Рішення

від 10.10.2024 по справі 910/3957/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2024Справа № 910/3957/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХБІЗНЕСКОНСАЛТИНГ"

третя особа ОСОБА_2

про припинення трудових відносин та виключення запису про директора та представника.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХБІЗНЕСКОНСАЛТИНГ" з вимогою про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХБІЗНЕСКОНСАЛТИНГ" у зв`язку із звільненням з роботи, директора ОСОБА_1 , за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, з 15 грудня 2023 року та виключення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 , як керівника (директора) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХБІЗНЕСКОНСАЛТИНГ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 22.04.2024 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі поштовим відправленням № 0600264120532, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

17.06.2024 представник позивача подав суду заяву про долучення додаткових документів по справі.

Ухвалою суду від 23.07.2024 залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 03.0.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

10.10.2024 третя особа подала суду пояснення, в яких проти позову заперечувала, посилаючись на не доведення позивачкою факту подання заяви про її звільнення, факту скликання загальних зборів товариства та факту неприйняття рішення загальними зборами товариства про щодо її звільнення з посади директора.

У судовому засіданні 10.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, третю особу з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

згідно наявного у матеріалах справи протоколу № 1 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХБІЗНЕСКОНСАЛТИНГ" від 31.01.2007 ОСОБА_1 призначено директором відповідача.

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи судом, керівником відповідача є ОСОБА_1 , а учасником відповідача є ОСОБА_2 (третя особа).

До матеріалів справи долучено заяву позивачки від про звільнення її з посади директора відповідача з 15.12.2023.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка посилається на те, що питання про звільнення її з посади директора Товариства відповідача та проведення загальних зборів не може відбутися у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, а неможливість прийняття загальними зборами учасників товариства відповідного рішення порушує її трудові права, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За умовами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до положень статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Частиною 1 та пунктом 6 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" закріплено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства (частина 1 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частини 1-3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Чинним законодавством визначено право директора як одноосібного виконавчого органу скликати загальні збори товариства шляхом надсилання повідомлення про це учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно п. 9.2.1 статуту відповідача учасники повідомляються про проведення зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів і порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за тридцять днів до скликання зборів учасників.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повідомлення учасників товариства відповідача про скликання Загальних Зборів відповідача позивачем суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту).

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачкою як директором Товариства, не дотримано порядку скликання Загальних Зборів учасників відповідача та не повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову оскільки позивачем не забезпечено учаснику Товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного та відповідно прийняти участь у зборах за місцезнаходженням товариства в робочий час.

Факт повномасштабного вторгнення рф на територію України не звільняє позивачку від дотримання передбачених Законом вимог про порядок скликання загальних зборів відповідача для порушення питання про її звільнення, тому доводи позивачки з цього приводу безпідставні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 21.10.2024.

Суддя О.М.Ярмак