Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/8393/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/8393/24за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула"

про стягнення 740185,41 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" про стягнення 740185,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 320594-01 від 24.10.2018 на постачання теплової енергії та договору про надання послуг з постачання теплової енергії по особовому рахунку № 032059410960100.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку строщеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву.

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційну системі, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.07.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 01001, місто Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 20, квартира 10, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 11.07.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).

Як зазначено судом вище місцезнаходженням відповідача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 01001, місто Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 20, квартира 10. Інших адрес місцезнаходження матеріали справи не містять.

При цьому відповідно до приписів ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Однак, відповідач не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, адреса відповідача є актуальною та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" від суду листа з ухвалою про відкриття провадження у справі перебувало поза межами контролю цього суду.

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

24.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" (абонент) укладено Договір № 320594-01 на постачання теплової енергії, предметом якого, відповідно до пункту 1.1 Договору, є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами підпунктів 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 Договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору; підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (Додаток № 2 до Договору).

Згідно з підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Договору абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункти 8.1, 8.4 Договору).

Згідно з пунктом 1 Додатку № 4 до Договору розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформляє Договір про заставу майна, згідно із Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

До матеріалів справи долучені додатки до договору № 1 "Обсяг постачання теплової енергії абоненту", № 2 "Температурний графік роботи теплових мереж КП "Київтеплоенерго" на 2018/2019", № 3 "Тарифи на теплову енергію", № 4 "Порядок розрахунків за теплову енергію", № 7 "Умови припинення постачання теплової енергії", № 8 "Довідка по об`єкту ТОВ "Фірма "Сула" опалення яких здійснюється від теплових мереж енергопостачальної організації", № 9 "Довідка про теплові навантаження об`єкту теплопостачання ТОВ "Фірма "Сула".

З поданих до матеріалів справи документів вбачається, що теплопостачання позивачем здійснювалось відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд 20А.

Як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач своєчасно не сплатив вартість спожитої теплової енергії за період з лютого 2020 по жовтень 2021, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 96616,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг за Договором № 320594-01 від 24.10.2018 з постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд 20А за період лютий 2020 - жовтень 2022 позивачем надано: довідки про нарахування за теплову енергію за період з лютого 2020-квітень 2020, жовтень 2020-квітень 2021, жовтень 2021, грудень 2021; рахунок-фактуру від 31.03.2024; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2024; акти приймання-передавання товарної продукції за період з лютого 2020-квітень 2020, жовтень 2020-квітень 2021, жовтень 2021, грудень 2021; облікові картки за період з лютого 2020-квітень 2020, жовтень 2020-квітень 2021, жовтень 2021, грудень 2021; корінці нарядів на включення та відключення об`єкта теплоспоживання; акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 21/100 від 12.03.2021; акт перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача №00988 від 19.08.2022; відомості споживача (добові) споживання теплової енергії за період з 27.01.2020 - 06.04.2020, з 16.10.2020 - 14.04.2021. Також до матеріалів справи долучено розрахунок основного боргу за теплову енергію за договором № 320594-01 від 01.05.2018 на суму 96616,29 грн за період з лютого 2020 по лютий 2024.

Відповідач, порушуючи умови договору № 320594-01 від 24.10.2018 несвоєчасно здійснював оплату спожитої теплової енергії, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за період з лютого 2020 по жовтень 2021 у розмірі 96616,29 грн, втрат від інфляції у розмірі 40548,80 грн, 3% річних у розмірі 10027,66 грн.

З набранням чинності Закону України від 03.12.2020 року №1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання. З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

30.09.2021 року позивачем на офіційному веб-сайті КП "Київтеплоенерго" (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін.

Згідно вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Оскільки, відповідач є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд 20А, на підставі наступних документів: договір купівлі-продажу від 03.12.2007, зареєстрований в реєстрі за № 2945, нежилих приміщень з № 1 по № 9 групи приміщень № 96 (в літ А) загальною площею 95,10 кв м; договір купівлі-продажу від 03.12.2007, зареєстрований в реєстрі за № 2947, нежилих приміщень з № 1 по № 4 групи приміщень № 84 (в літ А), загальною площею 43,20 кв м; договір купівлі-продажу від 03.12.2007, зареєстрований в реєстрі за № 2943, нежилих приміщень з № 1 по № 5 групи приміщень № 95, загальною площею 70,00 кв м; договір купівлі-продажу від 17.09.2009, зареєстрований в реєстрі за № 1521, нежилих приміщень з № 1 по № 5 групи приміщень № 94 (в літ А), загальною площею 46,20 кв м. До матеріалів справи також долучено витяги з Державного реєстру правочинів на акти приймання-передачі приміщень до означених договорів.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як зазначає позивач, відповідач, який є користувачем зазначених вище нежитлових приміщень, після публікування позивачем тексту Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (Позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Позивачем було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в приміщеннях ЦОК.

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4. Типового Договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

Отже, відповідач приєднався до публічного договору про надання послуг з постачання теплової енергії, та як вказує позивач, йому було присвоєно особовий рахунок № 032059410960100.

На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії за період з листопада 2021 по березень 2024, а також її вартості, позивач надає: копію Договору про надання послуги з постачання теплової енергії; розрахунок заборгованості на суму 481672,42 грн, акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії (ТЕ); рахунок на оплату послуг з постачання теплової енергії від 31.03.2024 на суму 481672,42 грн; акти надання послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по червень 2022, за вересень 2022, з листопада 2022 по березень 2024; звіт про коригування за послуги з постачання теплової енергії по особовому рахунку № 032059410960100; копії корінців нарядів на включення та відключення теплопостачання до будинку № 20 А у місті Києві по вул. Мала Житомирська, інформацію про тепло забезпечення споживачів; копії актів перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача; розрахунок заборгованості за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) за період з 11.2021 по 03.2024 на суму 900,91 грн, акт звіряння взаємних розрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) за період з 11.2021 по 03.2024; рахунок на оплату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії на суму 900,91 грн, акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по березень 2024.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача

- за договором № 320594-01 від 24.10.2018: заборгованості за теплову енергію за період з лютого 2020 по жовтень 2021 у розмірі 96616,29 грн, втрат від інфляції у розмірі 40548,80 грн та 3% річних у розмірі 10027,66 грн;

- за публічним договором по особовому рахунку № 032059410960100: заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 по березень 2024 у сумі 481672,42 грн, втрати від інфляції у розмірі 88722,78 грн та 3% річних у розмірі 21696,55 грн

- плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) за період з листопада 2021 по березень 2024 у розмірі 900,91 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між сторонами був укладений договір № 320594-01 від 24.10.2018 на постачання теплової енергії, який регулював правовідносини сторін до жовтня 2021 року.

Як встановлено судом, 30.09.2021 року позивачем на офіційному веб-сайті КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін. Тож в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідач, як власник нежитлових приміщень розташованих у м. Києві по вулиці Малій Житомирській, 20 А, після публікування позивачем тексту Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Матеріали справи доказів протилежного не містять.

Згідно п. 4. Договору про надання послуги з постачання теплової енергії, Договір між КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "Фірма "Сула" є укладеним та відповідно відповідачеві, як споживачу присвоєно особовий рахунок № 032059410960100.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відсутність підписаного договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/4239/16 від 21.08.2019).

Відповідно до ст. 714 ЦУ України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила № 1198) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Згідно п. 40 Правил № 1198 Споживач теплової енергії зобов`язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил

Водночас, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п. 7 договору приєднання виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити).

Відповідно до п. 11 договору приєднання обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Згідно п. 30-32, 34 договору приєднання споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/09/Zminy-do-Nakazu-360.pdf. Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/10/Taryfy-dlyaKP-KYYIVTEPLOENERGO-vstanovleni-rozporyadzhennyam-KMDA-vid-19-zhovtnya-2021- roku-2176-.pdf?x56614 У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Наразі правовідносини між виконавцями та споживачами унормовані Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води" (далі Правила № 1182) та постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії" (далі Правила № 830).

Відповідно до п. 33 Правил № 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Згідно п. 35-37 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);

Згідно ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 ЦК України).

За приписами частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (частина 4 статті 613 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено фактичне надходження теплової енергії відповідачеві у спірний період з лютого 2020 по жовтень 2021 та з листопада 2021 по березень 2024 року за адресою: м. Київ, вулиця Мала Житомирська, 20 А. Вказані обставини не спростовані та не заперечені відповідачем.

Як вбачається з поданих до суду доказів відповідачем в період з лютого 2020 по жовтень 2021 спожито теплової енергії на суму 96616,29 грн за договором № 320594-01 від 24.10.2018; також в період з листопада 2021 по березень 2024 на підставі договору приєднання спожито теплової енергії на суму 740185,41 грн, крім того за період з листопада 2021 по березень 2024 надано відповідачу послуги з абонентського обслуговування послуги з постачання теплової енергії на суму 900,91 грн.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу заборгованості за отриману теплову енергію.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договорів, не здійснив сплату заборгованості за отриману теплову енергію в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором № 320594-01 від 24.10.2018 розмірі 96616,29 грн, заборгованості за договором приєднання у розмірі 740185,41 грн та заборгованості з оплати абонентського обслуговування послуги з постачання теплової енергії на сумі 900,91 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача

- 3% річних: нарахованих на суму боргу за договором № 320594-01 від 24.10.2018, за загальний період прострочення з 01.02.2020 по 31.03.2024 у розмірі 10027,66 грн та нарахованих на суму боргу за договором приєднання, за загальний період з 01.11.2021 по 01.03.2024 у розмірі 21696,55 грн;

- втрати від інфляції: нараховані на суму боргу за договором № 320594-01 від 24.10.2018, за загальний період прострочення з 01.02.2020 по 31.03.2024 у розмірі 40548,80 грн та нарахованих на суму боргу за договором приєднання, за загальний період з 01.11.2021 по 01.03.2024 у розмірі 88722,78 грн

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, та не вважає його обґрунтованим, оскільки, позивач не врахував обставин, що 2020 та 2024 рік є високосним та налічує 366 днів, а не 365. Тобто пеня мала розраховуватись за формулою: сума боргу*3%* кількість днів прострочення /366. Крім того, розрахунки позивача містять арифметичні помилки.

Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних: за прострочення за договором № 320594-01 від 24.10.2018 у розмірі 10024,11 грн, за договором приєднання у розмірі 20681,08 грн.

При перевірці розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено, що позивач невірно визначив сукупний індекс інфляції, та не врахував дефляцію. Згідно перерахунку суду за з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції за прострочення за договором № 320594-01 від 24.10.2018 у розмірі 36972,39 грн та за прострочення за договором приєднання у розмірі 82229,99 грн. Тобто позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" (01001, місто Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 20, квартира 10, ідентифікаційний код: 24931527) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) суму основного боргу за договором № 320594-01 від 24.10.2018 у розмірі 96616 (дев`яносто шість тисяч шістсот шістнадцять) грн 29 коп., втрати від інфляції у розмірі 36972 (тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 39 коп., 3% річних у розмірі 10024 (десять тисяч двадцять чотири) грн 11 коп.; суму основного боргу за договором приєднання у розмірі 481672 (чотириста вісімдесят одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн 42 коп., втрати від інфляції у розмірі 82229 (вісімдесят дві тисячі двісті двадцять дев`ять) грн 99 коп., 3% річних у розмірі 20681 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) грн 08 коп., плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) у розмірі 900 (дев`ятсот) грн 91 коп. та судовий збір у розмірі 10936 (десять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн 46 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення за договором № 320594-01 від 24.10.2018 втрат від інфляції у розмірі у розмірі 3576,41 грн та 3% річних у розмірі 3,55 грн; за договором приєднання втрат від інфляції у розмірі 6492,79 грн та 3 % річних у розмірі 1015,47 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко