Ухвала

від 21.10.2024 по справі 914/2540/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21.10.2024 р. Справа № 914/2540/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський Іподром», м. Львів

до відповідача Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Давидів, Львівська область

про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради №164-30/2024 від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівський іподром».

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Львівський Іподром» до відповідача Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради №164-30/2024 від 03.07.2024 «Про розгляд запиту громадян щодо сплати земельного податку ПрАТ «Львівський іподром».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024, справу №914/2540/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

За приписами частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

З огляду на зазначене, позовна заява разом із долученими до неї документами повинні бути викладені державною (українською) мовою, або належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну (українською) мову (аналогічна позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена в: ухвалі від 11.02.2019 у справі №904/712/18, в ухвалі від 04.02.2019 у справі №26/17-4058-2011; в ухвалі від 18.01.2019 у справі №922/234/18.

Згідно з ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із позовною заявою позивачем разом із документами, які викладені іноземною мовою, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади цих документів державною мовою.

Проте, позивачем подано до суду доказ, який викладений іноземною мовою без належним чином засвідченого перекладу, а саме: «Экспликация земель Львовского ипподрома в пределах Пустомытовского района состоянием на 1.01.1985 г.».

Суд враховує положення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими закріплено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно ч. 4 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Крім того, суд зазначає про те, що позивач долучає сканкопії документів, як докази у справі, а саме: лист Головного управління Держеокадастру у Львівській області від 22.03.2023 №18-13-0.2-1237/2-23; Рішення Давидівської сільської ради №112-8/21; Рішення Давидівської сільської ради №113-8/21; Рішення Давидівської сільської ради №115-8/21; Рішення Давидівської сільської ради від 14.07.2021 року (номер якої судом не вдається можливим встановити); Рішення Давидівської сільської ради №118-8/21; Рішення Давидівської сільської ради №119-8/21; лист-відповідь Давидівської сільської ради на заяву №31/01-01 від 31.01.2024 року з фотокопією поштового конверта; висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 20.03.2024 №1-24; Регламент Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області 8-го демократичного скликання. Однак, зазначені документи надані позивачем у нечитабельному форматі (зміщення розташування тексту документів, затемнені ділянки фотокопіювання, сканування), що утруднює та/або унеможливлює суду встановити інформацію, зазначену у відповідних документах.

Таким чином, суд наголошує позивачу на тому, що усі надані ним докази мають відповідати формі та змісту, визначеній процесуальним законодавством України, а також мають бути надані у читабельному форматі для подальшого зв`язування та встановлення усіх фактичних обставин, на які покликається позивач у своїй позовній заяві.

Разом з тим, з поданої позовної заяви судом не вбачається, що на виконання п. 8 ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позивач повідомив про документи (докази), які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву залишити без руху.

2.Надати Приватному акціонерному товариству «Львівський Іподром» десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя Гоменюк З.П.