Рішення

від 22.10.2024 по справі 320/3430/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м.Київ № 320/3430/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "МОВІМАГ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "МОВІМАГ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2022 №00066120703, 00066170703.

В обґрунтування позовних вимог позивач зауважував про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентом ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані та оплачені. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач звертав увагу також на те, що відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ним та контрагентом ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ у періоді, що перевірявся, а тому твердження податкового органу про безпідставне завищення ТОВ "МОВІМАГ" суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, є необґрунтованими. Крім того, при укладенні та виконанні договору з контрагентом позивач діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагента, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків. Отже, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону. Крім того позивач вказує на те, що відповідач у акті перевірки безпідставно враховує той факт, що Комісією регіонального рівня прийнято рішення від 31.12.2021 №111989, від 04.02.2022 №884, від 27.05.2022 №2805 ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ про відповідність ТОВ «Гільєрс Делайт» пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку, оскільки такі рішення прийняті після вчинення господарських операцій.

Відповідач подав письмовий відзив на позов в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначає, що перевіркою установлено відсутність можливості контрагента постачати товари (послуги) для позивача, у зв`язку з не підтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і, як наслідок, несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів. Стверджує, що позивачем до перевірки не надано товаро-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення придбаного товару, належних пояснень щодо автотранспорту, яким здійснювалося перевезення товару, до перевірки надано не було, а по контрагенту позивача прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165. На думку відповідача, наведене свідчить, що правочин, укладений позивачем з ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ, є таким, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, а укладений з метою отримання податкової вигоди. Крім того вказує, що позивачем під час перевірки не надано документів та інформації, що належить та пов`язана з предметом перевірки посадовим (службовим) особам контролюючого органу. У зв`язку з чим, контролюючим органом було складено Акт ненадання документів службовим (посадовим) особам контролюючого органу під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.07.2022 №269/1036-07-01-15/38770260.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів контролюючого органу, викладених у відзиві на адміністративний позов. Стверджував, що запити про надання документів не містили всіх обов`язкових реквізитів та були надані з порушенням ч. 2 п.85.4 ст.85 ПК України, тобто пізніше ніж за 5 робочих днів до дати закінчення перевірки, що в свою чергу позбавило можливості товариства надати всі витребувані документи. Вказує, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом. Стверджує, що відносно кожної зі складених ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ податкових накладних по операціях поставки товарів в адресу ТОВ МОВІМАГ не приймалося жодного рішення про зупинення та/або відмову у реєстрації податкових накладних. Навпаки, всі податкові накладні, складені ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ як постачальником товарів на адресу ТОВ МОВІМАГ, були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, що спростовує висновок та припущення відповідача про ризиковість операцій між позивачем та ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ на момент реєстрації податкових накладних.

Відповідачем подано до суду клопотання про визнання доказу - відповіді ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ від 21.11.2022, в якій підтверджувалися поставки товару на адресу позивача, неналежного з огляду на те, що директор ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Представником позивача на вимогу суду до матеріалів справи долучені додаткові докази - інформацію з ЄРПН щодо придбання/реалізації робіт та послуг ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ.

Позивачем подано заперечення на клопотання про долучення додаткових доказів з огляду на те, що у відповідності до вимог 79 КАС України докази подаються разом з поданням відзиву, однак дане клопотання судом залишено без задоволення з огляду на те, що такі докази були надані на вимогу суду.

08.10.2024 представником відповідача подано через канцелярію суду додаткові пояснення з приводу того, що прибуткові ордери, надані під час перевірки не містять дані, які можуть ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійсненні господарських операцій, та не містять номенклатуру товару. Крім того, під час перевірки і суду не надано інформацію про інвентаризацію запасів та основних засобів. Крім того, звернув увагу на постанову Верховного суду від 27.05.2024 №380/5557/22, у якій зазначається про те, що ненадання платником податків при проведенні перевірки первинних документів, які підтверджують його право на формування ПК з ПДВ, є наслідком його недобросовісної поведінки та підстави для дослідження та врахування таких документів під час судового розгляду - відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 справу прийнято до провадження суду та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 02.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на те, що позивачем вчасно здано до канцелярії суду позовну заяву, однак з огляду на завантаженість суду позовна заява була розподілена набагато пізніше.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі повідомлення від 30.06.2022 № 2036/10-36-07-01-12 та наказу ГУ ДПС у Київській області від 28.06.2022 № 522-п, виданого на підставі пп. 19*1. 1.6 п. 19*1.1 ст. 19*1, пп. .1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мовімаг» (код ЄДРПОУ 38770260) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку додану вартість від 17.02.2022 № 9034390048 від`ємного значення з податку на дану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

З направленням на перевірку та наказом ознайомлено директора ТОВ "Мовімаг" Барсукова В. під підпис 30.06.2022.

На підставі пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Київській області направлено запити (№1 від 30.06.2022 та № 2 від 30.06.2022) про надання ТОВ «МОВІМАГ» всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Перевірка проводилася з 30.06.2022 по 08.07.2022. Термін перевірки продовжувався з 07.07.2022 по 08.07.2022.

Всупереч вимогам пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України позивачем не виконано обов`язок та не надано документів та інформації, що належить та пов`язана з предметом перевірки посадовим (службовим) особам контролюючого органу, у зв`язку з чим контролюючим органом було складено Акт ненадання документів службовим (посадовим) особам контролюючого органу під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.07.2022 №269/1036-07-01-15/38770260.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.07.2022 3846/1036-07-01-14/38770260, яким встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки товариством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на ту 981 441 грн.

-п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3, п. .6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки товариством занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати у сумі 161 364 грн.

Як встановлено у ході перевірки та убачається з матеріалів справи, між ТОВ «МОВІМАГ» (покупець) та ТОВ ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ (постачальник) 27.04.2021 укладено Договір поставки №2704/21.

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що у відповідності з цим Договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві певний товар, відповідно до видаткових накладних (рахунків фактур), а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунок здійснюється за отриману партію товару протягом 60 днів з дня його одержання. Днем одержання товару вважається день підписання сторонами накладної або акту-прийому передачі товару.

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару виконується на умовах самовивозу зі складу Постачальника, власним або найманим автотранспортом, за рахунок Покупця.

Зазначений договір під час перевірки позивачем контролюючому органу не надано.

До перевірки не надано документів, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні), придбаного у ТОВ «Гільєрс Делайт» до місця їх фактичного зберігання, у зв`язку з чим неможливо встановити фактичне місце завантаження (розвантаження) та не дає змогу встановити маршрут транспортування, перевізника, автомобіль (напівпричіп, причіп, платформа), яким здійснювалось транспортування товарів і чи мав транспортний засіб технічні характеристики для здійснення транспортування придбаного товару.

Відсутність товарно-транспортних накладних не дає можливим перевірити реальність факту транспортування товарів (50 083 кг та 271 737 штук аксесуарів до мобільних пристроїв), їх відвантаження та розвантаження від складу постачальника товару до місця зберігання товару.

Не надано обґрунтованих пояснень яким саме транспортом здійснено перевезення придбаного товару, при тому, ні ТОВ «Мовімаг», ні ТОВ «Гільєрс Делайт» не мають власного автомобільного транспорту.

Позивачем до перевірки надано прибуткові ордери., які, всупереч статті 9 Закону БО, Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704, не містять обов`язкових, реквізитів, зокрема посади та інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції й відповідають за її здійснення.

Надані до перевірки прибуткові ордери містять ідентичні відомості, як і наведені в Єдиному реєстрі податкових накладних та не деталізують, та не конкретизують придбану номенклатуру товару (наприклад, в прибутковому ордері в графі «найменування, сорт, розмір, марка» здійснено запис - «Захист екрану телефона (кг)»).

ТОВ «МОВІМАГ» до перевірки не надано наказу про облікову політику, що в свою чергу, не дає можливості встановити застосування ТОВ «МОВІМАГ» принципів, методів і процедур для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності: відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704; використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій, підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 №892/4185.

Під час перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Гільєрс Делайт» об`єктивно необхідних для вчинення господарських операцій - основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, земельних ділянок, матеріально-технічної та технологічної можливості щодо перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу та з урахуванням віддаленості як від контрагентів постачальників так і від контрагентів покупців, унеможливлює вчинення ТОВ «Гільєрс Делайт» тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутня інформація в всесвітній мережі інформації щодо офіційного сайту, заходів/контактів зв`язку тощо.

При цьому, ТОВ «Гільєрс Делайт» зареєстровано Бориспільською РДА Київської області 10.03.2021.

Відповідно до наявної в податковому органі інформації, працівниками ГУ ДПС у Київській області з метою вручення копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 19.08.2021 № 1810-п, було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) - вул. Партизанська, буд. 1-А, прим. № 121. село Хотів, Києво-Святошинський район, Київська область та встановлено відсутність ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) за місцезнаходження, про що складено акт про неможливість проведення перевірки.

Окрім того, Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку прийнято три Рішення від 31.12.2021 № 111989, від 04.02.2022 № 884, від 27.05.2022 № 2805 про відповідність ТОВ «Гільєрс Делайт» пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів.

У ТОВ «Гільєрс Делайт» відсутнє будь-яке декларування показників в додатку AM (Інформація щодо нарахованої амортизації) до рядка 1.2.1 додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, податкових розрахунків земельного, транспортного податку тощо та незначна кількість працівників, без відповідно придбання послуг по залученню персоналу, послуг аутсортингу та аутстафінгу тощо.

Згідно поданих ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) за основним місцем реєстрації податкових декларацій з податку на додану вартість за останні півроку роботи підприємства, встановлено відсутність декларування придбання товарів та необоротних активів на митній території України без податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено неможливість придбання ТОВ «МОВІМАГ» у ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) відповідної кількості ідентифікованого товару, що доводить нереальність одержання (купівлі) ТОВ «МОВІМАГ» цього ж товару саме у ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) та формування ТОВ «МОВІМАГ» відповідного активу при здійсненні взаємовідносин із ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080), у зв`язку з відсутністю реального руху активу.

Фактично, ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ «МОВІМАГ» при одержані (купівлі) товарів, складено первинні документи та відображено їх в бухгалтерському та податковому обліку всупереч нормам частини першої ст. 9 Закону БО та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186, які за змістом п. 44.1 ст. 44 ПКУ не можуть вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Тобто відсутній факт формування відповідного активу, згідно з абзацом другим ст. 1 Закону БО, як контрольованого ресурсу у результаті подій нереального постачання та відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону БО, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Надані до перевірки первинні документи - видаткові накладні, всупереч ст. 9 Закону БО не містять обов`язкові реквізити, зокрема посади та інші дані, що дають змогу індефікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідають за її здійснення. Також, видаткові накладні не містять конкретизованої інформації щодо договору, на виконання якого вони здійснені.

Надані до перевірки сертифікати та декларації відповідності на товар видано ТОВ «МОВІМАГ» та не мають жодного відношення до продукції, придбаної у ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080), що унеможливлює зробити висновок про якість та безпеку товарів, які придбавалися у ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080).

Таким чином, сукупність фактів та обставин, свідчать про те, що метою функціонування ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Позивач не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, подав до ГУ ДПС у Київській області заперечення від 26.07.2022 року №7/22, а також доповнення до заперечення від 08.08.2022 року № 8/22.

За результатами розгляду контролюючим органом заперечень до акту певірки та доповнень до заперечень та доданих до них документів ГУ ДПС у Київській області була надана відповідь про результати розгляду заперечення №7254/12/10-36-07-03-06 від 09.08.2022 року та були прийняті оскаржувані податкові виломлення рішення:

- №00066120703 від 16.08.2022 року, яким було зменшено розмір від`ємного танення суми ПДВ на суму 981 441,00 грн.;

- №00066170703 від 16.08.2022 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 161 364,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 40341,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивачем подано відповідну скаргу до Державної податкової служби України, рішенням якої від №13208/6/99-00-06-01-05-06 від 25.10.2022 податкові-повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

З наведених законодавчих положень вбачається, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, позаяк саме вій виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму витрат при визначенні податку на прибуток.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Так, як убачається з матеріалів справи, взаємовідносини між ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» та ТОВ «МОВІМАГ», відбувались на підставі договору поставки від 27.04.2021 №2704/21.

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що у відповідності з цим Договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві певний товар, відповідно до видаткових накладних (рахунків фактур), а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару виконується на умовах самовивозу зі складу Постачальника, власним або найманим автотранспортом, за рахунок Покупця.

На підтвердження факту отримання товару позивачем до матеріалів справи долучено копії наступних документів: видаткові накладні, податкові накладні, договір поставки товару, рахунки на оплату, платіжні доручення, договори оренди складу, складські прибуткові ордера, вимоги-накладні, накладні на передачу готової продукції, сертифікатами відповідності, деклараціями про відповідність, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Проаналізувавши подані до суду зазначені вище документи, судом встановлено, що договір поставки укладений між сторонами 27.04.2021.

У той же час, сертифікати відповідності, декларації про відповідність, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, долучені до матеріалів справи позивачем на підтвердження того, що ним придбано сертифікований товар у ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ», видано саме ТОВ «МОВІМАГ» та не мають жодного відношення до продукції, придбаної у ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080), що унеможливлює зробити висновок про якість та безпеку товарів, які придбавалися у ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАИТ» (податковий номер 44107080).

При цьому, зазначені сертифікати та декларації відповідності були видані ТОВ «МОВІМАГ» у січні 2021 року, тобто задовго до укладення договору поставки від 27.04.2021 №2704/21, що на думку суду, ставить під сумнів належність даних сертифікатів та висновків до отриманого товару саме від ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ».

Крім того, суттєвим фактом є те, що долучені до матеріалів справи платіжні доручення, які підтверджують факт оплати товару згідно договору поставки від 27.04.2021 №2704/21, свідчать про здійснену оплату товару у травні 2021 року, що суперечить п. 5.2 Договору, відповідно до якого розрахунок здійснюється за отриману партію товару протягом 60 днів з дня його одержання. Днем одержання товару вважається день підписання сторонами накладної або акту-прийому передачі товару.

При цьому, видаткові накладні складені у грудні 2021 року, що ставить під сумнів факт придбання товару.

Також, згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару виконується на умовах самовивозу зі складу Постачальника, власним або найманим автотранспортом, за рахунок Покупця.

Ні до перевірки, ні до суду не надано документів, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні), придбаного у ТОВ «Гільєрс Делайт» до місця їх фактичного зберігання, у зв`язку з чим неможливо встановити фактичне місце завантаження (розвантаження) та не дає змогу встановити маршрут транспортування, перевізника, автомобіль (напівпричіп, причіп, платформа), яким здійснювалось транспортування товарів і чи мав транспортний засіб технічні характеристики для здійснення транспортування придбаного товару.

Відсутність товарно-транспортних накладних не дає можливим перевірити реальність факту транспортування товарів (50 083 кг та 271 737 штук аксесуарів до мобільних пристроїв), їх відвантаження та розвантаження від складу постачальника товару до місця зберігання товару.

При цьому, позивач в позовній заяві посилається на те, що товар був поставлений власними силами ТОВ «Гільєрс Делайт», з чого можна зробити висновок про відсутність ТТН.

Однак такі доводи суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців двадцять п`ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 1.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий "обрив" ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, суд звертає увагу, що надані позивачем до перевірки прибуткові ордери, всупереч статті 9 Закону БО, Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704, не містять обов`язкових, реквізитів, зокрема посади та інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції й відповідають за її здійснення.

Надані до перевірки прибуткові ордери містять ідентичні відомості, як і наведені в Єдиному реєстрі податкових накладних та не деталізують, та не конкретизують придбану номенклатуру товару.

Також, суд звертає увагу, що надані до перевірки первинні документи - видаткові накладні, всупереч ст. 9 Закону БО не містять обов`язкові реквізити, зокрема посади та інші дані, що дають змогу індентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідають за її здійснення. Також, видаткові накладні не містять конкретизованої інформації щодо договору, на виконання якого вони здійснені.

На підставі наданої контролюючим органом інформації судом встановлено, що ТОВ «Гільєрс Делайт» зареєстровано 10.03.2021 Бориспільською РДА Київської області та взято на облік в органах Державної податкової служби 10.03.2021, тобто за місяць до укладення договору з позивачем, що свідчить про те, що даний суб`єкт не є сталим продавцем на ринку з продажу даної групи товару, крім того підприємство не є виробником з наявними виробничими потужностями, не має складських приміщень для зберігання товару в таких обсягах постачання.

Аналогічна правова позиція викладена з цього приводу в постанові ВС від 02 березня 2023 року у справі № 280/669/21.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку прийнято три Рішення від 31.12.2021 № 111989, від 04.02.2022 № 884, від 27.05.2022 № 2805 про відповідність ТОВ «Гільєрс Делайт» пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, i сум утриманого з них податку (Форма №1-ДФ), наданого підприємством за 4 квартал 2021 року, штат підприємства складав 6 осіб, у т.ч. за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

Під час перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Гільєрс Делайт» об`єктивно необхідних для вчинення господарських операцій - основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, земельних ділянок, матеріально-технічної та технологічної можливості щодо перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу та з урахуванням віддаленості як від контрагентів постачальників так і від контрагентів покупців, унеможливлює вчинення ТОВ «Гільєрс Делайт» тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутня інформація в всесвітній мережі інформації щодо офіційного сайту, заходів/контактів зв`язку тощо.

Відповідно до наявної в податковому органі інформації, працівниками ГУ ДПС у Київській області з метою вручення копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 19.08.2021 № 1810-п, було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) - вул. Партизанська, буд. 1-А, прим. № 121. село Хотів, Києво-Святошинський район, Київська область та встановлено відсутність ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) за місцезнаходження, про що складено акт про неможливість проведення перевірки.

У ТОВ «Гільєрс Делайт» відсутнє будь-яке декларування показників в додатку AM (Інформація щодо нарахованої амортизації) до рядка 1.2.1 додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, податкових розрахунків земельного, транспортного податку тощо та незначна кількість працівників, без відповідно придбання послуг по залученню персоналу, послуг аутсортингу та аутстафінгу тощо.

Згідно поданих ТОВ «ГІЛЬЄРС ДЕЛАЙТ» (податковий номер 44107080) за основним місцем реєстрації податкових декларацій з податку на додану вартість за останні півроку роботи підприємства, встановлено відсутність декларування придбання товарів та необоротних активів на митній території України без податку на додану вартість.

Також, суд звертає увагу, що надані до перевірки первинні документи - видаткові накладні, всупереч ст. 9 Закону БО не містять обов`язкові реквізити, зокрема посади та інші дані, що дають змогу індентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідають за її здійснення. Також, видаткові накладні не містять конкретизованої інформації щодо договору, на виконання якого вони здійснені.

З огляду на вказане суд вважає, що позивачем на підтвердження виконання господарських договорів, реальність яких не визнається відповідачем, не надано документів, які підтверджують фактичний рух його активів та реальні зміни в майновому стані, а одних лише видаткових накладних недостатньо для здійснення висновку про реальність виконання цих договорів. Фактично, крім документів у паперовому вигляді, які підтверджують факт укладення договору, складення видаткових і податкових накладних, а також проведення оплати, інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем суду не надано. Проте договори, податкові та видаткові накладні не є тими первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів і реальне постачання товару від постачальників позивачу.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Предметом доказування у справах, спір в яких стосується зазначеного права платника податків, становлять, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку суми податкового кредиту та (або) витрат з підстав нереальності (безтоварності) операції.

У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 28.10.2020 у справі 640/3516/19.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

При цьому, суд не приймає доводи позивача про те, що запити про надання документів не містили всіх обов`язкових реквізитів та були надані з порушенням ч. 2 п.85.4 ст.85 ПК України, тобто пізніше ніж за 5 робочих днів до дати закінчення перевірки, що в свою чергу позбавило можливості товариства надати всі витребувані документи, оскільки такі документи могли бути надані до кінця проведення перевірки, що не було зроблено останнім. Також такі докази не були надані і до суду.

Крім того, суд зауважує, що судова практика, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є нерелевантною обставинам цієї справи. Наведені позивачем постанови Верховного Суду стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів та не містять будь-якого правового висновку стосовно конкретної норми права, яка на думку позивача застосована неправильно.

Статтею 90 КАС встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.