Ухвала

від 15.10.2024 по справі 369/17008/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/17008/24

Провадження №1-кс/369/3053/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 року м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого СВ ВП № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202411220000002 від 04.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202411220000002 від 04.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , згідно наказу № 1-К від 05.07.2002 являється засновником та одночасно директором приватного сільськогосподарського підприємства «ЖИТО» (далі ПСП «ЖИТО») та згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-4204/07 від 12.11.2007 є власником нерухомого майна, розташованого на незареєстрованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка має загальну площу 65572 метрів квадратних та огороджена бетонним парканом, доступ до земельної ділянки обмежений.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців ПСП «ЖИТО», код ЄДРПОУ 32101651, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Директором підприємства є ОСОБА_4 . ПСП «ЖИТО» має наступні види економічної діяльності: оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля м`ясом та м`ясопродуктами; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; змішане сільське господарство; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Відповідно до Статуту ПСП «ЖИТО», зареєстрованого за № 3288 від 05.07.2002 виконавчим органом вказаного підприємства є Директор.

Згідно п. 1.2 вказаного Статуту підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність з відповідністю до Конституції України, керується Законами України «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про підприємництво» та іншими законодавчими актами, рішеннями Власника, Статутом.

В свою чергу, директор здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства в межах своїх повноважень, визначених Статутом, чинним законодавством України (пункт 4.3 Статуту).

Згідно ст.ст.17,32,33 ЗаконуУкраїни «Провідходи» суб`єктигосподарської діяльностіу сферіповодження звідходами зобов`язані: запобігати утвореннюта зменшуватиобсяги утвореннявідходів; здійснювати організаційні,науково-технічніта технологічнізаходи длямаксимальної утилізаціївідходів,реалізації чипередачі їхіншим споживачамабо підприємствам,установам таорганізаціям,що займаютьсязбиранням,обробленням таутилізацією відходів,а такожзабезпечувати завласний рахунокекологічно обґрунтованевидалення тихвідходів,що непідлягають утилізації; не допускатизберігання тавидалення відходіву несанкціонованихмісцях чиоб`єктах; здійснювати контрольза станоммісць чиоб`єктіврозміщення власнихвідходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється провадити будь-яку господарську діяльність, пов`язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Статтями 2, 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Статтею 56 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Також, пунктом «е» ч. 1 ст.41Закону України«Про охоронунавколишнього природногосередовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Однак, в порушення вищевказаних вимог законів та нормативно-правових актів, з метою уникнення матеріальних витрат, ОСОБА_4 , являючись директором ПСП «ЖИТО», у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про відходи», з моменту заснування підприємства по теперішній час не призначив відповідальних осіб у сфері поводження з відходами, всупереч вимогам ст. 46 Закону України «Про охорону земель» не забезпечив своєчасне вивезення відходів виробництва та інших відходів, внаслідок чого відходи зливалися та накопичувалися на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, відповідальною за діяльність ПСП «ЖИТО», маючи реальну можливість належним чином виконувати вимоги діючого законодавства України та покладені на нього функціональні обов`язки, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків у сфері поводження з відходами, що виявилось у відсутності контролю за станом місць та об`єктів розміщення відходів підприємства, допустив зберігання відходів у несанкціонованих місцях, не прийняв необхідних заходів, направлених на усунення цих порушень, хоча мав реальну можливість і повинен був це зробити, що призвело до забруднення земельної ділянки, яку використовує ПСП «ЖИТО» площею 65572 метрів квадратних.

Факт забруднення земель та вміст забруднюючих речовин встановлено Державною екологічною інспекцією Столичного округу відповідно до протоколу № 15-24 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 24.04.2024.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ПСП «ЖИТО», внаслідок засмічення твердими побутовими відходами та відходами тваринництва, які були виявлені на території, якою користується ПСП «ЖИТО» директором якого є ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 3675-Е за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 27.09.2024, створив небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля та заподіяв матеріальної шкоди на загальну суму 3327 429, 74 гривень.

У вчиненнізазначеного кримінальногоправопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, українець, громадянин України, працюючий директором приватного сільськогосподарського підприємства «ЖИТО», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

30.09.2024 ОСОБА_4 слідчим за погодженням з прокурором було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Підозра ОСОБА_4 обгрунтовується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- повідомлення ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 03.01.2024;

- протокол огляду місця події від 18.03.2024;

- протокол вимірювань показників складу та властивостей грунтів №15-24 від 24.04.2024;

- постанова про визначення підслідності від 06.05.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 07.06.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 07.06.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 10.06.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 07.06.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 07.06.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 08.06.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 08.06.2024;

- протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 08.06.2024;

- постанова про залучення потерпілого від 14.08.2024;

- протокол допиту представника потерпілого ОСОБА_17 від 14.08.2024;

- розрахунки розміру шкоди від засмічення земельних ресурсів побутовими відходами та розмір шкоди від забруднення земельних ресурсів побутовими відходами;

- висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №3675-Е від 27.09.2024;

- повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 30.09.2024;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ч. 1 ст. 239 КК України карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

- переховуватись від органу досудового розслідування та суду,

- незаконно впливати на представника потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Реальним є ризик того, що підозрюваний переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, оскільки у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, останньому загрожує позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання з метою переховуватися від органів розслідування та суду в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 може впливати на представника потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне.

Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання представника потерпілого та свідків, зможе незаконно впливати на них. На даний час з останніми проведені не всі необхідні слідчі дії у даному кримінальному провадженні, а з урахуванням обставин вчинення злочину, він зможе впливати на них з метою зміни ними своїх показань або неявки в подальшому у судові засідання.

Підставою застосування щодо нього запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин орган досудового розслідування приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів передбачених КПК України, а ніж цілодобовий домашній арешт не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, слідчий просив слідчогосуддю,застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, працюючого директором приватного сільськогосподарського підприємства «ЖИТО», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 на строк два місяці: цілодобово не залишати місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 ; прибувати до слідчого слідчого відділення відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області чи іншої визначеної в порядку чинного законодавства України службової особи за їх викликом.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримала, просила його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував щодо застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у повному обсязі.

Захисник у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання у повному обсязі.

Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Так, ні в самому клопотанні, ні прокурором у судовому засіданні не було наведено індивідуальних підстав для підтвердження необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

ЄСПЛ наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями).

Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

ч. 1 ст. 239 КК України, яка інкримінується підозрюваному передбачає санкцію у вигляді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Тому, враховуючи вище зазначене, особу підозрюваної, а саме той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність негативної репутації підозрюваного, а також те що прокурор не довів обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого та застосування більш м`якого запобіжного заходу підозрюваному, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме особистого зобов`язання, котрий згідно зі ст. 179 КПК України полягає у покладенні на підозрюваного зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202411220000002 від 04.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гореничі Києво-Святошинськогорайону Київськоїобласті,українця,громадянина України,працюючого директоромприватного сільськогосподарськогопідприємства «ЖИТО»,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_2 ,раніше несудимого - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 45 (сорок п`ять) діб, тобто до 29 листопада 2024 року (включно).

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 45 (сорок п`ять) діб, тобто до 29 листопада 2024 року (включно) наступні обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_7 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1