Рішення

від 14.10.2024 по справі 914/1570/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024Справа № 914/1570/24

За позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львівдо відповідача:Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моршин Плюс», Львівська обл., м. Моршинпро:стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Богомазова І.О. адвокатка;від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моршин Плюс» (надалі Відповідач, ОСББ «Моршин Плюс») про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 21.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 15.07.2024.

У судовому засіданні 15.07.2024 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №2575/24 від 03.07.2024) та ухвалив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такої. Ухвалою від 15.07.2024 судове засідання відкладено на 09.09.2024.

У судовому засіданні 09.09.2024 оголошувалась перерва до 30.09.2024.

Ухвалою від 30.09.2024 судове засідання у справі відкладено на 14.10.2024.

У судове засідання 14.10.2024 представниця позивача з`явилася, подала заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. №23877/24 від 02.10.2024), просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явки повноважного представника у судове засідання 14.10.2024, про причини неявки суд не повідомив.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 01.10.2020 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено Договір №2, згідно із яким позивач виконував роботи із вкладання бруківки, а відповідач зобов`язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Як стверджує позивач, 03.10.2022 він належним чином виконав свої зобов`язання за договором, що підтверджується двосторонньо підписаним Актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000011 від 03.10.2022. Разом з цим, відповідач лише частково оплатив вартість виконаних робіт, а саме у розмірі 5`500,00 грн. У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 94`500,00 грн.

Зважаючи на те, що заходи досудового врегулювання спору не призвели до повного погашення боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 175`829,07 грн., з яких 94`500,00 грн. основний борг, 66`479,15 грн. пеня, 10`014,87 грн. інфляційні втрати та 4`835,05 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

1. Позивачем не виконувались жодні роботи із вкладання бруківки на прибудинковій території ОСББ. Реальним виконавцем робіт є ОСОБА_2 , який підтвердив відсутність у нього будь-яких фінансових претензій до відповідача. Роботи з монтажу бруківки були виконані ще у 2020 році згідно із Договором №1 від 01.10.2020. Крім цього, про нездійснення позивачем монтажу бруківки свідчить відсутність у позові та договірних документах інформації про період та конкретний час монтажу бруківки (договір датований 01.10.2020, а акт приймання-передачі 03.10.2022).

2. Договір №2 від 01.10.2020 та складений на його виконання акт визнано такими, що не відповідають дійсності, згідно із рішенням загальних зборів мешканців будинку.

3. Договір №2 від 01.10.2020 та складений на його виконання акт підписані головою ОСББ без відома і рішення членів правління, що порушує положення абзацу 4 пункту 13 Статуту ОСББ. Мешканців будинку належним чином не поінформували про укладення цього договору, що дозволило недобросовісному керівництву ОСББ уникнути ознайомлення членами об`єднання з конкретними договірними умовами та позбавило їх можливості контролювати і погоджувати складення договору.

4. Підписання ОСОБА_3 , як головою правління ОСББ, Договору №2 від 01.10.2020 та Акта здачі-прийняття робіт №ОУ-0000011 від 03.10.2022 є результатом її зловмисної домовленості із позивачем. Останній є родичем заступника голови ОСББ. Відтак, відображена у акті інформація не є беззастережним свідченням виконання робіт ФОП ОСОБА_1 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.10.2020 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №2 (надалі Договір), згідно із пунктом 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати роботи з вкладання бруківки відповідно до специфікації та передати замовнику, а замовник зобов`язується приймати роботи та сплатити за роботи.

Згідно із пунктом 2.1 Договору загальна його сума складає 100`000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок).

На виконання умов Договору, позивач здійснив роботи із підготовки та влаштування бруківки і бордюрів у місті Моршин по вулиці 50-річчя УПА, біля будинку 10 на площі 250 кв.м. Загальна вартість виконаних робіт становить 100`000,00 грн.

Вказана обставина підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим печаткою відповідача Актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000011 від 03.10.2022 (Т.1; а.с. 15).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що оплата за виконані роботи замовником здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата за виконанні роботи зараховується виконавцем згідно із актами виконаних робіт.

Судом встановлено, що відповідач лише частково оплатив вартість виконаних позивачем робіт, а саме у розмірі 5`500,00 грн. Вказане підтверджується платіжною інструкцією №149 від 15.11.2022 (Т.1; а.с. 34).

Станом на дату ухвалення цього рішення, неоплаченою залишається вартість виконаних робіт на суму 94`500,00 грн. (100`000,00 - 5`500,00).

З матеріалів справи прослідковується, що позивач направляв на адресу відповідача досудову претензію від 20.05.2024 про сплату заборгованості, однак така залишилась без належного реагування (Т.1; а.с. 16-19).

Відповідно до пункту 6.2 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день протермінування від суми простроченого платежу.

На підставі вказаного пункту, а також частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) позивач нарахував на суму основного боргу 66`479,15 грн. пені, 10`014,87 грн. інфляційних втрат та 4`835,05 грн. 3% річних, про стягнення яких просить суд.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №2 від 01.10.2020, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Суд відхиляє аргументи ОСББ «Моршин Плюс» щодо недійсності цього Договору у зв`язку із прийняттям відповідного рішення загальними зборами ОСББ, оскільки зі змісту наявного у матеріалах справи протоколу загальних зборів №3 від 22.01.2023 вбачається, що співвласники багатоквартирного будинку не визнавали Договір таким, що не відповідає дійсності. Вказане рішення стосувалося лише Акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000011 від 03.10.2022 (Т.1; а.с. 59-61, 74).

Більше того, навіть у випадку прийняття такого рішення загальним зборами, відповідна обставина не обумовлювала б недійсність правочину.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним Договору згідно із рішенням суду або оспорювання його дійсності відповідачем у судовому порядку, а законом прямо не передбачено нікчемності цього правочину.

Із цих же ж підстав відхиляються доводи відповідача щодо відсутності у голови ОСББ повноважень на підписання Договору через відсутність рішення правління. Так, дійсно, у пунктах 13, 15 Статуту відповідача, затв. протоколом установчих зборів №1 від 31.05.2016, передбачено, що до компетенції правління належить укладення договорів про виконання робіт та здійснення контролю за їх виконанням, а голова правління на виконання своїх повноважень діє без доручення від імені об`єднання та укладає у межах компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління (Т.1; а.с. 62-73).

Разом з цим, вказане вище слугує самостійною підставою для звернення ОСББ «Моршин Плюс» до суду із позовом про визнання недійсним Договору. У даній справі, в умовах неспростованої у встановленому законом порядку презумпції дійсності правочину доводи відповідача не можуть бути підставою для встановлення відсутності між сторонами підрядних зобов`язань та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що голова правління ОСББ, уклала Договір у результаті зловмисної домовленості із позивачем не заслуговують на увагу, позаяк в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вказану обставину. Так, відповідачем, серед іншого, не надано доказів звернення до правоохоронних органів із відповідними заявами, запитами тощо, хоча визнання загальними зборами Договору таким, що не відповідає дійсності, мало місце ще на початку 2023 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а відповідач прийняв таке виконання без жодних зауважень. Вказане вбачається зі змісту наявного у матеріалах справи Акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000011 від 03.10.2022, який підписаний обома сторонами та скріплений печаткою відповідача.

Не зважаючи на це, відповідач заперечує факт виконання робіт позивачем. Він вказує, що у позові та договірних документах відсутня інформація про період та конкретний час монтажу бруківки. До того ж, часовий розрив між Договором (01.10.2020) та актом приймання-передачі (03.10.2022) становить аж два роки.

З цього приводу слід зазначити, що у нотаріально засвідченій заяві від 17.09.2024 ОСОБА_1 повідомляє, що не може назвати точну дату початку робіт зі встановлення бруківки за Договором, позаяк це відбулося чотири роки тому. Однак, загалом роботи були розпочаті у 4 кварталі 2020 року та завершені у кінці цього ж кварталу через затримки із постачанням будівельних матеріалів відповідачем (Т.1; а.с. 108-109).

У відповіді на відзив позивач також вказав, що розрив між датою укладення Договору і датою підписання акта обумовлений тим, що сторони досягли усної домовленості щодо відтермінування остаточних розрахунків з метою виявлення та виправлення дефектів у роботах. Оскільки таких встановлено не було, сторони підписали Акт №ОУ-0000011 від 03.10.2022.

Важливо звернути увагу на те, що законом не встановлено особливого строку для підписання документа на підтвердження факту виконання робіт за договором. Сторони, керуючись принципом свободи договору, вправі за взаємною згодою самостійно вирішити відповідне питання.

З огляду на вказане вище, суд доходить висновку, що доводи відповідача не спростовують правдивості відображених у акті здачі-прийняття робіт відомостей.

Аргументи щодо акта виконаних робіт, які викладені у пунктах 2-4 аргументів відповідача, є похідними від аналогічних аргументів щодо Договору. Оскільки такі уже були відхилені судом вище, то вони не змінюють фактів зафіксованих у Акті №ОУ-0000011 від 03.10.2022.

Що стосується посилань відповідача на те, що роботи із вкладання бруківки на прибудинковій території ОСББ у 2020 році здійснювалися ОСОБА_2 , то такі не підтверджені жодними доказами. Зокрема, відповідачем не надано будь-яких договорів, рахунків на оплату, актів приймання-передачі, платіжних документів про оплату виконаних ОСОБА_2 робіт тощо.

Відповідну обставину відповідач намагався довести показаннями свідків, у зв`язку із чим заявляв у ході розгляду справи клопотання про виклик свідків. Однак, суд відмовив у задоволенні відповідного клопотання у судовому засіданні 09.09.2024 через порушення процесуального порядку подання такого.

Поряд з цим, варто зауважити, що згідно із частиною 2 статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Оскільки обставини виконання робіт повинні підтверджуватися первинними документами, про які суд уже згадував вище, то показання свідків не слугували б належним доказом таких обставин.

Договір №1 від 01.10.2020, наданий відповідачем у якості підтвердження виконання спірних робіт із вкладання бруківки іншою особою, за своєю правовою природою є договором поставки, а не підряду. Згідно із пунктами 1.1, 1.2 цього договору ФОП ОСОБА_4 (постачальник) зобов`язується постачати та передати у власність відповідача (замовник) товар, а саме будівельні матеріали (бруківка, щебінь, відсів, цемент, пісок тощо), на підставі усних заявок замовник, а замовник зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його вартість (Т.1; а.с. 101-102).

Таким чином, наявність цього договору не спростовує існування між сторонами у даній справі договірних відносин, виконання позивачем робіт із вкладання бруківки та обов`язку відповідача оплатити їх вартість.

Будь-які інші докази, які б вказували на виконання робіт іншою, ніж позивач особою у матеріалах справи відсутні.

Згідно із Актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000011 від 03.10.2022 загальна вартість робіт за Договором становить 100`000,00 грн.

Згідно зі статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Зі змісту Договору вбачається, що сторони не передбачили попередньої оплати виконаної роботи, як і не встановили строку оплати остаточно виконаних робіт.

З огляду на це, обов`язок відповідача оплатити виконані роботи виникає з моменту прийняття ним цих робіт по акту приймання-передачі, тобто 03.10.2022.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.07.2018 у справі №927/675/17.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач порушив умови Договору, позаяк повністю не сплатив у встановлений строк вартості виконаних позивачем робіт. 15.11.2022 ОСББ «Моршин Плюс» частково перерахувало на рахунок позивача 5`500,00 грн.

Варто зазначити, що часткова сплата боржником основного боргу є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (постанова Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17). Вказане додатково спростовує заперечення відповідача в частині доводів про невиконання позивачем робіт за Договором та відсутність у нього будь-якої заборгованості.

Таким чином, станом на дату ухвалення рішення у цій справі заборгованість ОСББ «Моршин Плюс» становить 94`500,00 грн. (100`000,00 5`500,00).

Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної суми боргу до суду подано не було, суд доходить висновку, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 94`500,00 грн.

Враховуючи прострочення в оплаті, позивач нарахував на заборгованість відповідача 66`479,15 грн. пені.

З цього приводу суд зазначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день протермінування від суми простроченого платежу.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку вбачається такий порядок нарахування неустойки:

- у період з 04.10.2022 по 15.11.2022 на суму 100`000,00 грн.;

- у період з 16.11.2022 по 14.06.2024 на суму 94`500,00 грн..

Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що сума пені обрахована неправильно. Так, позивач залишив поза увагою положення частини 6 статті 232 ГК України, згідно із яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд враховує, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 232 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, суд доходить висновку, що період нарахування пені на заборгованість, яка виникла під час дії карантину, розпочався 04.10.2022 та після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, продовжився до останнього дня дії запровадженого урядом карантину, тобто до 30.06.2023.

Відтак, нарахування позивачем пені у період з 01.07.2023 по 14.06.2024 є безпідставним, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Згідно із проведеним перерахунком, позивач має право на стягнення із відповідача пені у розмірі 35`276,03 грн., яка нарахована на згадані вище суми боргу.

Що стосується заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, то згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Періоди та база нарахування інфляційних втрат і 3% річних аналогічні періодам та базі нарахування пені.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат у розмірі 10`014,87 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, а сума 3% річних у розмірі 4`835,05 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 4`831,53 грн.

При здійсненні розрахунку 3% річних за 2024 рік позивач не врахував, що загальна кількість днів становить 366, а не 365, що і призвело до неправильного визначення заявленої до стягнення суми.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 144`622,43 грн., з яких 94`500,00 грн. основний борг, 35`276,03 грн. пеня, 10`014,87 грн. інфляційні втрати, 4`831,53 грн. 3% річних.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.

Звертаючись до суду із позовом, ФОП ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується квитанцією №1426-7992-1559-2400 від 17.06.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (Т.1; а.с. 9, 25).

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2`490,58 грн.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ФОП ОСОБА_1 вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом справи, становить 10`000,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

У заяві вх. №23877/24 від 02.10.2024 позивач зазначив, що остаточний розмір витрат на правничу допомогу у справі №914/1570/24 становить 10`000,00 грн. На підтвердження відповідних обставин ним у встановлений процесуальним законом строк подано до суду:

1) Копію Договору-доручення про надання правової допомоги №1145 від 13.05.2024, згідно із яким Адвокатське об`єднання «Алітіс» (виконавець) зобов`язується за дорученням ФОП ОСОБА_1 (замовник, клієнт) надати останньому правову допомогу, дотримуючись при цьому правил адвокатської етики та чинного законодавства України, а замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар та відшкодувати витрати необхідні для виконання договору.

Правова допомога (адвокатські послуги), що підлягає наданню клієнту:

- надання клієнту правової інформації, усних (в т.ч. по телефону) і письмових консультацій та роз`яснень з правових питань, усних і письмових довідок щодо законодавства, складання заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню у разі порушення;

- здійснення представництва та правового забезпечення захисту прав та законних інтересів клієнта під час здійснення господарського судочинства в будь-яких судах України;

- надання інших видів правової допомоги (пункт 2.2 Договору №1145 від 13.05.2024).

У пункті 3.1 Договору №1145 від 13.05.2024 його сторони погодили перелік повноважень виконавця.

Вартість послуг, які надаються виконавцем, обумовлена Додатком №1 до договору. Кінцевий розрахунок за виконання обумовлених договором послуг замовник здійснює протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (пункти 5.1, 5.5 Договору №1145 від 13.05.2024).

2) Копію Додатку №1 від 14.05.2024 до Договору №1145 від 13.05.2024, у якому погоджено, що вартість однієї години роботи адвоката становить 2`000,00 (дві тисячі) грн. Замовник сплачує на рахунок виконавця завдаток у розмірі 5`000,00 (п`ять тисяч) грн.

3) Копію Акта виконаних робіт №1 від 30.09.2024 до Договору №1145 від 13.05.2024. Цим актом підтверджується факт надання виконавцем такої правової допомоги клієнту:

- підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості з ОСББ «Моршин Плюс» на користь ФОП ОСОБА_1 (14.06.2024) 2 год.;

- підготовка та подання заяви про зменшення позовних вимог (01.07.2024) 0,5 год.;

- підготовка та подання відповіді на відзив (04.07.2024) 1 год.;

- участь у судовому засіданні 09.09.2024 0,5 год.;

- підготовка та подання пояснень (24.09.2024) 0,5 год.;

- участь у судовому засіданні 30.09.2024 0,5 год.

Загальна кількість витраченого часу дорівнює 5 год., а вартість наданих послуг становить 10`000,00 грн.

4) Детальний опис наданих послуг, зміст якого відповідає змісту Акта виконаних робіт №1 від 30.09.2024.

5) Копії платіжних інструкцій №2PL788344 від 21.05.2024 та №216548788 від 01.10.2024, які підтверджують сплату позивачем 10`000,00 грн. вартості наданої правової допомоги.

У матеріалах справи наявні також копії Ордеру серії ВС №1289145 від 14.06.2024, виданого Адвокатським об`єднанням «Алітіс» адвокатці Богомазовій І.О., та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1968 від 08.09.2012.

Здійснивши аналіз та оцінку наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання ФОП ОСОБА_1 професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що за змістом частин 4-6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.

Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі частин 5-7, 9 статті 129 ГПК України господарський суд, відмовляючи стороні з власної ініціативи, або за наявності заперечень протилежної сторони у відшкодуванні повністю або частково цих витрат в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (постанови КГС ВС від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

На переконання суду, послуга із підготовки та подання заяви про зменшення позовних вимог у розмірі 1`000,00 грн. не є необхідною адвокатською витратою у даній справі, позаяк обставина, що слугувала підставою для подання цієї заяви з`явилась задовго до подання позову. Так, часткова оплата відповідачем вартості підрядних робіт відбулася ще 15.11.2022. Таким чином, при поданні позовної заяви представниця позивача повинна була врахувати відповідну обставину та заявити до стягнення правильну суму основного боргу.

Отже, загальна сума, на яку суд зменшує заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу, становить 1`000,00 грн.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як уже зазначалося вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відтак, зважаючи на зменшений до 9`000,00 грн. (10`000,00 1`000,00) розмір правової допомоги, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7`400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моршин Плюс» (82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. 50-Річчя УПА, буд. 10; код ЄДРПОУ 40566024) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 94`500,00 грн. основної заборгованості, 35`276,03 грн. пені, 10`014,87 грн. інфляційних втрат, 4`831,53 грн. 3% річних, 2`490,58 грн. судового збору та 7`400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2024.

СуддяКрупник Р.В.