Ухвала

від 22.10.2024 по справі 200/7177/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

22 жовтня 2024 року Справа №200/7177/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі № 200/7177/24 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Схід Груп»

до відповідача: Головного управління ДПС у Донецькій області

про: визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №334/05-99-04-09/37944317 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «Інтернет Схід Груп», зобов`язання Головне управління ДПС у Донецькій області поновити реєстрацію ТОВ «Інтернет Схід Груп» у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Схід Груп», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №334/05-99-04-09/37944317 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «Інтернет Схід Груп», зобов`язання Головне управління ДПС у Донецькій області поновити реєстрацію ТОВ «Інтернет Схід Груп» у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21 жовтня 2024 року представником позивача до суду надано заяву про забезпечення позову, у якій останній просив суд зупинити дію рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області №334/05-99-04-09/37944317 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «Інтернет Схід Груп» на період до набрання чинності рішення у цій справі.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, позивач зазначив, що перехід від спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку 5% від отриманого доходу на загальну систему оподаткування зі сплатою податку на прибуток викличе у підприємства додаткове навантаження у розмірі 18% від чистого прибутку.

Більшість абонентів позивача не є платниками ПДВ (приватні особи, більшість юридичних осіб, бюджетні підприємства, організації, контролюючі органи тощо), а основні витрати позивача полягають у сплаті вартості послуг контрагентам не платникам ПДВ та у виплаті заробітної плати власному штатному персоналу, що не дає право підприємству формувати податковий кредит з ПДВ та отримувати його відшкодування з бюджету, то початок вимушеної сплати ПДВ з переходом на загальну систему оподаткування приведе до прямого додаткового навантаження у розмірі 20% від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5% від суми доходу викличе у підприємства додаткове навантаження у розмірі 15% від всієї суми доходів.

Такий податковий тягар для позивача стане критичним та унеможливить подальшу господарську діяльність через її недоцільність.

З переходом на загальну систему оподаткування зі сплатою податку на прибуток, реєстрацією платника та сплатою ПДВ позивач вимушений буде на час розгляду судом справи вести складний податковий облік, для цього залучати додаткових фахівців у сфері бухгалтерського обліку, що істотно ускладнить господарську діяльність та фінансове навантаження на його витрати.

Перехід зі спрощеної на загальну систему оподаткування має наслідком зміну системи оподаткування, відтак позивач стає платником податку на прибуток та ПДВ, а тому має включати у вартість товарів (послуг) податок на додану вартість з обов`язковою реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та змінити формат розрахункових документів - відображати у ньому обов`язковий реквізит «сума ПДВ», що створюватиме відчутні проблеми у веденні податкового обліку та у здійсненні розрахунків не лише для позивача, а й для контрагентів.

У випадку задоволення позову у позивача виникне необхідність анулювати реєстрацію платника ПДВ, товариство буде зобов`язано анулювати ПДВ за період, що минув, а також буде зобов`язано анулювати всі податкові накладні, що виписані на адресу контрагентів та подавати до контролюючого органу уточнюючу податкову звітність. Такі ж обов`язки щодо коригування податкових зобов`язань/кредиту, подання уточнюючих декларацій з ПДВ виникнуть і у контрагентів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст.154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Тобто, положення цієї статті покликані гарантувати виконання рішення суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.

Твердження позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість, яка ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що на обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не було надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, про які йдеться у його заяві, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно та є небажаними для нього. Проте, відповідно достатті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Ураховуючи, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другоїстатті 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другоїстатті 151 КАС України, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі № 200/7177/24.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі № 200/7177/24 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Суддя В.В. Олішевська