ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/456/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КНС-К",
Солом`янська площа, буд. 2, офіс 609/2, м. Київ, 03035
до відповідача: Калуського ліцею № 10 Калуської міської ради Івано-Франківської області,
вул. Євшана, 17, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300
про: стягнення заборгованості в сумі 109 012,88 грн, з якої: 99 166,32 грн - основна заборгованість, 8 022,72 грн - пеня, 994,74 грн - інфляційні втрати, 829,10 грн - 3% річних
за участю:
від відповідача: Федорів Тетяна Михайлівна - директор
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "КНС-К" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Калуського ліцею № 10 Калуської міської ради Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 109012,88 грн, з якої: 99 166,32 грн - основна заборгованість, 8 022,72 грн - пеня, 994,74 грн - інфляційні втрати, 829,10 грн - 3% річних
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг № 105 від 30.11.2023 в частині здійснення оплати за надані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 99 166,32 грн. За несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачу нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обгрунтовує приписами ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 901 Цивільного кодексу України та ст. 173, 174, 181 Господарського кодексу України.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву (вх. № 10247/24 від 20.06.2024), в якій просив суд провести розгляд справи за відсутності позивача на підставі наявних у суду матеріалів.
Представник відповідача в судовому засіданні після розгляду справи по суті визнала позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що 30.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КНС-К" (по договору - виконавець/по справі - позивач) та Калуським ліцеєм №10 Калуської міської ради Івано-Франківської області (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено договір про надання послуг № 105 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, замовник доручив, а виконавець зобов`язався надати послуги з чищення каналізаційних колекторів (ДК 021:2015:90470000-2 ) - Гідроодинамічне очищення каналізації Калуського ліцею №10 по вул. Євшана, 17 в місті Калуші Івано-Франківської області.
Загальна сума договору складає 99 166,32 грн без ПДВ (п. 2.1. договору).
У відповідності з пунктом 3.1 договору за надання послуг згідно п. 1.1 договору замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом здачі-прийняття наданих послуг.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Станом на 30.11.2023 виконавець виконав взяте на себе зобов`язання по договору надання послуг, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) за листопад 2023 року, підписаний обома сторонами 30.11.2023 та довідкою про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) за листопад 2023 року, підписану 30.11.2023 на загальну вартість 99 166,32 грн.
З метою досудового врегулювання спору 11.12.2023 виконавець в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України надіслав замовнику вимогу № 25 про сплату боргу, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
У відповідь на зазначену вимогу замовник направив виконавцю лист від 28.12.2023 № 01-23/1202, в якому просив дати обґрунтування показникам у підсумковій відомості ресурсів до локального кошторису № 02-01-01, вважав вимогу про сплату заборгованості безпідставною.
Листом № 11 від 15.01.2024 виконавець надав замовнику належне обґрунтування показникам у підсумковій відомості ресурсів до локального кошторису № 02-01-01 та повторно вимагав погасити борг в розмірі 99 166,32 грн. в десятиденний строк з моменту отримання цього листа (лист отримано відповідачем 23.01.2024). Докази направлення та вручення цього листа містяться в матеріалах справи.
15.02.2024 виконавець Претензійним листом №17/02-24 звернувся до відповідача про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 22.02.2024 (докази отримання містяться в матеріалах справи).
Однак, відповідь на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив , що зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 109 012,88 грн, з якої: 99 166,32 грн - основна заборгованість, 8 022,72 грн - пеня, 994,74 грн - інфляційні втрати, 829,10 грн - 3% річних.
Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що зазначений вище договір надання послуг укладено сторонами у письмовій формі, підписано та скріплено печатками, погоджено всі умови та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Суду не надано доказів визнання недійсним договору чи наявності правових підстав для встановлення його нікчемності, а тому в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України), останній є правомірним та належною підставою виникнення прав та обов`язків у сторін договору.
За змістом положень ч. 1 та ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином ( ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в договорі визначили порядок розрахунків, а саме пунктом 3.2 договору визначено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Разом з тим в процесі договірних зобов`язань відповідач листом від 28.12.2023 № 01-23/1202 просив позивача дати обґрунтування показникам у підсумковій відомості ресурсів до локального кошторису № 02-01-01.
Листом № 11 від 15.01.2024 виконавець надав замовнику належне обґрунтування показникам у підсумковій відомості ресурсів до локального кошторису № 02-01-01 та вимагав погасити борг в розмірі 99 166,32 грн. в десятиденний строк з моменту отримання цього листа.
Лист отримано відповідачем 23.01.2024, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази трекінг Укрпошти про вручення.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав зобов`язання по договору на загальну суму 99 166,32 грн, а відповідач не здійснив оплати.
Заборгованість відповідача перед позивачем на підставі акта здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) за листопад 2023 та довідки про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) за листопад 2023 року (вказані документи підписані 30.11.2023) складає 99 166,32 грн.
Відповідач в судовому засіданні заборгованість в розмірі 99 166,32 грн визнав.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 99 166,32 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Положеннями ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.4 визначено, що при несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних виконавцем робіт, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
За порушення строків оплати (03.02.2024-14.05.2024) позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 8 022,72 грн - пеня, 994,74 грн - інфляційні втрати, 829,10 грн - 3% річних.
Прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги позивач проводить з моменту отримання відповідачем Листа № 11 від 15.01.2024 (лист отримано 23.01.2024), яким виконавець надав замовнику належне обґрунтування показникам у підсумковій відомості ресурсів до локального кошторису № 02-01-01 та повторно вимагав погасити борг в розмірі 99 166,32 грн. в десятиденний строк з моменту отримання цього листа (лист отримано відповідачем 23.01.2024).
Суд здійснивши перевірку нарахування пені, інфляційних та 3% річних встановив обгрунтованість та арифметично вірне їх нарахування.
Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача суми нарахованої пені, інфляційних та 3% річних визнав.
З урахуванням наведеного пеня, інфляційні та 3% річних підлягають задоволенню у сумах заявлених позивачем.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
З аналізу наведеного вище, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 01.01.2024 складає 3 028,00 грн.
За правилами п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн (платіжна інструкція № 1078 від 14.05.2024).
Оскільки позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КНС-К" надійшла до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору. Таким чином при зверненні із позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 605,60 грн не подано, тому у суду відсутні правові підстави для повернення вказаної зайво сплаченої суми судового збору.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір в сумі 2422,40 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається із суми сплаченого судового збору та, за умови залучення адвоката для надання професійної правничої допомоги, позивач очікує понесення додаткових судових витрат у розмірі 10 100,00 грн. Зазначено, що остаточний детальний розрахунок судових витрат буде надано суду додатково.
Водночас, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, визначені на підставі детального опису наданих послуг та понесених ним витрат.
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу врегульовано статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За наведеного, розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснюється судом на підставі поданих доказів. Натомість, позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, як і не заявлено клопотання до судових дебатів про їх подання у строки визначені ч.8 ст.129 ГПК.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В контексті викладеного, зважаючи на те, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача таких витрат.
Керуючись ст. 13, 42, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
позов товариства з обмеженою відповідальністю "КНС-К" до Калуського ліцею № 10 Калуської міської ради Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 109012,88 грн, з якої: 99 166,32 грн - основна заборгованість, 8 022,72 грн - пеня, 994,74 грн - інфляційні втрати, 829,10 грн - 3% річних - задовольнити.
Стягнути з Калуського ліцею № 10 Калуської міської ради Івано-Франківської області (вул. Євшана, 17, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 23922742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КНС-К" (Солом`янська площа, буд. 2, офіс 609/2, м. Київ, 03035, код 40694074) 109012,88 грн заборгованості, з якої: 99 166,32 грн - основна заборгованість, 8 022,72 грн - пеня, 994,74 грн - інфляційні втрати, 829,10 грн - 3% річних та 2 422,40 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 22.10.2024
Суддя С. М. Кобецька
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2024 |
Оприлюднено | 24.10.2024 |
Номер документу | 122467648 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Кобецька С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні