Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/7444/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/7444/24За позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком Арексто"

про стягнення 131197,33 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ АРЕКСТО" про стягнення 131197,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами № 2093 від 01.02.2021 та № 2099 від 08.02.2021.

Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.07.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 24.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку строщеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.07.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 12, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 08.07.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (орендодавець) (згідно додаткової угоди № 2 від 30.06.2021 змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргон Стіл", яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "КПК Лідер" (додатковою угодою № 1 від 10.03.2021 змінено найменування в договорі), а в подальшому на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ком Арексто" (зміна найменування вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № КЗА-2093 (далі договір № 2093), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення площею 56,0 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 (літера "И"), 1-й поверх корпусу № 7.

Відповідно до п. 2.1, 2.5 договору № 2093 орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами після отримання орендодавцем гарантійного платежу, сплаченого на підставі п. 3.9 цього договору і стає невід`ємною частиною цього договору. У разі припинення або розірвання цього договору, закінчення строку оренди, дострокової відмови орендодавця від цього договору в односторонньому порядку, орендар зобов`язаний повернути майно протягом 7 робочих днів. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання майна.

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору № 2093 орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Не отримання рахунка не звільняє орендаря від обов`язку оплати. Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.

У п. 3.3 договору №2093 сторонами погоджено, що вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше.

Відповідно до п. 3.4, 3.5 договору № 2093 орендна плата за базовий місяць оренди становить 10012,80 грн з ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100%, розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

Як обумовлено в п. 3.12, 3.14 договору № 2093 у випадку відмови, ухиляння від отримання чи несвоєчасного отримання орендарем рахунка на сплату орендної плати орендар не звільняється від відповідальності за несплату (несвоєчасну оплату) платежів за цим договором. У разі припинення (розірвання) договору орендар оплачує орендну плату включно до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передавання. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Згідно п. 10.1, 10.3 договору № 2093 він вступає в дію та набуває чинності з моменту його укладення у формі, що вимагається за законом. Цей договір діє до 01.01.2024 в частині оренди, а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі майна від 03.02.2021 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування відповідно до умов Договору оренди майно - приміщення розташоване на 1 поверсі, кім. № 103/1, корпус 7, загальною площею 56,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10.

Крім цього, на виконання п. 3.3. договору оренди № 2093, 08.02.2021 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (власник мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргон Стіл", яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "КПК Лідер", а в подальшому на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ком Арексто" (орендар) укладено договір №123А-2099 на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна (далі - договір на відшкодування витрат), предметом якого, згідно пункту 1.1., є відшкодування власнику мереж витрат за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, в орендованих приміщеннях, розташованих на 1 поверсі корпусу № 7 згідно укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № КЗА-2093 від 01.02.2021 загальною площею 56,0 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (літера И) згідно показників лічильника та діючих тарифів

За умовами пункту 2.1. договору на відшкодування за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення за цим договором визначається на підставі щомісячних рахунків, які виставляє власник мереж орендарю на протязі дії договору і які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 6.1. договору про відшкодування витрат, розрахунковим періодом за цим договором є один календарних місяць. За цим договором орендар відшкодовує власнику згідно виставлених ним рахунків - фактур витрати за електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної води відповідно до наведених у договорі розрахунків та формул.

Згідно п. 6.2, 6.4 договору про відшкодування витрат оплата за спожиті обсяги електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної води здійснюється орендарем власнику мереж протягом 5 календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуг. Крім вказаних платежів, орендар до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених ним рахунків-фактур, компенсує власнику мереж: а) втрати на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 11% від спожитих обсягів електроенергії, води, тепла визначених відповідно до умов цього договору. Розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо орендованого приміщення сплачуються орендарем щомісячно протягом 5 календарних днів з моменту отримання від власника мереж рахунку.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом всього строку дії договору оренди, укладеного між сторонами, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, в т.ч. щодо проведення всіх відповідних взаєморозрахунків (пункт 8.1. договору про відшкодування витрат).

В додатку № 1 до договору про відшкодування "Розрахунок розміру вартості податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, 10 - на якій розташована частина приміщення (корпус № 7)" визначено, що загальна сума відшкодування податку на нерухоме майно за місяць - 504,00 грн з ПДВ.

В додатку № 2 до договору про відшкодування витрат "Розрахунок розміру вартості відшкодування земельного податку за користування земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, 10 - на якій розташована частина приміщення (корпус № 7)" визначено, що загальна сума відшкодування земельного податку за місяць становить 71,76 грн з ПДВ.

До матеріалів справи долучено додаткову угоду № 3 від 28.07.2022 до договору № КЗА-2099 від 08.02.2021 з приводу зменшення вартості експлуатаційних послуг та додаткову угоду № 4 від 19.08.2022 про припинення дії договору № КЗА-2099 від 08.02.2021. Зазначені угоди з боку відповідача не підписані, а отже не є укладеними.

На виконання умов зазначених договорів Приватним акціонерним товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" були виставлені рахунки-фактури, а саме: по договору оренди за період з березня 2022 по липень 2022 року: №СЧ-0002458 від 10.03.2022 на суму 11129,60 грн з ПДВ, №СЧ-0002724 від 11.04.2022 на суму 11630,44 грн з ПДВ; № СЧ-0002781 від 11.05.2022 на суму 11990,99 грн з ПДВ; № СЧ-0002932 від 13.06.2022 на суму 12314,74 грн з ПДВ; № СЧ-0003043 від 11.07.2022 на суму 12696,50 грн з ПДВ та по договору на відшкодування витрат за період з лютого по липень 2022 року: № СЧ-0002489 від 28.02.2022 на суму 11239,16 грн, № СЧ-0002609 від 30.04.2022 на суму 1151,52 грн, № СЧ-0002836 від 31.05.2022 на суму 7793,09 грн, № СЧ-0002947 від 30.06.2022 на суму 7492,90 грн, №СЧ-0003056 від 31.07.2022 на суму 806,62 грн. Загальна сума виставлених за договором оренди рахунків за спірний період складає 59762,27 грн, а сума виставлених рахунків за договором про відшкодування витрат складає 28483,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору оренди та договору про відшкодування витрат: № ПТ-0000449 від 31.03.2022 на суму 11129,60 грн, за оренду за березень 2022, № ПТ-0000508 від 30.04.2022 на суму 11630,44 грн, за оренду за квітень 2022, № ПТ-0000613 від 31.05.2022 на суму 11990,99 грн, за оренду за травень 2022, №ПТ-0000745 від 30.06.2022 на суму 12314,74 грн, за оренду за червень 2022 року, № ПТ-0000843 від 31.07.2022 на суму 12696,50 грн, за оренду за липень 2022, № ПТ-0000298 від 28.02.2022 на суму 11239,16 грн (відшкодування витрат за лютий 2022), № ПТ-0000541 від 30.04.2022 на суму 1151,52 грн (відшкодування витрат за березень 2022), № ПТ-0000638 від 31.05.2022 на суму 7793,09 грн (відшкодування витрат за травень 2022), № ПТ-0000759 від 30.06.2022 на суму 7492,90 грн (відшкодування витрат за червень 2022), № ПТ-0000852 від 31.07.2022 на суму 806,62 грн (відшкодування витрат за липень 2022). Долучені до матеріалів справи акти підписані та скріплені печаткою позивача, з боку відповідача підпис відсутній.

До матеріалів справи долучено банківські виписки, з яких вбачається, що відповідачем було здійснено оплату оренди за лютий 2022 року та оплату відшкодування витрат за січень 2022. Доказів сплати коштів орендарем в період з лютого (по відшкодуванню витрат) по липень 2022 суду надано не було.

В зв`язку з не виконанням відповідачем своїм грошових зобов`язань позивач звернувся до орендаря з претензією № 517/32 від 17.01.2023 та № 517/358 від 26.04.2023, в яких повідомляв про наявність заборгованості та вимагав оплатити її. До претензій було долучено акти звірок взаєморозрахунків на загальну суму боргу відповідача - 88245,56 грн. До матеріалів справи долучено докази направлення означених претензій 27.04.2023 та отримання їх 15.05.2023. Крім претензій в описі вкладення на відправку вказано : вих.. від 02.09.2022 № 517/32, додаткова угода № 3 до договору № 2099 від 08.02.2021, акти за липень, серпень 2022.

Відповідач відповідей на претензії не надав, суму заборгованості не сплатив.

Суд відзначає, що до матеріалів справи не долучено доказів дострокового припинення (розірвання) договорів чи вчинення сторонами дій, щодо ініціювання такого припинення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що договір оренди № 2093 припинився, в зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено з 02.01.2024, як і припинився договір про відшкодування витрат, в зв`язку з закінченням строку дії договору оренди.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір № 2093 за своєю правовою природою є договором найму, а відповідно до частин 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Щодо договору про відшкодування витрат, то він є договором про надання послуг, а отже відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.4, 3.5 договору № 2093 орендна плата за базовий місяць оренди становить 10012,80 грн з ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100%, розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

Договором про відшкодування витрат сторони обумовили порядок розрахунку вартості відшкодування за спожиту електроенергію, теплову енергію, водопостачання та водовідведення, також визначили, що відшкодування земельного податку становить в розмірі 71,76 грн в місяць з ПДВ та відшкодування податку на нерухоме майно - в розмірі 504,00 грн в місяць з ПДВ.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору № 2093 орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Не отримання рахунка не звільняє орендаря від обов`язку оплати. Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.

Згідно п. 6.2, 6.4 договору про відшкодування витрат оплата за спожиті обсяги електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної води здійснюється орендарем власнику мереж протягом 5 календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуг. Крім вказаних платежів, орендар до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених ним рахунків-фактур, компенсує власнику мереж: а) втрати на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 11% від спожитих обсягів електроенергії, води, тепла визначених відповідно до умов цього договору. Розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо орендованого приміщення сплачуються орендарем щомісячно протягом 5 календарних днів з моменту отримання від власника мереж рахунку.

Як зазначено вище, орендодавцем були виставлені рахунки-фактури, а саме: по договору оренди за період з березня 2022 по липень 2022 року на загальну суму 59762,27 грн; та по договору на відшкодування витрат за період з лютого по липень 2022 року на загальну суму 28483,29 грн.

Суд також відзначає, що договором обумовлено строк оплати в зв`язку з виставленням позивачем рахунків-фактур, які саме відповідач зобов`язаний був отримати. А отже, обов`язок з оплати коштів за договором оренди № 2093 та договором про відшкодування витрат настав не залежно від підписання чи не підписання актів приймання-передачі послуг відповідачем, як і не залежно від обставин направлення чи не направлення відповідних актів відповідачу. Також не отримання відповідачем рахунку не нівелює його обов`язок оплатити вартість орендної плати та відшкодувати витрати за комунальні послуги, земельний податок та податок на нерухоме майно.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту вищевказаних пунктів договорів строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договорами строки орендну плату, а також відшкодування витрат за комунальні послуги, з плати за землю та податку на нерухоме майно в належному розмірі не здійснював.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування витрат на комунальні послуги, зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 88245,56 грн (59762,27+28483,29).

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 13671,66 грн за прострочення за договором оренди № 2093, нараховану за загальний період з 16.03.2022 по 15.01.2023, та пеню у розмірі 6321,15 грн, за прострочення за договором про відшкодування витрат, за загальний період з 06.03.2022 по 06.02.2023.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.5 договору № 2093 за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по цьому договору орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання. (п. 7.1., 7.2 договору на відшкодування витрат).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач нарахував пеню з урахуванням шестимісячного обмеження, передбаченого ст. 232 ГПК України.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 13671,66 грн та у розмірі 6321,15 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3607,65 грн за період з 16.03.2022 по 21.05.2024 за договором №2093 та інфляційні втрати у розмірі 11192,26 грн за період з квітня 2022 по квітень 2024 за договором № 2093. Та нараховано за договором про відшкодування витрат 3% річних у розмірі 1740,71 грн за період з 06.03.2022 по 21.05.2024 та втрати від інфляції у розмірі 6418,34 грн за період з березня 2022 по квітень 2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості та арифметичної вірності, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 3607,65 грн та 1740,71 грн і інфляційних втрат у розмірі 11192,26 грн та 6418,34 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином. З огляду на встановлені обставини, суд вбачає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги №20/11/23 від 20.11.2023, укладеним між адвокатом Савенюком В`ячеславом Григоровичем (далі - адвокат) та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (далі - клієнт).

Згідно до п. 1.1. даного договору клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Додатковою угодою № 10 від 25.04.2024 до даного договору сторонами погоджено, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правничу допомогу під час здійснення господарського судочинства за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком Арексто" про стягнення заборгованості, що виникла за договором оренди нерухомого майна КЗА-2093 від 01.02.2021 року та договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № КЗА-2099 від 08.02.2021 року.

У пунктах 2, 2.1, 2.2., 2.3. додаткової угоди № 10 сторони погодили, що для виконання доручення клієнта адвокатом надаються наступні види правничої допомоги:

- надання усних юридичних консультацій з вивчення документів клієнта, аналіз судової практики;

- збирання та подання доказів;

- складання та подання позовної заяви з додатками до суду, а також складання та подання за потреби для захисту інтересів клієнта інших процесуальних документів;

- представництво інтересів у місцевому господарському суді (Господарському суді міста Києва).

Згідно з п. 3. додаткової угоди № 10 за цією додатковою угодою загальна сума гонорару (винагороди) адвоката за надання правничої допомоги клієнту складає 20000,00 грн, яку клієнт сплачує наперед впродовж 3 календарних днів з дати отримання рахунку адвоката.

26.04.2024 Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на підставі виставленого рахунку № 035 від 25.04.2024 перерахувало на користь адвоката Савенюка В`ячеслава Григоровича 20000,00 грн за надання правової допомоги згідно додаткової угоди № 10 від 25.04.2024 до договору про надання правничої допомоги №20/11/2023 від 20.11.2023 (платіжна інструкція № 13035 від 26.04.2024).

Таким чином, загальний розмір винагороди за договором про надання правової допомоги №№20/11/23 від 20.11.2023 склав 20000,00 грн.

Судом встановлено, що Савенюк В`ячеслав Григорович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10025/10 від 21.05.2021.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про обгрунтованість розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу та стягнення їх з відповідача у повному обсязі - 20000,00 грн.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком Арексто" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 12; ідентифікаційний код: 43352686) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10; ідентифікацій код: 14309356) заборгованість за договором оренди нерухомого майна № КЗА-2093 від 01.02.2021, а саме: суму основного боргу у розмірі 59762 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 27 коп., пеню у розмірі 13671 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят одну) грн 66 коп., 3% річних у розмірі 3607 (три тисячі шістсот сім) грн 65 коп., втрати від інфляції у розмірі 11192 (одинадцять тисяч сто дев`яносто дві) грн 26 коп.; заборгованість за договором №123А-2099 від 08.02.2021 на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна, а саме: суму основного боргу у розмірі 28483 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят три) грн 29 коп.. пеню у розмірі 6321 (шість тисяч триста двадцять одну) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 1740 (одну тисячу сімсот сорок) грн 71 коп., втрати від інфляції у розмірі 6418 (шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн 34 коп., судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко