Постанова

від 18.12.2007 по справі а-10/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-10/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2007 р.   Справа № А-10/288   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.

При секретарях судового засідання: Нестеренко А.В., Ковалюк С.Я.,Феденько Н.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу     

за  позовом:        Івано-Франківського обласного відділення

                            Фонду соціального захисту інвалідів

                            76007, м. Івано-Франківськ, вул. Гуцульська, 9     

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіта»

                             м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 14а   

про:                      стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 12 880 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:     Юхменко Д.М. - представник (дор. від 23.01.07р. № 04-28/68)

від відповідача: Литовчук А.Б. - представник, (довіреність № 31 від 24.10.07р.);

 в с т а н о в и в:

          Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено вимогу про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі                                  12 880 грн.                     

          Представник позивача позов підтримує, мотивуючи його невиконанням відповідачем нормативу з працевлаштування інвалідів у 2006 році відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

                  Представники відповідача позов заперечують, вказуючи на те, що ТзОВ "Хіта" є платником єдиного податку, в зв»язку з чим та відповідно до Указу Президента України  "Про спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"  від  03.07.1998 року N 727 (в редакції Указу від 28.06.99р. № 746/99), звільнений від сплати внесків (відрахувань) до Фонду соціального захисту інвалідів.

          Заперечуючи позов, відповідач зазначає, що обов»язок направлення для працевлаштування інвалідів покладений на відповідні органи працевлаштування, якими не вчинялося жодних дій з метою працевлаштування інвалідів, в зв»язку з чим відповідач вважає, що його вини у невиконанні нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році немає.

          Посилається відповідач також і на те, що підприємство відповідача має клас шкідливості, праця інвалідів на підприємстві із шкідливими умовами заборонена.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши  доводи та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.

          Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року N 875-XII /надалі –Закон/,  для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлює норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох    відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ч.1 ст.19 Закону).

          Згідно з ч.ч. 2, 3 цієї ж норми Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць   для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів.   

          Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні особи,  які  використовують  найману  працю,   самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

          Відповідно до ч. 5 ст. 19 цієї ж норми, виконанням нормативу робочих місць  у  кількості,  визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією  громадських організацій  інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю,  інвалідів,  для яких це місце роботи є основним.   

          Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону (в  редакції  Закону  N  3483-IV   від 23.02.2006) підприємства, установи,  організації,  фізичні  особи, які використовують найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування  інвалідів, у тому   числі  спеціальні   робочі  місця,  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші  соціально-економічні  гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду  соціального  захисту  інвалідів про зайнятість та працевлаштування  інвалідів  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.   

          Таким чином, з системного аналізу наведених норм  випливає обов»язок саме підприємства здійснити працевлаштування інвалідів, і таких обов»язок не ставиться в залежність від виду діяльності підприємства, в зв»язку з чим доводи відповідача про те, що орнанами працевлаштування не направлялись інваліди на підприємтсво відповідача, а також про те, що виробнича діяльність відповідача пов»язана  з шкідливими умовами праці не заслуговують на увагу.

          Відповідно до ст.20 Закону (в редакції Закону N 3483-IV  від 23.02.2006), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.

          Відповідно до п.п. 2.3.п. 2 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007  N 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30 травня 2007 р. за N 552/13819,  адміністративно-господарська   санкція   -   це  грошове зобов'язання,  альтернативне  зобов'язанню  самостійно   здійснити працевлаштування  інвалідів  відповідно  до Закону,  сплачується у порядку і розмірах,  передбачених Законом та  постановою  Кабінету Міністрів   України  від  31.01.2007  N  70  "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України  "Про  основи  соціальної захищеності інвалідів в Україні".

          Визначення поняття адміністративно-господарської санкції наведене у статтях 238,241 Господарського кодексу України, за змістом яких - це грошова сума, що сплачується суб"єктом господарювання  до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

          Таким чином, адміністративно-господарська санкція не є збором (обов'язковим платежем);   поняття податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та до державних цільових  фондів наведено у ст. 2  Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року N 1251-XII, відповідно до якої, під податком  і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок  до бюджету   відповідного   рівня  або  державного  цільового  фонду, здійснюваний платниками у порядку і  на  умовах,  що  визначаються законами України про оподаткування, а тому не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що він, як платник єдиного податку, звільнений від сплати збору до Фонду соціального захисту інвалідів.

          Спеціальним нормативним актом у спірних правовідносинах є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року N 875-XII, а тому посилання відповідача на те, що згідно ст. 6 Указу Президента України  "Про спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"  від  03.07.1998 року N 727 (в редакції Указу від 28.06.99р. № 746/99) платежі  до Фонду України соціального захисту інвалідів є внесками, від сплати яких відповідач  як платник єдиного податку звільнений - не заслуговують на увагу.

          Як вбачається з поданого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за  2006 рік, середньооблікова чисельність штатних працвників облікового складу становила  у 2006 році 40 чоловік, отже норматив для працевлаштування інвалідів, відповідно до приписів   ст. 19 Закону,  для відповідача становив 1,6 чоловіка. Згідно з  п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми  № 10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої  наказом Мінпраці України 29.12.04р. № 338 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.12.04р. № 1671/10270 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 2), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо про обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

          Згідно цього ж звіту, відповідачем у 2006 р. не були працевлаштовані  інваліди відповідно до нормативу.

          За наведених обставин та правових норм, вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 12 880 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 94, 158, 160, 186, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 п о с т а н о в и в :

          позов задоволити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіта», м. Івано-Франківськ,                      вул. Максимовича, 14а  (код 22179809) в дохід Державного бюджету України за реквізитами  ДБ м.Івано-Франківськ, код ЗКПО 20568100 ; р/р 31213230700002 УДК м.Івано-Франківська, МФО 836014 -  12 880 грн.  адміністративно-господарських санкцій. за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2006 році.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                      Суддя                                                                Шелест С.Б.

Постанова складена та проголошена у повному обсязі 19.12.2007 року

Внесено в АС «Діловодство суду»

помічник судді Кузишин У.Б.