Рішення

від 15.10.2024 по справі 917/829/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 Справа № 917/829/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Кашинського, 1, м. Миргород, Полтавська область, 37600

в інтересах держави в особі Відділу освіти Комишнянської селищної ради, вул. Незалежності, 117, смт. Диканька, Полтавська обл., 38500

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул. Чумацький шлях (Половки), 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010

про :

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 17.06.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна";

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 23.09.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна";

- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 20.10.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна";

- визнання недійсною додаткової угоди №7 від 18.02.2022 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна";

- стягнення 33 257,40 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники учасників процесу відповідно до протоколу судового засідання,

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти Комишнянської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про:

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 17.06.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна";

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 23.09.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна";

- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 20.10.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна";

- визнання недійсною додаткової угоди №7 від 18.02.2022 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна";

- стягнення 33 257,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що внесення змін до умов договору про закупівлю №41 від 06.04.2021 шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII"Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: Договір про закупівлю № 41 від 06.04.2021; Розрахунок зайво сплачених коштів; Тендерна пропозиція ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»; Інформація про вартість товару; Звіт про виконання договору про закупівлю від 19.09.2022; Лист відділу освіти від 14.03.2024; Видаткова накладна № МР000000142 від 13.04.2021; Платіжне доручення № 292 від 16.04.2021; Платіжне доручення № 291 від 16.04.2021; Видаткова накладна № МР000000194 від 07.05.2021; Платіжне доручення № 412 від 13.05.2021; Платіжне доручення № 411 від 13.05.2021; Видаткова накладна № МР000000217 від 21.05.2021; Платіжне доручення № 437 від 26.05.2021; Додаткова угода № 1 від 17.06.2021; Лист товариства від 10.06.2021; Цінова довідка №2001/12; Видаткова накладна № МР000000272 від 18.06.2021; Платіжне доручення № 575 від 24.06.2021; Видаткова накладна № МР000000409 від 26.08.2021; Платіжне доручення № 1016 від 27.08.2021; Додаткова угода №2 від 23.09.2021; Лист товариства від 02.09.2021; Цінова довідка №2081/21; Видаткова накладна № МР000000462 від 24.09.2021; Платіжне доручення № 1113 від 28.09.2021; Додаткова угода №3 від 20.10.2021; Лист товариства від 04.10.2021; Видаткова накладна № МР000000511 від 21.10.2021; Платіжне доручення № 1315 від 26.10.2021; Платіжне доручення № 1316 від 26.10.2021; Видаткова накладна № МР000000591 від 09.12.2021; Платіжне доручення № 1718 від 10.12.2021; Видаткова накладна № МР000000041 від 27.01.2022; Платіжне доручення № 50 від 02.02.2022; Додаткова угода № 4 від 28.12.2021; Додаткова угода № 5 від 30.12.2021; Додаткова угода № 6 від 24.01.2022; Додаткова угода № 7 від 18.02.2022; Лист товариства від 04.02.2022; Цінова довідка №198/22; Видаткова накладна № МР000000081 від 18.02.2022; Платіжне доручення № 103 від 18.02.2022; Додаткова угода № 8 від 19.09.2022; Витяг з ЄДР ТОВ «Татнєфть-АЗС-УКРАЇНА» від 14.05.2024; Витяг з ЄДР Відділ освіти Комишнянської селищної ради від 14.05.2024; Положення про Відділ освіти Комишнянської селищної ради; Наказ на призначення; Лист Миргородської окружної прокуратури Полтавської області від 25.04.2024; Лист відділу освіти від 29.04.2024; Лист-повідомлення Миргородської окружної прокуратури Полтавської області від 10.05.2024; Платіжна інструкція № 1190 від 07.05.2024.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

20.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Комишнянської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 33 257,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 справу № 917/829/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 27.05.2024 позовну заяву Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Комишнянської селищної ради (вх. № 888/24 від 20.05.2024) залишив без руху, надав строк для усунення недоліків та встановив спосіб їх усунення.

10.06.2024 від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 8134), недоліки позовної заяви усунено в строк та у спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 17.06.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження; призначив дату підготовчого засідання на 16.07.2024 року на 10:00; встановив учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.

У зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 16.07.2024 не відбулося.

Суд ухвалою від 28.08.2024 призначив дату підготовчого засідання на 19.09.2024 на 09:30

У судовому засіданні 19.09.2024 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.10.2024 року на 09:00.

У судове засідання 15.10.2024 року Відділ освіти Комишнянської селищної ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" представництво не забезпечили.

Про час та місце судового засідання позивач та відповідач належним чином повідомлялися судом у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме : довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет та повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду).

Відповідач правом на участь в судових засіданнях та подачу відзиву на позов з дотриманням приписів ГПК України не скористався.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 15.10.2024 року під час розгляду справи по суті представник прокуратури на позовних вимогах наполягав.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 15.10.2024 року суд після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст. 240 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, коли буде підписано повний текст судового рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відділом освіти Комишнянської селищної ради проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти в обсягах 11 250 л з очікуваною вартістю 304 000,00 грн.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися : ТОВ «Татнєфть-АЗС- Україна», остаточна пропозиція 284 517,00 грн з ПДВ; ТОВ «УКРНАФТА-ПОСТАЧ», остаточна пропозиція 285 825,00 грн з ПДВ; ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», остаточна пропозиція 297 075,00 грн з ПДВ.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", з яким 06.04.2021 року Відділом освіти Комишнянської селищної ради укладено Договір № 41 про закупівлю товарів (далі - Договір, а.с. 28-33).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар бензин А-92, дизельне паливо за ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти (далі - Товар), зазначений у специфікації, що додається до Договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1. Договору);

- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків... зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 1.3 Договору);

- ціна договору становить 284 517 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ 47 419,50 грн (п. 3.1 Договору);

- ціна за одиницю товару (1 літр) становить: Бензин типу А-92 - 24,42 грн та Дизельне паливо - 25,38 грн. (п. 3.2 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2021 року (п. 10.1 Договору);

- зміни, доповнення та протоколи до Договору дійсні за умови викладання їх у письмовій формі, підписані Сторонами і є невід`ємною його частиною, про що повинно бути зазначено в цих документах (п. 11.1 Договору).

Відповідно до специфікації (Додаток №1, а.с. 34) до Договору сторони дійшли згоди про закупівлю наступних товарів:

- бензин А-92 у кількості 1050 л за ціною 24,42 грн/л з ПДВ на суму 25 641,00 грн з урахуванням ПДВ;

- дизельне паливо у кількості 10200 л за ціною 25,38 грн/л з ПДВ на суму 258 876,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до специфікації загальна вартість закупівлі становить 284 517,00 грн з ПДВ.

Після укладення Договору №41 від 06.04.2021, Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" укладено вісім додаткових угод. Зокрема, чотирма з яких збільшено ціну за одиницю товару, а саме :

1) Додатковою угодою № 1 від 17.06.2021 збільшено ціну за 1 л бензину А-92 з 24,42 грн до 26,76 грн з ПДВ, а палива дизельного - з 25,38 грн до 27,78 грн з ПДВ.

Сторони у п. 2 Додаткової угоди № 1 зазначили, що угода вступає в силу з 17.06.2021.

Додаткову угоду № 1 укладено на підставі листа ТОВ «Татнєфть - АЗС - Україна» №21/07-1124 від 10.06.2021 та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №2001/12 від 10.06.2021. У листі товариства міститься прохання перегляду ціни та внесення змін у договір, у зв`язку з значною зміною формування ціни на нафтопродукти по 2-му кварталу 1-го півріччя 2021 року та зростанням закупівельної ціни на пальне.

2) Додатковою угодою № 2 від 23.09.2021 збільшено ціну за 1 л бензину А-92 з 26,76 грн. до 29,34 грн. з ПДВ, а палива дизельного - з 27,78 грн. до 28,32 грн. з ПДВ.

Сторони у п. 2 Додаткової угоди № 2 зазначили, що угода вступає в силу з 23.09.2021.

Додаткову угоду № 2 укладено на підставі листа ТОВ «Татнєфть - АЗС - Україна» №21/07-1125/1 від 02.09.2021 та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 02.09.2021 № 2081/21.

3) Додатковою угодою № 3 від 20.10.2021 збільшено ціну за 1 л бензину А-92 з 29,34 грн до 29,82 грн з ПДВ, а палива дизельного - з 28,32 грн до 29,28 грн. з ПДВ. Сторони у п. З Додаткової угоди № 3 зазначили, що угода вступає в силу з 20.10.2021.

Додаткову угоду № 3 укладено на підставі листа ТОВ «Татнєфть - АЗС - Україна» № 21/07-1408 від 04.10.2021 та довідки ТОВ «Консалтингова група «А- 95» № 660Івід 04.10.2021.

4) Додатковою угодою №4 від 28.12.2021 зменшено обсяг продукції дизельного палива з 10 200 л заявлених у специфікації до Договору до 8 620 л, а також збільшено обсяг закупівлі бензину А-92 з 1 050 л до 1 700 л, у межах суми Договору.

5) Додатковою угодою №5 від 30.12.2021 зменшено суму Договору на 18,60 грн з ПДВ.

6) Додатковою угодою № 6 від 24.01.2022 збільшено суму договору на 20%, а саме на 56 899,68 грн з ПДВ.

7) Додатковою угодою №7 від 18.02.2022 збільшено ціну за 1 л дизельного палива з 29,28 грн до 31,74 грн. Додаткова угода вступає в силу з 18.02.2022 (п. 2 Додаткової угоди № 7).

Додаткову угоду № 7 укладено на підставі листа ТОВ «Татнєфть - АЗС - Україна» №22/07-131 від 04.02.2022 та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 198/22 від 04.02.2022. У листі товариства №22/07-131 міститься прохання перегляду ціни та внесення змін у договір, у зв`язку з значною зміною формування ціни на нафтопродукти в 1 -му кварталі по 1 -му півріччю 2022 року та значному зростанні закупівельної ціни на пальне.

8) Додатковою угодою №8 від 19.09.2022 зменшено загальну суму Договору на 155,88 грн з ПДВ.

Таким чином, до Договору №41 від 06.04.2021 у період з 17.06.2021 по 18.02.2022 внесені зміни, в результаті яких вартість одиниці товару - бензину марки А-92 збільшилась загалом з 24,42 гри за літр до 29,82 грн за літр, що склало 22,1% від початкової вартості товару; вартість дизельного палива збільшилась загалом з 25,38 грн за літр до 29,28 грн за літр, що склало 25% від початкової вартості товару.

Прокурор наголошує, що Довідки Харківської торгово-промислової палати та ТОВ «Консалтингова група «А-95», на підставі яких вносилися зміни до основного Договору № 41 від 06.04.2021 про закупівлю бензину та дизельного палива в частині збільшення ціни за одиницю товару не містять відомостей щодо динаміки ціни на бензин та дизельне паливо, в них відсутній аналіз вартості ціни на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни на бензин та дизельне паливо на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»

На виконання Договору відповідач передав у власність Відділу освіти, молоді та спорту Комишнянської селищної ради бензин марки А-92 та дизельне паливо, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №МР000000142 від 13.04.2021 : прийнято бензину А-92 в кількості 200 літрів та дизельного палива в кількості 800 літрів на загальну суму 25 188,00 (а.с. 47);

- № МР000000194 від 07.05.2021 : прийнято бензину А-92 в кількості 100 літрів та дизельного палива в кількості 1000 літрів на суму 27 822 грн з ПДВ (а.с. 50);

- №МР000000217 від 21.05.2021 : прийнято бензину А-92 в кількості 200 літрів та дизельного палива в кількості 1000 літрів на суму 30 264 грн (а.с. 53);

- № МР000000272 від 18.06.2021 : прийнято бензину А-92 в кількості 200 літрів та дизельного палива в кількості 800 літрів на суму 27 576 грн з ПДВ (а.с. 58);

- № МР000000409 від 26.08.2021 : прийнято бензину А-92 в кількості 200 літрів та дизельного палива в кількості 1000 літрів на суму 33 132 грн з ПДВ (а.с. 60);

- № МР000000462 від 24.09.2021 : прийнято бензину А-92 в кількості 200 літрів та дизельного палива в кількості 1000 літрів на суму 34 188 грн з ПДВ (а.с. 65);

- №МР000000511 від 21.10.2021 : прийнято бензину А-92 в кількості 400 літрів та дизельного палива в кількості 3000 літрів на суму 99 768 грн з ПДВ (а.с. 71);

- № МР000000591 від 09.12.2021 : прийнято бензину А-92 в кількості 220 літрів на суму 6 560,40 грн з ПДВ (а.с. 74);

- №МР000000041 від 27.01.2022 : прийнято дизельного палива в кількості 1190 літрів на суму 34 843,20 грн з ПДВ (а.с. 76);

- №МР000000081 від 18.02.2022 : прийнято дизельного палива в кількості 690 літрів на суму 21 900,60 грн (а.с. 85).

Відповідно до видаткових накладних, Відділ освіти, молоді та спорту Комишнянської селищної ради прийняв від постачальника (відповідача) бензин марки А-92 та дизельне паливо загальною вартістю товару з ПДВ на суму 341 242,20 грн.

Вказану суму - 341 242,20 грн Відділ освіти, молоді та спорту Комишнянської селищної ради повністю сплатив постачальнику (відповідачу), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень : №291 від 16.04.2021 на суму 4 060,80 грн; №292 від 16.04.2021 на суму 21 127,20 грн; № 411 від 13.05.2021 на суму 2 538 грн; № 412 від 13.05.2021 на суму 25 284 грн; № 437 від 26.05.2021 на суму 30 264 грн; № 575 від 24.06.2021 на суму 27 576 грн; № 1016 від 27.08.2021 на суму 33 132 грн; № 1113 від 28.09.2021 на суму 34 188 грн; № 1315 від 26.10.2021 на суму 92 014,80 грн; № 1316 від 26.10.2021 на суму 7 753,20 грн; №1718 від 10.12.2021 на суму 6 560,40 грн; № 50 від 02.02.2022 на суму 34 843,20 грн; № 103 від 18.02.2022 на суму 21 900,60 грн.

Прокурор зазначає, що відповідно до Договору № 41 від 06.04.2021 без змін товариству за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 307 984,80 грн, проте, з урахуванням Додаткових угод відділом освіти сплачено 341 242,20 грн, а тому сума зайво сплачених коштів Відділом освіти Комишнянської селищної ради постачальнику ТОВ «Татнєфть - АЗС - Україна» внаслідок укладання Додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 7 до Договору № 41 від 06.04.2021 на постачання бензину А-92 та дизельного палива становить 33 257,40 грн.

Прокурор посилається на те, що внесення зазначених змін до умов договору шляхом укладення численних додаткових угод, відбулося з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII "Про публічні закупівлі" та прав замовника, тому вказані додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними, грошові кошти в сумі 33 257,40 грн (надлишково сплачені кошти) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що і є причиною виникнення спору.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції станом на дату укладання договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону).

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Аналогічні положення вказані і у розділі ХІ Договору № 41 від 06.04.2021. Зокрема, у підпункті 11.1.2 пункту 11.1 Договору встановлено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано збільшенням ціни товару.

Для внесення змін до договору постачальник надав покупцю цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та ТОВ «Консалтингова група «А-95», які носять довідково-інформаційний характер та містять інформацію про те, що згідно з проведеним аналізом цінових пропозицій АЗС та АГЗС на ринку м. Полтава та Полтавської області станом на певну дату встановлено певний рівень роздрібних цін (з урахуванням ПДВ) на бензин А-92 та на дизельне паливо.

З матеріалів справи вбачається, що до Договору №41 від 06.04.2021 у період з у період з 17.06.2021 по 18.02.2022 внесені зміни, в результаті яких вартість одиниці товару - бензину марки А-92 збільшилась загалом з 24,42 гри за літр до 29,82 грн за літр, що склало 22,1% від початкової вартості товару; вартість дизельного палива збільшилась загалом з 25,38 грн за літр до 29,28 грн за літр, що склало 25% від початкової вартості товару.

Отже матеріалами справи підтверджується, що до Договору за вказаними додатковими угодами протягом зазначеного вище періоду часу граничну ціну бензину та дизельного палива збільшено більше, ніж на 10 відсотків від початкової граничної ціни, визначеної у договорі.

При укладенні спірних додаткових угод не обґрунтовано документально неврахування вказаних у цінових довідках мінімальних ринкових цін на товар та підстав для застосування збільшеної ціни товару.

Відповідач не надав жодного доказу в підтвердження, за якими даними визначалася ним ціна товару, указана у тендерній пропозиції, та в договорі на дату його укладення; жодного доказу щодо розміру ринкової ціни товару на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Вказані цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та ТОВ "Консалтингова група "А-95" не є належним доказом наявності установлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до договору щодо збільшення ціни на товар, оскільки вони не містять інформації щодо дати та первісної ціни та дати, коли збільшилася ціна. Вони також не містять інформації щодо коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення у період з дати укладання договору до дати укладання спірних додаткових угод. У них не вказано даних щодо ціни товару на дату укладення договору між сторонами.

Ціна за одиницю товару, визначена в договорі, є такою, що сформована сторонами за результатами проведення процедури закупівлі (тендеру) на основі вільного волевиявлення в домовленості між собою та не може братися для порівняння при визначенні коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанова від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20, постанова від 18.03.2021 по справі № 924/1240/18, постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Відтак, усі зміни, внесені спірними додатковими угодами до Договору, якими безпідставно змінено істотні умови договору, відповідно суперечать статтям 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що має наслідком їх недійсність у порядку статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Відповідно до ст. 5 названого Закону, закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії, ефективності та пропорційності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; недискримінації учасників та рівного ставлення до них; об`єктивного та неупередженого визначення переможців процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

В силу ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, та у разі коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону №922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону №922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону №922-VIII визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 Закону №922-VIII тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У частині четвертій статті 41 Закону №922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

Суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Прокурор, звертаючись з позовом у справі, що розглядається, підставою для визнання недійсними спірних додаткових угод до Договору визначив саме положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22, постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Суд враховує, сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/232/22 вказав, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Судом встановлено, що при укладанні оспорюваних додаткових угод не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%. Зокрема, споживач (Відділ освіти) мав беззаперечне право на отримання бензину та дизельного палива по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна гранична одиниці товару - бензину марки А-92 збільшилась на 22,1% від початкової вартості товару; вартість дизельного палива збільшилась на 25% від початкової вартості товару.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону №922-VIII, суд зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні Відділом освіти та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" оспорюваних додаткових угод, сторони не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару в період виконання умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Отже, позов прокурора в цій частині суд задовольняє.

Суд встановив, що на підставі Договору № 41 від 06.04.2021 постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" відповідно до видаткових накладних поставлено Відділу освіти, молоді та спорту Комишнянської селищної ради бензин марки А-92 у кількості 1 720 л, дизельне паливо у кількості 10480 л, загальна вартість товару з ПДВ становить 341 242,20 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень Відділом освіти сплачено відповідачу 341 242,20 грн.

Виходячи з умов Договору щодо ціни товару сума надміру, сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням недійсності окаржуваних додаткових угод, складає 33 257,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка нафтопродуктів, і їх оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Таким чином, грошові кошти в сумі 33 257,40 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету в особі позивача, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У даному випадку порушенням інтересів держави прокурор зазначає те, що під час укладання додаткових угод № 1,2, 3, 7 до Договору № 41 від 06.04.2021 сторони порушили вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Прокурор зазначає, що укладення додаткових угод до Договору № 41 від 06.04.2021 всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і спричиняє вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Недоотримання значної суми коштів суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету та призводить до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету, забезпечення виконання відповідних програм і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Місцеві інтереси пов`язані із загальнодержавними і, внаслідок порушення економічних інтересів місцевого самоврядування, порушуються інтереси держави. Невжиття заходів правового характеру по захисту інтересів територіальної громади є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у суді.

Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави особі Відділу освіти, молоді та спорту Комишанської селищної ради, який є стороною Договору № 41 від 06.04.2021.

Таким чином, Відділ освіти на даний час є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у відносинах щодо контролю за розпорядженням та використанням коштів, та в разі встановлення порушень, має право звертатись до суду за захистом своїх інтересів.

Згідно із п. 1.1 Положення про відділ освіти Комишнянської селищної ради, затвердженого рішенням III сесії Комишнянської селищної ради восьмого скликання від 24.12.2020 №11, Відділ освіти Комишнянської селищної ради є структурним підрозділом Комишнянської селищної ради, який утворюється селищною радою.

Згідно п. 2, п 4 розділу 1 Положення Відділ освіти є бюджетною неприбутковою установою. Фінансується за рахунок коштів бюджету Комишнянської селищної ради та субвенції з Державного бюджету, інших не заборонених законодавством надходжень.

Як передбачено п. 7 розділу 1 Положення, Відділ освіти є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки та штампи.

Пунктом 10 розділу 1 Положення визначено, що Відділ освіти є головним розпорядником бюджетних коштів за видатками, які визначені рішенням про бюджет Комишнянської селищної ради на фінансування освітніх установ і закладів, селищних програм і заходів.

Згідно п. 6.7 Положення, Відділ освіти здійснює процедуру закупівлі товарів і робіт за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України.

Начальник Відділу розпоряджається коштами, які виділяються на утримання Відділу освіти (п.5.2.12).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування .

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, адже Відділ є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 визначив, що Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

З огляду на викладене прокурор обґрунтовано подав позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Відділу освіти, молоді та спорту Комишнянської селищної ради.

Суд встановив, що Миргородська окружна прокуратура листом від 25.04.2024 звернулася до Відділу освіти Комишнянської селищної ради з пропозицією самостійно вжити заходи реагування до усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення надмірно сплачених коштів за Додатковими угодами на суму 33 257,4 грн шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно інформації Відділу освіти Комишнянської селищної ради від 29.04.2024, останній не звертався до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

Таким чином, прокурором дотримано передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок. Оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлень прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження їхньої бездіяльності.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивач упродовж тривалого часу не вживав заходів спрямованих на стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 17.06.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 23.09.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна".

4. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 20.10.2021 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна".

5. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 18.02.2022 до договору про закупівлю №41 від 06.04.2021, укладеного між Відділом освіти Комишнянської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Чумацький шлях (Половки), 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Відділу освіти Комишнянської селищної ради (вул. Незалежності, 117, смт. Диканька, Полтавська обл., 38500, код ЄДРПОУ 43991239) грошові кошти в сумі 33 257,40 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Чумацький шлях (Половки), 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060), рахунок UА118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800 - 15 140,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

8. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.10.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик