Рішення

від 22.10.2024 по справі 905/1000/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2024р. Справа №905/1000/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-ГРУПП (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Світлодарська, буд. 4; код ЄДРПОУ 31366727)

до відповідача: Державного підприємства Шахта ім. М.С. Сургая (85670, Донецька область, Волноваський район, м. Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853)

про стягнення 291 935,91 грн., з яких: 209 186,69 грн. заборгованість, 25 206,03 грн. пеня, 13 199,30 грн. 3% річних, 44 343,89 грн. інфляційні нарахування, -

без повідомлення (виклику) учасників справи

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНІ-ГРУПП звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Шахта ім. М.С. Сургая про стягнення 291 935,91 грн., з яких: 209 186,69 грн. заборгованість, 25 206,03 грн. пеня, 13 199,30 грн. 3% річних, 44 343,89 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю товарів № 24Т від 29.03.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 209 186,69 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 25 206,03 грн., 3% річних в сумі 13 199,30 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 44 343,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1000/24, яку визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.07.2024 від позивача надійшла заява в якій останній уточнив редакцію п.2 прохальної частини позовної заяви. Господарський суд прийняв зазначену заяву та подальший розгляд справи здійснював з ії урахуванням.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі зареєстрував електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

29.03.2021 між Державним підприємством Шахта ім. М.С. Сургая (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮНІ-ГРУПП (далі постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів №24Т (далі-договір), відповідно до п.п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений у специфікації (додаток №1 до цього договору), а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Згідно п. 3.1 договору його ціна становить 4 199 980,80 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за партію товару проводяться згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Розрахунки за товар здійснюються протягом 180 календарних днів з дати постачання товару на склад покупця (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору джерело фінансування-власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства).

Поставка товару здійснюється окремими партіями за заявками покупця, виходячи з його виробничої необхідності та фінансової можливості (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору постачання товару на склад покупця здійснюється продавцем протягом 5 календарних днів з дати отримання продавцем письмової заявки покупця.

Відповідно до п. 5.3 договору постачальник зобов`язаний на поставлену продукцію надати покупцеві наступні документи у момент поставки:

- рахунок-фактуру на відвантажену продукцію;

- податкову накладну, що в обов`язковому порядку пройшла реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 розділ V Податкового кодексу України);

- видаткову накладну на поставлену продукцію;

- відповідну товаро-транспортну накладну;

- технічну документацію виробника, що забезпечує гарантію якості (сертифікати якості, паспорта, інструкції з експлуатації та ін.), якщо це обумовлено чинним законодавством України. Моментом поставки є день отримання продукції та підписання відповідних первинних документів покупцем.

Згідно п. 5.4 договору перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі (псування) відбувається в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця. Документом, що підтверджує факт передачі товару, є видаткова накладна, яка підписана уповноваженими особами сторін.

Поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Місце поставки: ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», м. Вугледар, Донецька область, поштовий індекс 85670 (п. 5.6 договору).

Згідно п. 6.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар.

Продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (п. 6.4.1 договору).

Відповідно до п. 7.4 договору у разі порушення зобов`язань за цим договором може настати такий правовий наслідок сплата штрафних санкцій:

7.4.1 за порушення продавцем умов зобов`язання щодо якості товару стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісного товару;

7.4.2 за порушення продавцем строків постачання товару стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягуються штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 7.6 договору у разі порушення покупцем строків оплати за прийнятий товар, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.10.1 договору).

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Специфікацією до договору, яка є Додатком №1 до Договору, сторони узгодили товар, що буде поставлятись та його загальну вартість - 4 199 980,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено товару на загальну суму 259 186,69 грн. з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними:

-№15 від 28.10.2021 на суму 45 007,32 грн. з ПДВ.

-№18 від 25.11.2021 на суму 153 063,12 грн. з ПДВ

-№11/1 від 11.02.2022 на суму 61 116,25 грн. з ПДВ

-Також на виконання умов п. 5.3 договору позивачем було виставлено рахунки-фактури:

- №28/17-10 від 28.10.2021 на суму 45 007,32 грн. з ПДВ

- №25/24-11/2 від 25.11.2021 на суму 153 063,12 грн. з ПДВ

- №11/07-02 від 11.02.2022 на суму 61 116,25 грн. з ПДВ

Разом із тим, відповідачем в порушення п. 4.2 договору було здійснено оплату отриманого товару частково, а саме в сумі 50 000,00 грн. за рахунком-фактурою №25/24-11/2 від 25.11.2021 (накладна №18), що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за 08.02.2022 (а.с. 18).

Оскільки решта заборгованість в сумі 209 186,69 грн. за договором про закупівлю товарів №24Т від 29.03.2021 залишилася несплаченою, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості, якості та за цінами, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір про закупівлю товарів №24Т від 29.03.2021 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за товар здійснюються протягом 180 календарних днів з дати постачання товару на склад покупця. Отже, розрахунки за вказаним договором повинні були бути проведені наступним чином:

- за накладною №18 від 25.11.2021 на суму 153 063,12 грн. з ПДВ до 24.05.2022 включно;

- за накладною №11/1 від 11.02.2022 на суму 61 116,25 грн. з ПДВ до 10.08.2022 включно;

- за накладною №15 від 28.10.2021 на суму 45 007,32 грн. з ПДВ до 26.04.2022 включно.

Як встановлено судом, позивачем поставлено продукцію відповідачу за договором на загальну суму 259 186,69 грн. з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №18 від 25.11.2021 на суму 153 063,12 грн. з ПДВ, №11/1 від 11.02.2022 на суму 61 116,25 грн. з ПДВ та №15 від 28.10.2021 на суму 45 007,32 грн. з ПДВ.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у відповідних накладних.

Разом із тим, в порушення п. 4.2 договору було здійснено оплату отриманого товару частково, а саме в сумі 50 000,00 грн. за рахунком-фактурою №25/24-11/2 від 25.11.2021. Решта заборгованості в сумі 209 186,69 грн. за вказаним договором відповідачем не сплачена.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 209 186,69 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалося, п. 7.6 договору сторони встановили, що у разі порушення покупцем строків оплати за прийнятий товар, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Керуючись вищенаведеними умовами договору позивач здійснив нарахування пені у розмірі 25 206,03 грн. за загальний період з 26.04.2022 по 09.02.2023.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки з огляду на п. 4.1 договору, кінцевим днем оплати за накладною №18 від 25.11.2021 є 24.05.2022 (включно), за накладною №11/1 від 11.02.2022 - 10.08.2022 (включно), за накладною №15 від 28.10.2021 - 26.04.2022 (включно). Отже боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з наступного дня після кінцевого дня оплати.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 25 123,61 грн. за загальний період з 27.04.2022 по 09.02.2023.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні нарахування за загальний період з травня 2022 по червень 2024 в сумі 44 343,89 грн. та 3 % річних за загальний період з 26.04.2022 по 16.07.2024 в сумі 13 199,30 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним. У зв`язку з викладеним, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 44 343,89 грн.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначені позивачем періоди господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірними, оскільки з огляду на п. 4.1 договору, кінцевим днем оплати за накладною №18 від 25.11.2021 є 24.05.2022 (включно), за накладною №11/1 від 11.02.2022 - 10.08.2022 (включно), за накладною №15 від 28.10.2021 - 26.04.2022 (включно).

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 13 182,11 грн. за загальний період з 27.04.2022 по 16.07.2024.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-ГРУПП до Державного підприємства Шахта ім. М.С. Сургая про стягнення 291 935,91 грн., з яких: 209 186,69 грн. заборгованість, 25 206,03 грн. пеня, 13 199,30 грн. 3% річних, 44 343,89 грн. інфляційні нарахування, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Шахта ім. М.С. Сургая (85670, Донецька область, Волноваський район, м. Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІ-ГРУПП (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Світлодарська, буд. 4; код ЄДРПОУ 31366727) заборгованість в сумі 209 186,69 грн., інфляційні втрати в сумі 44 343,89 грн., 3% річних в сумі 13 182,11 грн., пеню в сумі 25 123,61 грн., судовий збір в сумі 4377,55 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман