Ухвала

від 21.10.2024 по справі 922/3666/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

21.10.2024м. ХарківСправа № 922/3666/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявникМіжнародна дипломатична академія боржникХарківський національний університет імені В.Н. Каразіна

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Міжнародна дипломатична академія звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу до боржника - Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, згідно якої просить суд надати судовий наказ про ліквідацію Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна відповідно компанії з ліквідації неписменності та створення замість нього факультету Міжнародної Дипломатичної Академії.

Дослідивши подану заяву суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на вказане, процесуальне законодавство передбачає дві можливі форми господарського судочинства, кожна з яких здійснюється за правилами, що закріплені у відповідному розділі ГПК України.

Згідно із частиною 2 статті 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до приписів статті 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Згідно частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З системного аналізу наведених норм процесуального права слідує, що однією із безумовних правових підстав видачі судового наказу є наявність укладеного між сторонами у письмовій (в тому числі електронній) формі договору та наявність грошової заборгованості.

За змістом статтей 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Таким чином, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплатити кошти кореспондує обов`язок боржника такої сплати (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Натомість суд зазначає, що заявником при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу не зазначено про наявність грошової заборгованості, не заявлено відповідну вимогу до боржника та не подано до суду договір, укладений у письмовій (в тому числі електронній) формі, а тому заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Проте, в порушення приписів пункту 2 частини 2 статті 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів у сторін.

Водночас у заяві про видачу судового наказу вказано найменування заявника: "Міжнародна дипломатична академія" та адресу місцезнаходження: "61024, Харків, вул. Пушкінська, 84А".

Судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо заявника (код ЄДРПОУ 38746112), з якого судом вбачається належне найменування заявника: "Харківське міжрегіональне представництво міжнародної громадської організації "Міжнародна дипломатична місія народної дипломатії "Європейська Україна". При цьому судом також вбачається належна адреса місцезнаходження заявника: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31, кімната 514.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Приписами частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, зазначене у заяві про видачу судового наказу найменування заявника та його адреса місцезнаходження різниться із найменуванням та адресою місцезнаходження, що відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому суперечить приписам пункту 2 частини 2 статті 150 ГПК України.

Крім того, як вбачається з відповіді №4609854 від 21.10.2024, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", юридична особа за кодом ЄДРПОУ: 38746112 (заявник) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 1, 2-1, 3 частини 1 статті 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його: 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявником в порушення частини 6 статті 6 ГПК України, не зареєстровано електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", не дотримано вимог статті 148 ГПК України, а також порушено вимоги статті 150 ГПК України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні відповідної заяви.

Керуючись ст. 6, 148, 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Міжнародної дипломатичної академії про видачу судового наказу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 21.10.2024 р.

СуддяСальнікова Г.І.