Рішення

від 21.10.2024 по справі 904/3542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3542/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, м. Дніпро

про стягнення 2 823 752,83грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: Саранюк В.М., адвокат, довіреність № 123 від 10.07.2023

Від відповідача: Іванова Т.М., адвокат, довіреність від 10.01.2024 №06/11-10

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури заборгованість у розмірі 2 823 752,83грн, з яких:

- основний борг у розмірі 2 644 052,42грн;

- пеня у розмірі 143 539,10грн;

- 3 % річних у розмірі 14 765,69грн;

- інфляційні втрати у розмірі 21 395,62грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №03-4399/23-БО-Т постачання природного газу від 13 жовтня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості за договором постачання природного газу та 3% річних. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та пені не визнає, вважає, що їх розмір є надмірно завищений. Позивачу, як споживачу не спричинені збитки внаслідок прострочення виконання зобов`язання, а у відповідача існували об`єктивні обставини, що перешкоджали виконанню зобов`язання по оплаті вартості спожитого природного газу.

Відзив на позовну заяву містить клопотання про зменшення заявленої неустойки на 90 відсотків до 14 353,90грн.

Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 справу №904/3542/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 13.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.09.2024.

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

10 вересня 2024 року від відповідача до господарського суду надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі уповноваженого представника. Також відповідач не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 16.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 21.10.2024.

Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 21.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник, позивач) та Придніпровською державною академією будівництва та архітектури (споживач, відповідач) укладено договір №03-4399/23-БО-Т постачання природного газу (а.с. 5-10).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року (включно), в кількості 270тис.куб.м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб.м. з ПДВ 16390,00грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 553,89грн (п.4.1 договору).

Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 3724625,25грн, крім того ПДВ 744 925,05грн, разом з ПДВ 4469550,30 грн. (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п. 5.3 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.7.1 договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

У матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

13 жовтня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Придніпровською державною академією будівництва та архітектури укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №03-4399/23-БО-Т від 13.10.2023 (а.с. 11).

Згідно цієї Додаткової угоди № 1 сторони доповнили розділ 1 Договору пунктом 1.6. в наступній редакції:

у зв`язку з реєстрацією споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в розрізі окремих вузлів обліку об`єктів споживання, постачання природного газу відповідно до умов цього договору здійснюється по наступних об`єктах споживання: 1. ГРМУ Дніпровська філія ЕІС код Споживача 56XS000021YLG00E, EIC точки обліку 56ZS07A021YLG07H; 2. ГРМУ Дніпровська філія ЕІС код Споживача 56XS000021YLG00E, EIC точки обліку 56ZS07A021YLG08F.

На виконання умов договору, позивач у період з листопада по грудень 2023 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 644 052,42грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

від 11.12.2023 за листопад 2023 року, обсягом 57,20500тис.куб.м. на суму 946 965,12грн (а.с. 12);

від 12.01.2024 за грудень 2023 року, обсягом 102,51896тис.куб.м. на суму 1 697 087,30грн (а.с. 13).

Акти приймання-передачі природного газу підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

В порушення вимог пункту 5.1 договору, оплату за переданий газ на суму 2 644 052,42грн відповідач не здійснив.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 2 644 052,42грн; пеню у розмірі 143 539,10грн; 3 % річних у розмірі 14 765,69грн; інфляційні втрати у розмірі 21 395,62грн.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості за договором постачання природного газу та 3% річних (загальна сума 2 658 818,11грн). Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та пені не визнає, вважає, що їх розмір є надмірно завищений.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати, наявність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору поставки виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

У встановлений договором строк відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого природного газу не виконав.

Отже, строк оплати за поставлений природний газ є таким, що настав:

за актом приймання-передачі від 11.12.2023 за листопад 2023 року на суму 946 965,12грн 15.01.2024;

за актом приймання-передачі від 12.01.2024 за грудень 2023 року на суму 1 697 087,30грн 15.02.2024.

Згідно зі ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу передбачено статтею 46 Господарського процесуального кодексу України (п.1 ч.2).

Відповідно до вимог статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив на позов, у якому визнається основний борг за договором надійшов до суду 22.08.2024, підписаний представником відповідача Івановою Т.М., яка діє на підставі довіреності від 26.10.2023.

За викладених обставин, судом приймається визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу 2 644 052,42грн.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 2 644 052,42грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 143 539,10грн за загальний період з 16.01.2024 по 30.04.2024 (а.с.16).

Відповідач не надав контррозрахунок пені.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 7.2 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Отже вимога про стягнення пені в сумі 143 539,10грн заявлена правомірно.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити нарахування пені на 90%.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з простроченням відповідачем термінів оплати за поставлений товар, суд враховує таке.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Главою 24 Господарського кодексу України передбачені загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання зобов`язань не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань передбачених ст. 230 Цивільного кодексу України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як встановлено судом, компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 14765,69 грн трьох відсотків річних та 21395,62 грн. втрат від інфляції.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 висловив правову позицію такого змісту: "...враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін".

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про зменшення неустойки мотивоване тим, що непогашення заборгованості перед позивачем викликано тим, що відповідач є бюджетною установою та знаходиться в стані припинення з 20.09.2023. Сам процес реорганізації є довгим та складним і він не міг оминути виникнення порушень за договірними зобов`язаннями сторін, в тому числі і між позивачем і відповідачем. Вказане доводить відсутність умислу в діях відповідача, а всі ці обставини в сукупності свідчать про необхідність зменшення судом розміру неустойки.

Суд, беручи до уваги ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; відсутність доказів понесення підприємством збитків внаслідок порушення зобов`язання відповідачем, розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних, інфляційних втрат), вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, що становить 71769,55грн (143539,10 грн * 50%).

В іншій частині заява про зменшення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного цивільного права, однак така свобода обмежена законом. У ч. 1 статті 627 ЦК України зазначено, що сторони, відповідно до ст.6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3 % річних у розмірі 14 765,69грн за загальний період з 16.01.2024 по 30.04.2024 судом помилок не виявлено. Тож вимога позивача про стягнення відсотків річних визнається судом обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідач визнає вимогу позивача про стягнення відсотків річних, що не суперечить приписам чинного законодавства та приймається судом.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 21 395,62грн за період з лютого 2024 року по квітень 2024 року.

Здійснюючи перевірку розрахунків інфляційних втрат, суд враховує формулу, наведену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Розрахунок втрат від інфляції виконано позивачем з урахуванням вищенаведених положень, тож вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 21 395,62грн за лютий-квітень 2024 року заявлена правомірно.

Заперечуючи проти стягнення втрат від інфляції, відповідач посилається на приписи п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає, що є підстави для списання нарахованих інфляційних втрат.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, звільняються не всі суб`єкти господарювання, а лише особи, які отримали кредит (позику), а списанню підлягають суми неустойки (штрафу, пені), нараховані у зв`язку з неналежним виконанням кредитних договорів (договорів позики).

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування втрат від інфляції відхиляються судом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг за поставлений природний газ у розмірі 2 751 983,28грн, з яких: основний борг - 2 644 052,42грн; пеня у розмірі 71769,55грн; 3 % річних у розмірі 14 765,69грн та інфляційні втрати у розмірі 21 395,62грн.

Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 33885,03грн (2823752,83грн х 1,5%х0,8) згідно платіжної інструкції № 0000021308 від 07.08.2024 (а.с. 21).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відзиві на позовну заяву від 22.08.2024 відповідач визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 2 644 052,42грн та 3% річних у сумі 14765,69грн (загальна сума 2 658 818,11грн). Визнання в цій частині позовних вимог не суперечить чинному законодавству та приймається судом. Тож, сплачена сума судового збору у розмірі 15952,91грн (50% від визнаної відповідачем суми 2 658 818,11грнх1,5%х0,8=31905,82грн) підлягає поверненню позивачу на підставі його клопотання.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 17932,12грн покладаються на відповідача.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2,73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури про стягнення 2 823 752,83грн задовольнити частково.

Стягнути з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (ідентифікаційний код 02070772; вул. Петрова Олега Архітектора, 24-А, м. Дніпро, 49005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ідентифікаційний код: 42399676; вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, 04116) основний борг за поставлений природний газ у розмірі 2 644 052,42грн, пеню у розмірі 71769,55грн, 3 % річних у розмірі 14 765,69грн, інфляційні втрати у розмірі 21 395,62грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17932,12грн, видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.10.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва