Рішення

від 11.10.2024 по справі 320/17773/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року м. Київ № 320/17773/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Брик Л.В.,

від відповідача Сливка А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Центр»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Центр» (далі позивач, ТОВ «ТАС Агро Центр», Товариство, платник) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 13505/0709.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що правомірно сплатив податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 5% від виплачуваних 28 грудня 2018 р., 14 січня 2019 р. та 24 січня 2019 дивідендів у загальному розмірі 78 252 104,27 грн. на користь Компанії «Кінтас Лімітед» (KINTAS LIMITED, Кіпр). Застосування саме такого розміру податку передбачено підпунктом «а» пункту 2 статті 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.12.2012, ратифікованої Україною 04.07.2013 (далі - Конвенція). Позивач категорично не погоджується із позицією контролюючого органу про те, що компанія «KINTAS LIMITED» здійснювала діяльність в Україні через постійне представництво, а тому у даному випадку мало керуватися безпосередньо нормами Податкового кодексу України, - тобто сплатити податок з доходів виплачених нерезиденту у розмірі 15%.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 відкрито провадження у справі № 320/17773/23та призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 справу прийнято до провадження суддею Пановою А.В. з призначення підготовчого засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ГУ ДПС у Київській області мотивувало тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що позивач всупереч вимог пп. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України безпідставно застосував ставку податку на доходи нерезидента при виплаті сум дивідендів у розмірі 5% замість 15%, що призвело до заниження названого податку. На переконання контролюючого органу компанія «KINTAS LIMITED» здійснювала діяльність в Україні через постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності, в якому частково, але в значних обсягах здійснювалась господарська діяльність нерезидента. Враховуючи те, що нерезидент не зареєстрував в Україні постійного представництва, а ТОВ «ТАС Агро Центр» сплачувало доходи у вигляді дивідендів не на користь постійного представництва, а безпосередньо на користь нерезидента, то при виплаті відповідних процентів Товариство мало утримати з суми такого доходу податок на доходи нерезидентів за ставкою 15%.

У подальшому представник позивача подав до суду відповідь на відзив й додаткові письмові пояснення, де повторно наголосив на неспростуванні контролюючим органом доводів й аргументів позовної заяви, а відповідач зі свого боку також додаткові письмові пояснення.

Протокольною ухвалою від 01.10.2024 суд закрив підготовчого провадження та призначив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.

Присутній у судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у текстах позову. У свою чергу представник відповідача проти позову заперечував.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, упродовж періоду з 25.03.2021 по 05.07.2021 ГУ ДПС у Київській області на підставі відповідних наказу й направлень провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТАС Агро Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020.

17.05.2021 за результатами проведення вказаної документальної планової перевірки відповідачем складено акт за № 7054/10-36-07-01/36432055, в якому містяться висновки про вчинення позивачем порушень норм податкового законодавства, а саме: пп. 141.4.1 і 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, у результаті чого ним при виплаті доходу компанії «KINTAS LIMITED» (Республіка Кіпр) у вигляді дивідендів занижено податок з доходу нерезидента в загальній сумі 8 237 064,00 грн. (в тому числі за 2018 рік - 5 263 050,00 грн.; за 1-ий квартал 2019 року - 2 974 014,00 грн.).

Наведені висновки контролюючого органу ґрунтуються на таких обставинах. У ході проведеної перевірки встановлено здійснення ТОВ «ТАС Агро Центр» виплат доходів (дивідендів) нерезидентам - учасникам Товариства кіпрським компаніям «DEVISAL LIMITED» і «KINTAS LIMITED» з джерелом походження з України.

Разом з тим, на переконання перевіряючих, зі змісту наданих під час перевірки документів встановлено ознаки пов`язаності з нерезидентом. Так, компанія «KINTAS LIMITED» на початок перевіряємого періоду володіла 99,9977 % статутного капіталу ТОВ «ТАС Агро Центр», а компанія «DEVISAL LIMITED» володіла 0,0023% статутного капіталу ТОВ «ТАС Агро Центр»;

Протоколом загальних зборів від 24.01.2019 із засновників було виведено компанію «DEVISAL LIMITED» та частину у статутному капіталі 0,0023% передано компанії «KINTAS LIMITED». Таким чином, з 24.01.2019 компанія «KINTAS LIMITED» володіє 100% статутного капіталу ТОВ «ТАС Агро Центр».

Виплата дивідендів проводилася згідно наданих до перевірки протоколів та рішень загальних зборів учасників Товариства. А саме протокол загальних зборів учасників від 20.11.2018 №20/11/18-01, підписаний учасниками від компанії «KINTAS LIMITED» в особі Дацуна Сергія (діє на підставі довіреності від 22.12.2017), від компанії «DEVISAL LIMITED» в особі Білонога Олексія (діє на підставі довіреності від 28.12.2017). Зазначеним протоколом затверджено результати фінансово-господарської діяльності підприємства, розподіл прибутку і виплату дивідендів за 2015 рік, визначення їх розміру у сумі 82 372 530,48 грн. та порядок виплати. Виплату дивідендів потрібно здійснити до 31.12.2019 шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України наступним чином: компанії «KINTAS LIMITED» (Кіпр) 82 370 635,91 грн. на рахунок 26009040752001, відкритий у АТ «Таскомбанк» (Україна), МФО код 339500; компанії «DEVISAL LIMITED» (Кіпр) 1 894,57 грн. на рахунок 26008145669001, відкритий у АТ «Таскомбанк» (Україна), МФО код 339500.

Також рішенням учасника ТОВ «ТАС Агро Центр» (стара назва «Агро-Богуславщина - Еко») від 20.03.2019 № 20/03/19-01 компанії «KINTAS LIMITED» (в особі директора Юлії Нікалаенкавої), яким затверджено результати фінансово-господарської діяльності та розподіл прибутку за 2016 - 2018 роки, вирішено виплатити дивіденди компанії «KINTAS LIMITED» у сумі 82 374 941,27 грн. Виплату дивідендів необхідно здійснити шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок Компанії № 26009040752001 в АТ «Таскомбанк» (Україна).

Крім того, рішенням компанії «KINTAS LIMITED» (в особі директора Юлії Нікалаенкавої) від 13.08.2019 № 13/08/19-01 затверджено результати фінансово- господарської діяльності, розподіл прибутку та виплату дивідендів Компанії за 1-е півріччя 2019 року в сумі 25 718 143,96 грн. Виплату дивідендів вирішено здійснити шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на той самий рахунок Компанії в АТ «Таскомбанк» (Україна).

При оподаткуванні таких виплачених на користь нерезидента сум доходів ТОВ «ТАС Агро Центр» керувалося приписами пп. «а» п. 2 ст. 10 «Дивіденди» укладеної між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (яка підписана 08.11.2012, ратифікована Україною 04.07.2013 і набула чинності для України з 07.08.2013), а саме застосувало пільгову ставку оподаткування у розмірі 5%.

Такі дії платника податку контролюючий орган вважає неправомірними з огляду на таке. Як зафіксовано в тексті акта перевірки, ГУ ДПС у Київській області направляло запит до компетентного органу Республіки Кіпр щодо взаємовідносин українських підприємств з компанією «KINTAS LIMITED» від 26.11.2019 № 1780/8/10-36-05-11. За результатами аналізу інформації, отриманої у відповідь від компетентного органу Республіки Кіпр, встановлено наявні ознаки постійного представництва компанії «KINTAS LIMITED» на території України.

Так, в акті перевірки зазначено, що листом компетентного органу Республіки Кіпр від 22.06.2020 за № Т.Б.3.10.43.2/А.У.204 Р.788 надано копії протоколів загальних зборів учасників Товариства (від 15.05.2015 №15/05/15-01, від 20.11.2018 № 20/11/18-01, від 20.03.2019 № 20/03/19-01, від 13.08.2019 № 13/08/19-01, від 28.12.2019 № 28/12/19-01). Протоколом від 15.05.2015, місце проведення: м. Київ (місце проведення загальних зборів, проводиться за місцезнаходженням Товариства, якщо інше не встановлено Статутом) погоджено продаж частки статутного капіталу Товариства на користь компанії «KINTAS LIMITED» (Кіпр) та компанії «DEVISAL LIMITED» (Кіпр) в розмірі 0,05% кожному, номінальною вартістю 244,00 грн. Інтереси компаній «KINTAS LIMITED» та «DEVISAL LIMITED» представляв ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреностей від 11.08.2014 і від 23.01.2014 відповідно. Також, за результатами зборів, затверджено збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок грошового внеску компанії «KINTAS LIMITED» у розмірі 10 000 000,00 грн. Отже, статутний капітал Товариства було збільшено до 10 488 000,00 грн. та розподіл статутного капіталу ТОВ «ТАС Агро Центр» виглядає наступним чином: компанія «KINTAS LIMITED» - 95,3494 % статутного капіталу Товариства (тобто, 10 000 244 грн.), ТОВ «Сітізерногруп» - 4,6483% статутного капіталу Товариства (тобто, 487 512,00 грн.), компанія «DEVISAL LIMITED» - 0,0023% статутного капіталу Товариства (тобто, 244,00 грн.).

На підставі вказаного рішення загальних зборів укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства між ТОВ «Агропромислова Інвестиційна Група» (як продавцем) і компанією «KINTAS LIMITED» (як покупцем), в особі якої діяв ОСОБА_1 на підставі довіреності від 11.08.2014. Предметом угоди було придбання частки у статутному капіталі Товариства в розмірі 0,05%, номінальною вартістю 244,00 грн. В реквізитах компанії «KINTAS LIMITED» зазначений банківський рахунок: р/р № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500.

Також 21.10.2015 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства між компанією «KINTAS LIMITED» (як покупцем) та ТОВ «Сітізерногруп» (як продавцем) в розмірі 4,6483% номінальною вартістю 487 512,00 грн. У даному випадку інтереси нерезидента були представлені ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 05.06.2015. У реквізитах компанії «KINTAS LIMITED» зазначався банківський рахунок: р/р НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500.

Відповідно до наданої довіреності від 05.06.2015 (м. Київ) представник компанії «KINTAS LIMITED» Попенко Сергій Павлович, який діє на підставі довіреності апостильованої у м. Нікосія від 25.08.2014, цією довіреністю в порядку передоручення уповноважує ОСОБА_3 здійснювати всі або будь-які дії, в тому числі укладати, керувати, вести ділові справи, пов`язані з бізнесом та справами компанії, укладати від імені Компанії будь-які правочини. Водночас ОСОБА_4 є Головою Ради Директорів ТОВ «Група ТАС» з 2008 року, а Білоног О.В. - директором з юридичних питань ТОВ «Група ТАС» з вересня 2008 року (відповідно до даних з офіційного сайту групи ТАС (www.tas.ua).

Між тим згідно з даних відомостей Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів ОСОБА_4 в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 отримував доходи з таких джерел: регулярний дохід від ТОВ «ГРУПА ТАС», регулярний дохід від АТ «ТАСКОМБАНК», разові виплати від ОСОБА_5 . А ОСОБА_3 у період з 01.01.2015 по 31.12.2015, отримував регулярний дохід від ТОВ «ГРУПА ТАС».

Окрім того, згідно даних із податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 2018 роки у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відсутні будь-які іноземні доходи (зокрема, ті, які могли б мати своїм джерелом походження компанію «KINTAS LIMITED»).

Більш того за змістом протоколу загальних зборів учасників Товариства від 20.11.2018 (місце проведення - м. Київ), зокрема, представником компанії «KINTAS LIMITED» за цих обставин був ОСОБА_6 (який діє на підставі довіреностей від 22.12.2017) погоджено виплату дивідендів за 2015 рік - у розмірі 82 372 530,48 грн., що становить 75% від прибутку Товариства, на банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500.

Додатково в акті перевірки зафіксовано, що довіреність від 22.12.2017, видана компанію «KINTAS LIMITED» (в особі директора ОСОБА_7 ), надає ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повноваження представляти інтереси Компанії перед державними органами й юридичними особами, повноваження на розпорядження (придбання/продаж) 100% корпоративних прав 33-х українських підприємств, у тому числі ТОВ «ТАС Агро Центр», а також на укладання будь-яких правочинів, представлення інтересів на загальних зборах українських підприємств, відкриття/закриття/керування банківськими рахунками в АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідно до даних відомостей Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів ОСОБА_6 упродовж періоду з 01.01.2017 по 31.12.2018 отримував регулярний дохід від ТОВ «ГРУПА ТАС» та разовий дохід від АТ «Райффайзен банк Аваль». В той же час ОСОБА_6 є фінансовим директором ТОВ «Група ТАС» з 2014 року (відповідно до даних з офіційного сайту групи ТАС).

Згідно з податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2015-2018 у ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відсутні будь-які іноземні доходи (зокрема, ті, які могли б мати своїм джерелом походження компанію «KINTAS LIMITED»).

Поряд із цим, при здійсненні перевірки працівниками Головного управління встановлено, що у перевірений період Товариство експортувало кукурудзу та сою згідно експортних контрактів, укладених з компанію «KINTAS LIMITED» (в особі представника ОСОБА_8 , яка діє на підставі доручення від 16.02.2015).

Згідно з інформацією наданою ОСОБА_9 листом від 22.06.2020 № Т.D.З.10.43.2/А.V.204 Р.788 та за даними з відкритих джерел (сайт https://ореnсоrроrаtеs.сom), встановлено, що директор ОСОБА_10 (одночасно виконує функції директора ще у 10-ти компаніях, в тому числі «Т.А.S Рroperty Limited, «Т.А.S Оverseas Investments Limited», «DEVISAL LTD») з 06 липня 2016 року.

Фонд заробітної плати компанії «KINTAS LIMITED» складається із витрат на заробітну плату директора ОСОБА_11 та витрат на соціальне страхування, водночас інших витрат на інших співробітників у фінансових звітах за 2016 - 2018 роки не наведено.

Крім того, у зазначеній відповіді надано інформацію стосовно відряджень здійснених в Україну протягом 2019 року директором компанії «KINTAS LIMITED» ОСОБА_7 , однак відсутня інформація стосовно відряджень в попередні періоди, в яких приймались рішення про придбання часток українських підприємств та виплату дивідендів українськими підприємствами за 2015-2018 роки.

Також з`ясовано, що на сайті кіпрської комісії з цінних паперів (CYPRUS SECURITIES AND EXCHANGE COMISSION) (syces.gоv.су), в розділі співробітники, які пропонують адміністративні послуги, свої послуги пропонує Yuliya Nikalayenkava (Interstatus Business Services LTD ліцензійний постачальник корпоративних та фінансових послуг). Крім того, згідно з даними сайту https://ореnсоrроrаtеs.сom Yuliya Nikalayenkava є директором ще 10 кіпрських компаній, які входять до складу групи компаній ТАS, членом якої є українське підприємство/

З метою з`ясування статусу Yuliya Nikalayenkava, ДПС направлено спеціальний запит на отримання інформації від компетентного органу Республіки Кіпр від 16.03.2021 за № 2943/5/99-00-16-01-01-05. Листом № ТD.3.10.43.2/АУ.199 Р.75 від 03.07.2020 компетентним органом Республіки Кіпр надано фінансові звіти компанії «KINTAS LIMITED» (Financial statements) за 2015 - 2018 роки. За даними річних звітів, встановлено, що 90% доходів Компанії становлять дивіденди отримані від українських компаній. З огляду на коментарі до звіту про фінансовий звіт інвестиції в дочірні компанії складаються виключно з інвестицій в українські компанії.

Враховуючи вищенаведене у сукупності орган ДПС дійшов умовиводів, що представництво інтересів компанії «KINTAS LIMITED» на території України, здійснюють фізичні особи-резиденти України, які водночас є посадовими особами ТОВ «Група ТАС» (входить до групи компаній ТАС) та діяли на підставі довіреностей, не отримуючи жодної винагороди за свої послуги з представлення інтересів Компанії. Отже, Компанія здійснювала діяльність в Україні через постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності, в якому частково, але в значних обсягах здійснювалась господарська діяльність нерезидента. Така діяльність виходила за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру з огляду на той факт, що діяльність постійного представництва співпадає з основною діяльністю нерезидента та становить значну його частину. Відповідно з огляду на те, що нерезидент не зареєстрував в Україні постійного представництва, а ТОВ «ТАС Агро Центр» сплачувало доходи у вигляді дивідендів не на користь постійного представництва, а безпосередньо нерезиденту, то при виплаті дивідендів Товариство мало утримати із сум такого доходу податок на доходи нерезидентів за ставкою 15%.

Товариство, керуючись положеннями п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подало до ГУ ДПС у Київській області письмові заперечення проти висновків акта перевірки.

Такі заперечення платника податків не були враховані податковим органом, що вбачається з тексту листа Головного управління від 18.06.2021 за № 10684/12/10-36-07-01. 01.02.2023 на підставі акта перевірки від 29.06.2021 № 13505/0709 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №00086472304, яким збільшив позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 10 296 330 грн. (в тому числі за основним зобов`язанням - 8 237 064,00 грн. та штрафними санкціями - 2 059 266,00 грн.).

Не погоджуючись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення ТОВ «ТАС Агро Центр» оскаржило його в досудовому до Державної податкової служби України, шляхом подання відповідної скарги. Рішенням ДПС України від 25.11.2021 № 26852/6/99-00- 06-01-01-06 зазначена скарга платника залишена без задоволення, а податкове повідомлення- рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 13505/0709 протиправним, а отже такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані

Податковим кодексом України (далі - ПК України). За змістом п.14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) під доходом з джерелом походження з України розуміється будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

У силу норм пп. 14.1.49 п. 14.1 ст.14 ПК України під «дивідендами» розуміють платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Відповідно до пп. 134.1.3 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Особливості оподаткування нерезидентів на момент спірних правовідносин було регламентовано статтею 141 ПК України. Підпунктами 141.4.1 і 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України визначено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні». Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Поряд з цим, ст. 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (пункт 3.2 статті 3 ПК України).

Статтею 103 ПК України регламентовано порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

За приписами п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Водночас застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

У розумінні п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

Водночас бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Як установлено п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПК України).

За змістом п. 103.8 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року. 08.11.2012 між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі Конвенція), яка ратифікована Законом України від 04.07.2013 № 412-VII (дата набрання чинності для України 07.08.2013).

За визначенням, наведеним у ст. 3 Конвенції, для цілей цієї Конвенції, якщо із контексту не випливає інше термін «компанія» означає будь-яку юридичну особу чи будь- яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа. Пункт 1 ст. 10 Конвенції передбачав, що дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій іншій Державі.

Поряд з цим п. 2 ст. 10 Конвенції встановлював, що такі дивіденди також можуть оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100 000 євро;

b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках. Відповідно до п. 3 ст. 10 Конвенції термін «дивіденди» у випадку використання в цій статті означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

Разом з тим, п. 4 цієї ж статті Конвенції передбачено, що положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа - фактичний власник дивідендів, яка є резидентом

Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, і холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, справді пов`язаний з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції.

За змістом положень п. 1 4 ст. 5 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Термін «постійне представництво», зокрема, включає: a) місце управління; b) філіал; c) офіс; d) фабрику; e) майстерню; f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів; g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; та h) склад або інше приміщення, що використовується для продажу товарів.

Будівельний майданчик, або складальний або монтажний проект, чи пов`язана з таким майданчиком або проектом наглядова діяльність утворюють постійне представництво, лише якщо вони існують більше ніж дванадцять місяців. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін «постійне представництво» не включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки; c) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від «a» до «e», за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

Згідно з п. 5 ст. 5 Конвенції незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, до якого застосовується пункт 6 цієї статті, діє від імені підприємства та має, та звичайно використовує повноваження в Договірній Державі укладати контракти від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі стосовно будь-якої діяльності, яку ця особа виконує для підприємства за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4 цієї статті, яка якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не може перетворити це постійне місце діяльності у постійне представництво відповідно до положень цього пункту.

На законодавчому рівні визначення «постійного представництва», його основних характеристика складових, міститься в пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України. А саме, під терміном «постійне представництво» розуміють постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об`єкт чи пов`язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов`язана з таким майданчиком, об`єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов`язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов`язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Таким чином, як національне, так і міжнародне законодавство встановлює, що одним із випадків, коли господарська діяльність нерезидента, що здійснюється через його представництво в Україні, не підпадає під визначення «постійне представництво», є здійснення таким представництвом комбінації видів діяльності, якщо наслідком такої комбінації є сукупна діяльність підготовчого чи допоміжного характеру.

Пунктом 7 ст. 5 Конвенції визначено, що той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, яка є резидентом іншої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку діяльність у цій іншій Державі (через постійне представництво чи будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво іншої.

Наведені норми міжнародного й українського законодавства у сукупності вказують на те, що представництва на території України зазвичай не мають статусу юридичної особи та діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. Такі представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати лише функції, які мають допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна схарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду «постійних» та «непостійних».

Таким чином, постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядають як окремий, незалежний від самого нерезидента, суб`єкт господарської діяльності. А тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні необхідно розглядати як взаємовідносини між різними суб`єктами господарювання та, відповідно, податковий облік самого постійного представництва повинен здійснюватися згідно із загальними правилами.

У контексті наведеного суд враховує те, що відповідно до п. 60 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які до набрання чинності Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 01.01.2021 не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов`язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 ПК України.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.02.2021 № 62 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів» (далі Наказ № 62), який набрав чинності 19.03.2021, внесені зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі Порядок № 1588). Пунктом 2 Наказу № 62, встановлено що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, та на дату набрання чинності Наказом № 62 не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов`язані протягом двох місяців з дати набрання чинності Наказу № 62 подати для постановки їх на облік документи, визначені пп. 4.2, 4.4 розд. IV Порядку № 1588.

Згідно з п. 64.5 ст. 64 ПК України у разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ознак ведення нерезидентом господарської діяльності на території України, зазначеної в абзацах третьому - п`ятому цього пункту, без взяття на податковий облік нерезидента, зокрема здійснення резидентом діяльності в інтересах нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі, що має ознаки постійного представництва, контролюючим органом призначається перевірка такої діяльності. Порядок проведення перевірки для цілей цього пункту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Якщо перевіркою встановлено ведення нерезидентом діяльності через відокремлені підрозділи, у тому числі постійне представництво в Україні без взяття на податковий облік, контролюючий орган складає акт перевірки, який надсилається нерезиденту в порядку, визначеному пунктом 86.13 статті 86 цього Кодексу. На підставі акта перевірки контролюючим органом може бути прийнято рішення про взяття на облік такого нерезидента в Україні без заяви нерезидента та отримання заперечення до акта перевірки.

Також відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 № 2719-ІХ (набрав чинності 24.11.2022) були внесені зміни до ПКУ, згідно яких знято обмеження щодо проведення документальних позапланових перевірок, у т.ч. з підстав, визначених пп. 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно з пп.78.1.22 п.78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України, без взяття на податковий облік.

Згідно п. 117.4. ст. 117 ПК України ведення нерезидентом (іноземною юридичною компанією, організацією) діяльності через відокремлений підрозділ, у тому числі постійне представництво, без взяття на податковий облік у порядку, передбаченому ПК України, тягне за собою накладення штрафу на нерезидента в розмірі 100 000 гривень.

У даному випадку стверджуючи про ведення компанією «KINTAS LIMITED» на території України основної комерційної діяльності саме через постійне представництво відповідач не вказав на обставини й не підтвердив документально вжиття ним зазначених вище заходів з метою проведення документальної позапланової перевірки такого постійного представництва нерезидента, взяття його на податковий облік й притягнення останнього до відповідальності на підставі п. 117.4. ст. 117 ПК України.

Більш того, у силу приписів ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом норм ст.ст. 72, 73, 75 і 76 зазначеного Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Воднораз належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також наведених процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав суду для дослідження наявні у нього документальні докази (як то копії листів-запитів та оригінальних текстів листів-відповідей компетентних органів іноземних країн стосовно компанії «KINTAS LIMITED» та її фінансово-господарських взаємовідносин із позивачем, доданих до зазначених листів додатків, інших матеріалів, що перелічені в акті перевірки), що були використанні ним при проведенні документальної перевірки ТОВ «ТАС Агро Центр» та формуванні висновків про порушення ним вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України при виплаті доходу (процентів за договором позики) на користь названого нерезидента.

Що ж стосується долучених відповідачем до свого відзиву копій неофіційних перекладів листів-відповідей Міністерства фінансів Республіки Кіпр, то суд не вважає їх належними та достатніми доказами, які б підтверджували висновки акта перевірки.

Оскільки, як вже було описано вище по тексту цього судового рішення, відповідач не подав до суду оригінальні тексти листів-відповідей компетентного органу Кіпру. В той же час переклад листів-відповідей компетентного органу Республіки Кіпр вчинений у неофіційному порядку, що безпосередньо визначено в діючих на час надсилання спеціальних запитів й отримання відповідей на них Порядках обміну податковою інформацією за спеціальними письмовими запитами з компетентними органами іноземних країн, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2012 № 1247 та від 16.04.2022 № 118, що вказує на їх нелегалізацію у встановленому чинним законодавством порядку.

Так, вимога легалізації документів державної влади (а саме, проставлення апостилю на документах) випливає з низки норм, зокрема: - ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709- IV, передбачено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації; якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України; - ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (яка набула чинності для України з 22.12.2003 та учасниками якої, у тому числі є і Республіка Кіпр), встановлює, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Також у сулу приписів ч. 8 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України».

У даному ж випадку виростанні контролюючим органом при проведенні документальної перевірки позивача текстів неофіційних перекладів відповідей компетентного органу іноземної країни не містять апостилю, а тому останні не можуть бути використані у якості доказів на підтвердження наведених в акті перевірки висновків.

Більш того оглянувши тексти неофіційного перекладу суд встановив, що перші не містять стверджувальних відомостей про те, що компанія «KINTAS LIMITED» має на території України незареєстроване постійне представництво в розумінні положень Конвенції, вчиняє через нього комерційну діяльність.

Крім того, за змістом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 13505/0709, нарахувавши Товариству податкове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, ГУ ДПС у Київській області застосувало до платника у даному випадку штрафні санкції, передбачені п. 125-1.2 ст. 125 ПК України («Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати»).

Згідно з цим пунктом статті 125-1 ПК України вчинене умисно ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, як вже було відзначено вище по тексту цього судового рішення, в силу положень п. 109.3 ст. 109 ПК України необхідною умовою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125- 1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу є встановлення контролюючими органами саме вини особи у вчиненні відповідного правопорушення.

Проаналізувавши текст акта перевірки суд не виявив жодних доводів й аргументів контролюючого органу, які б вказували на встановлення наявності в діях позивача вини при здійсненні оподаткування виплачених на користь нерезидента дивідендів за пониженою ставкою, розмір якої були встановлений у Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

Таким чином, враховуючи все наведене вище у сукупності суд дійшов висновку про не доведення контролюючим органом документально правомірності висновків акта перевірки та наявності в ГУ ДПС у Київській області правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи суд виходить із наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 16.12.2021 № 30800, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 22 700,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судових витрат по оплаті судового збору в сумі 22 700,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 29.06.2021 № 13505/0709.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 44096797, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а) на користь Товаристваз обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Центр» (ЄДРПОУ 36432055, адреса місцезнаходження: 09751, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Медвин, вул. Олександра Василенка, 1) витрати по оплаті судового збору в розмірі 22 700 грн. (двадцять дві тисячі сімсот) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 жовтня 2024 р.