Рішення

від 16.10.2024 по справі 369/10914/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10914/22

Провадження № 2/369/686/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2024 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши цивільну справу № 369/10914/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Територіальна громада міста Вишневе в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Орган опіки та піклування Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Комунальне підприємство «Управління комунального господарства» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення порядку користування квартирою та поділ особового рахунку на оплату комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою, в тому числі в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Територіальна громада міста Вишневе в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Орган опіки та піклування Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Комунальне підприємство "Управління комунального господарства" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення порядку користування квартирою та поділ особового рахунку на оплату комунальних послуг.

З врахуванням заяви про зміну предмету позову від 02 липня 2024 року, позивачка просила встановити порядок користування квартирою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме визнати за ОСОБА_5 право користування частиною в розмірі 11,73 кв.м в житловій кімнаті позначеній в технічному паспорті № НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_1 право користування частиною в розмірі 3,17 кв.м в житловій кімнаті позначеній в технічному паспорті № НОМЕР_1 та в розмірі 8,56 кв.м в житловій кімнаті позначеній в технічному паспорті № НОМЕР_2 ; залишити в користуванні відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частини в розмірі 11,73 кв.м кожному в житловій кімнаті позначеній в технічному паспорті № НОМЕР_2 ; виділити в загальне користування позивачів та відповідачів приміщення № 1(веранда) площею 8,3 кв.м, № 2(коридор) площею 17,9 кв.м, № 5(коридор) площею 4,2 кв.м, № 6(санвузол) площею 3,5 кв.м, № 7(кухня) площею 7,3 кв.м, в тому числі які були зайняті відповідачами під житлові; усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у користуванні житлом шляхом зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не чинити перешкод у користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 ; розділити особовий рахунок № НОМЕР_3 для оплати житлово-комунальних послуг, а саме за управління багатоквартирним будинком, поводження з побутовими відходами, централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення, централізованого теплопостачання, по квартирі АДРЕСА_2 , між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншої сторони в порядку, встановленому пунктами 7, 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572; розділити особовий рахунок № НОМЕР_4 для оплати за постачання електричної енергії по квартирі АДРЕСА_2 , між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншої сторони в порядку, встановленому пунктами 7, 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Позивачка має на своєму утриманні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 22.03.2013 року, який є спільною дитиною позивачки та відповідача ОСОБА_3 . Дитина також зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Малолітній ОСОБА_5 є дитиною-інвалідом до 18 років, що підтверджується медичним висновком №2 від 13 вересня 2019 року та посвідченням серії НОМЕР_6 .

Позивач ОСОБА_1 з 17 квітня 2010 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Рішенням Любашівського районного суду Одеської області шлюб розірвано. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Цим же судовим рішенням визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля матері ОСОБА_1 . Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . Позивачка та її неповнолітній син також зареєстровані у спірній квартирі з 22 січня 2014 року, тобто після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Право власності на спірну квартиру за адресою АДРЕСА_1 не оформлене, вона не приватизована і фактично перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Вишневе. Право на користування оформлене ордером № 00132 від 31 грудня 2009 року, виданим виконкомом Вишневої міської ради на ім`я ОСОБА_2 . Згідно цього ордеру вона ж зазначена як власник особового рахунку.

Відповідачі перешкоджають позивачці та її малолітньому сину у використанні квартири. Так 12 жовтня 2018 року на адресу позивачки було направлено лист-повідомлення про виселення зі спірної квартири за підписами відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

10 січня 2022 року Позивач подала заяву Вишневому міському голові з приводу того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 08 січня 2022 р. вивезли її особисті речі та речі її малолітньої дитини, змінили дверні замки. Позивачка з дитиною не змогли потрапити до свого помешкання. За цим фактом працівниками служби у стравах дітей та сім`ї Вишневої міської ради був складений Акт від 10 січня 2022 року.

12 січня 2022 року також зафіксовано недопуск до квартири ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_5 , з боку відповідачів. В цей день позивачка, разом з представниками відповідних міських служб відкрито двері із застосуванням технічних засобів.

Позивач неодноразово зверталась до відповідачів з проханням не чинити перешкод у користуванні квартирою та встановити порядок користування квартирою. Однак сторони не можуть добровільно дійти згоди щодо користуванням майном, тому Позивач змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права та права неповнолітнього сина.

Позивач протягом періоду реєстрації в квартирі постійно сплачує комунальні платежі пропорційно її частки. Проте через неприязні стосунки та перешкоди у користуванні вищевказаною квартирою які чинять відповідачі, сторони не можуть дійти згоди щодо порядку оплати комунальних послуг, тому існує потреба розділити між сторонами особовий рахунок зі сплати комунальних послуг.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2022 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

02 липня 2024 року позивач подала заяву про зміну предмету позову, в якій зазначила, що до позову додавалась копія інвентаризаційної справи, виготовленої КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" 21.08.2009 року, спірної квартири АДРЕСА_2 . В ході підготовчого засідання до матеріалів справи було долучено копію актуального технічного паспорту на спірну квартиру. В цьому техпаспорті містяться оновлені відомості щодо маркування та розмірів приміщень спірної квартири. Згідно оновленого техпаспорту загальна житлова площа спірної квартири складає 46,9 кв.м., тобто на кожну особу, що зареєстрована в квартирі припадає 11,73 кв.м. житлової площі.

Крім того позовні вимоги, щодо встановлення порядку користування спірною квартирою заявлялись з розрахунку на п`ятьох осіб, які на час подання первинного позову були зареєстровані та мали право користування спірною квартирою три відповідачі та позивачка з неповнолітньою дитиною. В ході розгляду цієї справи померла відповідач ОСОБА_2 . Після її смерті змінилась кількість осіб, що зареєстровані та мають право користування спірною квартирою. У зв`язку з цим змінено позовні вимоги в частині розподілу часток спірної квартири та порядку користування нею.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2024 року підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах позивач наполягала та просила їх задовольнити, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.

У судове засідання відповідачі не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином, заяву про розгляд справи без їх участі, або відкладення розгляду не надали.

У судове засідання третя особа - Служба у справах дітей Вишневої міської ради Бучанського району Київської області не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, представник надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника служби у справах дітей.

В частині клопотання відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням останнього на військовій службі, судом відмовлено з огляду на те, що спір у даній справі стосується прав та інтересів малолітньої дитини, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку із відсутністю заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст.280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_7 , виданого 17 квітня 2010 року виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано 17 квітня 2010 року, про що 17 квітня 2010 року виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області складено відповідний актовий запис № 56. Після реєстрації шлюбу дружина тримала прізвище " ОСОБА_7 ".

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 16 листопада 2012 року по справі № 1518/184/2012, шлюб, зареєстрований 17 квітня 2010 року у відділі РАГС виконкому Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 56, між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 - розірвано. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 біля матері між ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з 12 березня 2012 року, а також аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 400 грн. до досягнення дитиною трирічного віку, починаючи з 15 березня 2012 року до 24 листопада 2013 року. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2013 року Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 16 листопада 2012 року по справі № 1518/184/2012 змінено в частині витрат на правову допомогу, в решті рішення залишено без змін.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 22 березня 2013 року виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого УСЗН Києво-Святошинської РДА на ім`я ОСОБА_1 , призначена державна соціальна допомога на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитині інваліду до 18 років.

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1056 від 18 січня 2022, виданої виконкомом Вишневої міської ради, а також витягу № 1057 від 18.01.2022 про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована з 22.01.2014 і по теперішній час позивач ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Довідкою № 8955 виданою 01 липня 2022 року виконкомом Вишневої міської ради, а також актом № 1/04-494 від 22 червня 2022 року, складеного депутатом Вишневої міської ради Поліщуком О.В. засвідчено, що ОСОБА_1 з неповнолітнім синим ОСОБА_5 дійсно проживають і зареєстровані по АДРЕСА_1 .

Згідно Ордеру на житлове приміщення № 00132 від 31 грудня 2009 року, виданому виконкомом Вишневої міської ради, ОСОБА_2 та членам її сім`ї надано на право зайняття квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до технічного паспорта від 10 жовтня 2023 року на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , вказана квартира складається з приміщень: №1 веранда площею 8,3 кв.м, № 2 коридор площею 17,9 кв.м, № 3 житлова кімната площею 32,0 кв.м, № 4 житлова кімната площею 14,9 кв.м, № 5 коридор площею 4,2 кв.м, № 6 санвузол площею 3,5 кв.м, № 7 кухня площею 7,3 кв.м.

10 січня 2022 року службою служби у стравах дітей та сім`ї Вишневої міської ради складено акт про те що позивачка з дитиною не змогли потрапити до свого помешкання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , через перешкодження з боку інших співмешканців квартири.

12 січня 2022 року службою служби у стравах дітей та сім`ї Вишневої міської ради складено акт про те що позивачка з дитиною не змогли потрапити до свого помешкання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , через перешкодження з боку інших співмешканців квартири, встановлено факт порушення права на житло ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_5 , недопуску до квартири.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 померла. На запит суду Боярський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області, листом № 513-30.25-27 від 14.05.2024 повідомив, що згідно Державного реєстру актів цивільного стану наявний актовий запис про смерть № 47 від 27.02.2024, складений виконкомом Вишневої міської ради Бучанського району, на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В силу ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст. 63 ЖК України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також однокімнатний жилий будинок.

За нормою ст. 104 ЖК України, член сім`ї наймача вправі вимагати за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним укладення ним окремого договору найму якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, розмір якої не менше встановленої для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" - в силу ст. 104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього.

У разі відмови членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", запобігання бездомності і безпритульності - система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності та безпритульності, запобігання їм, у тому числі заходів щодо зниження ризику втрати особою прав на жилі приміщення і запобігання втраті цих прав, а також на запобігання виникненню негативних суспільних наслідків, пов`язаних з відсутністю в особи житла.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована 27 лютого 1991 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, закріплено, що Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована 27 лютого 1991 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована 27 лютого 1991 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

Відповідно до ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 СК України, права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду становить джерело права при розгляді справ вітчизняними судами: "Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права". Повага до права людини на житло закріплена у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеними чи позбавленим свого житла.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Європейський суд з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України" ("Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine", заява № 30856/03) вказує, що втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, а у справах "Дакус проти України" та "Кривіцька та Кривіцький проти України" зазначає, що при розгляді справ про позбавлення права на житло національні суди повинні проаналізувати пропорційність такого заходу.

Отже, суд бере до уваги, те що відповідно до рішення Любашівського районного суду Одеської області справі № 1518/184/ від 16 листопада 2012 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля матері - ОСОБА_1 . Позивачка та малолітній син зареєстровані та фактично проживають за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідачі без відома позивачки та її згоди замінили замки на вхідних дверях квартири, чинили інші дії по перешкоджанню позивачці та її дитині у користуванні спірною квартирою, чим створили перешкоди позивачці та малолітній дитині у користуванні житлом.

Факт припинення шлюбних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 не може слугувати підставою для позбавлення позивачки та її малолітньої дитини, права користування цим житлом, крім того позивачка та дитина зареєстровані у спірній квартирі після розірвання шлюбу.

Тому, суд, в тому числі діючи в інтересах дитини, враховуючи, що між сторонами склались складні відносини, у зв`язку з чим між ними постійно виникають конфлікти, реєстрацію позивача та малолітньої дитини у спірній квартирі, приходить до висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та задоволення позову в частині встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод у користуванні житлом, шляхом зобов`язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні квартирою.

Стосовно позовних вимог про розділення особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг, суд зазначає наступне:

Згідно ст.13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) приватно житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ.

Відповідно до п.п. 7, 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних послуг та інших послуг. У разі, коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Оскільки суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та задоволення позову в частині встановлення порядку користування квартирою, суд вважає за необхідне розділити особовий рахунки з оплати за житлово-комунальних послуг по квартирі за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншої сторони в порядку, встановленому пунктами 7, 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд -,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Територіальна громада міста Вишневе в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Орган опіки та піклування Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Комунальне підприємство «Управління комунального господарства» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення порядку користування квартирою та поділ особового рахунку на оплату комунальних послуг задовольнити повністю.

Встановити порядок користування квартирою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 :

- визнати за ОСОБА_5 право користування частиною в розмірі 11,73 кв.м в житловій кімнаті позначеній в технічному паспорті № НОМЕР_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право користування частиною в розмірі 3,17 кв.м в житловій кімнаті позначеній в технічному паспорті № НОМЕР_1 та в розмірі 8,56 кв.м в житловій кімнаті позначеній в технічному паспорті № НОМЕР_2 ;

- залишити в користуванні відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частини в розмірі 11,73 кв.м кожному в житловій кімнаті позначеній в технічному паспорті № НОМЕР_2 ;

- виділити в загальне користування позивачів та відповідачів приміщення № 1(веранда) площею 8,3 кв.м, № 2(коридор) площею 17,9 кв.м, № 5(коридор) площею 4,2 кв.м, № 6(санвузол) площею 3,5 кв.м, № 7(кухня) площею 7,3 кв.м, в тому числі які були зайняті відповідачами під житлові.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у користуванні житлом шляхом зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не чинити перешкод у користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 .

Розділити особовий рахунок № НОМЕР_3 для оплати житлово-комунальних послуг:

- за управління багатоквартирним будинком,

- поводження з побутовими відходами,

- централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення,

- централізованого теплопостачання,

по квартирі АДРЕСА_2 , між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншої сторони в порядку, встановленому пунктами 7, 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572.

Розділити особовий рахунок № НОМЕР_4 для оплати за постачання електричної енергії по квартирі АДРЕСА_2 , між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншої сторони в порядку, встановленому пунктами 7, 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 22.10.2024 року.

Суддя А.В. Янченко