Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/7947/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/7947/24За позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"

про стягнення 59691,75 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про стягнення 59691,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 5 від 26.04.2017.

Ухвалою суду від 01.07.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.07.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 01.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/7947/24 та вирішив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено сторонам у справі строк для подання заяв по суті спору.

16.07.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.

22.07.2024 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

14.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на недоведеність направлення йому заявок позивачем, та просить застосувати строки позовної давності. Також відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву.

Суд відзначає, що оскільки, ухвала про відкриття провадження у справі повернулась на адресу суду з відміткою про не вручення датованою 31.07.2024, строк на подання відзиву відповідачем не пропущено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2017 між Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (учасник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 5, відповідно до якого учасник зобов`язався у 2017 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити 18130000-9 спеціальний робочий одяг (спеціальний літній одяг для працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, 7 найменувань), зазначені в специфікації (додаток 1).

Згідно із п. 5.1. договору строк поставки товарів: не більше 20 днів з моменту отримання письмової заявки замовника.

У відповідності до п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 10.1. договору).

Як зазначено у позовній заяві, 28.04.2017 направив відповідачу заявку № 061-93/тк на постачання товару на загальну суму 79018,80 грн; 25.05.2017 відповідачу направлено заявку № 061-115/тк на суму 1030680,00 грн; 04.09.2017 направлено відповідачу заявку № 061-347/тк на суму 951661,20 грн.

Відповідач частково здійснив поставку товарів за заявками, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № 1250 від 21.12.2017 на суму 486166,62 грн, № 735 від 01.08.2017 на суму 358082,04 грн, № 411 від 05.05.2017 на суму 63963,00 грн, № 864 від 21.09.2017 на суму 480550,38 грн, № 863 від 21.09.2017 на суму 187921,44 грн, № 645 від 18.07.2017 на суму 109164,66 грн, № 633 від 18.07.2017 на суму 332596,38 грн, № 1249 від 21.12.2017 на суму 42915,48 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні копії заявок: № 061-93/тк від 28.04.2017, № 061-115/тк від 25.05.2017, № 061-347/тк від 04.09.2017 та докази їх направлення відповідачу. На підтвердження знищення цих документів позивачем долучено до позовних матеріалів акт №3 від 14.11.2023 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду".

У відзиві відповідач заперечує обставини щодо отримання ним заявок на поставку товару, оскільки, в матеріалах справи відсутні відповідні докази. А тому строк на поставку товару не розпочався.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача, оскільки, в договорі сторони обумовили поставку товару виключно на підставі заявок замовника. А оскільки, відповідач частково поставив позивачу товар, який був належним чином прийнятий, суд вважає вірогідними доказами доведеними обставини отримання відповідачем заявок від позивача.

Отже, внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, позивач на підставі п. 7.2 договору нараховує пеню у розмірі 59651,75 грн за період з 19.05.2017 по 15.12.2017.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.12.2017 № 061-13534/10 про стягнення штрафних санкцій у сумі 59691,75 грн. Докази направлення претензії до матеріалів справи не надані.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму санкцій не сплатив.

Відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності та відмову у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, згідно із п. 5.1. договору строк поставки товарів: не більше 20 днів з дати отримання письмової заявки замовника.

Відповідачем не спростовано обставин щодо отримання заявок № 061-93/тк від 28.04.2017, № 061-115/тк від 25.05.2017, № 061-347/тк від 04.09.2017.

Отже, відповідач мав поставити товар за заявкою № 061-93/тк до 18.05.2017, за заявкою № 061-115/тк до 14.06.2017, за заявкою № 061-347/тк до 25.09.2017.

Проте поставка за заявкою № 061-93/тк була здійснена з простроченням: згідно видаткової накладної № 411 від 05.05.2017 на суму 63963,00 грн та видаткової накладної № 633 від 18.07.2017 частково в сумі 15055,80 грн.

Поставка за заявкою № 061-115/тк була здійснена з простроченням: згідно видаткової накладної № 633 від 18.07.2017 в решті суми 317540,58 грн, видаткової накладної № 645 від 18.07.2017 на суму 109164,66 грн, видаткової накладної № 735 від 01.08.2017 на суму 358082,04 грн та видаткової накладної № 864 від 21.09.2017 в частині суми 245892,72 грн.

Поставка за заявкою № 061-347/тк була здійснена з простроченням згідно видаткових накладних: № 864 від 21.09.2017 в залишку суми 234657,66 грн, № 863 від 21.09.2017 на суму 187921,44 грн, № 1250 від 21.12.2017 на суму 486166,62 грн, № 1249 від 21.12.2017 на суму 42915,48 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено поставку товару за заявками у повному обсязі з простроченням.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено поставку відповідачем товару з порушенням строку, визначеного п. 5.1. договору про закупівлю товарів за державні кошти № 5 від 26.04.2017 та заявками позивача № 061-93/тк від 28.04.2017, № 061-115/тк від 25.05.2017, № 061-347/тк від 04.09.2017.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його не обгрунтованим та арифметично не вірним, оскільки, позивачем в періоди нарахування було помилково включено день здійснення поставки відповідачем. Крім того, по заявці № 061-347/тк від 04.09.2017, позивач не врахував, що останній день виконання зобов`язання з поставки припав на неділю (вихідний день), а отже відповідач мав право поставити товар по 25.09.2017 включно без прострочення.

Згідно перерахунку суду, з відповідача підлягає стягненню пеня за загальний період з 19.05.2017 по 15.12.2017 (з урахуванням дат виникнення зобов`язань по кожній поставці) у сумі 59169,73 грн.

Однак, незважаючи на висновок суду щодо часткової обґрунтованості позовних вимог Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявлено відповідачем.

Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/1563/18 від 22.07.2019, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Оскільки, кінцевою датою нарахування пені є 15.12.2017, то строк позовної давності по всім нарахованим санкціям в будь-якому випадку сплинув 16.12.2018.

Проте Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з цим позовом лише 25.06.2024, тобто з пропуском строку позовної давності, що має наслідком відмову у задоволенні позову.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо продовження строку позовної давності на час дії карантину на території України, з огляду на те, що строк позовної давності зі зверненням до суду із цим позовом закінчився 16.12.2018 з урахуванням кожного дня прострочення поставки, за який нараховується пеня, тобто до введення на території України карантину Кабінетом Міністрів України постановою № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2", згідно якої на всій території України було встановлено карантин з 12.03.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд відмовляє у позові в повному обсязі, в зв`язку з пропуском позивачем строк на звернення з позовом до суду та заявленням відповідачем про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 19, ідентифікаційний код 02012906) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 13, офіс 222, ідентифікаційний код 36046631) про стягнення штрафних санкцій у сумі 59651,75 грн - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко