Рішення

від 21.10.2024 по справі 280/7683/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2024 року Справа № 280/7683/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРБУД-АВТО» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-А, оф. 219, код ЄДРПОУ 39030100)

до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРБУД-АВТО» (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 30.07.2024 № ПШ 045480 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач станом на дату прийняття оскаржуваного рішення мав всі належні докази того, що у спірні дати водій ОСОБА_1 не працював. Не дивлячись на зазначене, відповідачем було прийнято постанову про застосування штрафу за відсутність у водія тахокарт за ті дні, коли водій ОСОБА_1 не працював, а відповідно і не міг мати заповнених тахокарт.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Під час перевірки встановлено, що у водія ОСОБА_1 на момент проведення перевірки відсутні заповнені тахокарти цифрового тахографа в кількості, визначеній законодавством (за 15.06.2024) або бланк підтвердження діяльності водія. Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 (далі - Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тони повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. У даному випадку на місці події (зупинки) на момент перевірки за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями (зокрема, на підставі тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб) було встановлено особу автомобільного перевізника та складено акт, який є носієм доказової інформації про виявлені допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 21.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня .отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

26.06.2024 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на 280 км автодороги М-30 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом WEB TRAILER державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.06.2024 № АР 052654.

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред`явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Укртрансбезпеки:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію напівпричіпу марки WER TRAILER, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 ;

- посвідчення водія серії НОМЕР_6 ;

- ТТН № 91 від 25.06.2024;

- роздруківка з цифрового тахографу за 26.06.2024.

Перевіркою встановлено порушення: водій здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 91 від 25.06.2024. Під час перевірки встановлено: транспортний засіб обладнано перевіреним та адаптованим цифровим тахографом, відсутня роздруківка з даними роботи та відпочинку водія Балицький за 15.06.2024, відсутній бланк підтвердження діяльності водія за 15.06.2024. Порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також зазначено про порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону, а саме: відсутня роздруківка з даними роботи та відпочинку водія за 15.06.2024, відсутній бланк підтвердження діяльності водія за 15.06.2024.

Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № АР052654 від 26.06.2024 був ознайомлений, акт засвідчив підписом, в поясненнях зазначив, що транспортний засіб перебував на ремонті кілометраж підтверджується роздруківками.

Позивачу було направлено запрошення №60019/26/24-24 від 11.07.2024 на розгляд справи про порушення транспортного законодавства яке зафіксоване актом перевірки від 04.07.2024 №АР040222 на 30.07.2024. Факт направлення запрошення підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів від 12.07.2024. Згідно роздруківки трекінгу (№0600941388946), відправлення було вручено позивачу 17.07.2024.

30.07.2024 на підставі акту Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанову № ПШ 045480 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до судузцим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом частини сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, частиною першою - другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, абзацом третім частини першої якої встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, (далі Положення № 340) встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 передбачено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до пункту 3.6.Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відтак, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 1 липня 1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, у разі обладнання аналоговим тахографом, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пунктом 3.3 Інструкції № 385 передбачена можливість альтернативи щодо наявності таких документів: або заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, лише у разі відсутності заповненої тахокарти при обладнанні транспортного засобу аналоговим тахографом, або карти водія чи роздруківки даних роботи тахографа при обладнанні транспортного засобу цифровим тахографом, вважається, що водій не виконав вимоги пунктту 3.3 Інструкції № 385.

Як вбачається з Акту перевірки № АР052654, транспортний засіб марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаний цифровим тахографом, відтак вірними є доводи позивача, що закон у цьому випадку вимагає від водія мати при собі або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа.

Відповідачем не спростовується той факт, що водій мав при собі картку водія, а лише наполягає, що роздруківка даних роботи тахографа є обов`язковим документом, який зобов`язаний мати при собі водій.

Відповідач зазначає, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Укртрансбезпеки, роздруківку з даними роботи і відпочинку водія ОСОБА_1 за 15.06.2024, відсутній бланк підтвердження діяльності за 15.06.2024, тому був складений акт № АР052654.

Позивач зазначає, що 15.06.2024 автомобіль знаходився на ремонті. Так, водій ОСОБА_1 був ознайомлений з актом перевірки № АР052654 від 26.06.2024 та в поясненнях зазначив, що транспортний засіб перебував на ремонті кілометраж підтверджується роздруківками.

Суд зазначає, що відповідачем до відзиву надано роздруківки з тахографа за 14.06.2024 та 16.06.2024, які зроблені 26.06.2024 під час проведення рейдової перевірки, за допомогою особистої картки водія ОСОБА_1 НОМЕР_7 , яка дійсна до 25.05.2027.

Так відповідно до інструкції з експлуатації даного тахографа, приклад роздруківки з картки водія мас наступний вигляд:

Дата і час роздруківки (час за UTC (Всесвітній координований час)

Тип роздруківки (24 години, картка водія)

Прізвище власника картки ( ОСОБА_2 )

Ім`я власника картки ( ОСОБА_3 )

Ідентифікаційний номер картки та країни ( НОМЕР_8 )

Дата закінчення строку дії картки водія (25.05.2027)

Ідентифікаційний номер автомобіля VIN (XLRTE47MS0E854003)

Країна реєстрації і реєстраційний номер ( НОМЕР_9 / НОМЕР_1 )

Виробник тахографа (Stoneridge Electronics)

Серійний номер тахографа (900208R7.4/24R02)

Майстерня, відповідальна за останню калібровку (TOV «PKF EVRI»)

Номер карти майстерні ( НОМЕР_10 )

Дата останньої повірки (27/05/2024)

Так, якщо б картка водія була б відсутня у тахографі при проведенні перевірки, то у роздруківці замість даних про картку водія роздрукувались інші знаки, які зазначено у додатку.

Враховуючи вказане, роздруківки які надані відповідачем зроблені під час проведення перевірки за наявності картки водія, тобто картка водія була наявна під час проведення перевірки та роздруківки з цифрового тахографа. Також, у акті проведення перевірки відсутня інформація про те що картка водія на момент перевірки відсутня.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, тобто коли не керує транспортним засобом то, не використовує.

Із роздруківки, наданої відповідачем за 14.06.2024, встановлено, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_4 проїхав 2 км і показання одометра під кінець робочого дня становили 1 799 369 км.

Як видно із роздруківки даних відпочинку за 15.06.2024 транспортний засіб не рухався, що підтверджується показами одометра які є сталими 1 799 369 км.

Із роздруківки за 16.06.2024 видно, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_5 проїхав 400 кілометрів і вже покази одометра змінились із 1 799 369 км на 1799 769 км.

Таким чином, із роздруківки тахографа за 15.06.2024 можна встановити, що водій ОСОБА_4 не керував транспортним засобом 15.06.2024, а транспортний засіб стояв. Тобто, водій не повинен був використовувати картку водія, оскільки не керував транспортним засобом, що можна встановити проаналізувавши дані роздруківок.

Окрім того, згідно табеля обліку робочого часу водій ОСОБА_4 15.06.2024 мав вихідний день, тобто відпочивав, а транспортний засіб не рухався.

В силу зазначених правових приписів Інструкції № 385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

При проведенні перевірки водій мав і карту водія і роздруківку відпочинку водія за 15.06.2024. Отже висновок відповідача про відсутність у водія одного з документів, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 є хибним.

Щодо відсутності бланку підтвердження діяльності за 15.06.2024, суд зазначає наступне.

07.09.2005 року прийнято Закон України № 2819 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.70 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. Однак вказаною нормою передбачене право, а не обов`язок.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (тахокарти) або бланк підтвердження діяльності за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29. Тахокарта фіксує відомості про режим праці водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом. Проте це застосовується лише якщо транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом, оскільки у цифровому тахографі ці дані фіксуються автоматично. У даному ж випадку транспортний засіб обладнано цифровим тахографом, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 3.3. Інструкції № 385 водій мав при проведенні перевірки карту водія та роздруківку даних з цифрового тахографа за кожен день, протягом якого керував транспортним засобом.

Суд зазначає, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів. Такими документами згідно п. 3.3 Інструкції № 385 в даному випадку є картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа. Таким чином, за наявності у водія або діючої картки водія, або роздруківки тахографа констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в цьому випадку немає жодних підстав. Як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку із чим оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРБУД-АВТО» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-А, оф. 219, код ЄДРПОУ 39030100) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845) -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 30.07.2024 № ПШ 045480 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРБУД-АВТО» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-А, оф. 219, код ЄДРПОУ 39030100) суму судового збору у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 21.10.2024.

Суддя О.В. Конишева