного договору, а і їх істотність. Такий обов`язок позивача узгоджується як з вимогами закону, так і з усталеною судовою практикою, зокрема, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18.

Колегія суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2024 по справі № 908/2741/23 звертає увагу, що обставини, за яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, мають бути невідомими сторонам (стороні) на момент його укладення. У свою чергу обізнаність з такими обставинами позбавляє сторони у подальшому посилатися на них як на підставу для одностороннього припинення/зміни зобов`язань.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги допущення відповідачем, як продавцем, істотного порушення умов договору купівлі-продажу № 29032024/1 від 29.03.2024, а саме: невиконання обов`язку передати товар, попередньо оплачений відповідачем, що призвело до позбавлення інтересу позивача у поставці, на яку він розраховував при укладенні договору, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про розірвання договору № 29032024/1 від 29.03.2024 підставна і підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий. Системне тлумачення абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України та п.1 ч. 3 ст.1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2024 року по справі №910/15194/20).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 12 112, 00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Щодо заявлених позивачем 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Стаття 129 ГПК України унормовує розподіл судових витрат. Так, відповідно до ч. 4, 5, ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

У матеріалах справи міститься поданий представником позивача ордер серія АС № 1103664 від 29.07.2024 на надання правничої допомоги адвокатом Кушнірук А. В. (а.с. 25), договір про надання професійної правничої допомоги № б/н від 01.06.2024 (а.с. 21) та акт приймання-передачі наданих послуг на суму 13 000,00 грн згідно договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.06.2024 (а.с. 24).

Пунктом 4.3. договору про надання професійної правничої допомоги сторони погодили, що розмір винагороди адвоката за представництво інтересів клієнта та надання послуг клієнту визначається з урахувань того, що одна година роботи адвоката становить 1500 грн. Розмір винагороди за написання, підготовку та оформлення позовної заяви до суду складає 10 000 грн.

Відповідно до змісту акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.06.2024 адвокатом надано послуги на суму 13 000,00 грн, з них: складання, формування та направлення вимоги СПП «Вишеньки» до ПП «Волинь-Оіл» про виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу №29032024/1 від 29.03.2024 - 1500,00 грн, складання, формування та направлення вимоги СПП «Вишеньки» до ПП «Волинь-Оіл» про розірвання договору та повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу №29032024/1 від 29.03.2024 - 1500,00 грн, складання та формування позовної заяви про розірвання договору та стягнення попередньої оплати з ПП «Волинь-Оіл» за договором купівлі-продажу № 29032024/1 від 29.03.2024, формування додатків до позовної заяви, оформлення примірника позовної заяви для відповідача та суду для їх направлення на адресу відповідача та суду - 10 000,00 грн.

Разом з тим, вказані заявником в акті наданих послуг такі види послуг як складання, формування та направлення вимог відповідачу охоплюються послугою з формування позовної заяви, у зв`язку з чим відповідачем помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви. Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.

Ураховуючи викладене, суд, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги об`єм наданих правових послуг, дійшов висновку про часткове задоволення заявлених до стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу, на суму 10 000,00 грн, що підлягають до стягнення із відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.

Суд зазначає, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд дійшовши висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.

Разом з тим, суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 79, 91, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №29032024/1 від 29.03.2024, укладений між Приватним підприємством Волинь-Оіл та Сільськогосподарським приватним підприємством Вишеньки.

3. Стягнути з Приватного підприємства Волинь-Оіл (вул. Рівненська, 48, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44924378) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства Вишеньки (с. Вишеньки, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 31670917)

- 605600,00 грн попередньої оплати, 12112,00 грн витрат по сплаті судового збору, 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 627712,00 грн (шістсот двадцять сім тисяч сімсот дванадцять грн 00 коп).

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складений 22.10.2024.

СуддяС. В. Бідюк