Рішення

від 16.10.2024 по справі 910/6304/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2024Справа №910/6304/24за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Авто Плюс"

про стягнення 83 813,91 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Швець В.М.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Авто Плюс" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 83 813,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як роботодавець винної у ДТП фізичної особи, всупереч статті 1194 Цивільного кодексу України не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

14.06.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Авто Плюс" надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів та клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстави що не погоджується із сумою страхового відшкодування та вважає розмір завищеним виходячи з пошкоджень транспортного засобу марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 . Також відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що ТОВ "Віді Автострада" виконувало ремонтні роботи по відновленню транспортного засобу марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 , а рахунок на оплату та платіжне доручення не свідчить про виконані ремонтні роботи. Окрім того відповідач вказує на те, що його не повідомляли про можливість прийняття участі в огляді транспортного засобу та ознайомлення з результатами огляду, зафіксованого у протоколі та звіті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/6304/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.08.2024.

Протокольною ухвалою суду 07.08.2024 відкладено підготовче засідання на 04.09.2024.

Протокольною ухвалою суду 04.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Авто Плюс" про призначення судової автотоварознавчої експертизи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі №908/2261/17.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

При цьому, в силу приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Водночас, одним з принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Втім, заявляючи клопотання про призначення судової експертизи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, розрахунок страхового відшкодування або визначення розміру фактичних витрат є неправильними.

Судом враховано, що відповідач мав можливість провести власний розрахунок фактичних витрат, однак такого розрахунку відповідач не надав.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування необхідності призначення експертизи, суд дійшов висновку, що для вирішення цього спору, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, необхідність у спеціальних знаннях відсутня.

З огляду на викладене, відсутні підстави щодо необхідності призначення у цій справі судової автотоварознавчої експертизи та відповідно у задоволенні заявленого відповідачем клопотання суд відмовляє.

Також протокольною ухвалою суду від 04.09.2024 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи у судове засідання на 02.10.2024.

Через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про перенесення розгляду по суті справи №910/6304/24.

Протокольною ухвалою суду 02.10.2024 відкладено судове засідання на 16.10.2024.

В судовому засіданні 16.10.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Представник відповідача про причини неявки у судове засідання 16.10.2024 не повідомив, проте через систему "Електронний суд" 16.10.2024 подав клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи

Відповідно до приписів статті 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Суд ознайомившись із вказаним клопотанням відповідача дійшов висновку про наявність підстав для залишення його без розгляду, у зв`язку з недоведення необхідності призначення такої експертизи.

16.10.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.05.2021, близько 09 год. 20 хв., ОСОБА_1 керуючи технічно справним маршрутним транспортним засобом «Стрий-Авто» д.н.з. НОМЕР_2 по а/д м-06, 19 км+10м та рухаючись по узбіччю проїзної частини, в порушення вимог пунктів 2.3б, 10.2 Правил дорожнього руху при виїзді на проїзну частину не надав переваги в русі автомобілю марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 (договір страхування №310527482.20), внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 08.06.2021 №759/11150/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімуму доходів громадян, тобто у розмірі 850 грн.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача на підставі договору страхування від 08.12.2020 №310527482.20 добровільного страхування засобів наземного транспорту.

На умовах договору страхування страховик оплачує вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у зв`язку з чим страхове відшкодування на підставі рахунку №ВДиС-0034997 від 02.06.2021, відповідно до страхового акту №3887457 від 11.06.2021, склало 213 813,91 грн, що підтверджується платіжним дорученням №14371 від 23.06.2021.

Автобус марки «Стрий-Авто» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 знаходився у володінні та користуванні ТОВ "Еліт-Авто Плюс".

Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу автобуса марки «Стрий-Авто» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів в ПАТ "СК Країна", поліс №АР/4831244, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 3х осіб - 130 000 грн, франшиза - 0,00 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі рахунку ТОВ "Віді автострада" №ВДиС-0034997 від 02.06.2021, що підтверджується платіжним дорученням №14371 від 23.06.2021 на суму 213 813,91 грн та актом виконаних робіт №ВДиСА-024437 від 13.07.2021.

Враховуючи те, що розмір заподіяних збитків перевищив ліміт відповідальності страховика за полісом №АР/4831244, то відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України на ТОВ "Еліт-Авто Плюс" покладається обов`язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди 213 813,91 грн та страховим відшкодуванням 130 000 грн, що становить 83 813,91 грн.

24.11.2021 позивач направив відповідачу претензію № 3811959/1, у якій просив здійснити виплату в розмірі 83 813,91 грн.

Відповідач вказану претензію отримав 04.12.2021, проте відповіді не надав, відшкодування не здійснив.

З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату позивачу різниці страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь різницю страхового відшкодування в розмірі 83 813,91 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Автобус марки «Стрий-Авто» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 - винуватець ДТП - знаходився у володінні та користуванні ТОВ "Еліт-Авто Плюс".

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу автобуса марки «Стрий-Авто» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів в ПАТ "СК Країна", поліс №АР/4831244, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 3х осіб - 130 000 грн, франшиза - 0,00 грн.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті пошкодження цього автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається, страхове відшкодування на підставі рахунку №ВДиС-0034997 від 02.06.2021, відповідно до страхового акту №3887457 від 11.06.2021, склало 213 813,91 грн, що підтверджується платіжним дорученням №14371 від 23.06.2021.

За таких обставин, відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - 83 813,19 грн.

Положеннями статті 29 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, в розумінні статей 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

На момент розгляду справи доказів відшкодування позивачеві різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 83 813,91 грн відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Авто Плюс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11, код ЄДРПОУ 34484358) суму в розмірі 83 813 (вісімдесят три тисячі вісімсот тринадцять) грн 91 коп та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.10.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна