Рішення

від 18.10.2024 по справі 608/1708/24

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2024 р. Справа № 608/1708/24

Номер провадження2/608/707/2024

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

представника позивача адвоката Дячук С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EASYCON» цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини. В позовній заяві вказала, що з відповідачем перебувала у шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 січня 2023 року, розірвано. Питання щодо визначення місця проживання спільної дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачкою не ставилось та судом не вирішувалось. Під час зареєстрованого шлюбу та ще до народження дитини ОСОБА_2 проживав у Великій Британії. Після народження дитини ОСОБА_1 з донькою проживала в квартирі батьків чоловіка по АДРЕСА_1 . Малолітня Єлизавета страждає на ювенільний ідіопатичний артрит, що потребує постійного лікування та реабілітації. Декілька разів позивачка разом з донькою приїздила до чоловіка у Велику Британію, однак умови проживання її не влаштовували, оскільки, в будинку проживало багато людей (родичі чоловіка) та винаймач кімнати (друг родини), що негативно впливало на спокій та комфорт доньки. Коли доньку обстежили британські лікарі, виявилося, що протокол її лікування нічим не відрізняється від українського. Тому позивачка вирішила повернутися в Україну. На сьогоднішній день ОСОБА_1 проживає з донькою по АДРЕСА_2 , так як ОСОБА_2 попросив її з`їхати з квартири його батьків. Батько дитини сплачує аліменти на утримання дитини. Будь-якої іншої участі у вихованні дитини не приймає. Відповідач не підтримує зв`язків з дитиною, не цікавиться її життям та здоров`ям. Відповідач погрожує, що забере від матері дитину у Велику Британію, а тому позивачка просить визначити місце проживання доньки з нею, оскільки відповідач не зможе надати належного догляду за дитиною-інвалідом.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Дячук С. І. позов підтримує, просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, що стверджується поштовим повідомленням про отримання повістки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: представник Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився. Подав письмову заяву про розгляд справи у відсутності представника, висновок Органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, підтримує.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, врахувавши думку третьої особи та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/18556/22, номер провадження 2/607/637/2023 від 18 січня 2023 року шлюб між сторонами розірвано. Питання щодо визначення місця проживання спільної дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачкою не ставилось, а отже судом не вирішувалось.

З позовної заяви вбачається, що відповідач сплачує аліменти в користь позивачки на утримання доньки.

На даний час малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачкою по АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батьки позивачки), що стверджується актом обстеження житлових умов про фактичне проживання від 05.06.2024.

Згідно досліджених судом медичних документів ОСОБА_6 , 2020 року народження, страждає на ювенільний ідіопатичний артрит. Дитина систематично проходить лікування та реабілітацію.

Малолітня ОСОБА_3 є вихованкою молодшої групи Тернопільської початкової школи №3 (дошкільний підрозділ). В цій школі ОСОБА_1 працює вихователем. Дані обставини підтверджуються довідками дирекції дошкільного закладу №41 від 31.05.2024, №11 від 03.06.2024. Батько у навчальний заклад не навідується, з педагогами не спілкується, не цікавиться розвитком та успішністю дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради №1456 від 17.09.2024, комісія з питань захисту дитини вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

У відповідності до положень ст. 157 Сімейного кодексу (далі - СК України) України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Положеннями статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, працездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина,спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому: гуртожиток, готель тощо, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, а також ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості. Згідно п.1 ст. 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Враховуючи те, що сторони проживають в різних країнах, вік дитини, її фізичний стан, необхідність постійного лікування та реабілітації, перебування батька за кордоном, також те, що дитина перебуває під постійним наглядом матері, оскільки відвідує дошкільний заклад, де працює мати, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, документально підтверджені судові витрати (квитанція ID: 1609-6162-0437-4428 АТ «Таскомбанк» від 03.07.2024), в сумі 1211,20 гривень підлягають стягненню з відповідача в користь позивачки.

Керуючись Конвенцією про права дитини, ст. ст. 141, 150, 157, 161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 273, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради (вул. Шевченка, 1 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43459222) про визначення місця проживання дитини задоволити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 в користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 - 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2024 року

Згідно з оригіналом

Суддя:/підпис/

Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1708/24

Заочне рішення набрало законної сили « » року.

Суддя: Н . З. Коломієць

Копію заочного рішення видано « » р.

Секретар: