Рішення
від 21.10.2024 по справі 910/9505/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2024Справа № 910/9505/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 19480600)

до Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (вул. Васильківська, 37, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 01018947)

про стягнення 3 077 018, 99 грн,

Представник сторін:

від позивача: Андрійчук Світлана

від відповідача: Тугай Вадим

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі за текстом - ДПЗД «Укрінтеренерго», Позивач) з позовом до Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (далі за текстом - Інститут, Відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію за період січень 2021, листопад 2022 - січень 2023 за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в розмірі 2 171 668, 36 грн, інфляційні втрати - 307 462, 18 грн, 15 % річних - 549 759, 50 грн, пеню - 48 128, 95 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, Позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися договірні зобов`язання в частині спірного періоду, а саме здійснювалося постачання електричної енергії, за яку Відповідач не сплатив чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання та що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 15 % річних.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із наданого Відповідачем відзиву вбачається, що останнім не заперечується факт існування суми основного боргу за спірний період, однак Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем неправомірно здійснено нарахування пені в період дії правового режиму та 15 % річних, як штрафних санкцій всупереч підпункту 15 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2024.

Також Позивач просить суд зменшити розмір нарахованих Позивачем штрафних санкцій (пені та 15 % річних).

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.09.2024.

20.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

26.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 09.09.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.10.2024.

Судове засідання 07.10.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 судове засідання призначено на 21.10.2024.

11.10.20.24 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Відповідача на відповідь на відзив.

Суд зазначає, що такі заперечення на відповідь на відзив залишаються судом без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

17.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про залишення заперечення Відповідача без розгляду.

У судовому засіданні 21.10.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про продовження строку для подання заперечень. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 21.10.2024.

Представник Позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 22.10.2024 відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (далі - Постачальник, Позивач, ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО»), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами), відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила/ПРРЕЕ), та Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (далі за текстом - Споживач, Відповідач, Концерн РРТ) укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі за текстом - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ, оператором системи розподілу ПрАТ «Дтек Київські електромережі».

За даними ПрАТ «Дтек Київські електромережі», на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.11.2021, що підтверджується листом ПрАТ «Дтек Київські електромережі» від 11.01.2021 № 3/01/3/731.

На виконання положень частини 11 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; «Комерційна пропозиція» № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (Додаток 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»).

Так, в період перебування Відповідача на постачанні електричної енергії у Позивача, як постачальника «останньої надії», діяли такі Комерційні пропозиції:

- у період січень 2021 діяла Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам «останньої надії»;

- у період листопад 2022 - січень 2023 діяла Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до пункту 5.1, 5.2, 5.8 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору. Спосіб визначення ціни на електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Розрахунковий період за цим договором є календарний місяць.

Згідно з пунктом 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.10 Договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Умовами пункту 4.1 розділу 4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021, що є невід`ємним додатком до Договору, встановлено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Відповідно до положень пункту 4.2 розділу 4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі (пункт 4.2 розділу 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021).

Умовами пункту 4.4 розділу 4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.

Після завершення розрахункового періоду та отриманих даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі - продажу, підписаного зі свого боку.

Умовами пункту 4.4 розділу 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

При здійсненні оплати за електричну енергію споживач обов`язково зазначає у призначенні платежу номер, дату рахунку та період, за який здійснюється оплата (пункт 4.5 розділу 4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021).

Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач вказує на те, що Відповідач не виконав обов`язку з оплати спожитої електричної енергії у період січень 2021, листопад 2022 - січень 2023, у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 171 668, 36 грн за спожиту електроенергію (основний борг).

Пунктом 6.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 закріплено право Постачальника нараховувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 7.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 сторонами погоджено, що Споживач за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний крім оплати штрафних санкцій сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % річних від простроченої суми невиконання або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 307 462, 18 грн інфляційних втрат та 549 759, 50 грн 15% річних та 48 128, 95 грн пені.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного Договору ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (Позивачем), на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Відповідачем, за даними отриманими від оператора системи розподілу ПрАТ «Дтек Київські електромережі" (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1411, Відповідачу виставлено:

- рахунок № 000001018947/08/О01/10707 від 15.02.2021 на оплату за обсяг споживання електричної енергії за січень 2021 - 83 694 кВт.*год. на загальну суму 298 607,28 грн (з ПДВ), та Акт № 004810 від 31.01.2021, які надіслано Позивачем електронною поштою 15.02.2021 та 16.02.2021, а отримано Відповідачем 15.02.2021;

- рахунок № 000001018947/08/О11/37194 від 12.12.2022 на оплату за обсяг споживання електричної енергії за листопад 2022 - 72 148 кВт.*год. на загальну суму 414 298, 06 грн (з ПДВ) та Акт № 029760 від 30.11.2022, які отримано Відповідачем електронною поштою 14.12.2022;

- рахунок № 000001018947/08/О12/39384 від 10.01.2023 на оплату за обсяг споживання електричної енергії за грудень 2022 - 126 436 кВт.*год. на загальну суму 706 241,15 грн (з ПДВ) та Акт № 031756 від 31.12.2022, які отримано Відповідачем електронною поштою 14.01.2023;

- рахунок № 000001018947/08/О01/41529 від 13.02.2023 на оплату за обсяг споживання електричної енергії за січень 2023 - 124 418 кВт.*год. на загальну суму 752 521, 87 грн (з ПДВ) та Акт № 033995 від 31.01.2023, які отримано Відповідачем електронною поштою 14.02.2023.

Згідно доводів Позивача заборгованість за вказаними рахунками станом на дату звернення до суду становить 2 171 668, 36 грн та несплачена Відповідачем, що останнім і не заперечується.

Факт та дати отримання Відповідачем рахунків не заперечується.

Відтак, Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення умов пункту 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем направлено Відповідачу вимогу про сплату штрафних санкцій на суму 125 072, 63 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 298 607, 28 грн від 05.05.2022 № 44/11-002299, яка надіслана електронною поштою 10.05.2022.

Позивачем також направлена Відповідачу вимога про сплату штрафних санкцій на суму 288 009, 69 та боргу за спожиту електроенергію на суму 2 171 668,36 грн від 23.03.2023 № 44/11-004732, яка надіслана Відповідачу 29.03.2023.

Відповідач листом від 30.03.2023 № 139/03 у відповідь на вказану вимогу повідомив, що листом від 20.03.2023 № 117/03 ним визнано свою заборгованість за постачання електричної енергії перед Позивачем та запропонував графік погашення заборгованості з огляду на скрутне матеріальне становище.

Позивач листом від 24.04.2023 № 44/11-1168/ПОН повідомив Відповідача про відсутність підстав та можливості погодити реструктуризацію боргу за спожиту електричну енергію.

Питання реструктуризацію боргу за спожиту електричну енергію Відповідачем вдруге також не погоджено.

Окрім викладеного, Позивачем на адресу Відповідача листом № 44/11-005570 від 21.08.2023 направлено вимогу про сплату штрафних санкцій, яку Відповідачем отримано 04.09.2023 однак кошти станом на дату звернення до суду з позовом не сплачено.

Із заперечень Відповідача вбачається, що доводи останнього ґрунтуються на наступному:

- вимоги Позивача про нарахування пені та 15 % річних в період дії правового режиму, як штрафних санкцій суперечать підпункту 15 пункту 1 постанови НКРЕКП№ 332 від 25.02.2024 (із врахуванням змін згідно постанови НКРЕКП № 333 від 27.02.2022, № 413 від 26.04.2022);

- заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій перевищує розмір можливих завданих збитків Позивачу, а тому є підстави для зменшення за рішенням суду розміру пені та 15 % річних на підставі статті 551 ЦК України та 233 ГК України.

У відповіді на відзив Позивач звертає увагу на те, що факт наявності заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором не заперечується, а відтак підлягає стягненню, а зобов`язання зі сплати процентів річних та інфляційних втрат є акцесорним, такі нарахувння не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Що стосується нарахованої пені, то Позивач зазначає, що на виконання положень постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2024 він не здійснює нарахування штрафних санкцій (пені) за період дії воєнного стану, що спростовує доводи Відповідача в цій частині.

Крім того, доводи Відповідача в частині зменшення розміру позовних вимог не є змістовними та обґрунтованими оскільки Відповідачем не надано жодного належного і достатнього доказу, який би підтвердив факт наявності тяжкого фінансового стану останнього.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Так, положеннями частини 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до частини 11 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до положень частин 8, 9 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункт 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ, які кореспондуються з умовами, що зазначені в Комерційній пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі шляхом надання Звіту про фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частини 2, 5 статті 633 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що заборгованість Відповідача за Договором за період січень 2021, листопад 2022-січень 2023 в розмірі 2 171 668, 36 грн є підтвердженою належними та допустимими доказами, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені норми також кореспондуються з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з положень статей 610, 611, 612 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов`язання, оскільки ним допущено прострочення строків виконання грошового зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені судом обставини, визнання Відповідачем факту існування заборгованості за Договором, а відтак і порушення строків розрахунку, суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 15 % річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд зазначає, що нараховані суми пені, 15 % річних та інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з Відповідача.

При цьому суд погоджується з доводами Позивача в частині періоду нарахування пені та зазначає, що останній не суперечить підпункту 15 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».

Також, у статті 625 ЦК визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, на яку послався скаржник).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на які посилається скаржник).

Враховуючи погодження між сторонами (пунктом 7.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021) можливості нарахування 15 % річних від простроченої суми невиконання або неналежним чином виконаного зобов`язання, суд притримується позиції, що відсотки річних (в даному випадку 15 %) та інфляційні втрати є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, Позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Крім того, згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків.

Вирішуючи питання зменшення нарахованих Позивачем сум 3 % річних, суд притримується того, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.

Відтак, враховуючи обґрунтування Відповідача, судом не вбачається за можливе зменшити суми нарахованих інфляційних втрат на відсотків річних, а також і розмір таких відсотків річних в силу відсутності такого клопотання.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

Що стосується питання зменшення пені, суд зазначає, що частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Відтак, враховуючи відсутність доказів, на які посилається Відповідач як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій судом не вбачається підстав для зменшення розміру пені, оскільки описані Відповідачем обставини не є винятковими, сума такої пені не є значною у співвідношенні до суми основного боргу, а відсутність коштів у останнього не можуть бути підставою для її зменшення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Отже, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Частинами 1-2 сттатті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи факт невиконання Відповідачем умов Договору в частині строків здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування пені, 15 % річних та інфляційних втрат на існуючу суму боргу у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» - задовольнити.

2. Стягнути з Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (вул. Васильківська, 37, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 01018947) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 19480600) заборгованість за поставлену електричну енергію - 2 171 668 (два мільйони сто сімдесят одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн 36 коп, інфляційні втрати - 307 462 (триста сім тисяч чотириста шістдесят дві) грн 18 коп, 15 % річних - 549 759 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 50 коп, пеню - 48 128 (сорок вісім тисяч сто двадцять вісім) грн 95 коп. та судовий збір - 46 155 (сорок шість тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 28 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 22.10.2024

Суддя Антон ПУКАС

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.10.2024
Оприлюднено24.10.2024
Номер документу122469040
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —910/9505/24

Рішення від 21.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукас А.Ю.

Рішення від 21.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукас А.Ю.

Ухвала від 10.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукас А.Ю.

Ухвала від 05.08.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукас А.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні