Рішення

від 21.10.2024 по справі 140/9273/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/9273/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дойчеагротех» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дойчеагротех» (далі ТзОВ Дойчеагротех») звернулось з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.08.2024 №UA205050/2024/000187/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом позивача для митного оформлення товару, подано митну декларацію (МД) №24UA205050029447U1, в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору/контракту).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 23.07.2024, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 29.07.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) від 14.08.2024, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 07.08.2024, платіжний документ, що підтверджує вартість товару TF010104E0240802 від 02.08.2024, платіжний документ, що підтверджує вартість товару TF0101240240805 від 05.08.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги З24-005490 від 02.08.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.08.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару PRICE LIST від 23.07.2024, специфікація №60 від 23.07.2024, специфікація №61 від 29.07.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу UA/01 від 25.05.2021, договір про надання послуг митного брокера 2023/10-30 30.10.23, договір (контракт) про перевезення №010824-2 від 01.08.2024, договір (контракт) про перевезення №300524-1 від 30.05.2024, договір-заявка №324-005490 від 30.07.2024, лист підтвердження виробника від 23.07.2024, свідоцтво №322227 на торгівельну марку від 13.07.2023, сертифікат офіційного дилера від 01.12.2023, митна декларація країни відправлення 24DE8355397456727 від 06.08.2024, митна декларація країни відправлення 24DE835539913533B0 від 08.08.2024.

Проте надані декларантом документи відповідач не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару і в електронних повідомленнях декларанту від 16.08.2024 з посиланням на статті 53 та 54 Митного кодексу України (далі - МК України) попросив надати додаткові документи.

У відповідь на вказане повідомлення, позивач зазначив, що всі документи для визначення митної вартості надано.

Незважаючи на подання повного переліку документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості від 16.08.2024 №UA205050/2024/000187/1.

Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розбіжності, на які вказав відповідач не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють його права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що на етапі перевірки правильності визначення митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Представник відповідача зазначає, що декларант відмовився від надання інших вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 16.08.2024 №1.

Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Встановивши відсутність достатніх відомостей для підтвердження митної вартості, неподання позивачем витребуваних документів, а також автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято митну вартість подібного товару, митне оформлення якщо завершено з ідентично торговою маркою «Vario 750» (новий) з ідентичною країною походження - DE, ідентичним роком виготовлення- 2024, з подібними технічними характеристиками (ширина захвату 7,5 м, вага 10100 кг), та з урахуванням обсягу партії (1шт).

Рівень митної вартості становить: 119 590,17 євро (МД від 17.05.2024 №UA400040/2027/014606).

З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA205050/2024/000187/1 від 16.08.2024 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, а позивачем відповідь на відзив, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що позивачу не зрозуміло, а відповідач не надав обґрунтування щодо того, яким чином строки оплати за товар перешкоджають останньому визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Також, представник ТзОВ «Дойчеагротех» зауважила, що жодних розбіжностей, які б могли призвести до заниження митної вартості товару, документи, що подавалися позивачем для митного оформлення товару не містили, а доводи оскаржуваного рішення є «шаблонними» та неодноразово спростовувались правовими висновками Верховного суду.

Представник позивача вважає, що наявних документів було достатньо для підтвердження митної вартості, просив адміністративний позов задовольнити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2021 між продавцем-компанією «Landmaschinenfabrik Kцckerling Gmb Co. Kg»(Німеччина) та покупцем - ТзОВ «Дойчеагротех» (Україна) було укладено зовнішньоекономічний договір №UA/01, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього контракту сільськогосподарські машини, запасні частини, рекламний матеріал звані далі товари згідно специфікації до цього контракту, що є його невід`ємною частиною.

Разом з тим, 25.05.2021 між вищевказаними сторонами було укладено додаткову угоду до договору №UA/01 від 25.05.2021. Згідно з умовами даної додаткової угоди, сторони погодили, що ТзОВ «Дойчеагротех» представляє компанію «Landmaschinenfabrik Kцckerling Gmb Co. Кg» на території України як офіційний дилер і має повне право здійснювати продаж сільськогосподарської техніки, оригінальних запчастин торгової марки «Kцckerling», проводити сервісне обслуговування гарантійного та не гарантійного типу, а також право на вчинення усіх дій, передбачених розділом 1 договору №UA/01 від 25.05.2021.

Таким чином, компанія «Landmaschinenfabrik Kцckerling Gmb Co. Kg» (Німеччина) є виробником товарів, а ТзОВ «Дойчеагротех» - офіційний дилер вищевказаної компанії на території України. На виконання вказаного зовнішньоекономічного договору в Україну було здійснено поставку товарів (опис яких зазначений в митній декларації).

З метою митного оформлення товару Волинській митниці уповноваженими представниками позивача була подана митна декларація та копії документів, на підставі яких здійснювалась поставка товару та вносились відомості до вказаної декларації, зокрема щодо

Товару №1: №24UA205050029447U1 від 16.08.2024 була заявлена митна вартість товару - 93 804,45 євро.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 23.07.2024, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 29.07.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) від 14.08.2024, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 07.08.2024, платіжний документ, що підтверджує вартість товару TF010104E0240802 від 02.08.2024, платіжний документ, що підтверджує вартість товару TF0101240240805 від 05.08.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги З24-005490 від 02.08.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.08.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару PRICE LIST від 23.07.2024, специфікація №60 від 23.07.2024, специфікація №61 від 29.07.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу UA/01 від 25.05.2021, договір про надання послуг митного брокера 2023/10-30 30.10.23, договір (контракт) про перевезення №010824-2 від 01.08.2024, договір (контракт) про перевезення №300524-1 від 30.05.2024, договір-заявка №324-005490 від 30.07.2024, лист підтвердження виробника від 23.07.2024, свідоцтво №322227 на торгівельну марку від 13.07.2023, сертифікат офіційного дилера від 01.12.2023, митна декларація країни відправлення 24DE8355397456727 від 06.08.2024, митна декларація країни відправлення 24DE835539913533B0 від 08.08.2024.

Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД №24UA205050029447U1 від 16.08.2024 документів було встановлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме:

- згідно контракту №UA/01 від 25.05.2021 умови оплати - оплата перед завантаженням, згідно специфікації №60 від 23.07.2024 оплата 20% перед завантаженням, інформації у контракті щодо можливості зміни умов оплати відсутня;

- платіжні доручення №TF0101040240802 та №TF0101240240805 не можуть бути взяті до уваги, оскільки не відповідають, не містить підпису уповноваженої особи банку, не містить підпису та відбитка печатки платника, що не відповідає вимогам згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019. Для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі- Постанова №216).

- згідно заявки на перевезення вартість перевезення, товару «культиватор» вагою 10,1 тонн становить 222022 грн, однак до митного оформлення подано товари загальною вагою 10430 кг.

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

У відповідь на вказане повідомлення, позивач зазначив, що всі документи для визначення митної вартості надано.

16.08.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA205050/2024/000187/1, відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у зв`язку із неподанням документів згідно з переліком, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу - на рівні 119590,17 євро за МД №24UA205050029447U1 від 16.08.2024.

Згідно з частинами 7-9 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Оскільки, позивач з рішенням відповідача про коригування митної вартості не погодився, у відповідності до наведених норм МК України декларант подав митну декларацію №24UA205050029485U1 від 16.08.2024 та сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, у розмірі 233 647,00 грн, що підтверджується інформацією з графи «В» (подробиці розрахунків) вказаної декларації.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме:

- машини сільськогосподарські. Культиватори навісні без двигуна, нові Культиватор Kultivator Vario 750 08/2024 Ser. Nr.324876- 1 шт. Робоча ширина - 7,5 м; Можливе зменшення робочої ширини захвату до - 5,3 м; Транспортна ширина - 3,0 м; Загальна довжина - 9м; Стойки встановлені на ресорних пружинах товщиною 16 мм та шириною 150мм; Робоча глибина до 20см; Кількість стойок - 57 шт…;

- запасні частини до сільськогосподарської техніки: Вироби з чорних металів без різьби, без головки нові...;

- запасні частини до с/г техніки, елементи з чорних металів без різьби:-Штифт трубчатий 12х60,арт.901787-4шт; Торгівельна марка: KOCKERLING; Виробник: Landmaschinen fabrik KockerlingGmbH Co. KG, Європейський союз...;

-запасні частини для с/г техніки: вироби з чорних металів нові: Втулка,арт. 912338 - 10шт;-Палець 3 двома отворами, арт. 903057-1 шт; -Палець, арт. 903077-2шт;-Палець кріплення 28/95/128, арт.634188-2шт; -Палець з двома отворами,арт.903211-2ШТ; - Втулка, арт. 900984-20шт...;

- запасні частини для с/г техніки: Вироби з паперу-ярлики самосклеювальні нові: - Наклейка з шкалою,арт.900978-2шт; Торгівельна марка: KOCKERLING; Виробник: Landmaschinenfabrik KockerlingGmbH...;

- запасні частини для сільськогосподарської техніки, Рукава гідравлічні без фітингів, гумові, армовані металом та текстильним матеріалом, нові: - рукав гідравлічний, арт. 632888-4шт...;

- запасні частини до сільськогосподарської техніки, Вироби з чорних металів, нові: - Палець 28/265/298, арт. 634204-2шт; Торгівельна марка: KOCKERLING...;

- запасні частини до сільськогосподарської техніки, нові: - Ступиця з підшипником, арт. 900370-2шт; Торгівельна марка: KOCKERLING; Виробник: Landmaschinenfabrik Kockerling GmbH Co. KG, Європейський союз...;

- запасні частини до сільськогосподарської техніки. Клапан контролюмаслогідравлічної системи, нові: клапан утримання навантаження, арт. 915280-1 шт; Торгівельна марка: KOCKERLING;

- запасні частини для сільськогосподарської техніки, нові: -Корпус з підшипником, арт.567148 -10шт; -Корпус з підшипником, арт.567248 -20шт; Торгівельна марка: KOCKERLING...;

- частини машин сільськогосподарських, для оброблення ґрунту, нові. Долото броньоване, арт. 937658-5шт; -Накінечник лапи стрільчатої, арт. 504032 -100шт; Торгівельна марка: KOCKERLING....;

- запасні частини для сільськогосподарської техніки. Крани (клапани) для регулювання потоку повітря, нові: - Клапан утримання навантаження, арт. 923362- 2шт; Торгівельна марка: KOCKERLING...

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 23.07.2024, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 29.07.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) від 14.08.2024, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 07.08.2024, платіжний документ, що підтверджує вартість товару TF010104E0240802 від 02.08.2024, платіжний документ, що підтверджує вартість товару TF0101240240805 від 05.08.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги З24-005490 від 02.08.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.08.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару PRICE LIST від 23.07.2024, специфікація №60 від 23.07.2024, специфікація №61 від 29.07.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу UA/01 від 25.05.2021, договір про надання послуг митного брокера 2023/10-30 30.10.23, договір (контракт) про перевезення №010824-2 від 01.08.2024, договір (контракт) про перевезення №300524-1 від 30.05.2024, договір-заявка №324-005490 від 30.07.2024, лист підтвердження виробника від 23.07.2024, свідоцтво №322227 на торгівельну марку від 13.07.2023, сертифікат офіційного дилера від 01.12.2023, митна декларація країни відправлення 24DE8355397456727 від 06.08.2024, митна декларація країни відправлення 24DE835539913533B0 від 08.08.2024.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Щодо підстави прийняття оскаржуваного рішення: «згідно контракту №UA/01 від 25.05.2021 умови оплати - оплата перед завантаженням, згідно специфікації №60 від 23.07.2024 оплата 20% перед завантаженням, інформації у контракті щодо можливості зміни умов оплати відсутня», суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 2 «Ціни та умови поставки» контракту №UA/01 від 25.05.2021, укладеного між «Landmaschinenfabrik Kцckerling Gmb Co. Kg» (Німеччина) та ТзОВ «Дойчеагротех» (Україна), ціни на товари та умови оплати зазначені у специфікаціях у євро та вважаються обов`язковими та твердими на весь термін дії контракту, якщо між сторонами не досягнуто інших угод письмово. Оплата проводиться перед завантаженням товару. Ціни встановлені на умовах постачання, зазначених у специфікації. Загальна сума договору складається з сум, зазначених у додатках до цього договору. На товар, що постачається з відстрочкою платежу, зазначеною у специфікації, у разі затримки оплати вартості товару, стягуються штрафні санкції у розмірі 1% на місяць від вартості неоплаченого товару. Штрафи будуть включені в рахунок наступного постачання.

Таким чином, сторони, при укладанні зовнішньоекономічного договору (контракту), передбачили в його умовах можливість визначення умов оплати у специфікаціях, що є невід`ємною частиною такого договору.

Так, згідно з специфікацією №60 від 23.07.2024, визначено наступні умови оплати: 20% перед завантаженням, 80% - протягом 14 днів після поставки.

Стосовно тверджень відповідача, викладених в оскаржуваному рішенні, щодо платіжних доручень №TF0101040240802 та №TF0101240240805, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять підпису уповноваженої особи банку, не містять підпису та відбитка печатки платника, що не відповідає вимогам згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2. Для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі- Постанова №216), суд зазначає наступне.

Платіжне доручення №TF0101040240802 не стосується товару з приводу якого митним органом було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості, тому зауваження відповідача щодо даного платіжного доручення є безпідставним.

Оплата за придбаний товар, з приводу якого митним органом було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості, здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення банківської печатки та підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні, а тому доводи митного органу у відповідній частині є необґрунтованими.

Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, встановлено загальні вимоги Національного банку України до платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах, визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення; установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах та здійснення надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів в іноземній валюті та банківських металів на рахунках користувачів; установлює порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів в іноземній валюті або банківських металах.

У свою чергу, вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

У наданих позивачем платіжному документі SWIFT міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в євро та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, тощо.

При цьому чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні. Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258.

Крім того, перерахунок коштів банком здійснюється після перевірки контракту і інвойсу. Банк має доступ до реєстру митних декларацій. У випадку сплати коштів і не завезення товару та не розмитнення, банк зупиняє розрахунки товариства з нерезидентами до погашення заборгованості.

Отже, всупереч доводам митного органу, платіжні документи, надані позивачем, оформлені належним чином та відсутність в них печаток та підписів відповідних посадових осіб банківської установи, що здійснювала платіж, відмітка цієї банківської установи про проведення банківської операції, обґрунтовується тим, що указане платіжне доручення подавалось через Міжнародну система грошових переказів SWIFT, систему електронних платежів АТ «Райффайзен Банк» із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення №216 проставляються лише у разі його подання не в електронному вигляді.

При цьому, проставлення відбитку штампу банку та підпису посадової особи є обов`язком надавача платіжних послуг, а тому його недотримання не спричиняє недійсності платіжної інструкції, та не спростовує факт проведення переказу.

Вказаний висновок узгоджується з положеннями ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 14 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, визначено обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, оформленої ініціатором в електронній або паперовій формі, серед яких міститься підпис(и) власноручний(i)/електронний)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(i) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Так, платіжне доручення №TF0101240240805 містить відповідний код автентифікації, а тому твердження митного органу є необґрунтованими.

Більше того, суд зауважує, що у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.

Відтак, вказаний платіжний документ є належним підтвердженням оплати вартості товару.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Дана позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №803/3649/15.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.08.2024 №UA205050/2024/000187/1 відповідачем у графі 33 обставинах прийняття рішення та джерелах інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено: «згідно заявки на перевезення вартість перевезення, товару «культиватор» вагою 10,1 тонн становить 222022 грн., однак до митного оформлення подано товари загальною вагою 10430 кг».

Стосовно даного твердження відповідача суд зазначає, що в договорі-заявці №324-005490 від 30.07.2024 зазначена вага нетто товару №1, така ж вага підтверджується і митною декларацією №24UA205050029447U1 від 16.08.2024, що подана для митного оформлення товару.

Окрім того, як стверджує позивач, що компанія «Landmaschinenfabrik Kцckerling Gmb Co. Кg» є єдиним виробником культиватора «VARIO» (товар, який поставлявся та щодо якого здійснювалось митне оформлення).

В свою чергу, ТзОВ «Дойчеагротех» є офіційним дилером вищезгаданої компанії на території України та напряму співпрацює з виробником товару, що ввозився, має повне право здійснювати продаж сільськогосподарської техніки, оригінальних запчастин фірми «Kцckerling», проводити сервісне обслуговування гарантійного та не гарантійного типу. Дана інформація підтверджується сертифікатом офіційного дилера від 01.12.2023, який було надано митному органу.

Враховуючи особливість правовідносин, які є між вищевказаними компаніями, ТзОВ «Дойчеагротех» має перевагу та можливість напряму купувати товар у виробника за ціною, встановленою таким виробником, без будь-якої націнки на товар та продукцію.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс) та банківський платіжний документ.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подані декларантом до митного оформлення документи. При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16.08.2024 №UA205050/2024/000187/1 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3504,70 грн, сплачений відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 04.09.2024 №645.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.08.2024 №UA205050/2024/000187/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дойчеагротех» (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Назарія Яремчука, 11, код ЄДРПОУ 44248113) судовий збір у розмірі 3504 (три тисячі п`ятсот чотири) гривень 70 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук