Ухвала

від 17.10.2024 по справі 526/2352/21

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2352/21

Провадження № 1-в/526/64/2024

У Х В А Л А

17 жовтня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

представника заявника ОСОБА_4

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадяч заяву КП «Гадяч-житло» про розстрочку виконання вироку суду в частині позовних вимог про відшкодування збитків заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

27 вересня 2024 року начальник КП «Гадяч-житло» ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про розстрочку на 1 рік виконання вироку Гадяцького районного суду від 06.06.2023 та ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 в частині стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_5 залишку боргу по заподіяних збитках внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 597 843,05 грн рівними частинами щомісячно по 49820,25 грн до 20 числа кожного місяця, починаючи з дати набрання цією ухвалою законної сили до повного погашення загальної суми заборгованості протягом 12 місяців з дня постановлення цієї ухвали.

Начальник КП «Гадяч-житло» ОСОБА_4 в судовому засіданні заяву підтримав, пояснивши, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури, на даний час рахунки підприємства арештовані відділом ДВС. У зв`язку з тим, що присуджена судом сума 692081,38 грн до стягнення з цивільного відповідача є значно великою, у КП «Гадяч-житло» наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання вироку суду в частині погашення матеріальної і моральної шкоди перед стягувачем. На даний час КП Гадяч-житло» було сплачено на користь стягувача ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 94238,33 грн. та інші витрати , загалом близько 100000 грн. Враховуючи арешт майна та рахунків підприємства, продовжують існувати обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення, які були наявні до відстрочки виконання вироку суду. Обмеження роботи підприємства та примусове виконання рішення може призвести до кризової ситуації місцевого значення. Крім того на підприємстві є обов`язкові та критичні витрати кожного місяця, які в середньому становлять 446488 грн. На даний час їм піднято тарифи, вони зможуть акумулювати кошти і протягом 12 місяців виплатити решту присуджених коштів.

Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 проти задоволення заяви заперечувала, оскільки родина потребує коштів для продовження лікування дитини. Підтвердила, що на даний час їм сплачено КП 104000 грн.

Адвокат ОСОБА_3 вказала на відсутність підстав для задоволення даної заяви.

Частиною 1 ст. 539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Суд розглядає заяву про відстрочку виконання вироку в частині вирішення цивільного позову за правилами КПК України (стаття 539) із застосуванням положень ст. 435 ЦПК України, яка регулює вирішення питань щодо відстрочення і розстрочення, виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та звертає увагу, що цивільний позов розглядався судом у межах кримінального провадження на підставі ст. 128 КПК України.

Зокрема частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв 'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно із ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 ст. 435 ЦПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Судом встановлено, що вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Цивільний позов ОСОБА_5 до КП «Гадяч-житло», ОСОБА_6 задоволено частково. Ухвалено стягнутиз КП «Гадяч-житло»на користь ОСОБА_5 матеріальні збитки в розмірі 66 850 гривень вартість пошкодженого автомобіля, 4200 гривень витрати на проведення експертизи, 38 500 гривень витрати на правову допомогу, 500 000 гривень - відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у провадженні, скасовано арешт на майно.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2024 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного покарання та цивільного позову. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Цивільний позов у частині стягнення матеріальних збитків змінено, постановлено стягнути з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_5 82 531, 38 гривень матеріальної шкоди. В решті вирок залишено без зміни.

Таким чином, внаслідок порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху, що спричинили ДТП з тяжкими наслідками з КП «Гадяч-житло» на користь потерпілої ОСОБА_5 стягнуто загалом 692081, 38 грн.

08 липня 2024 року за постановою старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження №75481548 за виконавчим листом № 526/2352/21 виданого 26.06.2024 Гадяцьким районним судом про стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_5 692081, 38 грн.

Ухвалою Гадяцького районного суду від 25.07.2024 було відстрочено підприємству виконання вироку до 01.10.2024 року.

Станом на 01.10.2024 року КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_5 сплачено 94238,33 грн, що підтверджується наданими квитанціями. Залишок боргу становить 597 843,05 грн.

Згідно розпорядження Полтавської обласної військової адміністрації від 06.03.2024 КП «Гадяч-житло» визначене як критично важливе для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно зст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зіст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змістурішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 рокупо справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Розстрочка виконання рішення суду - це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435ЦПК України і 33 Закону України«Про виконавчепровадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від26грудня 2003року №14«Про практикурозгляду судамискарг нарішення,дії абобездіяльність органіві посадовихосіб державноївиконавчої службита зверненьучасників виконавчогопровадження» роз`яснив, що задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Судом встановлено, що Гадяцьким районним судом 26.06.2024 був виданий виконавчий лист № 526/2352/21 про стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_5 матеріальних збитків та моральної шкоди на загальну суму 692081, 38 грн.

Наведені КП «Гадяч-житло» підстави щодо розстрочки виконання судового рішення, зокрема віднесення КП «Гадяч-житло» до об`єктів критичної інфраструктури, яке критично важливе для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та досить значна сума відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, стягнення якої в примусовому порядку може призвести до зупинки роботи КП «Гадяч-житло», заслуговують на увагу суду і визнаються обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні вимог ч. 3ст. 435 ЦПК України, оскільки не вивезення побутового сміття може призвести до забруднення навколишнього середовища, спалахів та поширення інфекцій та захворювань, що негативно позначиться на здоров`ї людей та загальному комфорті мешканців міста.

Проте суд вважає, що розстрочення виконання вироку на один рік є досить значним часом, оскільки потерпіла дитина продовжує лікуватись, а вирішення питання відшкодування матеріальної та моральної шкоди повинно бути для підприємства першочерговим завданням, тому суд, виходячи з балансу інтересів сторін, вважає можливим розстрочити виконання вироку на строк чотири календарних місяці, встановивши КП «Гадяч-житло» сплату рівними щомісячними частинами по 149 460.76 грн.

Суд вважає, що такого терміну буде достатньо для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди та істотно не вплине на інтереси потерпілого.

За таких обставин суд приходить висновку, що КП «Гадяч-житло» слід розстрочити виконання вироку Гадяцького районного суду від 06.06.2023 та ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.05.2024 у справі №526/2352/21 в частині стягнення з КП «Гадяч-житло» на користь ОСОБА_5 заподіяних збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Керуючись ст.435ЦПК України,ст.537,539 КПК України, суд

у х в а л и в :

заяву КП «Гадяч-житло» про розстрочку виконання вироку Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 червня 2023 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2024 року в частині позовних вимог про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Розстрочити КП «Гадяч-житло» виконання вироку Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 червня 2023 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2024 року в частині стягнення з КП «Гадяч - житло» на користь ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди в сумі 597843.05 грн., внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на строк чотири календарних місяці, встановивши КП «Гадяч-житло» сплату рівними щомісячними частинами по 149460,76 грн.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 7 діб з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 22 жовтня 2024 року.

Головуюча: ОСОБА_1