Рішення

від 22.10.2024 по справі 360/1042/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1042/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним рішення від 20.06.2024 №143050002707 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та не зарахування періодів роботи з: 1) проходження строкової військової служби з 14.11.1984 по 28.02.1987 за даними військового квитка від 08.10.1984 серії НОМЕР_1 , який видано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Узбекістан), оскільки на титульному аркуші відсутня печатка (потребує уточнення довідкою); 2) роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996 у КСП Жовтневі сходи, за записами трудової книжки від 10.07.1987 серії НОМЕР_2 , оскільки між датами прийняття та звільнення з роботи та датами протоколів про прийняття №1 від 12.02.1993 та про звільнення №12 від 30.12.1996 наявна значна різниця. За довідкою від 28.09.2021 №4278 а, виданою Об`єднаним трудовим архівом сільських та селищних рад Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, оскільки підставою її видачі зазначено особові рахунки за 1992-1996 р.р. (потребує уточнення первинними документами); 3) роботи з 01.01.2006 по 31.03.2006 в Українсько-польському ЗАТ Вісла, оскільки в Реєстрі відсутня інформація про надання звітності щодо нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду; 4) роботи у Приватному підприємстві Виробничо-комерційна фірма Мікромегас: з 02.09.2013 по 31.12.2014, оскільки в Реєстрі відсутня інформація про надання звітності щодо нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду; з 01.01.2015 по 30.09.2015, оскільки в Реєстрі відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду; 5) роботи у ДП Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом: з 01.10.2022 по 31.03.2024, оскільки в Реєстрі відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду; -з 01.04.2024 по 31.05.2024, оскільки в Реєстрі відсутня інформація щодо нарахування за

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи: 1) проходження строкової військової служби з 14.11.1984 по 28.02.1987 за даними військового квитка від 08.10.1984 серії НОМЕР_1 , який видано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Узбекістан); 2) роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996 у КСП Жовтневі сходи, за записами трудової книжки від 10.07.1987 серії НОМЕР_2 ; 3) роботи з 01.01.2006 по 31.03.2006 в Українсько-польському ЗАТ Вісла; 4) роботи у Приватному підприємстві Виробничо-комерційна фірма Мікромегас: з 02.09.2013 по 31.12.2014; з 01.01.2015 по 30.09.2015; 5) роботи у ДП Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом: з 01.10.2022 по 31.03.2024; з 01.04.2024 по 31.05.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він 12.06.2024 звернувся до Пенсійного Фонду України через веб-сайт щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На його заяву відповідачем винесено Рішення від 20.06.2024 №143050002707 про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Так, відповідачем не зараховано періоди: проходження строкової військової служби з 14.11.1984 по 28.02.1987; роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996 у КСП «Жовтневі сходи»; роботи з 01.01.2006 по 31.03.2006 в Українсько-польському ЗАТ Вісла; роботи у Приватному підприємстві Виробничо-комерційна фірма Мікромегасз 02.09.2013 по 31.12.2014; з 01.01.2015 по 30.09.2015; роботи у ДП Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом з 01.10.2022 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 31.05.2024.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнало, надало через підсистему «Електронний суд» відзив, в якому зазначило наступне.

За заявою позивача від 12.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду Українив Луганській області винесено рішення від 20.06.2024 №143050002707 про відмову впризначенні пенсії за віком за нормами п.4 ст.115 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Страховий стаж ОСОБА_1 за наявними в електронній пенсійній справі документами складає 18 років 10 місяців 27 днів.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 14.11.1984 по 28.02.1987 за даними військового квитка від 08.10.1984 серії НОМЕР_1 , який видано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Узбекістан) відповідачем зазначено наступне.

На титульному аркуші військового квитка від 08.10.1984 серії НОМЕР_1 відсутня печатка (потребує уточнення довідкою). За довідкою від 21.09.2021 №383, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 , неможливо врахувати період проходження строкової військової служби, оскільки в підставі видачі зазначено посилання на військовий квиток (потребує уточнення первинними документами та обліковою карткою). Також довідка потребує уточнення додатком №2 відповідно до Порядку №637(про зазначення загальної кількості років, місяців і днів).

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996 у КСП Жовтневі сходи, відповідачем зазначено наступне.

За записами трудової книжки від 10.07.1987 серії НОМЕР_2 між датами прийняття та звільнення з роботи та датами протоколів про прийняття № 1 від 12.02.1993 та про звільнення №12 від 30.12.1996 наявна значна різниця. За довідкою від 28.09.2021 №427 а, виданою Об`єднаним трудовим архівом сільських та селищних рад Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області зарахувати зазначений період неможливо, оскільки підставою її видачі зазначено особові рахунки за 1992-1996 роки (потребує уточнення первинними документами). На час розгляду заяви акт перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, а саме довідки про відпрацьовані вихододні та заробітну плату від 28.09.2021 №427 а, виданою Об`єднаним трудовим архівом сільських та селищних рад Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, в матеріалах електронної пенсійної справи був відсутній (акт №1400-0904-1/4372 складено 19.07.2024).

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2006 по 31.03.2006 в Українсько-польському ЗАТ Віславідповідачем зазначено наступне.

В Реєстрі відсутня інформація про надання звітності щодо нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи у Приватному підприємстві Виробничо-комерційна фірма Мікромегас з 02.09.2013 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 30.09.2015 відповідачем зазначено, що в Реєстрі відсутня інформація про надання звітності щодо нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи у ДП Науководослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом з 01.10.2022 по 31.03.2024 та з 01.04.2024 по 31.05.2024, то в Реєстрі також відсутня інформація про сплату страхових внесків та щодо нарахування заробітної плати до Пенсійного фонду України.

Виходячи з вищезазначеного, на думку відповідача, ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії відповідно до норм п. 4 ч.1 ст.115 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу 25 років.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач є учасником бойових дій, про що свідчіть посвідчення серії НОМЕР_4 від 02.02.1996.

12.06.2024 позивач звернувся через веб портал з заявою про призначення пенсії.

Заява розглянута в порядку екстериторіальності відповідачем.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.06.2024 №143050002707 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058 у зв`язку з недолученням в повному обсязі документів, передбачених пунктом 6 Порядку №637, підпунктом 6 пункту 2.1 Порядку №22-1 та відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

З форми РС- право вбачається, що страховий стаж позивача складає 18 років 10 місяців 27 днів.

В матеріалах справи наявні: копія трудової книжки серії НОМЕР_5 від 10.06.1987; посвідчення УБД серії НОМЕР_4 від 02.02.1996; військовий квиток серії НОМЕР_1 ; диплом серії НОМЕР_6 від 20.07.1984; довідка об`єднаного трудового архіву сільських та селищних рад Арбузинської селищної ради від 28.09.2021 №4278 «А»; довідка ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.09.2021 №383; лист об`єднаного трудового архіву сільських та селищних рад Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області від 19.07.2024 №130; архівна довідка від 21.09.2021 №С-332/07-05 архівного відділу Первомайської райдержадміністрації Миколаївської області; обліково-послужна картка ОСОБА_1 ; індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

9 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захвор

Відповідно до положень статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.

Таким законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 588/647/17.

Як встановлено судом, в копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 10.06.1987 щодо спірних періодів наявні такі записи:

- з 14.11.1984 по 08.02.1987 проходження строкової військової служби (запис №1);

- з 30.06.1992 по 05.01.1996 період роботи у КСП Жовтневі сходи(запис №10-11);

-16.06.2003 прийнятий на посаду в Українсько-польському ЗАТ Вісла та 31.03.2006 звільнений в порядку переведення в ТОВ «Качубей» (запис №14-15);

- 02.09.2013 прийнятий на роботу теслярем в ПП ВКФ «Мікромегас`та 07.11.2016 звільнений за власним бажанням (запис №24-25).

Суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали їх суть чи перекручували їх зміст, та виконані акуратно, чорнилом, завірені підписом уповноваженої особи та печатками підприємства.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби, суд зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано проходження строкової військової служби з 14.11.1984 по 28.02.1987 за даними військового квитка від 08.10.1984 серії НОМЕР_1 , який видано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Узбекістан), оскільки на титульному аркуші відсутня печатка (потребує уточнення довідкою). За довідкою від 21.09.2021 №383, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в підставі видачі зазначено посилання на військовий квиток (потребує уточнення первинними документами та обліковою карткою). Також довідка потребує уточнення додатком №2 відповідно до Порядку №637 (про зазначення загальної кількості років, місяців і днів).

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується, зокрема, військова служба і перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки і органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Зазначені положення застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України, а тому час перебування громадян України на військовій службі, в тому числі - і в Збройних силах Радянської армії, повинен зараховуватись до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю та стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, в матеріалах справи наявний військовий квиток серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який видано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Узбекістан), в якому зазначено, що ОСОБА_1 призваний на дійсну військову службу та направлений до частини 14.11.1984 (запис №8) та 08.02.1987 (запис №12) звільнений у запас.

Також, відповідно до інформації зазначеної в довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.09.2021 №383 ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) з 14.11.1984 по 08.02.1987, період служби в Демократичній Республіці Афганістан (ДРА) в складі в/ч пп НОМЕР_7 з 28.07.2986 по 08.02.1987.

Суд зауважує, попри встановлений органом Пенсійного фонду недолік (на титульному аркуші військового квитка відсутня печатка) в трудовій книжці позивача наявний чіткий запис під порядковим номером 1 про період військової служби позивача з 14.11.1984 по 08.02.1987, тобто міститься інформація про період проходження строкової військової служби.

Наведені обставини дають суду підстави для висновку про те, що відповідачем протиправно не було зараховано до стажу роботи період проходження позивачем військової служби згідно відомостей зазначених в трудовій книжці та у військовому квитку.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996 у КСП Жовтневі сходи, суд зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996 у КСП "Жовтневі сходи", за записами трудової книжки від 10.07.1987 серії НОМЕР_2 , оскільки між датами прийняття та звільнення з роботи та датами протоколів про прийняття №1 від 12.02.1993 та про звільнення №12 від 30.12.1996 наявна значна різниця. За довідкою від 28.09.2021 №4278 "а", виданою Об`єднаним трудовим архівом сільських та селищних рад Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, оскільки підставою її видачі зазначено особові рахунки за 1992-1996 р.р. (потребує уточнення первинними документами).

Як вже було зазначено, в копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 10.06.1987 наявний запис, а саме з 30.06.1992 по 05.01.1996 період роботи позивача у КСП Жовтневі сходи (запис №10-11).

Записи про період роботи позивача з 30.06.1992 по 05.01.1996 у КСП Жовтневі сходи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не має, тобто такі записи відповідають вимогам пунктів 2.2, 2.4 п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Також, в матеріалах справи наявна довідка об`єднаного трудового архіву сільських та селищних рад Арбузинської селищної ради від 28.09.2021 №4278 «А» відповідно до якої ОСОБА_1 у період з липня 1992 року по січень 1996 року працював у КСП "Жовтневі сходи".

Крім того, відповідно до інформації зазначеної в Акті Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №1400-0904-1/4372 від 19.07.2024 перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії - вході перевірки достовірності Довідки, виданої ОСОБА_1 за період роботи з липня 1992 року по січень 1996 року, встановлено: в наданих для перевірки первинних документах заробітна плата враховується в грошових одиницях, які діяли на дату нарахування та відсутні посилання на грошові одиниці, в яких нараховувалася заробітна плата. В особових рахунках нарахування заробітної плати за 1992 - 1996 роки зазначено прізвище, ім`я, по батькові особи (мовою документу) " ОСОБА_2 ". Суми заробітної плати та відпрацьовані вихододні з липня 1992 року по січень 1996 року, вказані в Довідці, відповідають даним, зазначеним в особових рахунках нарахування заробітної плати за вищевказані періоди.

Отже, вказаний спірний період роботи позивача повністю підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Щодо доводів відповідача про необхідність уточнення первинними документами періоду роботи позивача, суд зазначає, що відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.

Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996 у КСП Жовтневі сходи.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в Українсько-польському ЗАТ Вісла з 01.01.2006 по 31.03.2006, у Приватному підприємстві Виробничо-комерційна фірма Мікромегас з 02.09.2013 по 31.12.2014 й з 01.01.2015 по 30.09.2015 та у ДП Науководослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом з 01.10.2022 по 31.03.2024 й з 01.04.2024 по 31.05.2024, суд зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано вищевказані періоди роботи, у зв`язку із тим, що в реєстрі відсутня інформація про сплату страхових внесків та щодо нарахування заробітної плати до Пенсійного фонду України.

Як вже було зазначено, в копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 10.06.1987 наявні записи, а саме 16.06.2003 прийнятий на посаду в Українсько-польському ЗАТ Вісла та 31.03.2006 звільнений порядку переведення в ТОВ «Качубей» (запис №14-15); 02.09.2013 прийнятий на роботу теслярем в ПП ВКФ «Мікромегас» та 07.11.2016 звільнений за власним бажанням (запис №24-25).

Частинами першою - третьою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

За приписами статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форма ОК-5, у період з 01.01.2006 по 31.03.2006 Українсько-польський ЗАТ Вісла (код ЄДРПОУ 23153663) - роботодавець позивача не сплачував страхові внески.

Також, період роботи позивача з 02.09.2013 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 30.09.2015 у Приватному підприємстві Виробничо-комерційна фірма Мікромегас (код ЄДРПОУ 30199632) взагалі відсутній в Індивідуальних відомостях про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форма ОК-5, оскільки роботодавець не надавав звітність щодо нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

За період роботи у ДП Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом (код ЄДРПОУ 01126996) з 01.10.2022 по 31.03.2024 та з 01.04.2024 по 31.05.2024 - роботодавець позивача не сплачував страхові внески та не надавав звітність.

Натомість, аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2006 по 31.03.2006, з 02.09.2013 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2022 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 31.05.2024.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.06.2024 №143050002707 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком згідно пункту 4 части першої статті 115 Закону №1058-ІV, а отже, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, при зарахуванні всіх вищевказаних вище періодів до страхового стажу, у позивача буде наявний стаж, що є достатнім для призначення йому дострокової пенсії за віком згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, враховуючи допущені порушення відповідачем при розгляді заяви позивача, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.06.2024 №143050002707, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 12.06.2024 із зарахуванням до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996, з 01.01.2006 по 31.03.2006, з 02.09.2013 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2022 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 31.05.2024 та період проходження строкової військової служби з 14.11.1984 по 08.02.1987.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області слід задовольнити зі словесним корегуванням способу захисту порушених прав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією від 05.09.2024.

Зважаючи на те, що фактично вимоги позивача задоволені, лише з корегуванням способу захисту порушених прав, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.06.2024 №143050002707 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2024 про призначення дострокової пенсії за віком згідно пункту 4 части першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV із зарахуванням до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 30.06.1992 по 05.01.1996, з 01.01.2006 по 31.03.2006, з 02.09.2013 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2022 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 31.05.2024 та період проходження строкової військової служби з 14.11.1984 по 08.02.1987.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова